Постанова

від 20.01.2022 по справі 759/4747/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/4747/19 Головуючий 1 інстанція- Коваль О.А.

Проваження № 22-ц/824/2047/2022 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.

П О С Т А Н О В А

іменем України

20 січня 2022 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Кашперської Т.Ц., Мережко М.В.,

за участю секретаря Малашевського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м.Києва від 08 листопада 2021 року про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власнсоті на спадкове майно,-

в с т а н о в и в:

У березні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно. Вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати сторін ОСОБА_3 , після смерті якої залишилося спадкове майно у вигляді 4/20 частин житлового будинку на АДРЕСА_1 та 20/100 частин присадибної земельної ділянки за цією ж адресою, а також житлового будинку на АДРЕСА_2 та двох земельних ділянок за цією ж адресою, а також земельної длянки на території Яхнівської сільської ради Фастівського району Кивської області. За життя мати склала на його ім`я заповіт від 02 липня 2010 року, яким усе своє майно заповідала йому. Вказував, що він та його брот відповідач у справі звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак, постановою нотаріуса йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з огляду на відсутність у нього правовстановлюючих документів на спадкове майно, які знаходяться у брата і з яким у нього існує спадковий спір.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 18 березня 2019 року буловідкрите провадження у справі.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 08 листопада 2021 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду у зв`язку із неусуненням недоліків позовної заяви у встановлений строк.

Не погодившись із вказаною ухвалою позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального права. Скарга мотивована хибністю висновків суду про те, що він не подав оригіналів правовстановлюючих документів матері на спадкове майно у вигляді частини жилого будинку і земельної ділянки на АДРЕСА_1 ,

- 2 -

а також жилого будинку і земельної ділянки на АДРЕСА_2 , оскільки він додав до позову копії вказаних документів та витяги з Державного реєстру та кадастру, а також повідомив суд про те, що оригінали вказаних документів знаходяться у відповідача. Окрім того, при проголошенні ухвали він не був присутній, бо суд повідомив, що видаляється до нарадчої кімнати і про наступне засідання його буде повідомлено додатково, а ухвалу він отримав поштою у листопаді 2021 року.

Відповідач ОСОБА_2 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Чорний І.І. подав заяву про розгляд справ у його відсутність.

Щодо відповідача ОСОБА_2 , тосудові повістки, направлені йому за обома відомими адресами повернулися із відміткою пошти, що особа за даним адресами не знаходиться, що у свою чергу відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України вважається врученням судової повістки і за ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Зазначеним вимогам оскаржувана судова ухвала не відповідає.

Згідно вимог ч.11 ст.187 ЦПК України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (ч.13 ст.187 ЦПК України).

Аналогічні приписи містить п.8 ч.1 ст.257 ЦПК України, згідно якого суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Залишаючи позов без розгляду, суд виходив з того, що позивач не усунув недоліки, вказані в ухвалі суду від 04 жовтня 2021 року. При цьому суд виходив з того, що позивачем до позовної заяви не долучено копії документів, в яких не зазначено про наявність у нього або іншої особи їх оригіналів, що є порушенням частин 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України щодо подачі письмових доказів в оригіналі або в належним чином засвідчених копій.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками судді, оскільки вони не грунтуються на матеріалах справи та вимогах процесуального закону.

По-перше, суддя першої інстанції 18 березня 2019 року відкрив провадження в даній справі, зазначивши, що позовна заява подана з додержанням вимог ст.175,177 ЦПК України і підстав для відмови у відкритті провадження або повернення позову немає. Відкривши провадження, суддя першої інстанції фактично підтвердив відповідність позову вимогам процесуального закону. Залишення позову без розгляду два з половиною роки очевидно та поза всяким розумним сумнівом є порушенням права позивача на справедливий суд,

- 3 -

передбаченого ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства.

По-друге, залишаючи ухвалою від 04 жовтня 2021 року позов без руху з підстав не долучення позивачем засвідчених копій документів, або не зазначення про наявність у нього або іншої особи їх оригіналів, суд не звернув уваги, що у позові ОСОБА_2 зазначив, що йому відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину з огляду на відсутність у нього правовстановлюючих документів на спадкове майно, які знаходяться у брата і з яким у нього існує спадковий спір, а відтак подати ці документи він не має змоги. Тобто позивач повідомив суд у якої особи знаходяться оригінали документів, а такождодав до позову копії всіх наявних у нього документів та витяги з Державного реєстру та кадастру.

По-третє, ухвала суду від 04 жовтня 2021 року щодо необхідності подання письмових доказів носить загальний характер і не є чіткою, зокрема в ухвалі не вказано які конкретно докази позивач має додати в оригіналі або їх копії, що фактично унеможливлює її виконання.

І по-четверте, повертаючи позовну заяву суддя в ухвалі взагалі не вказав які саме документи неналежної якості або не засвідчені, що порушує приписи процесуального закону щодо законності і обгрунтованості судового рішення. Такі ж вимоги щодо необхідності обгрунтування судових рішень містить і практика Європейського суду з прав людини, яка вказує, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії від 27 вересня 2001 року; Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року).

Суд першої інстанції вказаних обставин не врахував і постановив необгрунтовану ухвалу про залишення позову без розгляду.

Відповідно до ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З викладених вище підстав колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала підлягає до скасування у зв`язку із порушенням норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали, а справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.

Ухвалу Святошинського районного суду м.Києва від 08 листопада 2021 рокускасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді: