Постанова

від 11.01.2022 по справі 907/671/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2022 р. Справа №907/671/20

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Кордюк Г.Т.

Плотніцький Б.Д.

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

розглянувши апеляційну скаргу Підприємства споживчої кооперації «Кооператор» б/н від 18.08.2021 (вх. № ЗАГС 01-05/2943/21 від 31.08.2021)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.07.2021 (суддя Андрейчук Л.В. повний текст складено 29.07.2021)

у справі №907/671/20

за позовом: Підприємства споживчої кооперації «Кооператор» , с. Сюрте Ужгородського району Закарпатської області

до відповідача: Сюртівської сільської ради Ужгородського району, с. Сюрте Ужгородського району Закарпатської області

про визнання права власності за набувальною давністю

за участю учасників справи:

від позивача: Ракушинець А.А. - адвокат (ордер серії АО №1039774 від 19.09.2021)

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Підприємство споживчої кооперації «Кооператор» звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Паладь-Комарівецької сільської ради Ужгородського району про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно - будівлю магазину за адресою: Ужгородський район, с. Паладь - Комарівці, вул. Кошута, 29, літ. «А» , площею приміщень 116,6 кв.м, площа забудови 146,6 кв.м. Позов заявлено на підставі на ст. ст. 316, 328, 344 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.01.2021 заяву Сюртівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про заміну учасника справи його правонаступником задоволено. Замінено відповідача у справі № 907/671/20 - Паладь-Комарівецьку сільську раду Ужгородського району на Сюртівську сільську раду Ужгородського району.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.07.2021 у справі №907/671/20 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що твердження позивача про те, що ним протягом тривалого часу з 1979 року експлуатується спірна будівля магазину та утримується в належному стані не може свідчити про добросовісне володіння спірним майном в розумінні ст. 344 Цивільного кодексу України, оскільки вказані заходи є лише діями з обслуговування майна при користуванні ним. Факт обліку спірного майна на балансі позивача не є підтвердженням наявності в нього права власності та/або користування будівлею. З огляду на викладене, суд першої інстанції вважає недоведеним факт добросовісного набуття позивачем спірного майна.

Окрім того, у своєму рішенні місцевий господарський суд покликається на рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.01.2015 у справі №907/731/14, яким відмовлено Сюртівському сільському споживчому товариству у задоволенні позову до Ужгородської районної спілки споживчих товариств до Паладь - Комарівецької сільської ради Ужгородського району, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Ужгородської районної ради про визнання права власності за набувальною давністю за Сюртівським сільським споживчим товариством на будівлю магазину під літерою А загальною площею 116,6 кв. м., в тому числі 1-76,4 кв.м. торгівельна площа, 2-26,4 кв.м. склад, 3-9,00 кв.м. кабінет, 4-4,8 кв.м. кладовка по адресу: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Паладь - Комарівці, вул. Кошута, 29а. Вищевказане рішення місцевий господарський суд вважає приюдиційним фактом.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Підприємство споживчої кооперації «Кооператор» подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним усі докази та аргументи, а відтак, винесено рішення з неповним з`ясуванням усіх обставин справи, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що він є добросовісним набувачем спірного майна, володіє останнім законно та відкрито з 1979 року, таким чином, наявні всі елементи, виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України для задоволення позову. Окрім того, апелянт зазначає, що місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення не зазначив, які саме обставини встановлені рішенням суду від 19.01.2015 у справі №907/731/14 є приюдиційними для справи № 907/671/20. Таким чином, на думку скаржника, відсутність вказаних обставин виключає процесуальну правильність рішення у цій частині.

У відзиві на апеляційну скаргу Сюртівська сільська рада Ужгородського району зазначила про приюдиційність для даної справи рішення господарського суду Закарпатської області від 19.01.2015 у справі №907/731/14, вважає, що судом вже була надана оцінка даним правовідносинам. Також у своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач звертає увагу на те, що у наданими позивачем доказами не підтверджено фактичних обставин та правових ознак, які у сукупності складають юридичний факт, на підставі якого виникає право власності за набувальною давністю у відповідності до ст. 344 ЦК України. Відповідач оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Встановивши обставини справи, вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши представника скаржника, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської районної Ради народних депутатів Закарпатської області № 140 від 11.05.1979 дозволено районному відділу народної освіти передати приміщення бувшої школи в селі Комарівці районному споживчому товариству (правонаступником товариства є Ужгородська районна спілка споживчих товариств). Зобов`язано споживче товариство забезпечити своєчасне використання зазначеного приміщення під магазин товарів повсякденного попиту (а.с. 19-20).

Листом від 01.06.1979 Ужгородське районне споживче товариство зобов`язало Струмківське ТО провести капітальний ремонт будівлі і відкрити магазин „Товари повсякденного попиту", відремонтоване приміщення утримувати на балансі Струмківського ТО (а.с.21).

Постановою № 18 від 20.11.1987 Ужгородське районне споживче товариство було перейменовано в Ужгородську райспоживспілку. Цією ж постановою Струмківське госпрозрахункове об`єднання підприємств торгівлі було перетворено у Струмківське сільське споживче товариство Ужгородської райспоживспілки (а.с 22-23).

Згідно із постановою правління Струмківського сільського споживчого товариства від 03.10.1997 № 15, у зв`язку із зміною назви села Струмківка на Сюрте, проведено перейменування сільського споживчого товариства.

З метою оформлення права власності Сюртівське ССТ 26.10.2011 року звернулось до Паладь - Комарівецької сільської ради з листом щодо надання рішення на право оформлення права власності на будівлю магазину розміщеного в с. Паладь - Комарівці, на що йому було відмовлено.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Підприємство споживчої кооперації «Кооператор» (зареєстроване 10.10.2012 року) є правонаступником Сюртівського сільського споживчого товариства.

Рішенням сільської ради № 2 від 18.03.2014 колишній будівлі школи в с. Паладь-Комарівці, якою тимчасово користуються Сюртівське сільське споживче товариство було присвоєно адресу: с. Паладь-Комарівці, вул. Кошута, 29-а.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення Підприємства споживчої кооперації «Кооператор» як правонаступник прав та обов`язків Сюртівського сільського споживчого товариства до суду з позовом про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно - будівлю магазину за адресою: Ужгородський район, с. Паладь - Комарівці, вул. Кошута, 29, літ. «А» , площею приміщень 116,6 кв.м, площа забудови 146,6 кв.м.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Ст. 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з частинами 1, 4 статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. Тобто, має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном на початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, для таких спорів важливо, щоб позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий).

Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 по справі №910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).

Як було зазначено вище, рішенням виконавчого комітету Ужгородської районної Ради народних депутатів Закарпатської області від 11.05.1979 року № 140 дозволено передачу приміщення бувшої школи в селі Комарівці районному споживчому товариству, правонаступником якого є Ужгородська районна спілка споживчих товариств. Відповідно до вказаного рішення у травні 1979 року Ужгородським райвно було надано згоду на передачу вказаного приміщення на баланс райспоживспілки.

Тобто, майно набуто правомірно, не у власність, не на підставі договору, а у володіння, що дозволяє застосування ст. 344 Цивільного кодексу України.

В подальшому листом від 01.06.1979 Ужгородське районне споживче товариство, враховуючи вищевказане рішення, зобов`язало Струмківське ТО провести капітальний ремонт будівлі і відкрити магазин „Товари повсякденного питу" та враховувати вказану будівлю на балансі Струмківського ТО.

20.11.1987 Постановою № 18 Ужгородське районне споживче товариство було перейменовано в Ужгородську райспоживспілку. Цією ж постановою Струмківське госпрозрахункове об`єднання підприємств торгівлі було перетворено у Струмківське сільське споживче товариство Ужгородської райспоживспілки. Згідно із постановою правління Струмківського сільського споживчого товариства від 03.10.1997 року № 15, у зв`язку із зміною назви села Струмківка на Сюрте, проведено перейменування сільського споживчого товариства.

Відповідно до положень ст. 91 Цивільного кодексу УРСР (яка діяла до 16.12.1993) порядок передачі будівель, споруд, устаткування та іншого майна, що належить до основних засобів державних організацій, іншим державним організаціям, а також колгоспам, іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР. Будівлі і споруди передаються від однієї державної організації іншій безоплатно.

Вищевказане доводить правомірність отримання даного майна у володіння та доводить, що безперервно з 1979 року позивач володіє вказаним майном.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив, що у приміщенні за адресою: с. Паладь-Комарівці, вул. Кошута, 29-а знаходиться магазин та кафетерій, які придатні до експлуатації, що позивач з 1979 року майном володіє відкрито, у приміщенні здійснював ремонт, постійно здійснює підприємницьку діяльність (в матеріалах справи є ліцензії на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами), здійснює оплату за фактичне користування нерухомим майном та земельною ділянкою.

Окрім того, матеріали справи не містять доказів належності спірного майна до державної, комунальної чи приватної власності, доказів заволодіння Підприємством споживчої кооперації «Кооператор» спірним майном злочинним шляхом чи способом, який завідомо суперечить основам правопорядку та моралі чи того, що у позивача наявний умисел причинити шкоду іншій особі. Таким чином, наведене дає підстави вважати позивача добросовісним володільцем спірного нерухомого майна.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач є користувачем та володільцем будівлі магазину за адресою: Ужгородський район, с. Паладь - Комарівці, вул. Кошута, 29, літ. «А» , площею приміщень 116,6 кв.м, площа забудови 146,6 кв.м., який добросовісно, відкрито, безперервно володіє зазначеним майном, починаючи з 1979 року, тобто протягом понад 40 років.

Також, апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача про те, що набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю можливе лише у разі існування відомостей про попереднього власника, особу яка будувала таке нерухоме майно, оскільки особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий).

Відповідно до статті 335 Цивільного кодексу України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу.

Оскільки власник спірного майна невідомий, право власності на безхазяйне майно може бути за рішенням суду передане до комунальної власності, від імені якої і виступає сільська рада.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем правильно визначений відповідач - Сюртівська сільська рада Ужгородського району.

Таким чином, колегія суддів не убачає порушення прав Сюртівської сільської ради Ужгородського району, внаслідок набуття права власності позивачем.

Стосовно приюдиційності рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.01.2015 у справі №907/731/14 до даного позову, то колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційний зв`язок між розглядуваною судовою справою та попередніми судовими справами є різним. Він залежить від характеру судових справ, в межах яких встановлювалися обставини та осіб, стосовно яких вони встановлювались. В цьому плані можна виявити різні межі преюдиційного зв`язку.

Якщо господарська справа базується на попередньо розглянутій іншій цивільній, господарській чи адміністративній справі, обставини будуть преюдиційними, якщо у ній беруть участь ті ж самі особи або особа . Обсяг обставин, які будуть мати преюдиційне значення буде залежати від того, хто саме бере участь у новій справі. Якщо участь беруть всі особи з попередньо розглянутої справи, преюдиційне значення будуть мати всі обставини справи. Якщо з даних осіб, бере участь тільки одна частина, преюдиційне значення будуть мати тільки ті факти, які були встановлені щодо цієї частини осіб.

Преюдиційний зв`язок між розглядуваною справою та іншими судовими справами, що вже розглянуті не є абсолютним. Відповідно до ч. 5 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Безпосередність дослідження та встановлення судом обставин як умова надання їм преюдиціального значення в іншій справі була і залишається нечіткою вимогою. Формальні, зовнішні ознаки її виконання (формулювання, якими суд описує встановлення певних обставин, і навіть посилання на докази, оцінені судом для встановлення цих обставин) самі собою не є достатнім критерієм для визначення того, чи може бути надане преюдиціальне значення викладеним у судовому рішенні фактам.

За загальнотеоретичним правилом преюдиція стосується тих фактів, які (1)були істотними для вирішення справи, у якій вони були встановлені, (2)були фактично встановлені ( actually litigated and determined ) чинним та остаточним судовим рішенням. Отже, не має надаватись преюдиціального значення обставинам, які були неважливими або не стосувались першої справи, або були встановлені у зв`язку з розглядом позову, який був цілковито відмінний або мав неістотне значення, оскільки несправедливим видається покладати на сторону негативні наслідки встановлення обставин, стосовно яких у першій справі ця сторона не мала зацікавленості у їх енергійному доведенні.

Отже, умова преюдиційності щодо істотності обставин, які встановлені в іншій справі вважається виконаною у тому випадку, якщо обставина, встановлена у першій справі, належала до предмета доведення, тобто її встановлення було необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доведення спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доведення, є питанням права, а не факту. З огляду на це у наступній справі, у якій сторона посилається на преюдиціальне значення факту, встановленого у рішенні з першої справи, суд ex officio встановлює, чи належав цей факт до предмета доведення при вирішенні першої справи, зважаючи на те, якої категорії спір було розглянуто у першій справі, які норми права застосовано і встановлення яких обставин потребувало застосування цих норм.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що дійсно Підприємство споживчої кооперації «Кооператор» є правонаступником Сюртівського сільського споживчого товариства, яке було позивачем у справі № 907/731/14. Однак, у вказаній справі відповідачами були Ужгородська районна спілка споживчих товариств та Паладь-Комарівецька сільська рада за участі третьої особи Ужгородської районної ради. Тобто, позовні вимоги про визнання права власності за набувальною давністю заявлено до двох відповідачів. У даній справі відповідачем є Сюртівська сільська рада.

Проаналізувавши зміст рішення господарського суду Закарпатської області від 19.01.2025, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі № 907/731/14 судом досліджувалися інші докази, ніж у даній справі.

Таким чином, у даному випадку суд ухвалює рішення на основі доказів, що містяться в матеріалах справи.

Частини 1,3,4 ст. 13 ГПК України регламентують, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, за результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, з урахуванням ст.ст. 2, 13, 14 ГПК України, судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги про визнання за Підприємством споживчої кооперації «Кооператор» права власності за набувальною давністю на нерухоме майно - будівлю магазину за адресою: Ужгородський район, с. Паладь - Комарівці, вул. Кошута, 29, літ. «А» , площею приміщень 116,6 кв.м, площа забудови 146,6 кв.м. є обґрунтованими, підтвердженими належними і допустимими доказами, в свою чергу відповідачем не спростовані, а відтак підлягають до задоволення.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, місцевий господарський суд не повно дослідив матеріали справи, дав невірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке не відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід скасувати, а апеляційну скаргу задоволити.

Керуючись, ст.ст. 269, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Підприємства споживчої кооперації «Кооператор» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.07.2021 у справі №907/671/20 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Визнати за підприємством споживчої кооперації Кооператор (89432, Закарпатська обл., Ужгородський район, село Сюрте, вул Шандора Петефів, будинок 1, код 38222108) право власності за набувальною давністю на нерухоме майно - будівлю магазину за адресою: Ужгородський район, с. Паладь - Комарівці, вул. Кошута, 29, літ. «А» , площею приміщень 116,6 кв.м, площа забудови 146,6 кв.м.

3. Стягнути з Сюртівської сільської ради Ужгородського району на користь Підприємства споживчої кооперації «Кооператор» 2270,00 грн судового збору за подання позовної заяви.

4. Стягнути з Сюртівської сільської ради Ужгородського району на користь Підприємства споживчої кооперації «Кооператор» 3405,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.288 ГПК України.

6. Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

Судді Г.Т. Кордюк

Б.Д. Плотніцький