Постанова

від 17.01.2022 по справі 922/3921/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року м. Харків Справа № 922/3921/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

за участю представників:

ініціюючого кредитора - ЄРЬОМІНА Ольга - на підставі Ордеру Серії АХ №1086426 від 17.01.2022р.;

боржника (апелянта) - ТРЕТЬЯКОВА Наталя - на підставі Ордеру Серії ВІ №1071997 від 22.12.2021р.;

розпорядника майна - арбітражного керуючого ВЕНСЬКОЇ Оксани - на підставі свідоцтва від 24.04.2013р. №174 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва", с. Шарівка Валківського району Харківської області, (вх.№3555 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 18.10.2021р. у справі №922/3921/21 (суддя Яризько В.О., постановлену в м.Харків о 12:08год., дата складення повного тексту - 23.10.2021р.)

за заявою Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків,

до боржника Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва", с. Шарівка Валківського району Харківської області,

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва", посилаючись на те, що боржник має заборгованість перед нею на загальну суму 9153363,14грн., строк сплати якої настав.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.10.2021р. у справі №922/3921/21 відкрито провадження у справі про банкрутство Торгівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва"; визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - ОСОБА_1 у сумі основного боргу 9153363,14грн., в сумі 22700,00грн. сплаченого судового збору за подачу даної заяви, у сумі 54000,00грн. авансування винагороди арбітражного керуючого в справі; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Венську Оксану Олександрівну та встановлено розмір оплати послуг арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва" у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Торгівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва" з ухвалою місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 18.10.2021р. у справі №922/3921/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при постановленні оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом було порушено як норми матеріального так і процесуального права, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва".

Зокрема, апелянт зазначає, що до 22.11.2021р. документи від імені боржника подані до господарського суду Харківської області були підписані неналежною особою - ОСОБА_2 , запис про якого, як про керівника підприємства та учасника рейдерського захоплення, скасований вже двічі, тому він ніколи не мав повноважень представляти юридичну особу-боржника.

Апелянт наголошує, що фактично відбулось рейдерське захоплення підприємства боржника, оскільки 17.06.2021р. о 17:54 год. реєстратором. Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області Гаспарян Г.А. було внесено до Єдиного державного реєстру запис №1004521070056000009 про зміну складу засновників (учасників) юридичної особи, виключено з реєстру відомості про ОСОБА_3 , як про особу, уповноважену діяти від імені юридичної особи та протиправно змінено керівника підприємства на невідомого ОСОБА_2 .

Наказом Міністерства юстиції України №3177/5 від 08.09.2021р. скаргу ОСОБА_3 задоволено, скасовано реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб в тому числі щодо зміни керівника підприємства.

Відповідно до Витягу з ЄДР, отриманим станом на 08.09.2021р., на виконання вказаного Наказу запис про ОСОБА_2 як керівника підприємства скасовано, керівником зазначено ОСОБА_4 .

Проте, 22.09.2021р. вчинено ще одне рейдерське захоплення підприємства, в результаті чого, незважаючи на існування Наказу Міністерства юстиції України №3177/5 від 08.09.2021р., керівника підприємства було повторно змінено з ОСОБА_4 на того самого ОСОБА_2 .

Наказом Міністерства юстиції України №3687/5 від 13.10.2021р. скаргу ОСОБА_3 та громадянки ОСОБА_5 задоволено, скасовано реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб в тому числі щодо зміни керівника підприємства на ОСОБА_6 скасовано.

22.11.2021р. до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено записи на виконання Наказу Міністерства юстиції від 13.10.2021р. про скасування запису про ОСОБА_7 як керівника, відновлено запис про ОСОБА_4 , як єдиного законного керівника.

Таким чином, як стверджує апелянт, до 22.11.2021р. боржник у складі легітимного керівництва не міг скористатись своїм правом на подання відзиву на заяву ініціюючого кредитора ОСОБА_1 про порушення справи про банкрутство, наголошуючи на тому, що вимоги є спірними та не визнаються боржником.

За наведених обставин, на думку апелянта, неврахування місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвали тих обставин, що починаючи з 13.10.2021р., ОСОБА_2 не мав повноважень як керівник ТК ТОВ з II фірма "Харків-Москва", призвело до завідомо неправомірного рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Крім того, при постановленні оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом було порушено вимоги частини 4 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутство, оскільки судом не було прийнято до уваги заперечення боржника у складі легітимного керівництва щодо наявності між сторонами спору про право.

Господарським судом першої інстанції не було перевірено належним чином у відповідності до положень статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства обґрунтованість вимог заявника у підготовчому засіданні суду, не здійснено всебічно та повно оцінку поданих суду кредитором доказів, що мають значення для розгляду судом заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, не прийнято до уваги пояснення представників боржника.

Так, грошові вимоги ініціюючого кредитора в сумі 3682288,86грн. ґрунтуються на договорах купівлі - продажу нерухомого майна укладених 16.11.2016р. між боржником, як продавцем та ОСОБА_1 , як покупцем, проте, як стверджує апелянт, місцевим господарським судом не було враховано, що вказані правочини були повністю удаваними.

Інша частина грошових вимог ініціюючого кредитора в сумі 5471074,28грн. була визначена ним як поворотна фінансова допомога. Вказана сума була розрахована ініціюючим кредитором як різниця між розміром внеску до статутного капіталу підприємства боржника в сумі 7976500,00грн. та сумою, на яку було збільшено його частку - 2505425,72грн

Апелянт наголошує, що місцевий господарський суд безпідставно, без посилання на первинні документи та письмові докази у справі, дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 фактично здійснила не внесок до Статутного капіталу, а надала поворотну фінансову допомогу підприємству боржника в сумі 5471074,28грн., оскільки договір про надання ОСОБА_1 саме фінансової допомоги ТК ТОВ з ІІ фірма "Харків-Москва" (ані безповоротної, ані поворотної) ніколи не укладався.

Отже, за наведених обставин, суд не мав об`єктивних підстав прийти до висновку про трансформацію фінансових правовідносин сторін з внеску до статного капіталу на надання фінансової допомоги, а тому, вимоги ініціюючого кредитора можуть стосуватись виключно її внесеного (фактично внесеного замість неї іншою особою) статутного капіталу.

Відповідно до змісту статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства до складу грошових зобов`язань боржника не включаються зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Зважаючи на це, на думку апелянта, судом неправомірно було віднесено до грошових зобов`язань боржника перед ОСОБА_1 вимоги щодо сплати фінансової допомоги, яка фактично є внеском до статутного капіталу товариства.

До апеляційної скарги апелянтом було додано докази, які на думку останнього, обґрунтовують відсутність підстав для відкриття провадження у справи про банкрутство, а саме: витяг з ЄДР станом на 22.11.2021р.; копія паспорту та коду ОСОБА_3 ; копія Протоколу зборів працівників від 28.10.2021р.; копії Наказів про призначення працівників; копії Протоколу від 02.01.2020р. №46 з додатком; копію Статуту в редакції від 20.01.2016р.; копію Статуту в редакції від 17.09.2021р.; копію Витягу з ЄДР Боржника станом на 17.06.2021р.; копію Витягу з ЄДР Боржника станом на 18.06.2021р.; копію акту приймання-передачі частки від 11.06.2021р.; копію довіреності від 12.02.2021р.; копію Заяви ОСОБА_1 до Офісу з протидії рейдерству; копію Наказу МЮ від 08.09.2021р. №3177/5; копію Витягу з ЄДР Боржника станом на 22.09.2021р.; копію Наказу від 13.10.2021р. №3687/5; копію листа від Київської окружної прокуратури м.Києва від 26.10.2021р.; копію листа вих. №2022/119-23/01-2021 від 26.10.2021р.; копію листа вих. №2049/119-23/01-2021 від 27.10.2021р.; копію протоколу №41.1 від 09.12.2016р.; копію протоколу №41.2 від 09.12.2016р.; копію протоколу №41.3 від 09.12.2016р.; копію протоколу №41 від 09.12.2016р.; копію заяви свідка ОСОБА_8 ; копію заяви свідка ОСОБА_9 ; копію заяви свідка ОСОБА_10 ; оборотно-сальдову відомість по рахунку 3772; рух необоротних активів ЛНА-000006 (16.11.2016); рух необоротних активів ЛНА-000005 (16.11.2016); рух необоротних активів ЛНА-000004 (16.11.2016); рух необоротних активів ЛНА-000003 (16.11.2016); аналізи рахунків; копію розпорядження №11 від 18.02.2016р.; копію розпорядження №4 від 01.12.2015р.; копію протоколу № 32 від 01.12.2015 року; оборотно-сальдову відомість по рахунку 40; картку рахунку 40; оборотно-сальдову відомість по рахунку 46; картку рахунку 46; рух документу (виконання розпорядження №4 від 01.12.2015р.; копію заяви від 01.07.2019р., підписану ОСОБА_11 ; картку рахунку 682; копію журналу вхідної кореспонденції; журнал вихідної кореспонденції; журнали рахунків по руху коштів; копію Постанови ВС від 15.10.2020р. у справі №922/1174/20.

Вирішуючи питання щодо прийняття додаткових доказів наданих апелянтом, колегія суддів зазначає, що згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження винятковості випадків, які б перешкоджали у дотриманні апелянтом встановлених як законом так і судом строків для вчинення відповідних процесуальних дій, а саме - неможливості своєчасного подання ним письмових доказів, що додані до апеляційної скарги, до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, а тому підстави для їх дослідження та врахування при розгляді справи відсутні.

Зокрема, посилання на зміну керівника підприємства, не є підставою для прийняття наданих апелянтом додаткових доказів судом апеляційної інстанції.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Поряд з цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, додаткові докази, додані апелянтом до апеляційної скарги є одними з доказів, який оцінює суд, однак в силу приписів 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте, відповідних об`єктивних обставин апелянт не навів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2021р. залишено апеляційну скаргу Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва" на ухвалу господарського суду Харківської області від 18.10.2021р. у справі №922/3921/21 без руху в порядку статті 260 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що апелянтом не надано суду доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

06.12.2021р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду документи на підтвердження усунення недоліків, що стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а саме: платіжне доручення на підтвердження сплати судового збору, докази направлення сторонам у справі та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду (вх.№14088).

Крім того, до заяви про усунення недоліків апеляційної скарги апелянтом було додано доповнення до апеляційної скарги, в яких викладено додаткові обставини, які на думку останнього свідчать про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали господарського суду Харківської області від 18.10.2021р. у справі №922/3921/21 про відкриття провадження у справі про банкрутство Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва".

Зокрема, апелянт посилається на те, що заява фізичної особи ОСОБА_1 , про відкриття провадження у справі про банкрутство Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва" не відповідає вимогам щодо її оформлення, зокрема, додатки до заяви не містять жодної інформації щодо належного посвідчення копій документів.

Отже, за наведених обставин, на думку апелянта, порушення судом першої інстанції вимог щодо перевірки належного оформлення матеріалів справи є самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Окрім викладеного, на думку апелянта, місцевим господарським судом було безпідставно прийнято до уваги відзив ТК ТОВ з ІІ фірма "Харків-Москва" (т. 1 а.с. 137-145) за підписом представника Іваненко Є.В. про визнання вимог фізичної особи Ковилової І.І., оскільки до відзиву на підтвердження повноважень було надано лише ордер про надання правової допомоги від адвоката Іваненко Є.В., при цьому ані до відзиву, ані в подальшому до матеріалів справи суду не надано доказів на підтвердження наявності у Іваненко Є.В. права на зайняття адвокатською діяльністю.

Додатки до відзиву за підписом Іваненка Є.В. (т.1 а.с. 157-203) не посвідчені належним чином, зокрема не містять напису "Згідно з оригіналом", посади, прізвища та ініціалів, а також дати посвідчення копій.

Більш того, апелянт стверджує, що в судовому засіданні 18.10.2021р. господарський суд Харківської області допустив до участі Іваненка Є.В. в якості представника ТК ТОВ з ІІ фірма "Харків-Москва" за відсутності в матеріалах справи доказів наявності в Іваненка Є.В. права на зайняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, справа №922/3921/21 була розглянута за відсутності повноважного представника ТК ТОВ з ІІ фірма "Харків-Москва".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021р. поновлено Торгівельно-комерційному товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва" строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Харківської області від 18.10.2021р. у справі №922/3921/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва" на ухвалу господарського суду Харківської області від 18.10.2021р. у справі №922/3921/21; встановлено сторонам у справі строк до 16.12.2021р. для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання; встановлено учасникам справи строк до 16.12.2021р. для подання заяв, клопотань тощо; зобов`язано господарський суд Харківської області невідкладно надіслати на адресу Східного апеляційного господарського суду матеріали справи №922/3921/21 та призначено справу до розгляду на 22.12.2021р.

21.12.2021р. розпорядником майна арбітражним керуючим Венською Оксаною Олександрівною подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№14922), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва", ухвалу господарського суду Харківської області від 18.10.2021р. у справі №922/3921/21 залишити без змін.

21.12.2021р. ініціюючим кредитором подано до апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату (вх.№14952), в якому просить суд поновити строк на подання клопотання та прийняття клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги боржника; відкласти розгляд апеляційної скарги на іншу дату.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2021р. оголошено в судовому засіданні перерву до 17.01.2022р.

10.01.2022р. розпорядником майна боржника арбітражним керуючим Венською О.О. подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№224), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва", ухвалу господарського суду Харківської області від 18.10.2021р. у справі №922/3921/21 залишити без змін.

Розпорядником майна боржника арбітражним керуючим Венською О.О. було заявлено клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу. В обґрунтування наявності підстав для задоволення якого розпорядник майна посилається на те, що апеляційна скарга з додатками містить понад 400 аркушів, для вивчення яких був необхідний значний обсяг часу.

29.12.2021р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду відповідь на відзив, поданий розпорядником майна арбітражним керуючим Венською О.О. (вх.№15205), в якому апелянт просить суд відмовити розпоряднику майна в поновленні строку на подання відзиву на апеляційну скаргу та здійснювати розгляд справи без його врахування.

Колегія суддів зазначає, що в силу приписів статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до частини 4 статті 262 Господарського процесуального кодексу України, в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до зазначеної норми, судом апеляційної інстанції в ухвалі від 06.12.2021р. було встановлено учасникам справи строк до 16.12.2021р. включно для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також для подання відповідних заяв та клопотань.

Тобто, зазначений строк, у відповідності до вищенаведених норм Господарського процесуального кодексу України, є таким, що встановлений судом.

За змістом частин 1 та 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України пропущений учасником процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Натомість відповідно до частини 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України за заявою учасника може бути продовжений строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. При цьому суд не може продовжити строк понад встановлений цим Кодексом строк.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018р. у справі № 904/5995/16.

Враховуючи, що, виходячи зі змісту вищенаведених норм статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд може поновити лише пропущений процесуальний строк, що встановлений законом, клопотання про поновлення строку, що встановлений судом, є безпідставним.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в ухвалах від 26.01.2021р. у справі № 911/459/20, від 02.03.2021р. у справі №910/18373/19, від 16.03.2021р. у справі № 922/634/19.

За наведених обставин, колегія суддів зазначає, що клопотання розпорядника майна про поновлення строку на подання відзиву не підлягає задоволенню в силу відсутності відповідної процесуальної можливості - незалежно від обставин, якими заявник обґрунтовує вказане клопотання.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 17.01.2022р. представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 18.10.2021р. у справі №922/3921/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Представник ініціюючого кредитора та розпорядник майна заперечили проти вимог апеляційної скарги Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва", просили відмовити в її задоволенні, ухвалу господарського суду Харківської області від 18.10.2021р. у справі №922/3921/21 залишити без змін.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, учасники провадження у справі про банкрутство звернулись в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування свої вимог та заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України 1. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України , цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною шостою статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21.04.2019р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018р. №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019р.

Відповідно до преамбули Кодексу України з процедур банкрутства цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно до частини другої, третьою статті 8 Кодексу України з процедур банкрутства право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор. Провадження у справі про банкрутство відкривається господарським судом за заявою боржника також у разі загрози його неплатоспроможності.

Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства (стаття 215 Господарського кодексу України, стаття 166 17 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також недопущення доведення боржника до банкрутства (стаття 219 Кримінального кодексу України).

Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.

Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

Положення статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначають, що неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загально-обов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Частинами першою, другою статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а також відомості про розмір вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.

Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 Кодексу України з процедур банкрутства .

Відповідно до частини першої - п`ятої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи.

Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість. У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.

Системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.

Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.08.2020р. у справі № 910/4658/20, від 03.09.2020р. у справі № 910/16413/19.

Стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. Так, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.

Отже, важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.

За таких обставин, обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.02.2021р. у справі № 904/3251/20.

При цьому, саме на господарський суд покладається обов`язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.

Так, з матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, ініціюючий кредитор - фізична особа ОСОБА_1 посилалась на те, що боржник - Торгівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" має заборгованість перед ним на загальну суму 9153363,14грн., строк сплати якої настав.

Зі змісту вказаної заяви вбачається, що грошові вимоги до боржника у розмірі 9153363,14грн. виникли з різних правовідносин, зокрема грошові вимоги у розмірі 3682288,86грн. виникли за наступних обставин.

16.11.2016р. між Торгівельно-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Харків-Москва" в особі генерального директора Дукер Шмуєла (надалі - продавець), та ОСОБА_1 (надалі - покупець) було укладено договір купівлі - продажу, який посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г.О, за реєстровим номером 3218 (надалі - договір №1 т.1 а.с.23-24).

Відповідно до умов пункту 1.1. договору №1, продавець передає нерухоме майно: вбудоване приміщення на 1-му поверсі 5-ти поверхового будинку, А, загальною площею 1 918,1 кв.м., що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 у власність покупцю, а покупець приймає нерухоме майно і сплачує за нього обговорену суму.

Вбудоване приміщення на 1-му поверсі 5-ти поверхового будинку, А, загальною площею 1 918,1 кв.м., що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 належить продавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 14.03.2012 Виконавчим комітетом Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області на підставі Рішення від 13.03.2012, №57; зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 14.03.2012; Витяг про державну реєстрацію прав КП "Зміївське бюро технічної інвентаризації" №33472899 від 14.03.2012 року, реєстраційний номер 89802, номер запису 116 в книзі 2н (пункт 1.2 договору №1).

Пунктом 2.1. договору №1 визначено, що продаж нерухомого майна ,що відчужується, за домовленістю сторін вчиняється за 578125,00грн., які продавець отримав від покупця ще до підписання цього договору.

16.11.2016р. між Торгівельно-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Харків-Москва" в особі генерального директора Дукер Шмуєла (надалі - продавець), та ОСОБА_1 (надалі - покупець) було укладено договір купівлі - продажу, який посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г.О, за реєстровим номером 3226 (надалі - договір №2 т.1 а.с.20-21).

Відповідно до умов пункту 1.1. договору №2, продавець передає нерухоме майно: комплекс, загальною площею 2 659,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 у власність покупцю, а покупець приймає нерухоме майно і сплачує за нього обговорену суму.

Опис об`єкта: - адміністративний корпус, А-І, загальна площа 128,10 кв. м, - сарай, Б, загальна площа 44.40 кв. м, - сарай, В, загальна площа 174,30 кв. м.; - нежитлова будівля, Г, загальна площа 1 253,0 кв. м.; - нежитлова будівля, Д, загальна площа 1040,30 кв.м.;-прохідна, Ж, загальна площа 19,40 кв. м., - убиральня, 3; огорожа, №1-6:-ємність, №7.

Комплекс, що відчужується, належить продавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 14.03.2012 р. Виконавчим комітетом Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області на підставі Рішення від 13.03.2012, №56 зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 14.03.2012; Витяг про державну реєстрацію прав КП "Зміївське бюро технічної інвентаризації" №33473711 від 14.03.2012 року, реєстраційний номер 18448567,номер запису 73 в книзі 1.

Кадастровий номер земельної ділянки 6321710100:02:003:0202, площа земельної ділянки 0,8800 га (пункт 1.2. договору №2).

Пунктом 2.1. договору №2 визначено, що продаж нерухомого майна ,що відчужується, за домовленістю сторін вчиняється за 763125,00грн., які продавець отримав від покупця ще до підписання цього договору.

16.11.2016р. між Торгівельно-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Харків-Москва" в особі генерального директора Дукер Шмуєла (надалі - продавець), та ОСОБА_1 (надалі - покупець) було укладено договір купівлі - продажу, який посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г.О, за реєстровим номером 3223 (надалі - договір №3 т.1 а.с.14-15).

Відповідно до умов пункту 1.1. договору №3, продавець передає нерухоме майно: нежитлова будівля, А-2, загальною площею 1713,40 кв.м. що розташована за адресою: АДРЕСА_3 у власність покупцю, а покупець приймає нерухоме майно і сплачує за нього обговорену суму.

Нежитлова будівля, що відчужується, належить продавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 14.03.2012 Виконавчим комітетом Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області на підставі Рішення від 13.03.2012, №55; зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 14.03.2012; Витяг про державну реєстрацію прав КП "Зміївське бюро технічної інвентаризації" №33473300 від 14.03.2012 року, реєстраційний номер 89673, номер запису 115 в книзі 2н (п. 1.2 Договору). Кадастровий номер земельної ділянки 6321710100:01:003:0021, площа земельної ділянки 0,1284 га. (пункт 1.2 договору №3)

Пунктом 2.1. договору №3 визначено, що продаж нерухомого майна ,що відчужується, за домовленістю сторін вчиняється за 740000,00грн., які продавець отримав від покупця ще до підписання цього договору.

16.11.2016р. між Торгівельно-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Харків-Москва" в особі генерального директора Дукер Шмуєла (надалі - продавець), та ОСОБА_1 (надалі - покупець) було укладено договір купівлі - продажу, який посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г.О, за реєстровим номером 3221 (надалі - договір №4 т.1 а.с.17-18).

Відповідно до умов пункту 1.1. договору №4, продавець передає нерухоме майно: нежитлова будівля (магазин) з холодильною камерою. А-2, загальною площею 1461,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 у власність Покупцю, а Покупець приймає нерухоме майно і сплачує за нього обговорену суму.

Нежитлова будівля, що відчужується, належить продавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 14.03.2012 року Виконавчим комітетом Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області на підставі Рішення від 13.03.2012, №58; зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 14.03.2012; Витяг про державну реєстрацію прав КП "Зміївське бюро технічної інвентаризації" №33472559 від 14.03.2012 року, реєстраційний номер 89549, номер запису 114 в книзі 2н Кадастровий номер земельної ділянки 6321710100:01:003:0020, площа 0,1266 га. (п. 1.2 договору №4).

Пунктом 2.1. договору №4 визначено, що продаж нерухомого майна ,що відчужується, за домовленістю сторін вчиняється за 732291,85грн., які продавець отримав від покупця ще до підписання цього договору.

Право власності на вищезазначені об`єкти нерухомого майна було зареєстровано за ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку 16.11.2016р., що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.02.2020р. №200316525, №200315523, №200317060, №200315872 (т.1 а.с.16, 19, 22, 25-26).

Таким чином, на підставі відповідних договорів купівлі- продажу від 16.11.2016р. №1, 2, 3, 4 нерухомого майна ОСОБА_1 набула право власності на вищезазначені об`єкти нерухомого майна, сплативши за них продавцю - Торгівельно-комерційному товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Харків-Москва" грошові кошти в загальній сумі 2813541,85грн.

Разом з тим, 11.09.2019р. Верховним Судом у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду було прийнято постанову у справі №621/1905/16-ц (провадження №61-10132св19) за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 10.04.2019р. у справі за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_13 , Торгівельно- комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків-Москва", ОСОБА_1 , треті особи: Зміївська сільська рада Зміївського району Харківської області, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чуприна Галина Олександрівна про визнання правочинів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Вищезазначеною постановою було частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 10.04.2019р. скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_12 задоволено частково та визнано недійсним правочин щодо передачі ОСОБА_14 нерухомого майна, а саме, нежитлової будівлі літ. "А-2" загальною площею 1 713,4 кв. м по АДРЕСА_3 , нежитлової будівлі літ. "А-2" загальною площею 1 461,5 кв. м по АДРЕСА_4 , вбудованого нежитлового приміщення на першому поверсі п`ятиповерхового будинку загальною площею 1 918,1 кв. м по АДРЕСА_5 , комплексу нежитлових будівель літ. "А-1", загальною площею 128,1 кв. м, літ. "Б" загальною площею 44,4 кв. м, літ. "В" загальною площею 174,3 кв. м, літ. "Г" загальною площею 1 253,0 кв. м, літ. "Д" загальною площею 1 040,3 кв. м, літ. "Ж" загальною площею. 19,4 кв. м по АДРЕСА_6 , у статутний капітал Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва".

Витребувано нежитлову будівлю літ. "А-2" загальною площею 1 713,4 кв. м по АДРЕСА_3 , нежитлову будівлю літ. "А-2" загальною площею 1 461,5 кв. м по АДРЕСА_4 , вбудоване нежитлове приміщення на першому поверсі п`ятиповерхового будинку загальною площею 1 918,1 кв. м по АДРЕСА_5 , комплекс нежитлових будівель літ. "А-1", загальною площею 128,1 кв. м, літ. "Б" загальною площею 44,4 кв. м, літ. "В" загальною площею 174,3 кв. м, літ. "Г" загальною площею 1 253,0 кв. м, літ. "Д" загальною площею 1 040,3 кв. м, літ. "Ж" загальною площею. 19,4 кв. м по АДРЕСА_6 з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 у спільну сумісну власність ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Відповідні висновки суду касаційної інстанції з посиланням на положення статей 57, 60, 63, 65, 68 Сімейного кодексу України, статей 203,215, 368, 369 Цивільного кодексу України мотивовані тим, що спірне майно набуте у власність і зареєстровано за відповідачем ОСОБА_15 в період його перебування у шлюбі з ОСОБА_16 , подружжя тривалий час займалось підприємницькою діяльністю та набули у власність низку об`єктів нерухомого майна, в тому числі і спірні нежитлові приміщенні в м. Зміїв.

Рішенням позачергових загальних зборів учасників ТК ТОВ "Харків -Москва", згідно протоколу № 26 від 29 грудня 2011 року, прийнято від ОСОБА_15 внесок до статутного капіталу, в тому числі спірне нерухоме майно подружжя, на яке в подальшому видано свідоцтва про право власності та здійснено державну реєстрацію права власності майно за товариством.

На підставі чотирьох договорів купівлі - продажу від 16.11.2016р., посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуприною Г.О. за реєстровими номерами 3223, 3218, 3226, 3221, спірне нерухоме майно було відчужено ТК ТОВ з ІІ фірма "Харків-Москва" на користь ОСОБА_1 .

Разом з тим, правочин щодо передачі ОСОБА_17 спірного нерухомого майна подружжя у вигляді внеску у статутний капітал ТК ТОВ з ІІ фірма "Харків-Москва", який є угодою щодо розпорядження цінним майном, вчинено з порушенням вимог статті 65 Сімейного кодексу України щодо наявності письмової згоди другого з подружжя на вчинення такого правочину, що свідчить про недійсність цього правочину та є підставою для витребування цього майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , оскільки нерухоме майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, відчужене без згоди позивача, тобто поза волею власника.

Таким чином, як зазначав ініціюючий кредитор, станом на момент звернення з відповідною заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Торгівельно- комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків-Москва", у нього було витребувано зазначені вище об`єкти нерухомого майна з його власності.

Проте, за результатами ухвалення Верховним Судом судового рішення про визнання недійсним правочинів щодо передачі майна до статутного капіталу боржника та застосування реституції, на виконання якої було прийнято рішення про витребування від ініціюючого кредитора - ОСОБА_1 на користь позивача майна, рішення про повернення грошових коштів отриманих продавцем ТК ТОВ з ІІ фірма "Харків-Москва" за продаж нерухомого майна ОСОБА_1 не приймалось.

За наведених обставин, ініціюючий кредитор зазначав, що боржник має відшкодувати на його користь збитки у розмірі реальної вартості втраченого (вилученого) майна в порядку статей 660, 661, 1212 Цивільного кодексу України у розмірі 2813541,85грн.

Крім того, на вказану суму ініціюючим кредитором було нараховано інфляційні в сумі 868747,01грн. за період з 17.06.2016р. по 12.03.2020р.

Судова колегія зазначає, що підставою для відмови у відкритті провадження у справі положення частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства визначають те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.

Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.

Таким чином, відсутність заперечень боржника з приводу зазначеної вимоги кредитора може свідчити про її визнання, а відтак, і про відсутність спору між сторонами про право.

Отже, встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від від 13.08.2020 р. у справі № 910/4658/20, від 19.08.2020 р. у справі № 910/2522/20, від 16.09.2020 р. у справі № 911/593/20, від 03.08.2021р. у справі №914/620/20, від 23.12.2021р. у справі №904/6175/21

Відповідно до частини 3 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

У відзиві на заяву ініціюючого кредитора - фізичної особи ОСОБА_1 про порушення справи про банкрутство боржник визнав наявність заборгованості у розмірі реальної вартості втраченого (вилученого) майна в сумі 2813541,85грн. та інфляційних нарахувань на вказану суму у розмірі 868747,01грн., яка виникла внаслідок визнання недійсними правочинів щодо передачі майна до статутного капіталу боржника та застосування реституції, на виконання якої було прийнято рішення про витребування від ініціюючого кредитора - ОСОБА_1 на користь боржника майна (т.1 а.с.137-215).

Верховний Суд у постанові від 19.08.2020р. у справі №910/2522/20 зазначив, що при наявності відзиву боржника, поданого в порядку статті 36 Кодексу України з процедур банкрутства, на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство з запереченнями щодо кредиторських вимог ініціюючого кредитора, що не були предметом судового розгляду та щодо яких відсутнє судове рішення, господарський суд, на розгляді якого перебуває заява про відкриття провадження у справі про банкрутство, не розглядає спір по суті, а на підставі положень частини 6 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства відмовляє у відкритті провадження у справі, оскільки вимоги кредитора не є безспірними та свідчать про наявність спору про право.

В даному випадку боржник у своєму відзиві, поданому до місцевого господарського суду 18.10.2021р., не заперечував факти, викладені у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва".

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що 22.11.2021р. документи від імені боржника подані до господарського суду Харківської області були підписані неналежною особою - ОСОБА_2 , отже до вказаної дати боржник у складі легітимного керівництва не міг скористатись своїм правом на подання відзиву на заяву ініціюючого кредитора ОСОБА_1 про порушення справи про банкрутство, наголошуючи на тому, що вимоги є спірними та не визнаються боржником, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 8 частини 3 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, такі відомості щодо державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо; прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Таким чином, до Єдиного державного реєстру включається інформація щодо осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, та дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата (частина перша статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (частина 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до ЄДР недостовірних відомостей може вимагати їх захисту через корегування відомостей ЄДР та відображенні в ЄДР відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом скасування запису в ЄДР (пункт 2 частини першої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Тобто до того часу, поки будь-яка особа не спростувала в законному порядку відомості, внесені до ЄДР, і зміни на підставі такого спростування не були внесені до ЄДР, доти записи в ЄДР вважаються істинними.

Відповідна правова позиція щодо презумпції відомостей, оголошених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР) викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.04.2018р. у справі № 904/5857/17.

Як вбачається з доданого ініціюючим кредитором до заяви про порушення справи про банкрутство Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 26.09.2021р. (т.1 а.с.56-69, тобто, на момент подання відповідної заяви - 27.09.2021р.) керівником боржника та особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи було зазначено ОСОБА_2 .

Аналогічна інформація щодо керівника боржника міститься і у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 26.09.2021р. доданому до відзиву боржника на заяву про порушення справи про банкрутство (т.1 а.св.187-200).

Отже, за наведених обставин, доводи апелянта про те, що відзив на заяву ініціюючого кредитора ОСОБА_1 про порушення справи про банкрутство було подано боржником у складі нелегітимного керівництва є безпідставними.

Також, на думку судової колегії, не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що місцевим господарським судом було безпідставно прийнято до уваги відзив боржника за підписом представника Іваненко Є.В., оскільки до вказаного відзиву представником не було додано доказів на підтвердження наявності права на зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до відомостей розміщених на офіційному веб-сайті Єдиного реєстру адвокатів України (https://erau.unba.org.ua/ ), який є відкритим та загальнодоступним, розміщена інформація, зокрема, і про адвоката Іваненко Євгена Володимировича (https://erau.unba.org.ua/profile/46968).

Отже, за наявності сумнівів щодо повноважень представника боржника місцевий господарський суд мав можливість перевірить вказану інформацію у відкритих джерелах, у зв`язку із чим, не долучення до матеріалів свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю не є підставою для неприйняття судом відзиву боржника.

Дослідивши надані ініціюючим кредитором до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство докази на підтвердження розміру грошових вимог до боржника, які складаються з заборгованості у розмірі реальної вартості втраченого (вилученого) майна в сумі 2813541,85грн. та інфляційних нарахувань на вказану суму у розмірі 868747,01грн., судова колегія зазначає наступне.

Завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватись первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/3353/16, від 18.04.2019 у справі №914/1126/14, від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/1 6).

У справі про банкрутство господарський суд встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17 ).

Як було зазначено вище, 16.11.2016р. між Торгівельно-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Харків-Москва" в особі генерального директора Дукер Шмуєла (надалі - продавець), та ОСОБА_1 (надалі - покупець) було укладено договори купівлі - продажу №1, 2 ,3, 4 ,відповідно до умов яких продавцем було відчужено на користь покупця нежитлову будівлю літ. "А-2" загальною площею 1 713,4 кв. м по АДРЕСА_3 , нежитлову будівлю літ. "А-2" загальною площею 1 461,5 кв. м по АДРЕСА_4 , вбудоване нежитлове приміщення на першому поверсі п`ятиповерхового будинку загальною площею 1 918,1 кв. м по АДРЕСА_5 , комплекс нежитлових будівель літ. "А-1", загальною площею 128,1 кв. м, літ. "Б" загальною площею 44,4 кв. м, літ. "В" загальною площею 174,3 кв. м, літ. "Г" загальною площею 1 253,0 кв. м, літ. "Д" загальною площею 1 040,3 кв. м, літ. "Ж" загальною площею. 19,4 кв. м по АДРЕСА_6

Таким чином, на підставі відповідних договорів купівлі- продажу від 16.11.2016р. №1, 2, 3, 4 ОСОБА_1 набула право власності на вищезазначені об`єкти нерухомого майна, сплативши за них продавцю - Торгівельно-комерційному товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Харків-Москва" грошові кошти в загальній сумі 2813541,85грн., які відповідно до пунктів 2.1. вказаних договорів були сплачені до їх підписання.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що вказані договори є фіктивними, проте зазначені доводи не підтверджені будь-якими належними та допустимими доказами, у зв`язку із чим, також не приймаються судовою колегією до уваги.

Верховним Судом у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду 11.09.2019р. було прийнято постанову у справі №621/1905/16-ц (провадження №61-10132св19), якою було витребувано вказане нерухоме майно з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 у спільну сумісну власність ОСОБА_12 та ОСОБА_13 з тих підстав, що правочин щодо передачі ОСОБА_18 спірного нерухомого майна подружжя у вигляді внеску у статутний капітал ТК ТОВ з ІІ фірма "Харків-Москва" є угодою щодо розпорядження цінним майном, та правочин вчинено з порушенням вимог статті 65 СК України щодо наявності письмової згоди другого з подружжя на вчинення такого правочину, що свідчить про недійсність цього правочину та є підставою для витребування цього майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , оскільки нерухоме майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, відчужене без згоди позивача, тобто поза волею власника.

Проте, за результатами ухвалення Верховним Судом судового рішення про визнання недійсним правочинів щодо передачі майна до статутного капіталу боржника та застосування реституції, на виконання якої було прийнято рішення про витребування від ініціюючого кредитора - ОСОБА_1 на користь позивача майна, рішення про повернення грошових коштів отриманих продавцем ТК ТОВ з ІІ фірма "Харків-Москва" за продаж нерухомого майна ОСОБА_1 не приймалось.

Частинами першою та другою статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Згідно з частиною третьою статті 216 Цивільного кодексу України правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Частиною першою статті 661 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

У постанові Верховного Суду України від 29 червня 2016 року у справі № 6-1376цс16 викладено правовий висновок про те, що статтею 330 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на майно, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу його не можна витребувати в нього; одним із чинників дотримання принципу пропорційності при втручанні у право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації, тому покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 Цивільного кодексу України.

Отже, у разі, якщо позов власника про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено, покупець цього майна має право відповідно до статті 661 Цивільного кодексу України звернутися з вимогою до продавця про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.12.2021р. №520/6824/18, від 06.10.2021р. у справі №460/2694/17.

Крім того, відповідно до правової позиції викладеної у постанові від 04.06.2019р. у справі №916/1573/18, збитками є грошовий еквівалент вартості вилученого майна, а також аналізуючи зміст частини 2 статті 1192 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, що відповідає основним засадам справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства, при цьому іншого порядку компенсації грошей (грошових коштів) у зв`язку з їх знеціненням, окрім встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін), чинним законодавством України не передбачено, необхідно дійти висновку про те, що недобросовісний продавець відшкодовує збитки (грошові кошти), завдані добросовісному покупцю, з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, що відповідатиме конвенційному принципу пропорційності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що грошові вимоги ініціюючого кредитора ОСОБА_1 до боржника ТК ТОВ "Харків - Москва" в сумі 3682288,86грн, які складаються із реальної вартості втраченого (вилученого) майна загальна сума, яка сплачена ОСОБА_1 за договорами купівлі-продажу від 16.11.2016р. № 3218, 3226, 3223, 3221, що становить 2813541,85грн. та інфляційних, які за весь час прострочення починаючи від 17.11.2016р. (до введення карантинних обмежень 12.03.2020 року) становить 868747,01грн є обґрунтованими та повністю підтвердженими.

Щодо грошових вимог ініціюючого кредитора - фізичної особи ОСОБА_1 до боржника - Торгівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва" в сумі 5471074,28грн., судова колегія зазначає наступне.

Зі змісту заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство вбачається, що грошові вимог до боржника у розмірі 5471074,28грн. випливають з наступного.

Ініціюючий кредитор зазначав, що станом на момент звернення з заявою про порушення справи про банкрутство, ОСОБА_1 є засновником (учасником) ТК ТОВ "Харків - Москва" з розміром внеску до статутного фонду (грн.): 2817343,08 грн., що складає 15,4% Статутного капіталу, при цьому статутний капітал складає 18308420,26грн.

Станом на 30.11.2015р. розмір внеску до статутного фонду ТК ТОВ "Харків - Москва" ОСОБА_1 складав 311917,36грн., що складало 7 % Статутного капіталу, розмір статутного капіталу - 4455962,32грн. що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 30.11.2015р. (т.1 а.с.41-44).

На засіданні позачергових зборів учасників Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва" , оформлених протоколом від 01.12.2015р. №32 товариством було прийнято від ОСОБА_1 внесок до статутного капіталу, а саме грошові кошти в сумі 7876500,00грн.; збільшено статутний капітал до 12432462,32грн. та відповідно розмір частки ОСОБА_1 становить 7%, що складає 870272,36грн. (т.1 а.с.49-50).

Вказана інформація щодо збільшення розміру частки ОСОБА_1 в статутному капіталі не на повну суму внесену нею відображена у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 10.12.2015р. (т.1 а.с.70 -77).

На засіданні позачергових зборів учасників Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва" , оформлених протоколом від 12.12.2016р. №32 товариством було збільшено розмір статутного капіталу та перерозподілено частки, відповідно розмір частки ОСОБА_1 становить 16%, що складає 2817343,08грн. (т.1 а.с.53-55), що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 26.09.2021р. (т.1 а.с.56-69).

З огляду на викладене, ініціюючий кредитор наголошував, що фактично ним було здійснено не внесок до статутного капіталу, а надано фінансову допомогу Товариству в сумі 5471074,28грн. (7976500,00грн. - 2505425,72грн. (сума, на яку збільшено частку ОСОБА_1 в статутний капітал за період з 01.12.2015р.), яка станом на день звернення з заявою про порушення справи про банкрутство боржником не повернена.

На підтвердження перетворення залишку суми внеску до статутного капіталу в фінансову допомогу товариству, ініціюючим кредитором було додано до заяви лист від 12.12.2016р. за підписом генерального директора Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва" Дукер Шмуєла, в якому зазначено про те, що зайва сплачена ОСОБА_1 сума у розмірі 5471074,28грн. враховується підприємством, як надана безвідсоткова фінансова допомога, яка може бути повернута за першою вимогою останньої (т.1 а.с.117).

Крім того, ініціюючим кредитором також було додано лист від 01.07.2019р. за підписом генерального директора Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва" Дукер Шмуєла, в якому повторно підтверджено обставини врахування грошових коштів в розмірі 5471074,28грн., як безвідсоткової фінансової допомоги.

Також, в листі зазначено про те, що в підтвердження можливості варіантів проведення розрахунків за вказаною заборгованістю по поверненню фінансової допомоги, надається гарантійний лист -заява, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г.О., за реєстровим номером №1035 від 01.07.2019р. від імені товариства по придбанню ОСОБА_1 відповідної нерухомості (т.1 а.с.118-119).

У відзиві на заяву ініціюючого кредитора - фізичної особи ОСОБА_1 про порушення справи про банкрутство боржник також визнавав наявність заборгованості щодо поворотної фінансової допомоги наданої боржнику у розмірі 5471074,28грн. (т.1 а.с.137-215).

Судова колегія, з урахуванням правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від у справі №904/6175/21 повторно наголошує, що важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.

Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.10.2020р. у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021р. у справі № 910/4510/20.

Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути , зокрема, судові рішення, господарські правочини , первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань.

Тому, з огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.02.2021р. у справі № 911/2042/20.

Судова колегія зазначає, що за своєю правовою природою договір про надання поворотної фінансової допомоги є договором про надання позики до якого підлягають застосуванню положення глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян , а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (частина 1 статті 1047 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2017р.), якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Таким чином, оскільки ініціюючим кредитором було визначено розмір фінансової допомоги наданої товариству у розмірі 5471074,28грн., відповідно до статті 1047 Цивільного кодексу України відповідний правочин мав обов`язково бути укладений в письмовій формі.

На підтвердження перетворення залишку суми внеску до статутного капіталу в фінансову допомогу товариству, ініціюючим кредитором було додано до заяви лише листи від 12.12.2016р. та від 01.07.2019р. за підписом генерального директора Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва" Дукер Шмуєла (т.1 а.с.117, 118), які в контексті спірних правовідносин не є належними та допустимими доказами надання ініціюючим кредитором ОСОБА_1 фінансової допомоги товариству у розмірі 5471074,28грн.

З огляду на фактичні обставини справи, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження тих обставин, що між сторонами було укладено договір про надання фінансової допомоги, колегія суддів зазначає, що грошова сума у розмірі 5471074,28грн. за своєю правовою природою є залишком суми внеску ОСОБА_1 , як учасника товариства до статутного капіталу підприємства (7976500,00грн. - 2505425,72грн. (сума, на яку збільшено частку ОСОБА_1 в статутний капітал за період з 01.12.2015р.).

Абзацом п`ятим частини першої статті 1 Закону про банкрутство визначено, що до складу грошових зобов`язань боржника не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Оскільки заборгованість в розмірі 5471074,28грн. є зобов`язанням перед засновником (учасником) боржника - юридичної особи, що виникло з такої участі, які згідно з абзацом п`ятим частини першої статті 1 Кодексу України з питань банкрутства не включається до складу грошових зобов`язань боржника, колегія суддів не вбачає правових підстав для включення вказаної суми до складу грошових зобов`язань боржника.

Щодо доводів апелянта про те, що заява фізичної особи ОСОБА_1 , про відкриття провадження у справі про банкрутство Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва" не відповідає вимогам щодо її оформлення, з огляду на те, що додатки до заяви не містять жодної інформації щодо належного посвідчення копій документів, судова колегія зазначає.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянт посилається на не засвідчення належним чином договорів купівлі- продажу від 16.11.2016р. на підставі, яких ОСОБА_1 було придбано нежитлові приміщення у боржника; інформаційних довідок, які підтверджують посвідчення права власності на вказане майно; протоколів позачергових загальних зборів учасників боржника; Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Частиною 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 6 статті Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на те, що під час постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва" ані у місцевого господарського суду ані у боржника не виникало сумнівів щодо достовірності договорів купівлі - продажу від 16.11.2016р. на підставі, яких ОСОБА_1 було придбано нежитлові приміщення у боржника, та які були предметом розгляду в тому числі і Верховним Судом під час касаційного провадження у справі №621/1905/16-ц (провадження №61-10132св19), та протоколів позачергових загальних зборів учасників боржника, обставини щодо відсутності на вказаних копіях документів деяких реквізитів передбачених пунктом 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003" не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Як і не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали не засвідчення інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, оскільки відомості з вказаних реєстрів є відкритими та загальнодоступними.

Колегія суддів зазначає, що господарським судом першої інстанції при розгляді даної справи та прийняття оскаржуваного судового рішення не було прийнято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть даного спору, свідчить про не з`ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

З огляду на вищевикладене, оскаржувана господарського суду Харківської області від 18.10.2021р. у справі №922/3921/21 даним вимогам не відповідає, що є підставою для її часткового скасування, з урахуванням наведених вище обґрунтувань мотивувальної частини даної постанови та прийняття нового рішення про визнання розміру вимог ініціюючого кредитора - ОСОБА_1 в сумі основного боргу у розмірі 3682288,86грн.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва" підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керується положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, та покладає судові витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п.3 ч.1 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва" задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 18.10.2021р. у справі №922/3921/21 скасувати в частині визнання розміру вимог ініціюючого кредитора - ОСОБА_1 в сумі основного боргу 5471074,28грн.

Викласти абзаці 2 резолютивної частині ухвали господарського суду Харківської області від 18.10.2021р. у справі №922/3921/21 в наступній редакції:

-"Визнати розмір вимог ініціюючого кредитора - ОСОБА_1 в сумі основного боргу 3682288,86грн., в сумі 22 700,00 грн. сплаченого судового збору за подачу даної заяви, у сумі 54000,00грн. авансування винагороди арбітражного керуючого в справі".

В решті ухвалу господарського суду Харківської області від 18.10.2021р. у справі №922/3921/21 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 24 січня 2022р.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза