Рішення

від 18.01.2022 по справі 902/673/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" січня 2022 р. Cправа № 902/673/21

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : заступника керівника Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33. м. Вінниця, 21020) в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (пр. Перемоги, 10, м. Київ, 01135)

до : Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027)

до: Вороновицької селищної ради (вул. Козацький шлях, 60, смт. Вороновиця, Вінницький район, Вінницька область, 23252)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Професійне-технічне училище №14 смт Вороновиця (вул. Гагаріна, 1, смт Вороновиця, Вінницький район, Вінницька область, 23252)

про визнання недійсним наказу, визнання недійсним рішення, скасування рішення про державну реєстрацію прав

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

прокурор Суходоля М.В.. за посвідченням;

позивача не з`явився;

відповідача 1 Чорний Р.О. згідно витягу з ЄДР;

відповідача 2 не з`явився;

третьої особи не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 24-576вих-21 від 25.06.2021 заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України з вимогами до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та Вороновицької селищної ради про:

- визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 03.04.2018 № 2-4310/15-18-СГ та додаток до нього - акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 05.04.2018 у частині передачі з державної у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 0520655300:01:004:0022;

- визнання недійсним рішення 24 сесії 08 скликання Вороновицької селищної ради від 27.07.2018 "Про прийняття у комунальну власність об`єднаних територіальних громад земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності" у частині прийняття у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 0520655300:01:004:0022;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42384861 від 03.08.2018; земельна ділянка з кадастровим номером 0520655300:01:004:0022 площею 5,3 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 686930505206); номер запису про право власності: 27342338.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що Професійне-технічне училище №14 смт Вороновиця є державним навчальним закладом. Все майно, що знаходиться на балансі навчального закладу, у тому числі земельна ділянка площею 5,3 га з кадастровим номером 0520655300:01:004:0022, є державною власністю та перебуває у сфері управління Міністерства освіти і науки та закріплена за Професійно-технічним училищем №14 смт Вороновиця на праві постійного користування.

Рішенням 24 сесії 08 скликання Вороновицької селищної ради від 27.07.2018 Про прийняття в комунальну власність об`єднаних територіальних громад земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності , прийнятим на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 03.04.2018 № 2-4310/15-18-СГ та акту приймання-передачі від 05.04.2018, прийнято у комунальну власність 33 земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 363,8175 га, у тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 0520655300:01:004:0022 площею 5,3 га.

Прокурор наголошує, що за інформацією Професійно-технічного училища №14 смт Вороновиця відомості про надання згоди органом управління майном - Міністерством освіти України на передачу означеної земельної ділянки з державної у комунальну власність у ПТУ № 14 відсутні.

З огляду на викладене, враховуючи, що ПТУ № 14 є державним навчальним закладом, спірна земельна ділянка перебуває у нього на праві постійного користування, до передачі у комунальну власність мала державну форму власності, прокурор стверджує, що наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 03.04.2018 № 2-4310/15-18-СГ, акт приймання-передачі від 05.04.2018 та рішення 24 сесії 08 скликання Вороновицької селищної ради від 27.07.2018 в частині передачі (прийняття) з державної у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 0520655300:01:004:0022 прийняті в порушення вимог закону.

Ухвалою суду від 05.07.2021 позовну заяву заступника керівника Вінницької обласної прокуратури залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено прокурору строк для усунення виявлених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

Заявою №24-617вих-21 від 09.07.2021, що надійшла на адресу суду 13.07.2021, прокурором усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 14.07.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/673/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 22.07.2021. Одночасно судом залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Професійне-технічне училище №14 смт Вороновиця.

За наслідками судового засідання 22.07.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, підготовче засідання відкладено до 14.09.2021, про що постановлено відповідну ухвалу.

02.08.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву б/н та дати (вх. № 01-34/6890/21) за підписом представника першого відповідача Чорного Р.О., за змістом якого, перший відповідач при вирішенні справи покладається на розсуд суду та просить проводити судові засідання без участі його представника.

01.09.2021 до суду надійшла відповідь на відзив № 24-842вих21 від 28.08.21 заступника керівника Вінницької обласної прокуратури, в якому останній просить суд задоволоти позовні вимоги.

За результатами судового засідання 14.09.2021 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 14.09.2021 про відкладення підготовчого засідання на 30.09.2021.

20.09.2021 до суду подано пояснення № 24-964вих-21 від 16.09.2021 по справі за підписом прокурора у справі М. Суходолі.

За результатами судового засідання 30.09.2021 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 30.09.2021 про відкладення підготовчого засідання на 12.10.2021.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 23.11.2021, про що 12.10.2021 постановлено ухвалу у протокольній формі.

04.11.2021до суду надійшли пояснення позивача у справі - Міністерства освіти і науки України № 14.1/499-21 від 29.10.2021, в яких позивач підтримує позовні вимоги з підстав, наведених в позовній заяві прокурора. При цьому наголошує на суспільному інтересі даного спору, який полягає у поверненні в розпорядження держави спірної земельної ділянки для здійснення контролю за її використанням, що є однією з умов реалізації функцій держави із забезпечення дітей освітніми послугами.

23.11.2021 судове засідання у даній справі не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікарняному, за закінченням якого ухвалою суду від 20.12.2021 судове засідання призначено на 18.01.2022, про що учасників справи повідомлено в порядку визначеному ст.ст.120, 121 Господарського процесуального кодексу України.

На визначену судом дату з`явився прокурор у справі та представник першого відповідача. Позивач, другий відповідач та третя особа правом участі в засіданні суду не скористалися. При цьому суд зважає, що про час та місце розгляду справи учасники повідомлені ухвалою суду від 20.12.2021, яка направлена на адреси електронної пошти, та в силу положень ч. 6 ст. 242 ГПК України вважається врученою 20.12.2021.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення позивача, другого відповідача та третьої особи про дату, час та місце судового слухання, проте останні не скористалися своїм правом участі у судовому засіданні.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Разом з тим, відзив другого відповідача на позовну заяву до суду не надійшов.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки другий відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням неявки представників позивача, другого відповіча та третьої особи суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 18.01.2022 прийнято судове рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати 18.01.2022 прокурор у справі та представник першого відповідача не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статуту Професійно-технічного училища №14 смт Вороновиця (надалі ПТУ №14), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 06.08.2012 № 902 зі змінами, затвердженими наказом заступника Міністра освіти і науки від 20.09.2013 № 1334 (надалі Статут) та чинним на момент передачі земельної ділянки з державної у комунальну власність, ПТУ № 14 є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями та кваліфікацією (п. 1.1 Статуту).

Управління ПТУ № 14 здійснюється Міністерством освіти і науки України та Департаментом освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації (п. 6.1 Статуту).

Для забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітничих кадрів училище має відповідну навчально-матеріальну базу та земельну ділянку, площею 55,3 га, у тому числі орної землі - 48,2 га, відповідно до паспортів, технічної документації, актів права власності тощо (п. 7.8 Статуту).

Об`єкти права власності: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно училища є державною власністю, що закріплене Міністерством освіти і науки України за училищем і перебуває в оперативному управлінні училища.

Функції управління майном, закріпленим за училищем, контроль за ефективністю його використання і збереження здійснює Міністерство освіти і науки України (п. 7.9 Статуту).

Училище несе відповідальність перед Міністерством освіти і науки України за збереження та використання за призначенням закріпленого за ним майна (п. 7.10 Статуту).

20.09.2013 ПТУ № 14 звернулось до Головного управління Держземагенції у Вінницькій області з листом № 294, в якому просило про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення двох земельних ділянок загальною площею 32,6 га земель сільськогосподарського призначення, які є в користуванні ПТУ №14 з 1964 року та розташовані за межами населеного пункту смт. Вороновиця Вінницького району, для дослідних і навчальних цілей. (т.1, а.с. 190)

Наказом Головного управління Держземагенства у Вінницькій області № ВН/0520655300:01:004/000001028 від 03.10.2013 надано Професійно-технічному училищу № 14 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 5,300 га в постійне користування із земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу) на території Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області для дослідних і навчальних цілей (код цільового призначення -01.09). (т.1, а.с. 192, 193)

Наказом Головного управління Держземагенства у Вінницькій області № ВН/0520655300:01:004/000001029 від 03.10.2013 надано Професійно-технічному училищу № 14 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 27,300 га в постійне користування із земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу) на території Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області для дослідних і навчальних цілей (код цільового призначення -01.09). (т.1, а.с. 194, 195)

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 18.06.2015 № 2-602/20-15-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в постійне користування затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування ПТУ № 14 для дослідних і навчальних цілей на території Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області та надано в постійне користування ПТУ № 14 земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 32,6 га, у тому числі земельну ділянку площею 5,3 га з кадастровим номером 0520655300:01:004:0022. (т. 1, а.с. 65)

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 18.06.2015 № 2-602/20-15-СГ державним реєстратором 23.07.2015 зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 5,3 га із цільовим призначенням для дослідних і навчальних цілей за ПТУ № 14 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 23095470 від 23.07.2015). (т. 1, а.с. 35)

Згідно з витягом з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна (додаток № 4 до листа ФДМУ від 14.04.2021 № 10-15-8387), земельна ділянка є об`єктом державної власності, суб`єктом управління якої є Міністерство освіти і науки України, балансоутримувачем ПТУ № 14 (реєстровий номер майна - 02539967.1.НХЕЛЦМ609; код та назва майна відповідно до класифікатора державного майна - 3199.9 Землі іншого призначення; розмір земельної ділянки - 53000 м 2 ). (т. 1, а.с. 148-150)

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 03.04.2018 № 2-4310/15-18-СГ Про передачу земельних ділянок державної власності в комунальну власність передано Вороновицькій селищній об`єднаній територіальній громаді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 363,8175 га, які розташовані на території Вороновицької селищної та Комарівської сільської рад Вінницького району Вінницької області. (т. 1, а.с. 66)

Згідно з актом приймання-передачі від 05.04.2018, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області передало із державної власності, а Вороновицька селищна об`єднана територіальна громада прийняла у комунальну власність Вороновицької селищної об`єднаної територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 0520655300:01:004:0022 площею 5,3 га. (т. 1, а.с.67-70)

Рішенням 24 сесії 08 скликання Вороновицької селищної ради від 27.07.2018 Про прийняття в комунальну власність об`єднаних територіальних громад земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності , виданим на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 03.04.2018 № 2-4310/15-18-СГ та акту приймання-передачі від 05.04.2018, прийнято у комунальну власність 33 земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 363,8175 га, у тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 0520655300:01:004:0022 площею 5,3 га.

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42384861 від 03.08.2018 проведено державну реєстрацію права комунальної власності за Вороновицькою селищною радою на земельну ділянку кадастровий номер 0520655300:01:004:0022.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності суд враховує таке.

З приводу права прокурора на звернення до суду із даним позовом, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно частин 3, 4, 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 цього ж Закону).

Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, то суд повинен перевірити вказані доводи прокурора незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (аналогічна позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та від 15.01.2020 у справі № 698/119/18). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами 3, 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

За доводами прокурора, спірна земельна ділянка вибула з володіння держави внаслідок порушення закону органом, уповноваженим від імені держави на розпорядження цією земельною ділянкою - ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, яке реалізовувало повноваження Держгеокадастру на території Вінницької області, яким передано з державної в комунальну власність ті, які не можуть передаватися у комунальну власність, та перебувають у постійному користуванні Професійно-технічного училища № 14 смт. Вороновиця.

У спірних правовідносинах вимоги ст. 17 Земельного кодексу України порушені саме ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, яке реалізовувало повноваження Держгеокадастру. Тому, захист інтересу держави в суді, який полягає у скасуванні оспорюваного наказу, не узгоджується із інтересами зазначених органів.

Оскільки саме ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області є відповідачем за основною вимогою про визнання недійсним спірного наказу, тому вказана юридична особа не може бути позивачем, оскільки чинним законодавством не допускається збіг в одній особі позивача і відповідача (правова позиція Верховного Суду України, ухвала від 02.03.2011 у справі № 6-58303св10).

Разом з тим, Верховним Судом у постанові від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 зроблено висновок, що звернення прокурора з позовом про скасування наказу Держгеокадастру, якого вказано в якості співвідповідача, обґрунтовує відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функцію захисту, та є підставою для представництва ним інтересів держави.

Окрім того, ні Держгеокадастр, ні ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, ні їх посадові особи не вправі самостійно скасувати спірний наказ, оскільки на його підставі за Вороновицькою селищною радою зареєстровано право комунальної власності, тому вказане суперечитиме вимогам ч. 1 ст. 154 ЗК України.

Враховуючи викладене, органом уповноваженим здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах є також Міністерство освіти і науки України.

Професійно-технічне училище № 14 смт. Вороновиця згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є державною організацією (установою, закладом), засновником якого є Міністерство освіти і науки України, яке згідно п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" наділено правом розпорядження державним майном, що перебуває у користуванні підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладів.

У зв`язку з наведеним обласною прокуратурою 31.03.2021 спрямовано лист Міністерству освіти і науки України № 24-267вих-21 про надання інформації щодо вжиття заходів для відновлення порушених інтересів держави та повернення земельної ділянки у державну власність.

З огляду на відсутність відповіді, обласною прокуратурою 20.04.2021 направлено листа № 24-360вих-21 до Міністерства освіти і науки України про надсилання інформації про результати розгляду листа обласної прокуратури від 31.03.2021 № 24-267вих-21 та вжитті Міністерством освіти і науки України заходи для відновлення порушених інтересів держави та повернення земельної ділянки у державну власність.

Проте, за доводами прокурора, що знайшли свої підтвердження в матеріалах справи, відповіді на означені звернення від Міністерства освіти і науки України до обласної прокуратури не надійшло, і заходів для захисту інтересів держави та відновлення порушеного права Міністерством освіти і науки України не вжито.

Листом від 24.06.2021 № 24-569вих-21 обласною прокуратурою повідомлено Міністерство освіти і науки України про намір, в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру , звернутися до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою в інтересах Міністерства освіти і науки України до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та Вороновицької селищної ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Професійно-технічне училище №14 смт. Вороновиця про визнання недійсним та скасування в частині наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, акта приймання-передачі, рішення Вороновицької селищної ради, скасування рішення про державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що прокурором дотримано встановлений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок щодо звернення до органів, уповноважених на захист майнових інтересів держави, яким у даній справі є Міністерство освіти і науки України. У зв`язку з неотриманням відповіді зазначеного органу та відсутність будь-яких посилань вказаного органу на вчинення дій для усунення виявлених порушень, прокурор правомірно скористався процесуальними повноваженнями щодо звернення з позовом до суду.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для представлення прокурором інтересів держави у даній справі.

Відповідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).

Загальний порядок передачі земель з державної у комунальну власність визначено статтею 117 Земельного кодексу України.

Розпорядженням КМУ від 31.01.2018 № 60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад" передбачено порядок передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад.

Відповідно до ст. 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Таким чином, з аналізу вказаної норми вбачається, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади.

Такими органами є Головні управління Держгеокадастру відповідно до частини четвертої статті статі 122 Земельного кодексу України та наказу Мінагрополітики від 29.09.2016 № 333 "Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру".

За положеннями ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.07.2015 (т. 1, 35, 36) та витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна від 14.04.2021 (т. 1, а.с. 148-150) вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 0520655300:01:004:0022 площею 5,3000 га перебуває на праві постійного користування Професійно-технічного училища № 14 смт. Вороновиця на підставі наказу № 2-602/20-15-СГ від 18.06.2015.

Також судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2 -602/20-15-СГ від 18.06.2015 (т. 1, а.с. 65) надано в постійне користування Професійно-технічному училищу № 14 смт Вороновиця земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 32,6000 га, в тому числі: ділянка № 1 площею 27,3000 га з кадастровим номером 0520655300:01:003:0059, ділянка № 2 площею 5,3000 га з кадастровим номером 0520655300:01:004:0022, на території Вороновицької селищної ради Вінницького району для дослідних і навчальних цілей (код цільового призначення - 01.09).

Враховуючи наявність державної реєстрації права постійного користування, а також відсутність доказів скасування або визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2 -602/20-15-СГ від 18.06.2015, суд дійшов до висновку, що з моменту видачі означеного наказу у третьої особи виникло право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0520655300:01:004:0022.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 128) Професійно-технічне училище № 14 смт. Вороновиця - державний заклад, засновником якого є Міністерство освіти та науки України, вид діяльності професійно-технічна освіта (основний).

За положеннями п. 1.1. статуту Професійно-технічне училище № 14 смт. Вороновиця (училище) є підпорядкованим Міністерству освіти та науки, молоді та спорту, державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів , здібностей, стану здоров`я.

Як передбачено п. 6.1. статуту, управління училища здійснюється Міністерством освіти і науки, молоді та спорту, управлінням освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації відповідно до повноважень, визначених законодавством України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 7.8. статуту для забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітничих кадрів училище має відповідну навчально-матеріальну базу та земельну ділянку загальною площею 55,3 га (в тому числі, орної землі - 48,2 га) відповідно до паспортів, технічної документації, актів права власності тощо.

Згідно п. 7.9. статуту об`єкти права власності: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно училища є державною власністю, що закріплене Міністерством освіти і науки, молоді та спорту за училищем, і перебуває у оперативному управлінні училища.

У відповідності до п. 7.10. статуту училище несе відповідальність перед Міністерством освіти і науки, молоді та спорту за збереження та використання за призначенням закріпленого за ним майна.

Наказом заступника Міністра освіти і науки № 1334 від 20.09.2013, з метою приведення статуту Професійно-технічного училища № 14 смт. Вороновиця у відповідність до законодавства України, до статуту училища внесено зміни, за якими у тексті статуту слова Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України в усіх відмінках замінено словами Міністерство освіти і науки України у відповідних відмінках, та слова Управління освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації в усіх відмінках замінено словами Департамент освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації у відповідних відмінках.

Відповідно до пункту 2 частини 2, частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Згідно статті 49 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" засновник закріплює за закладами професійної (професійно-технічної) освіти державної або комунальної форми власності та установами професійної (професійно-технічної) освіти об`єкти права власності, які належать засновнику на праві власності або орендовані ним у інших власників.

Заклади освіти та установи професійної (професійно-технічної) освіти несуть відповідальність перед засновником за збереження та використання за призначенням закріпленого за ними майна. Контроль за використанням цього майна здійснюється засновником.

Статтею 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" визначено, що управління об`єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" встановлено, що суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління).

Пунктами 11, 18, 28 частини 1 статті 6 вищеназваного Закону унормовано, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань ведуть облік об`єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об`єктів; погоджують передачу об`єктів державної власності в комунальну власність , до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об`єктами державної власності, господарських структур або в користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук, а також передачу об`єктів комунальної власності в державну власність; у випадках, передбачених законодавством, приймають рішення про передачу об`єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об`єктами державної власності, господарських структур або в користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук; забезпечують оформлення прав на земельні ділянки (у разі відсутності необхідних документів) та уточнення меж земельних ділянок державних і казенних підприємств, державних установ, організацій та об`єктів нерухомості (будівлі, споруди), що не увійшли до статутних капіталів господарських товариств, утворених у процесі корпоратизації державних підприємств.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що Міністерство освіти і науки України не надавало згоди на передачу земельної ділянки з кадастровим номером 0520655300:01:004:0022, яка перебуває у постійному користуванні Професійно-технічного училища № 14 смт. Вороновиця на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-602/20-15-СГ від 18.06.2015, з державної в комунальну власність.

Отже, виходячи з вищенаведеного, перший відповідач не мав повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної власності.

Окрім того, припинення права постійного користування земельними ділянками може відбуватись лише на підставі закону. Такі підстави передбачені ст. 141 ЗК України, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Відповідно до положень ч.ч. 3, 4 ст. 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його письмовою згодою та оформленою належним чином заявою до суб`єкта, який здійснює функції власника земельної ділянки.

Однак, у Професійно-технічного училища № 14 смт. Вороновиця право постійного користування земельною ділянкою не припинялося ані шляхом добровільної відмови, ані шляхом припинення діяльної державної установи.

Відповідно до частини 1 статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Пунктом г частини 3 статті 152 Земельного кодексу України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Приписами статті 21 Цивільного кодексу України унормовано, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи вищевикладене, вимога прокурора про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 03.04.2018 № 2-4310/15-18-СГ у частині передачі з державної у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 0520655300:01:004:0022 є обґрунтованою.

Крім того, оскільки згідно п. 2 акту приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 05.04.2018, такий акт разом із вказаним наказом є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку, з метою ефективної реалізації порушених прав позивача, суд вважає за належне також визнати недійсним акт приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення з державної в комунальну власність від 05.04.2018 в частині передачі з державної в комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 0520655300:01:004:0022.

Згідно з ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З огляду на те, що підставою прийняття 24 сесією 08 скликання Вороновицької селищної ради 27.07.2018 рішення Про прийняття в комунальну власність обєднаних територіальних громад земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в частині прийняття в комунальну власність земельну ділянку з кадастровим номером 0520655300:01:004:0022 слугував наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 03.04.2018 № 2-4310/15-18-СГ, який не мав повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної власності, спірне рішення Вороновицькою селищною радою прийнято з порушенням вимог земельного законодавства.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про правомірність заявлених прокурором вимог та їх задоволення, з огляду на те, що прокурором доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання недійсними актів органу місцевого самоврядування. Так, прокурором доведено належними та допустимими доказами і судом встановлено факт прийняття спірного рішення Вороновицькою селищною радою з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки прийнято у комунальну власність земельну ділянку, яка вибула з державної власності з порушенням закону.

Щодо позовної вимоги, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42384861 від 03.08.2018; земельна ділянка з кадастровим номером 0520655300:01:004:0022 площею (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 686930505206); номер запису про право власності: 27342338, суд зазначає наступне.

У постанові від 30.06.2020 у справі №922/3130/19 Верховний Суд зробив висновок щодо застосування норми права, у якому зазначив, що пункти 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції чинній з 16.01.2020) необхідно застосовувати таким чином:

У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як захист права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні -гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (Близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц).

За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду: від 03.09.2020 у справі №914/1201/19; від 20.08.2020 у справі №916/2464/19; від 14.07.2020 у справі №910/8387/19; від 23.06.2020 у справі №906/516/19; від 23.06.2020 у справі №905/633/19; від 23.06.2020 у справі №922/2589/19.

Таким чином, прокурором обрано належний спосіб захисту прав позивача шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 42384861 від 03.08.2018; земельна ділянка з кадастровим номером 0520655300:01:004:0022 площею 5,3 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 686930505206); номер запису про право власності: 27342338.

Зважаючи на підтвердження наявними у справі доказами факту приналежності спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0520655300:01:004:0022 до державної форми власності, суб`єктом управління якої є Міністерство освіти і науки України, тобто наявність суб`єктивного матеріального права та охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, враховуючи встановлений судом факт порушення прав позивача шляхом проведення реєстрації права комунальної власності на спірну земельну, суд вважає означену позовну вимогу обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з підстав неведених вище.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідачів в рівних частках по 3 405,00 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 03.04.2018 № 2-4310/15-18-СГ та додаток до нього - акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 05.04.2018 у частині передачі з державної у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 0520655300:01:004:0022.

Визнати недійсним рішення 24 сесії 08 скликання Вороновицької селищної ради від 27.07.2018 "Про прийняття у комунальну власність об`єднаних територіальних громад земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності" у частині прийняття у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 0520655300:01:004:0022.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42384861 від 03.08.2018; земельна ділянка з кадастровим номером 0520655300:01:004:0022 площею 5,3 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 686930505206); номер запису про право власності: 27342338.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027; код ЄДРПОУ 39767547) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 02909909; банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ; код банку отримувача (МФО): 820172; рахунок: UA568201720343110002000003988) 3 405 грн. 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Вороновицької селищної ради (вул. Козацький шлях, 60, смт. Вороновиця, Вінницький район, Вінницька область, 23252; код ЄДРПОУ 04326069) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 02909909; банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ; код банку отримувача (МФО): 820172; рахунок: UA568201720343110002000003988) 3 405 грн. 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Додатково направити на відомі суду адреси електронної пошти учасників: Вінницької обласної прокуратури - sekretariat@vin.gp.gov.ua , позивача mon@mon.gov.ua , відповідача 1 - vinnytsia@land.gov.ua , відповідача 2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 21 січня 2022 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (пр. Перемоги, 10, м. Київ, 01135)

3 - відповідачу 1 (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027)

4 - відповідачу 2 (вул. Козацький шлях, 60, смт. Вороновиця, Вінницький район, Вінницька область, 23252)

5 - третій особі (вул. Гагаріна, 1, смт Вороновиця, Вінницький район, Вінницька область, 23252)