Рішення

від 06.01.2022 по справі 904/8281/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.01.2022м. ДніпроСправа № 904/8281/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі:

судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Тертишної К.В.

та представників:

від позивача: Петрик С.А. - адвокат;

від відповідача: не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іранга Груп", м. Київ

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води Дніпропетровської області

про стягнення 2 756 357,48 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іранга Груп" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" 2756357,48 грн, з яких: 2507323,70 грн - основний борг, 185972,78 грн - інфляційні втрати, 63061,00 грн - 3% річних.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 41345,36 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13500,00 грн позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань з оплати товару, поставленого за договором про закупівлю товару № 153/13/34Е від 26.02.2020.

Ухвалою суду від 07.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 04.11.2021, після чого підготовче засідання відкладено на 18.11.2021.

18.11.2021 представники сторін в підготовче засідання не з`явилися. Проте до початку підготовчого засідання, засобом електронного зв`язку через систему "Електронний суд" представником позивача адвокатом Петриком С.А. подана заява про розгляд справи без його участі. В цей же час з боку відповідача в особі представника за довіреністю - юрисконсульта Авраменко Т.М. подано клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з "червоним" рівнем епідеміологічної ситуації внаслідок коронавірусної хвороби, а також відзив на позов.

У відзиві на позов представник відповідача просить відмовити у позові, зазначаючи при цьому, що заявлена до стягнення сума основного боргу - 2507323,70 грн не відповідає узгодженій ціні товару за договором - 2136980,00 грн, а відтак розраховані позивачем 3% річних та інфляційних втрат із завищеної суми основного боргу вважає неправомірними. На думку представника відповідача заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у сумі 13500,00 грн є значно завищеними (а.с. 53 - 58).

Оцінюючи наданий представником відповідача відзив, суд зауважує, що він підписаний без належних доказів повноважень на представництво сторони у справі загального позовного провадження , оскільки відповідно до статей 56, 60 Господарського процесуального кодексу України такими доказами можуть бути ордер або довіреність адвоката чи інші документи на підтвердження самопредставництва, яке здійснюється без довіреності.

Відтак поданий відзив є таким, що не підписаний, а тому судом до розгляду не приймається.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній щодо аналогічної ситуації в постанові від 07.07.2020 у справі №904/3720/19.

Ухвалою суду від 18.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження до 05.01.2021 включно та відкладено підготовче засідання на 07.12.2021.

07.12.2021 відповідач у підготовче засідання не з`явився, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлявся належним чином відповідно до статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджується наявним у справі рекомендованим поштовим повідомленням (а.с. 74).

Ухвалою суду від 07.12.2021 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.01.2022.

У судове засідання представник відповідача не з`явився; заяв, клопотань не подавав; про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у справі рекомендованим поштовим повідомленням (а.с. 81).

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За викладених обставин, суд розглядає справу за відсутності представник відповідача за наявними в ній матеріалами.

За наслідком судового засідання 06.01.2022 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іранга Груп" (далі - постачальник, позивач) укладено договір № 153/13/34Е від 26.02.2020 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений у пункті 1.2 договору, а покупець - прийняти й оплатити такий товар.

За змістом пункту 1.2 договору предметом поставки є теплообмінники, кондиціонери повітря, холодильне обладнання та фільтрувальні пристрої, код 4251 (пластинчатий теплообмінник для охолодження сірчаної кислоти) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до Специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору.

Сума (ціна) договору, відповідно до Специфікації № 1, становить 1780816,67 грн, крім того ПДВ 20% - 356163,33 грн. Загальна сума становить 2136980,00 грн з урахуванням 20% ПДВ (пункт 3.1 договору).

Пунктом 3.2 договору сторони передбачили, що відповідно до пункту 7 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" порядок зміни ціни одиниці товару залежно від зміни курсу іноземної валюти встановленого на дату проведення електронного аукціону більше ніж на 10% по відношенню до курсу іноземної валюти, встановленого Національним банком України (далі - НБУ) на дату, що передує даті поставки товару, здійснюється за наступною формулою:

Ц1 = (Ц/К)хК1, де

Ц1 - ціна одиниці товару, зафіксована в договорі;

Ц - ціна одиниці товару, зафіксована в договорі;

К - курс іноземної валюти (НБУ) по відношенню до гривні на дату проведення електронного аукціону;

К1 - курс іноземної валюти (НБУ) по відношенню до гривні на дату поставки товару.

У випадку зміни ціни товару в бік збільшення не більше ніж на 10%, постачальник зобов`язаний письмово повідомити покупця про настання таких змін з наданням підтверджуючого документу (довідка Держзовнішінформ) для коригування ціни товару. У разі неузгодження сторонами ціни товару сторони залишають за собою право розірвати договір (пункт 3.3 договору).

Товар, який поставляється відповідно до цього договору, сплачується покупцем за погодженими цінами в національній валюті України (пункт 4.1 договору).

Покупець здійснює оплату отриманої партії товару по факту його поставки протягом 60-ти календарних днів (пункт 4.2 договору).

Поставка товару здійснюється одноразово протягом 150-ти календарних днів після підписання договору (пункт 5.1 договору).

Поставка товару здійснюється на умовах DDP (склад покупця; вул. Об`їзна, 9, м. Жовті Води, Дніпропетровська обл.) відповідно до Інкотермс-2010 (пункт 5.2 договору).

Підпунктом 6.3.4 пункту 6.3 договору сторони домовились, що у випадку зміни ціни постачальник зобов`язаний повідомити покупця не менше ніж за 30 календарних днів.

За змістом пункту 12.1 договору його істотні умови не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю. При настанні зазначених випадків порядком зміни істотних умов договору є укладання сторонами додаткової угоди.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 11.1 договору).

Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункт 11.3 договору).

У межах договору сторони погодили й підписали Додаток № 1 до договору - Специфікацію № 1 щодо продукції, що буде постачатися - пластинчатий теплообмінник Alfa Laval Т20-МWFG для охолодження сірчаної кислоти з порт фільтрами у кількості 1 шт за ціною 2 136 980,00 грн з ПДВ (а.с. 20).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу зазначений у Специфікації № 1 товар за ціною 2 136 980,00 грн з ПДВ відповідно до видаткової накладної № 71 від 24.07.2020.

Листом від 23.07.2020 № 42 позивач повідомив відповідача про зміну ціни товару за договором у бік її збільшення до 2 507 323,70 грн відповідно до порядку, визначеного пунктом 3.2 договору, взявши при цьому за основу встановлений НБУ офіційний курс гривні до євро станом на дату поставки товару у порівнянні до курсу, що мав місце на дату проведення аукціону. Разом з цим позивач пропонував розглянути відповідачу відповідний проект додаткової угоди до договору (а.с. 23-24).

Станом на 10.12.2020 позивач не отримав оплату за поставлений товар, а тому листом від 10.12.2020 № 55 заявив відповідачу претензію про сплату заборгованості у сумі 2507323,70 грн (а.с. 28-30).

Відповідач у встановлений договором строк за отриманий товар не розрахувався, що й стало причиною спору.

Предметом доказування є обставини, пов`язані з виконанням сторонами своїх зобов`язань за договором, у тому числі щодо наявності підстав для сплати відповідачем отриманого товару за заявленою позивачем до стягнення ціною.

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Положення аналогічного змісту викладені в частині першій статті 712 Цивільного кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

За приписом частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт прийняття відповідачем, як покупцем, поставленого позивачем товару на суму 2136980,00 грн підтверджується матеріалами справи та не оспорюються відповідачем, у зв`язку з чим у нього виникло зустрічне зобов`язання перед позивачем з оплати вартості цього товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи зі змісту умов пункту 4.2 договору та з урахуванням вимог статей 253, 254 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу й закінчення строку, відповідач зобов`язаний був оплатити отриманий за видатковою накладною № 71 від 24.07.2020 товар не пізніше 22.09.2020.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

На час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів сплати заборгованості в сумі 2136980,00 грн за поставлений позивачем товар; строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару є таким, що настав.

Щодо правомірності вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 2507323,70 грн, яку ним визначено з посиланням на пункти 3.2, 3.3 договору у зв`язку зі зміною валютного курсу, слід зазначити наступне.

Умовами укладеного сторонами договору дійсно передбачена можливість корегування ціни товару в бік її збільшення залежно від зміни курсу іноземної валюти, встановленого на дату проведення електронного аукціону, більше ніж на 10% по відношенню до курсу іноземної валюти, встановленого НБУ на дату, що передує даті поставки товару (п. 3.2 договору). Утім така зміна повинна відбуватися в порядку, що відповідає умовам договору та вимогам закону.

Порядок зміни істотних умов договору, до яких у тому числі належить ціна договору (товару), визначений сторонами в пункті 12.2 договору.

Цей пункт договору передбачає, що при настанні передбачених ним випадків, зокрема, у випадку зміни курсу іноземної валюти, порядком зміни істотних умов договору є укладання сторонами додаткової угоди, що відповідає нормативним приписам частини першої статті 651 Цивільного кодексу України.

При цьому слід також зазначити, що договір не містить погодження сторонами виду інвалюти, допустимої для застосування у визначенні її курсової різниці при визначенні вартості товару на дату поставки.

Крім того, згідно з підпунктом 6.3.4 договору у випадку зміни ціни на постачальника (позивача) покладено зобов`язання повідомити покупця (відповідача) не менше ніж за 30 календарних днів.

Як убачається з матеріалів справи, повідомлення позивача на адресу відповідача про зміну курсу євро по відношенню до гривні датоване 23.07.2020 (лист № 42 від 23.07.2020), тобто за один день до дати поставки - 24.07.2020.

Доказів досягнення згоди щодо зміни ціни договору та укладення відповідної додаткової угоди, в порядку передбаченому пунктом 12.2 договору, позивач суду не надав.

Тому, позовні вимоги про стягнення боргу за поставлений товар за видатковою накладною № 71 від 24.07.2020 визнаються судом законними й обґрунтованими в сумі 2136980,00 грн, яку визначено пунктом 3.1 договору.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних у сумі 63061,00 грн за період з 23.09.2020 по 26.07.2021 та інфляційні втрати у сумі 185972,78 грн за період з жовтня 2020 року по липень 2021 року розраховані із заборгованості у сумі 2507323,70 грн, тоді як належною до сплати за поставлений відповідачу товар сумою заборгованості є 2136980,00 грн.

Після здійсненого судом перерахунку 3% річних із заборгованості в сумі 2136980,00 грн за період з 23.09.2020 по 26.07.2021 становлять 53874,16 грн.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Щодо індексу інфляції слід також зазначити, що показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих). Отже, застосування у розрахунку індексу інфляції (сукупного індексу інфляції) з округленням до сотих є неправомірним.

За результатом здійсненого судом розрахунку інфляційних втрат із заборгованості в сумі 2136980,00 за період з жовтня 2020 року по липень 2021 року (сукупний індекс інфляції 109,9%) правові підстави для зменшення заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат у сумі 185972,78 грн, з урахуванням меж позовних вимог, відсутні.

Отже, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 2376826,94 грн, з яких: 2136980,00 грн - основний борг, 53874,16 грн - 3% річних, 185972,78 грн - інфляційні втрати.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

У позовній заяві позивач у справі попередньо визначив витрати на професійну правничу допомогу у сумі 13500,00 грн.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Заперечення відповідача щодо розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, викладені у відзиві, не можуть братися судом до уваги, оскільки відзив не прийнято судом до розгляду як не підписаний уповноваженою особою.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України відсутність клопотання учасника справи про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не звільняє суд від необхідності при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховувати:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем разом із позовною заявою, тобто в межах передбаченого законом строку, подані наступні докази (в копіях): договір-доручення про надання правової допомоги № б/н від 01.08.2021 строком дії до 31.12.2022 (а.с. 11); ордер серії АІ № 1157253 на надання адвокатом Петриком С.А. правничої (правової) допомоги ТОВ "Іранга Груп" (а.с. 9); свідоцтво про право на заняття Петриком С.А. адвокатською діяльністю серії КС № 5397/10 від 04.09.2015 (а.с. 10); платіжне доручення № 49 від 30.09.2021 на суму 13500,00 грн про сплату гонорару адвоката згідно договору-доручення про надання правової допомоги від 01.08.2021 (а.с. 12).

За змістом пункту 2.1 договору-доручення про надання правової допомоги від 01.08.2021 адвокат Петрик С.А. зобов`язався:

- надати правову допомогу щодо захисту прав та інтересів клієнта по стягненню в судовому порядку заборгованості з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат за договором № 153/13/34Е про закупівлю товару";

- складати та подавати необхідні процесуальні документи, представляти права і законні інтереси клієнта в судових засіданнях, а також в органах державної влади, місцевого самоврядування, перед третіми особами, якщо це буде необхідним для збору додаткових доказів та документів, які можуть бути необхідним для захисту прав клієнта.

У пункті 4.2.1 договору-доручення про надання правової допомоги від 01.08.2021 сторонами погоджений розмір гонорару адвоката, який складається з:

4000,00 грн - візит адвоката до позивача за його місцезнаходженням для консультацій, вивчення та аналізу правовідносин між сторонами;

4000,00 грн - складання переліку необхідних для суду документів, збір та оформлення необхідних доказів;

5500,00 грн - складання позовної заяви, подання її до суду, супровід та відслідковування судового процесу та, за необхідності, участь в судових засіданнях, складання додаткових процесуальних документів та направлення їх в суд.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем правової (правничої) допомоги обсягом та вартістю, які визначені договором про надання правової допомоги від 01.08.2021.

Здійснюючи аналіз заявленої відповідачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Оцінюючи надані позивачем докази на предмет обґрунтованості заявлених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд, з урахуванням критеріїв, визначених частиною п`ятою статті 129 цього Кодексу, вважає реальними та розумними витрати на професійну правничу допомогу у цій справі у сумі 13500,00 грн.

Визначаючи розмір судових витрат, що підлягає розподілу між сторонами, суд також враховує нормативні приписи частин першої, четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин належний до сплати позивачем судовий збір у сумі 41345,36 грн й витрати на професійну правничу допомогу у сумі 13500,00 грн покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, а саме: 35652,40 грн (2376826,94х41345,36/2756357,48 = 35652,40) та 11641,15 грн (2376826,94х13500,00/2756357,48 = 11641,15) відповідно.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 126, 129, 202, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Іранга Груп" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення основного боргу у сумі 2507323,70 грн, інфляційних втрат у сумі 185972,78 грн, 3% річних у сумі 63061,00 грн - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2; ідентифікаційний код 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іранга Груп" (03061, м. Київ, вул. Шепелєва, буд. 2-А; ідентифікаційний код 38896207) основний борг у сумі 2136980,00 грн, інфляційні втрати у сумі 185972,78 грн, 3% річних у сумі 53874,16 грн, судовий збір у сумі 35652,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 11641,15 грн.

У решті позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 14.01.2022.

Суддя І.І. Колісник