Рішення

від 10.01.2022 по справі 911/3606/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.01.2022Справа № 911/3606/20

Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніс" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Ламана, буд. 19; ідентифікаційний код 31944285)

до Акціонерного товариства "Київметробуд" (03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, корп.. 8б, поверх 5; ідентифікаційний код 01387432) в особі відокремленого структурного підрозділу Тунельний загін №7 Акціонерного товариства "Київметробуд" (03035, місто Київ, вул. Сурикова, будинок 3, корпус 8Б, поверх 5; ідентифікаційний код 26183699)

про стягнення заборгованості

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніс" звернулось до Акціонерного товариства "Київметробуд" в особі відокремленого структурного підрозділу Тунельний загін № 7 Акціонерного товариства "Київметробуд" про стягнення 13 500,00 грн. заборгованості, 714,57 грн. пені та 179,00 грн. 3% річних, а також 2 102,00 грн. судового збору та 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов`язань з оплати транспортно-експедиційних послуг за договором № 02806-02 від 11.01.2019.

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.02.2021 у справі № 911/3606/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніс" до Акціонерного товариства "Київметробуд" в особі відокремленого структурного підрозділу Тунельний загін №7 Акціонерного товариства "Київметробуд" про стягнення заборгованості задоволено частково, а саме: стягнуто з Акціонерного товариства "Київметробуд" в особі відокремленого структурного підрозділу Тунельний загін №7 Акціонерного товариства "Київметробуд" 13500,00 грн. основного боргу, 593,11 грн. пені, 148,28 грн. 3% річних, 2079,78 грн. судового збору, 4947 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 задоволено апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Київметробуд" в особі відокремленого структурного підрозділу Тунельний загін №7 Акціонерного товариства "Київметробуд" на рішення Господарського суду Київської області від 24.02.2021 у справі № 911/3606/20, Рішення Господарського суду Київської області від 24.02.2021 у справі № 911/3606/20 скасовано, а матеріали справи № 911/3606/20 направлено на розгляд за встановленою законом територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду міста Києва.

Також даною постановою стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніс" на користь Акціонерного товариства "Київметробуд" в особі відокремленого структурного підрозділу Тунельний загін №7 3 153 грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

26.10.2021 матеріали справи № 911/3606/20 надійшли до Господарського суду міста Києва.

За наслідками проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 911/3606/20 визначено суддю Баранова Д.О. для подальшого її розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 справу № 911/3606/20 прийнято до свого провадження суддею Барановим Д.О., розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження.

28.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Юніс (експедитор) та Публічним акціонерним товариство Київметробуд (замовник) укладено договір № 02806-02 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом відповідно до умов якого експедитор зобов`язується від свого імені за замовленням замовника та за визначену винагород (у відповідному замовленні) здійснити в інтересах замовника необхідні дії, пов`язані організацією перевезення автотранспортом вантаж замовника.

Відповідно до пункту 1.3 договору замовлення у вигляді заявок на перевезення вантажу є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно пункту 3.3.5 договору, у випадку порушення строків оплати, визначених у пункті 4.3 цього договору, замовник зобов`язаний сплатити на користь експедитора пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а також зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.

Пунктом 4.3 договору визначено, що замовник зобов`язується оплатити погоджені ним рахунки експедитора в строк не пізніше 20-ти банківських днів після отримання вантажу, виставлення рахунку експедитора, отримання ТТН із відміткою про отримання, якщо інше не зазначено в заявці.

Договір набирає чинності із дня його підписання сторонами до 31.12.2019. Продовжити або припинити строк дії даного договору можливо шляхом підписання відповідної додаткової угоди до цього договору (п. 7.1. договору).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що ним було виконано умови договору на підставі заявки відповідача та відповідно надано послуги перевезення на загальну суму 13 500, 00 грн, що підтверджується актом надання послуг № 22/06/03 від 25.06.2020.

Із поданого відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідачем не визнаються вимоги щодо нарахованих штрафних санкцій та вартості наданих адвокатом послуг.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 02806 від 11.01.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором надання послуг транспортного експедирування.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на підставі заявки відповідача № D 341 від 22.06.2020 було надано послуги перевезення вантажу - елементів опалубки з м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47 (дата загрузки вантажу 24.06.2020) до м. Корсунь-Шевченківський (дата вигризки вантажу 25.06.2020) вартістю 13 500, 00 грн.

Судом встановлено, що згідно наявного в матеріалах справи акту надання послуг № 22/06/03 від 25.06.2020, товарно-транспортної накладної ТТН № 0025 від 25.06.2020 послуги перевезення вантажу були надані позивачем належним чином та відповідно прийняті відповідачем без зауважень, а відтак у відповідача виник обов`язок здійснити оплату зазначених послуг у відповідності до вимог п. 4.3. договору.

Крім того, суд вказує, що відповідачем у поданому відзиві не заперечується факт надання послуг перевезення та існування заборгованості в розмірі 13 500, 00 грн за договором № 02806-02 від 11.01.2019.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору.

Відповідно до ч. 13 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Суд вказує, що згідно акту наданих послуг № 22/06/03 від 25.06.2020 та товарно-транспортної накладної № 0025 від 25.06.2020 послуги були надані позивачем та відповідно прийняті відповідачем - 25.06.2020, а тому враховуючи положення п. 4.3. договору відповідач повинен був здійснити оплату останніх на підставі рахунку позивача № 22/06/03 від 22.06.2020 у строк до 24.07.2021 (оскільки 29.06.2020 був вихідним днем) чого в свою чергу здійснено не було у зв`язку з чим порушено договірні зобов`язання, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 13 500, 00 грн підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем за неналежне виконання умов договору з боку відповідача на існуючу суму заборгованості здійснено нарахування пені за період з 26.06.2020 по 04.12.2020 на суму 13 500, 00 грн.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з пунктом 3.3.5 договору, у випадку порушення строків оплати, визначених у пункті 4.3 цього договору, замовник зобов`язаний сплатити на користь експедитора пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а також зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наданий позивачем розрахунок пені та 3 % річних та те, що судом встановлено, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з 25.07.2020 суд вважає правомірним здійснювати розрахунки пені та 3 % річних за період з 25.07.2020 по 04.12.2020 на суму 13 500, 00 грн, що в свою чергу становить 588, 69 грн та 147, 17 грн (відповідно).

Разом з тим, суд вказує, що позивач просить суд відшкодувати витрати понесені на правову допомогу адвоката у розмірі 5 000, 00 грн.

Так, згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн надано наступні докази: договір про надання правової (правничої) допомоги № 04/12 від 04.12.2020, ордер серії АЕ № 1042797 від 04.12.2020, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 4864 від 31.07.2020, акт прийому-передачі від 04.12.2020 до договору про надання правової допомоги № 04/12 від 04.12.2020; рахунок-фактура № 04/12 від 04.12.2020 на суму 5 000, 00 грн та платіжне доручення № 1194 від 04.12.2020.

Суд зазначає, що акт прийому-передачі від 04.12.2020 до договору про надання правової допомоги № 04/12 від 04.12.2020 підписаний уповноваженими представниками сторін та з якого вбачається, що адвокатом було надано послуги щодо підготовки та складання позовної заяви на суму 5 000, 00 грн, які в свою чергу прийняті позивачем (клієнтом) без зауважень, а згідно платіжного доручення № 1194 від 04.12.2020 оплачені в повному обсязі.

Із відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач заперечує щодо заявлених до відшкодування позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000, 00 грн оскільки надані позивачем документи не підтверджують того, що Адвокатським об`єднанням Аукторітас - адвокатом Коганом Р.В. була надана правова допомога про яку йдеться у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат та договорі про надання правової (правничої) допомоги № 04/12 від 04.12.2020.

Відповідач звертає увагу суду на те, що в договорі, рахунку-фактурі та в призначенні платежу платіжного доручення № 1194 відсутнє посилання саме на справу № 911/3606/20 або на договір № 02806-02 від 11.01.2019 у зв`язку з чим відповідачем зроблено висновок, що зазначені адвокатські послуги були надані по іншій справі.

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи надані позивачем докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, категорію та складність справи суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати є реальними та такими, що фактично понесені стороною в ході підготовки позовної заяви у справі № 911/3606/20, а відтак підлягають відшкодування відповідачем із врахуванням часткового задоволення позовних вимог, що в свою чергу становить 4 945, 21 грн.

Крім того, суд вказує, що заперечення відповідача є такими, що не обґрунтовані належними та допустимими доказами, а посилання а на те, що описані в акті прийому-передачі від 04.12.2020 до договору про надання правової допомоги № 04/12 від 04.12.2020 послуги були надані не в ході цієї справи є виключно припущенням та не можуть бути прийняті судом до увагу.

Додатково суд зазначає, що витрати, які зазначено позивачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат повність співпадають із заявленими до стягнення витратами, а підписання документів між адвокатом та клієнтом в процесі надання адвокатських послуг до моменту подання позовної заяви не забороняється законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129 та 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніс" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Київметробуд" (03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, корп. 8б, поверх 5; ідентифікаційний код 01387432) в особі відокремленого структурного підрозділу Тунельний загін №7 Акціонерного товариства "Київметробуд" (03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, корп. 8Б, поверх 5; ідентифікаційний код 26183699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніс" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Ламана, буд. 19; ідентифікаційний код 31944285) основний борг в розмірі 13 500 (тринадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп., пеню в розмірі 588 (п`ятсот вісімдесят вісім) грн 69 коп., 3 % річних розмірі 147 (сто сорок сім) грн 17 коп., судовий збір в розмірі 2 078 (дві тисячі сімдесят вісім) грн 97 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 945 (чотири тисячі дев`ятсот сорок п`ять) грн. 21 коп.

3. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

4. У задоволенні іншої частини витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 10.01.2022

Суддя Д.О. Баранов