Рішення

від 10.01.2022 по справі 910/15409/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.01.2022Справа № 910/15409/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Степов`юк С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Стрих"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-профі-лтд"

про повернення безпідставно набутого майна в розмірі 160 650,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Стрих" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-профі-лтд" про повернення безпідставно набутого майна в розмірі 160 650,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача обов`язку з повернення сплачених позивачем згідно платіжного доручення № 57 від 02.08.2021 коштів у розмірі 160 650,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 судом залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом п`яти днів з дня вручення ухвали суду та спосіб їх усунення

11.10.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

27.10.2021 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що ним було виконано взяті на себе зобов`язання та поставлено товар вартістю 160 650,00 грн. згідно видаткової накладної № 157 від 05.08.2021.

Також, 27.10.2021 представником відповідача подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження справи.

18.11.2021 представником позивача подано відповідь на відзив, у якому позивач заперечує факт отримання товару вартістю 160 650,00 грн. згідно видаткової накладної № 157 від 05.08.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 06.12.21 та зобов`язано відповідача надати суду для огляду у судовому засіданні оригінали видаткової накладної № 157 від 05.08.2021 на суму 160 650,00 грн.; Договору-заявки, укладеного між відповідачем та ПП "Роле" та Довіреності № 2008/02 від 03.08.2021.

03.12.2021 представником відповідача подано письмові пояснення.

У судове засідання 06.12.2021 представники сторін не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 розгляд справи відкладено на 20.12.2021.

17.12.2021 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 20.12.2021 представники сторін не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 відкладено розгляд справи на 10.01.22 та явку представників сторін у судове засідання визнано обов`язковою.

22.12.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про призначення експертизи, залучення та виклик свідка, перехід до загального позовного провадження та про розгляд справи в режимі відеоконференції. Забезпечення проведення відеоконференції позивач просить доручити Господарському суду Львівської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2021 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Стрих" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

22.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява свідка - ОСОБА_1 .

05.01.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції. Забезпечення проведення відеоконференції заявник просить доручити Господарському суду Львівської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Стрих" про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції залишено без розгляду.

У судове засідання 10.01.2022 представники сторін не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

За результатами розгляду клопотання представника позивача про призначення судової експертизи, у якому позивач просить поставити на вирішення експерта питання щодо виконання підписів від імені ОСОБА_1 у видатковій накладній № 157 від 05.08.2021 та довіреності № 2008/02 від 03.08.2021 ОСОБА_1, чи іншою особою, та щодо статті особи, якою виконано підписи у видатковій накладній № 157 від 05.08.2021, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" - судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Відповідно до п.1.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5, під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо.

Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження) належить до компетенції експерта.

Згідно пунктом 3.5 Розділу ІІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (зі змінами та доповненнями) експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 зобов`язано відповідача надати суду для огляду у судовому засіданні оригінали видаткової накладної № 157 від 05.08.2021 на суму 160 650,00 грн.; Договору-заявки, укладеного між відповідачем та ПП "Роле" та Довіреності № 2008/02 від 03.08.2021.

Однак, 03.12.2021 представником відповідача подано письмові пояснення, у яких зазначено про неможливість надання оригіналів документів, у зв`язку з їх відсутністю.

За наведених обставин, судом відмолено у задоволенні клопотання позивача про призначення судової експертизи.

За наслідками розгляду клопотання представника позивача про виклик свідка - ОСОБА_2 , суд відмовив у задоволенні поданого клопотання, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 89 ГПК України, свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Проте, матеріали справи не містять заяви особи, яку позивач просить викликати в судове засідання, тому на даний час відсутні підстави сумніватись у її показах, які фактично не надавались.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 10.01.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю будівельна компанія Стрих (далі - позивач) відповідно до платіжного доручення № 57 від 02.08.2021 на суму 160 650,00 грн., перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт-профі ЛТД (далі - відповідач) грошові кошти у загальному розмірі 160 650,00 грн., з призначенням платежу: оплата за матеріали, згідно рахунку № 3540 від 28.07.2021 в т.ч. ПДВ 20% 26 775,00 грн. .

Позивач вказує, що в процесі переговорів сторони фактично не уклали договору в письмовій формі, натомість вирішили виконати поставку на позадоговірній основі, та за погодженням сторін, оплата здійснювалась двома частинами (аванс та решта суми).

Як зазначає позивач, відповідач зобов`язувався протягом 5 днів з моменту оплати авансу поставити товар, письмове підтвердження чого відсутнє, однак, оскільки відповідач не виконав свого зобов`язання щодо поставки товару у строки раніше повідомлені позивачу, ТОВ Будівельна компанія Страх втратила інтерес щодо купівлі товару, у зв`язку з чим, позивач звернувся до відповідача із Претензією № 1 від 12.08.2021, у якій позивач вимагав повернути протягом двох днів кошти у розмірі 160 650,00 грн., на яку відповідач надав відповідь № 25-08/21 від 25.08.2021, у якій зазначив про відсутність підстав для повернення коштів з огляду на отримання позивачем товару на суму 160 650,00 грн. згідно видаткової накладної № 157 від 05.08.2021.

Спір у справі виник у зв`язку з відсутністю, на думку позивача, підстав для володіння відповідачем грошових коштів у розмірі 160 650,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначив, що товар було отримано представником позивача на підставі довіреності № 2008/02 від 03.08.2021 менеджером ТОВ БК Стрих ОСОБА_1, про що свідчить належно оформлена та підписана обома сторонами видаткова накладна № 157 від 05.08.2021.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають:

1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого);

2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем виставлено рахунок на оплату № 3540 від 28.07.2021 на суму 349 979,00 грн., який позивачем оплачено частково, на суму 160 160 650,00 грн., згідно платіжного доручення № 57 від 02.08.2021, з призначенням платежу: оплата за матеріали, згідно рахунку № 3540 від 28.07.2021 в т.ч. ПДВ 20% 26 775,00 грн. .

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України цивiльнi права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 Цивільного кодексу України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Виходячи з системного аналізу зазначеної норми, суд дійшов висновку, що зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої; 2) відсутність для цього правових підстав, або коли така підстава згодом відпала.

Частинами 1 та 2 ст. 11, ст. ст. 205, 207 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

При цьому, за приписами ст. ст. 640, 642, 646 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Таким чином, оскільки доданий до матеріалів справи рахунок на оплату № 3540 від 28.07.2021, містить найменування товару, його кількість, ціну, а позивачем оплачено такий рахунок частково на суму 160 650,00 грн. згідно платіжного доручення № 57 від 02.08.2021, у призначенні якого зазначено означений рахунок, та позивачем у позовній заяві зазначено, про те що сторони розділили суму зазначену у рахунку на два етапи оплати - аванс та решта суми, суд приходить до висновку, що між сторонами мало місце укладення правочину на поставку товару у спрощений спосіб.

Отже, перерахування позивачем за платіжним дорученням № 57 від 02.08.2021на рахунок відповідача коштів у розмірі 160 650,00 грн. не може вважатись здійсненим без достатньої правової підстави, а відповідно проведений платіж породжує для відповідача обов`язок з постачання товарів на означену суму.

З огляду на викладене, враховуючи обставини щодо наявності між сторонами господарських правовідносин, відповідач не є особою, яка набула майно (грошові кошти) без достатньої правової підстави у розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, суд надає наступну правову кваліфікацію відносинам, що скалились між сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитись від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Нормами ст. 530 ЦК України, закріплено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Доказів узгодження сторонами строку поставки товару, як будь-яких вимог позивача щодо поставки товару, матеріали справи не містять.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначив, що товар було отримано представником позивача на підставі довіреності № 2008/02 від 03.08.2021 менеджером ТОВ БК Стрих ОСОБА_1, про що свідчить належно оформлена та підписана обома сторонами видаткова накладна № 157 від 05.08.2021.

Позивач в свою чергу, у відповіді на відзив зазначає, що ОСОБА_1 не приймав жодних матеріальних цінностей від відповідача та не підписував із ним жодних видаткових накладних, в тому чиї видаткової накладної № 157 від 05.08.2021.

Також, 22.12.2021 від ОСОБА_1 надійшла його заява як свідка.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Згідно з частинами 1 - 3 ст. 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.

У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.

Як вбачається з поданої заяви свідка, ОСОБА_1 зазначає, що будь-якого товару, про який йдеться у видатковій накладній № 157 від 05.08.2021 не приймав.

В свою чергу, відповідно до ч. 6 ст. 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 зобов`язано відповідача надати суду для огляду у судовому засіданні оригінали видаткової накладної № 157 від 05.08.2021 на суму 160 650,00 грн.; Договору-заявки, укладеного між відповідачем та ПП "Роле" та Довіреності № 2008/02 від 03.08.2021.

03.12.2021 представником відповідача подано письмові пояснення щодо неможливості надання оригіналів документів.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч. 6 ст. 91 ГПК України).

Враховуючи, що відповідачем оригінал видаткової накладної № 157 від 05.08.2021 не подав, а також з огляду на обставини наведені ОСОБА_1 у поданій ним заяві свідка щодо неотримання товару за означеною видатковою накладною, суд не приймає до уваги надану відповідачем копію видаткової накладної № 157 від 05.08.2021, як доказ в підтвердження отримання позивачем товару вартістю 160 650,00 грн. за укладеним сторонами у спрощений спосіб Договором поставки.

Враховуючи наведене, відповідачем не надано доказів, з яких можливо встановити, що відбулась господарська операція з поставки/передачі товару позивачу, а відтак відповідачем не доведено факту поставки позивачу товару вартістю 160 650,00 грн.

З огляду на викладене вище, враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення відповідачем передоплати у розмірі 160 650,00 грн.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-профі-лтд" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4А, оф. 139; ідентифікаційний код: 42689731) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Стрих" (79058, Львівська обл., м. Львів, проспект Чорновола, буд. 59, оф. 57; ідентифікаційний код: 41327459) 160 650 (сто шістдесят тисяч шістсот п`ятдесят) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 409 (дві тисячі чотириста дев`ять) грн. 75 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 17.10.2022

Суддя О.А. Грєхова