Рішення

від 17.01.2022 по справі 910/18016/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.01.2022Справа № 910/18016/21 Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження

за позовом Приватного підприємства Будіндустрія - 1

до Товариства з обмеженою відповідальністю КСК РУФ

про стягнення 120 030, 08 грн.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне підприємство Будіндустрія - 1 звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю КСК РУФ про стягнення 120 030, 08 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем передбаченого договором обов`язку з оплати вартості отриманого товару за договором поставки від 29.09.2020 № 20/09/29-2.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Вказану ухвалу суду сторони отримали у встановленому законом порядку.

20.12.2021 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив в задоволені позову відмовити.

Суддя Аєєва І.В. перебувала у відпустці з 31.12.2021 по 14.01.2022.

У відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Господарський суду, враховуючи, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

29.09.2020 між постачальником (позивач) та покупцем (відповідач) укладено Договір поставки № 20/09/29-2, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити у власність покупця будівельні матеріали, а саме: товарний бетон, гарцовку, розчин цементний, розчин кладочний, керамзитобетон, пісок, цемент та щебінь (надалі Товар ), а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити його, в порядку та на умовах, що передбачені Договором (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, ціпа на товар та маркування, що поставляється по даному Договору, погоджується сторонами в рахунках-фактурах або видаткових накладних на поставку кожної окремої партії Товару.

Пунктом 2.4. Договору визначено, що розрахунки між сторонами здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування попередньої 100 % оплати грошових коштів з рахунку покупця на рахунок постачальника, на протязі 2 (двох) днів, з дати виставлення рахунку-фактури.

Позивач вказує, що ним виконано свої зобов`язання за договором належним чином, а саме поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних: № 51515 від 15.05.2021, № 51710 від 17.05.2021, № 51805 від 18.05.2021, № 52018 від 20.05.2021, № 52107 від 21.05.2021 та № 52518 від 25.05.2021 на загальну суму 130 030, 08 грн, за який відповідач розрахувався частково лише у розмірі 10 000, грн.

Враховуючи, що відповідачем належним чином не було проведено розрахунки за поставлений товар, позивач направив відповідачу претензію про сплату боргу у розмірі 130 030, 08 грн, яка відповідачем задоволена не була, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов`язок відповідача прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у встановлений договором строк.

Господарським судом встановлено, що позивачем поставлено відповідачу товар на загальну вартість 128 080, 08 грн, що підтверджується видатковими накладними № 51515 від 15.05.2021 на суму 17 100, 00 грн, № 51710 від 17.05.2021 на суму 33 600, 00 грн, № 51805 від 18.05.2021 на суму 30 240, 00 грн, № 52018 від 20.05.2021 на суму 13 440, 00 грн, № 52107 від 21.05.2021 на суму 23 720, 02 грн та № 52518 від 25.05.2021 на суму 9980, 06 грн, які підписані сторонами та скріплені печатками, з боку відповідача видаткові накладні підписані директором.

Однак, відповідач свої зобов`язання за договором, щодо оплати поставленого товару за вказаними видатковими накладними оплатив не повному обсязі, а лише у розмірі 10 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 02.09.2021 № 686 та від 24.09.2021 № 762.

З огляду на те, що строк оплати за поставлений товар настав, ненадання відповідачем контрозрахунку заборгованості, враховуючи відсутність доказів оплати, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 118 080, 08 грн (128 080, 08 грн (загальна сума поставленого товару) - 10 000, 00 грн (загальна сума оплаченого товару)).

В задоволені решти позовних вимог про стягнення суми боргу за поставлений товар з відповідача на користь позивача у розмірі 1950, 00 грн слід відмовити, оскільки в матеріалах справи відсутності доказів щодо поставки позивачем відповідачу товару на вказану суму.

Господарський суд вважає безпідставними доводи відповідачу у відзиві на позовну заяву про невизнання директором відповідача підписання ним видаткових накладних за яким поставлено товар та скріплення їх печаткою підприємства, оскільки відповідач не скористався наданим йому ст. 99 ГПК України правом щодо заявлення суду клопотання про призначення почеркознавчої експертизи для з`ясування обставин про належність підпису здійсненого директором відповідача на спірних видаткових накладних та здійснення відповідачем часткової оплати за поставлений товар, що свідчить про визнання відповідачем поставки позивачем відповідного товару за видатковими накладними.

Щодо інших доводів, викладених у відзиві на позов, вони не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки не спростовують доводів позивача та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Відповідно до п. 81 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2233, 12 грн відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ КСК РУФ (03134, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІМ`Ї СОСНІНИХ, будинок 17, ідентифікаційний код 43530416) на користь ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА БУДІНДУСТРІЯ-1 (01135, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГРИГОРІЯ АНДРЮЩЕНКА, будинок 4 Д, офіс 93, ідентифікаційний код 34763197) заборгованість у розмірі 118 080 (сто вісімнадцять тисяч вісімдесят) грн 08 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2233 (дві тисячі двісті тридцять три) грн 12 коп.

3. В іншій частині в задоволені позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва