Рішення

від 13.01.2022 по справі 911/3004/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2022 р. ,

м. Київ,

Справа № 911/3004/21

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТП" (04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 8, корп.. 11, літера 7, код ЄДРПОУ 37888626)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НН-Сервіс" (08500, Київська обл., місто Фастів, вулиця Соборна 33/2, код ЄДРПОУ 42892685)

про стягнення штрафу за порушення строків доставки вантажу у розмірі 25833,60 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НН-Сервіс" про стягнення штрафу за порушення строків доставки вантажу у розмірі 25833,60 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач, зокрема, зазначає, що між ним та відповідачем було укладено заявку № AUG5837 від 09.08.2021 до договору перевезення вантажів № ФТП/635. Сторонами була узгоджена дата вивантаження (термін доставки), відповідачем прострочено термін поставки товару, у зв`язку з чим, позивачем нараховано відповідачу суму штрафу у розмірі 25833,60 грн щодо стягнення якого позивач і звернувся до суду.

Суд перевіривши позовну заяву від 08.10.2021 ухвалою від 20.10.2021 відкрив провадження у справі.

Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього кодексу малозначними справами є, зокрема, справи у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Оскільки, ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021, відповідна справа є малозначною та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Судом визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу - відповіді на відзив до 15.11.2021; відповідачу - заперечень до 22.11.2021.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Вказаний факт підтверджується конвертом з ухвалою про відкриття провадження, що повернуто Господарському суду Київської області № 0103280001418 з відміткою поштового оператора повертається відправнику за закінченням терміну зберігання . Ухвала направлялася на офіційну юридичну адресу відповідача - 08500, Київська обл., місто Фастів, вулиця Соборна 33/2. Така ж адреса вказана відповідачем у договорі перевезення вантажів № ФТП/635 від 17.07.2019.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і яка повернута підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат належним чином повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Оскільки, судом надсилались ухвали суду на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, усі вони розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Відтак, у зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати дану справу за наявними документами, оскільки вважає, що сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ФТП" (далі - позивач, експедитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "НН-Сервіс" (далі - відповідач, перевізник) укладено договір перевезення вантажів від 17.07.2019 № ФТП/635 (далі - Договір). У відповідності до Договору перевізник згідно умов заявки зобов`язується доставити вантаж до пункту призначення і видати уповноваженій на отримання особі (організації), а експедитор зобов`язується сплатити вартість перевезення.

Виконуючи зобов`язання за цим договором, експедитор виступає перед перевізником і вчиняє дії в інтересах, за рахунок своїх замовників (вантажовласників), і уповноважений укладати договори пов`язані з організацією перевезення їх вантажів (пункт 1.3 Договору).

Договір укладено у відповідності з нормами Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність № 1955-IV від 01.07.2004 (пункт 1.4 Договору)

Пунктами 2.1 та 2.2 Договору сторони домовилися, що прийом вантажу до перевезення здійснюються на підставі та відповідно до товаротранспортних документів відправника. Умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень узгоджуються сторонами у Заявках. Заявка є невід`ємною частиною цього договору. У разі виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за цим договором пріоритетними є умови, зазначені в Заявці. Заявка вважається підтвердженою, якщо вона підписана уповноваженими сторонами і скріплена їх печатками.

Пунктом 2.4 Договору сторони узгодили, що факт виконання кожного перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами, підтверджується відповідним актом прийому-передачі послуг.

У Договорі, пунктом 2.5, сторони передбачили, що при виконанні міжнародних перевезень за цим договором використовуються норми Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПГ/CMR) 1956 р. із змінами і доповненнями, внесеними Протоколом від 05.07.1978 р. Митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП / TІR) 1975 р.. Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПОГ / ADR) 1957р., Європейської Угоди про роботи екіпажів транспортних засобів, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР / AETR) 1970 р. та інших міжнародних конвенцій, угод, договорів. У питаннях, не регульованих міжнародними актами, а також при виконанні внутрішніх перевезень, сторони керуються законодавством України.

Розділом 4 Договору визначено, що ціною договору є вартість всіх послуг перевізника наданих експедитору на умовах заявок і даного договору. Ціни на кожне перевезення є договірними і зазначаються у національній валюті (пункт 4.2).

Згідно пункту 4.3 Договору вартість послуг перевізника підтверджуються актами прийому-передачі послуг за фактом їх надання. Акт прийому-передачі послуги є невід`ємною частиною цього договору.

Сторони пунктом 4.4 Договору закріпили, що порядок і термін оплати обумовлюється у заявці, що направляється перевізнику перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень). Термін оплати експедитором не повинен перевищувати 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту надання оригіналів правильно оформленого, повного пакета документів (заявка, договір, акт прийому-передачі послуг. CMR (TTН) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, рахунок, податкова накладна (у разі якщо перевізник є платником податку на додану вартість), копія свідоцтва платника єдиного податку).

У відповідності до пункту 5.4 Договору перевізник оплачує експедитору штраф за порушення строків доставки вантажу, що виникла з вини перевізника з розрахунку:

- при внутрішньо українських перевезеннях: еквівалент 100 дол. США в гривні, з розрахунку за курсом міжбанку на дату прострочення, за кожну добу прострочення доставки вантажу;

- при міжнародних перевезеннях: еквівалент 120 дол. США в гривні, з розрахунку за курсом міжбанку на дату прострочення, за кожну добу прострочення на території Україні, а також еквівалент 150 дол. США в гривні з розрахунку за курсом міжбанку на дату прострочення, за кожну добу прострочення на території інших країн, якщо інше не обумовлено в наданій заявці.

Пунктами 5.10 та 5.11 сторони узгодили, що всі питання, пов`язані з відповідальністю за невиконання або неналежне виконання зобов`язань і не врегульовані в цьому договорі, вирішуються відповідно до законодавства України та міжнародних нормативно-правових актів. Всі штрафні санкції оплачуються в гривні за курсом НБУ який діяв у період порушення зобов`язань.

У Договорі також передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за цим договором у разі настання форс-мажорних обставин таких, як війни, стихійного лиха, епідемії, епізоотії, страйки, ембарго, дії органів влади і управління, які виникли після укладення цього договору. Якщо будь яка з таких обставин безпосередньо спричинила невиконання зобов`язання в строк, то цей строк продовжується на час дії відповідних обставин. Сторона, для якої створилася неможливість виконання своїх зобов`язань повинна негайно в письмовій формі повідомити іншу сторону про початок і припинення вищевказаних обставин не пізніше 3 днів з моменту їх настання або припинення. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення позбавляє сторону права посилатися на будь яку вищевказану обставину, як на підставу що звільняє від відповідальності (пункти 6.1, 6.2, 6.4 Договору).

Термін дії договору, згідно пункту 9.1, до 31.12.2019. Водночас, пунктом 9.3 сторони закріпили - якщо до закінчення терміну дії цього договору жодна зі сторін не виявить бажання його розірвати, то цей договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік на тих же умовах.

Так, 09.08.2021 заявкою AUG5837 від 09.08.2021 за договором ФТП/635 від 17.07.2019 (далі - Заявка) сторони погодили, зокрема: дату завантаження вантажу - 10.08.2021; термін його доставки - до 19.08.2021; адреси завантаження, розвантаження, назва вантажовідправника (Inner Range); особливості вантажу (вага, кількість, розміри); суму доручення - 550,00 +EX і Т1 EUR по курсу НБУ на дату заїзду на митний термінал, умови оплати - до 7 днів з моменту отримання оригіналів договору.

У додаткових умовах Заявки сторони узгодили, що підставою для оплати є надання перевізником повного пакета документів в оригіналі (CMR, договір, заявка, рахунок фактура, акти виконаних робіт, копія свідоцтв з мокрими печатками). Дані документи повинні бути надіслані не пізніше 10 календарних днів після завершення перевезення.

До позовної заяви позивачем також долучено належним чином завірену копію міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 434913. З CMR вбачається, що 12.08.2021 відправником (Inner Range) 12.08.2021 було відправлено вантаж 1 Pallet розміром 110x110x134 cм та вагою 358 кг на адресу STA Electronika. На накладній наявні штампи та підписи відправника, перевізника (LLC "NN-Service" EDRPOU code 42892685) та одержувача (СТА Електроніка). Біля штампу одержувача наявний запис з датою його проставлення - 27.08.2021.

Також позивач додає до матеріалів справи претензію-вимогу №4278/08/21-ИС від 28.08.2021 що надсилалася відповідачу про сплату штрафу за порушення строку доставки ватажу у розмірі 25852,80 грн та опис вкладення на підтвердження її надсилання відповідачу.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором перевезення, тож відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Цивільного кодексу України, а також нормами Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом

За змістом положень частин 1, 2 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно зі ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положеннями статті 311 Господарського кодексу України передбачено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

У відповідності до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Умови договору перевезення вантажів № ФТП/635 від 17.07.2019 суд визнає такими, що підлягають до застосування у спірних правовідносинах, оскільки Заявка № AUG5837 від 09.08.2021 укладена між позивачем та відповідачем саме за договором № ФТП/635 від 17.07.2019, а відтак, вбачається, що вказаний договір є таким що пролонгований сторонами.

Так, судом встановлено, що в матеріалах справи наявна належним чином оформлена копія товарно-транспортної накладної (СMR) № 434913, з якої вбачається факт перевезення вантажу згідно Заявки AUG5837 від 09.08.2021 за договором ФТП/635 від 17.07.2019.

Водночас, згідно зі ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, до якої приєдналася Україна, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Так, міжнародною товарно-транспортною накладної (СMR) №434913 підтверджується факт виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за Заявкою на міжнародне транспортне перевезення, оскільки вихідні дані Заявки відповідають даним, зазначеним у CMR, зокрема, щодо вантажу, відправника, розміру, ваги вантажу.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; c) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; k) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції. У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: a) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов`язується сплатити; c) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; e) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; g) перелік документів, переданих перевізнику. Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.

Як встановлено судом, міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №434913 містить дані, передбачені Конвенцією, в тому числі - визначена вага вантажу, зазначений вантажовідправник, місце і дата прийняття вантажу до перевезення, адреса розвантаження, перевізник, тощо.

При цьому, положеннями Конвенції не вимагається необхідність посилання на договір перевезення.

Відтак, суд зазначає, що сама по собі, наявна в матеріалах справи належним чином оформлена та засвідчена CMR, навіть без посилань на договір, може вважатись належними доказами виконання відповідачем послуг з перевезення.

Додатково суд звертає увагу на те, що адреса розвантаження товару, зазначена у Заявці - 03150, місто Київ, вулиця Василя Тютюнника, 3, збігається з місцем реєстрації Вантажоодержувача. Відповідно до відомостей наявних у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України юридичною адресою товариства з обмеженою відповідальністю "СТА Електроніка" (код 33152052) є 03150, м. Київ, вулиця Анрі Барбюса, будинок 3 (така адреса також зазначена у накладній ). Перейменування вулиці відбулося на підставі Рішення Київської міської ради № 322/4386 від 22.02.2018.

Отже, наведені вище документи сукупно з підписаним сторонами Договором, дають суду підстави стверджувати, що поставка відбулася у відповідності до умов самого договору, вантаж доставлено товариству з обмеженою відповідальністю "СТА Електроніка" 27.08.2021.

Водночас, зважаючи на узгоджений у Заявці термін поставки (до 19.08.2021), відповідач прострочив строк у який мало б бути поставлено вантаж на 8 днів.

Суд також встановив, що у CMR міститься відмітка Волинської митниці ДФС з датою її проставки 21.08.2021.

З позовних вимог вбачається, що позивач нараховує відповідачу штраф за кожну добу прострочення у розмірі 120 доларів США у відповідності до пункту 5.4 Договору.

Позивачем підставно нараховано штраф у еквіваленті передбаченому пунктом 5.4 Договору за прострочення, що мало місце на території України. Такий розмір штрафу є меншого розміру ніж прострочення, яке б відбувалося на території інших країн (цим же пунктом Договору узгоджено, як 150 доларів США на кожну добу прострочення).

Як вже зазначалося вище, пунктом 5.11 Договору сторони узгодили, що всі штрафні санкції оплачуються в гривні за курсом НБУ який діяв у період порушення зобов`язань.

Судом встановлено, що курс гривні відносно долара США станом на дату прострочення, 27.08.2021, становив 26,7744 гривень за 1 долар США (відомості отримано з офіційного ресурсу Національного банку України - https://bank.gov.ua).

Судом перевірено розрахунки позивача щодо нарахування штрафу, здійснено власний розрахунок та з`ясовано, що сума штрафу, що підлягає до стягнення становить 25703,42 грн. Відтак, суд частково задовольняє вимогу позивача стосовно стягнення з відповідача штрафу та стягує на користь позивача штраф у розмірі 25703,42 грн.

Водночас, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідачем, під час розгляду даної справи судом, не було надано жодних доказів, які б спростовували твердження позивача щодо наявності штрафу за Договором поставки чи зазначення форс-мажорних обставин, які могли б вплинути на процес виконання умов договору перевізником у відповідності до розділу 6 Договору.

Отже, відповідач попри те, що був належним чином повідомлений за місцем реєстрації про розгляд даної справи судом, не вчинив жодних юридичнозначимих дій щодо отримання судової корреспонденції та подання до суду доказів, які б підтверджували відсутність заборгованості перед позивачем за вказаним Договором поставки та/або пояснень щодо неможливості подання таких доказів з причин, що не залежать від його волі.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 Господарського процесуального кодексу України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судовий збір сплачений позивачем є мінімальний для даної категорії справ - суд вважає за можливе стягнути з відповідача всю суму судового збору у розмірі 2270,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НН-Сервіс" (08500, Київська обл., місто Фастів, вулиця Соборна 33/2, код ЄДРПОУ 42892685) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТП" (04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 8, корп.. 11, літера 7, код ЄДРПОУ 37888626) штраф за прострочення терміну поставки у розмірі 25703,42 грн та 2270,00 грн судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 13.01.2022.

Суддя А.Ф. Черногуз