Рішення

від 14.01.2022 по справі 916/3234/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" січня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3234/21

За позовом: Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (04050, м. Київ, вул. Глубочицька, буд. 44, код ЄДРПОУ - 24175269, електронна адреса: 3396012112@mail.gov.ua )

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторух Сервіс" (65101, м. Одеса, пр. Небесної Сотні (Маршала Жукова), буд. 2, код ЄДРПОУ - 33720985)

За участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд.96, код ЄДРПОУ - 35417298; електронна адреса: office@grdn.com.ua ); ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство (далі - ПрАТ) "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Авторух Сервіс" про стягнення збитків у розмірі 9 234 грн 73 коп.

Ухвалою суду від 01.11.2021р. позовну заяву ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" залишено без руху.

08 листопада 2021р. до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 15.11.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/3234/21, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, залучено до участі у справі у якості третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з додатковою відповідальністю (далі - ТДВ) "Страхова компанія "Гардіан"; ОСОБА_1 .

У тексті позовної заяви ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" просив суд витребувати у ТОВ "Авторух Сервіс" докази того, що ОСОБА_1 на момент настання дорожньо-транспортної пригоди працював у ТОВ "Авторух Сервіс".

Згідно ч.1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Разом із тим, відповідно до ч.2 ст.81 ГПК України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Виходячи з тексту позовної заяви, клопотання позивача про витребування доказів не містить всієї інформації, яка має міститися у клопотанні про витребування доказів , згідно ч.2 ст.81 ГПК України. Також, позивачем не надано доказів вжиття заходів для отримання цих доказів самостійно та не наведено причини неможливості самостійного отримання цих доказів.

На підставі вищенаведеного, на думку суду, відсутні підстави для задоволення клопотання ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" просив суд витребувати у ТОВ "Авторух Сервіс" докази того, що ОСОБА_1 на момент настання дорожньо-транспортної пригоди працював у ТОВ "Авторух Сервіс".

Позивач - ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач - ТОВ "Авторух Сервіс", не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Ухвала суду від 15.11.2021р., направлена за юридичною адресою відповідача, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася не врученою з приміткою пошти: адресат не зареєстровано за вказаною адресою .

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, ТОВ "Авторух Сервіс" вважається таким, що повідомлено про розгляд справи №916/3234/21.

За таких обставин, справа №916/3234/21 розглядається за наявними в матеріалах справи доказами в порядку ч.9 ст.165 ГПК України.

Третя особа стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТДВ "Страхова компанія "Гардіан", письмових пояснень у справі до суду не надало. Ухвала суду від 15.11.2021р., направлена на офіційну електронну адресу третьої особи, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отримана ТДВ "Страхова компанія "Гардіан" 16.11.2021р.

Третя особа стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 , письмових пояснень у справі до суду не надало. Ухвала суду від 15.11.2021р. повернулась до суду не врученою з приміткою пошти: адресат відсутній за вказаною адресою .

Позивач у справі зазначає, що 10.06.2020р. між ПрАТ Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп (Страховик) та Фізичною особою-підприємцем Зотович Анатолієм Костянтиновичем (Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/107-69-002551/20, у відповідності до умов якого Страховик взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.

Предметом вказаного Договору є майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Scania державний номер НОМЕР_1 .

Позивач зазначає, що 19.02.2020р. ОСОБА_1 , водій ТОВ Авторух сервіс , керуючи транспортним засобом Баз , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в м. Одеса на вул. Миколи Грушевського допустив зіткнення з транспортним засобом Scania, державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вказаним транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.

Відповідно до постанови Суворовського районного суду міста Одеси від 19.11.2020р. по справі №523/16249/20, ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

У зв`язку з ушкодженням застрахованого транспортного засобу ФОП Зотович А.К. звернувся до Страховика з заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку та надав всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страховий акт, на підставі якого ПрАТ Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 10 293 грн 17 коп.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ТОВ Авторух сервіс була застрахована за полісом обов`язкового страхування, то керуючись ст.ст. 22, 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПрАТ Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп було відшкодовано шкоду Страховою компанією ТОВ Авторух сервіс у розмірі 1 058 грн 44 коп.

Позивач зазначає, що відповідно до ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України Про страхування до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

На підставі ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Позивач також посилається на положення п. 22.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів", за яким при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

На підставі вищезазначеного, враховуючи різницю між страховою виплатою страхової компанії ТОВ Авторух сервіс , яка складає 1 058 грн 44 коп., та шкодою у розмірі 10 293 грн 17 коп., відшкодованою на користь ФОП Зотович А.К., позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 9 234 грн 73 коп.

Відповідач не скористався своїм правом на судовий захист.

Треті особи на стороні відповідача не надали письмових пояснень щодо суті спору.

Розглянув матеріали справи, суд встановив, що 10.06.2020р. між ПрАТ Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп (Страховик) та Фізичною особою-підприємцем Зотович Анатолієм Костянтиновичем (Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/107-69-002551/20, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом та застрахованим додаткових обладнанням.

В додатку №3 до Договору сторони зазначили перелік застрахованих транспортних засобів, а саме: автомобіль Scania G360 2015 р.в. реєстраційний номер НОМЕР_1 , автомобіль Scania G360 2015 р.в. реєстраційний номер НОМЕР_3 , автомобіль Scania G360 2014 р.в. реєстраційний номер НОМЕР_4 , автомобіль Scania G360 2013 р.в. реєстраційний номер НОМЕР_5 , та визначили страхову суму за Договором щодо кожного автомобіля окремо.

У відповідності до п.26.1 Договору страховим випадком за Договором є пошкодження, знищення або втрата застрахованого транспортного засобу (застрахованого додаткового обладнання) внаслідок подій, які зазначені в розділі 7 Договору, та які відбулися під час дії (в період) Договору та у місці дії Договору, а саме: дорожньо-транспортна пригода, протиправні дії третіх осіб, стихійне лихо (стихійні явища), пожежа, вибух, інші випадкові події та незаконне заволодіння.

Відповідно до п.27.4.1. Договору даний Договір діє в межах оплачених в повному обсязі періодів страхування, визначених в п.15.1. цього Договору.

Згідно п.15.1 Договору період страхування з 11.06.2020р. по 10.06.2021р. включно.

З матеріалів справи вбачається, що 19.10.2020р. о 16:00 водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем марки БАЗ А079.04, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по вул. М.Грушевського, буд.50-В в м. Одесі, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на автомобіль марки Scania R450, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 .

Водій ОСОБА_1 порушив п.13.1 Правил дорожнього руху, в результаті чого автомобілі БАЗ А079.04, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та Scania R450, реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримали механічні пошкодження.

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 19.11.2020р. у справі №523/16249/20 водія ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави.

За приписами ч.4 ст.75 ГПК України встановлені постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 19.11.2020р. у справі №523/16249/20 факти є преюдиційними та доказуванню не підлягають.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у ст.1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За частиною першою ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічні положення містить ст. 993 Цивільного кодексу України.

Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.

На підтвердження наведеної правової позиції свідчить те, що ст.27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України передбачає перехід права вимоги до страховика, де перехід фактично означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп з заявою про виплату страхового відшкодування, на підставі якої було складено Страховий акт №200000348073 від 30.10.2020р.

Так, зі Страхового акта №200000348073 від 30.10.2020р. та додатків до нього вбачається, що вартість матеріального збитку, спричиненого ФОП Золотович А.К. внаслідок ДТП, становить 10 293 грн 17 коп.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №525455 автомобіль БАЗ А079.04, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_6 , та застрахований Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія Гардіан .

Відповідно до платіжного доручення №ЗР112786 від 03.11.2020р. ПрАТ Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп виплатило ОСОБА_3 10 293 грн 17 коп. страхового відшкодування згідно Страхового акта №200000348073 від 30.10.2020р.

Відтак, вказане свідчить про виконання позивачем покладеного на нього зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування потерпілій стороні, у зв`язку з чим право вимоги про стягнення шкоди у розмірі 10 293 грн 17 коп. перейшло до позивача.

На підставі зазначеного, позивач звернувся до ТДВ Страхова компанія Гардіан з заявою-претензією про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) №200000348073 від 11.01.2021р., відповідно до якої, позивач дійшов висновку про те, що враховуючи те, що цивільна-правова відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, застрахована у СК Гардіан , керуючись ст.27 Закону України Про страхування та ст.ст.997, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, наявні підстави для сплати на користь ПрАТ Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп шкоди у розмірі 10 293 грн 17 коп.

Позивач зазначив, що ТДВ Страхова компанія Гардіан відшкодовано шкоду у розмірі 1 058 грн 44 коп.

Однак, на підтвердження розміру відшкодування, здійсненого ТДВ Страхова компанія Гардіан на користь ПрАТ Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп , позивачем не надано доказів в розумінні ст.73 ГПК України та не доведено суду вказаних обставин, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог.

ТДВ Страхова компанія Гардіан , в свою чергу, також не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження обставин, наведених у позовній заяві, зокрема, щодо відшкодування на користь ПрАТ Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп шкоди у розмірі 1 058 грн 44 коп.

Суд також звертає увагу на те, що до матеріалів справи не надано копію страхового полісу ТДВ Страхова компанія Гардіан на автомобіль БАЗ А079.04, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Статтею 1166 Цивільного кодексу України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків слід розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

За приписами ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Для правильного вирішення питання щодо стягнення у порядку суброгації (відповідно до положень ст. 27 Закону України Про страхування , ст. 993 Цивільного кодексу України) суми шкоди, завданої внаслідок ДТП, важливим є встановлення особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Як зазначалося вище, автомобіль БАЗ А079.04, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_6 .

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №525455 водій, що керував автомобілем БАЗ А079.04, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , перебував на момент ДТП в трудових відносинах з ТОВ Авторух сервіс , однак, до позовної заяви не додано доказів на підтвердження зазначених обставин.

Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, судом встановлено, що з доданих до матеріалів справи документів не вбачається, що між ОСОБА_1 , який був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, яким спричинено шкоду ОСОБА_5 , право вимоги за якою перейшло до ПрАТ Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп , та відповідачем у справі - ТОВ Авторух сервіс , існували трудові правовідносини, а ДТП сталося під час виконання ОСОБА_1 своїх трудових обов`язків.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПрАТ Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп , заявлені до ТОВ Авторух сервіс , не підтверджені належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі вищенаведеного, враховуючи те, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача відповідно до ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 123, 129,232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Авторух Сервіс" про стягнення збитків у розмірі 9 234 грн 73 коп. відмовити повністю .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Повний текст рішення складено в нарадчій кімнаті 14 січня 2022 р.

Суддя Н.В. Рога