Ухвала

від 19.01.2022 по справі 917/59/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

19.01.2022 Справа № 917/59/22

Суддя Господарського суду Полтавської області Сірош Д. М., розглянувши заяву

Комунального підприємства Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради про забезпечення позову у справі за позовом

Комунального підприємства Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради

до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області

про визнання частково недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради (далі позивач) звернувся з позовом до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (відповідач) про визнання недійсним пункту 8 рішення 14 сесії 8 скликання Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області від 16.12.2021 Про припинення права користування землею .

18.01.2022 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить заборонити Лубенській міській раді Лубенського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 21053182, адреса: 37500, м. Лубни, Полтавська область, вул. Ярослава Мудрого, 33) у будь-який спосіб розпоряджатися земельною ділянкою площею 859,5 га, що розташована на території Лубенської міської територіальної громади та визначена у Державному акті на право постійного користування землею від 15.04,1997 серія І-ПЛ № 003181, у тому числі відчужувати земельну ділянку або її частини, здійснювати поділ земельної ділянки, приймати рішення про відведення земельної ділянки або її частини на користь фізичних осіб та юридичних осіб.

Обґрунтовуючи заяву Комунальне підприємство Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради зазначає, що пунктом 8 рішення 14 сесії 8 скликання Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області від 16Л 2.2021 Про припинення права користування землею відповідач припинив право постійного користування Полтавської обласної психіатричної лікарні № 2 Снітино (юридична адреса: Лубенський район, с. Снітине, вул. Медична, 1) на земельну ділянку площею 859,5 га, на території Лубенської територіальної громади, у зв`язку з припиненням діяльності юридичної особи.

З моменту прийняття вказаного рішення заявник не має можливості використовувати спірну земельну ділянку, на якій знаходиться ще не зібраний урожай кукурудзи та господарські будівлі, які належать позивачу.

Як стверджує заявник, посадові особи Лубенської міської ради припинили право постійного користування позивача на спірну земельну ділянку з корисливою метою - для передачі у приватну власність іншим фізичним особам. Так, посадові особи Лубенської міської ради підбурюють мешканців с. Снітине, Лубенською району, Полтавської області та працівників позивача з метою подальшого поділу земельної ділянки площею 859,5 га та передачі прав на новосформовані земельні ділянки вказаним особам.

Зазначене, також підтверджується листом відповідача від 13.01.2022 № 0111/39, в якому він повідомив, що спірна земельна ділянка знаходиться у комунальній власності, та останній набув права власності на вказану земельну ділянку, тому відповідач може вільно нею розпоряджатися.

Також, заявник зазначив, що 14.01.2022 зареєстроване кримінальне провадження № 12022170000000016 (правова кваліфікація за ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України) за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Лубенської міської ради, шляхом прийняття рішення від 16.12.2021 та протиправного вилучення у комунального підприємства „Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» з постійного користування земельної ділянки площею 859,5 га, з метою подальшого поділу та відчуження на користь третіх осіб, що спричинило тяжкі наслідки.

Заявник, як правонаступник Полтавської обласної психіатричної лікарні № 2 Снітино , набув право користування спірною земельною ділянкою на підставі Державного акта, зареєстрованого у передбаченому чинним на той час законодавством порядку, та з огляду на відсутність відмови від права користування зазначеною земельною ділянкою, вважає, що спірне Рішення порушує його права та законні інтереси.

З урахуванням факту невизнання відповідачем права користування спірною земельною ділянкою за Комунальним підприємством Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради , а також того, що відповідач має реальну можливість вільно розпоряджатися спірною земельною ділянкою, та з огляду на значний суспільний інтерес, існує реальна загроза виникнення у відповідача бажання надати земельну ділянку у користування/власність іншим особам, що створить перешкоди виконання судового рішення, у випадку задоволення судом позовних вимог, зокрема, необхідність звернення з позовами до нових землекористувачів (землевласників), відтак, заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може суттєво утруднити чи зробити неможливим в подальшому виконання рішення суду, ускладнити захист порушених прав заявника.

Крім того, обґрунтовуючи заяву, заявник вказує, що якщо відповідачем буде здійснено відведення спірної земельної ділянки, здійснено її поділ, відчуження або передано іншим особам, у випадку задоволення судом позовних вимог, позивачу доведеться додатково звертатися за судовим захистом з метою скасування вже інших рішень відповідача, тому цей судовий процес не забезпечить ефективного відновлення порушених прав заявника.

Також, заявник зазначає, що відповідно до даних Публічної кадастрової карти вже відведено у приватну власність частину земель, на які поширюється дія Державного акту на право постійного користування землею від 15.04.1997 серія І-ПЛ № 003181, а саме: 5322887900:18:001:0035, 5322887900:18:001:0036, 5322887900:18:001:0037, 5322887900:18:001:0038, 5322887900:18:001:0039, 5322887900:18:001:0003, 5322887907:07:001:0040, 5322887907:07:001:0005, 5322887907:07:001:0044, 5322887907:07:001:0009, 5322887907:07:001:0004.

Отже, заявник вважає, що відповідач може передати частину земель, на які поширюється дія Державного акта на право постійного користування землею від 15.04.1997 серія І-ПЛ № 003181 у приватну власність до ухвалення рішення у справі.

За таких обставин, стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може призвести до того, що на день набранням законної сили рішенням у цій справі, земельна ділянка (або її частина), яка є предметом цього позову, може бути передана у постійне користування іншим особам або змінено інші характеристики цієї земельної ділянки на момент виконання рішення, що ускладнить (призведе до виникнення нових судових проваджень) виконання рішення суду у справі або унеможливить захист порушених прав та інтересів заявника.

Відповідно статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з статтею 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд встановив, що предметом позову у цій справі є визнання недійсним пункту 8 рішення 14 сесії 8 скликання Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області від 16.12.2021 Про припинення права користування землею .

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Оскільки, заявник звернувся до суду з вимогою немайнового характеру (визнання недійсним пункту рішення), то судове рішення у разі задоволення позову не вимагатиме його примусового виконання.

Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Водночас частиною 12 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Крім того, слід зазначити, що частиною 5 статті 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За змістом статті 17 Закону України "Про оренду землі" об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з частиною 4 статті 3 цього Закону будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №48/340 (провадження №12-14звг19), пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18).

Також, слід зазначити, що до заяви про забезпечення позову не надано доказів проведення відповідачем конкурсу (торгів) щодо продажу права оренди спірної земельної ділянки, а також укладання договорів оренди землі з новими орендарями.

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права оренди чи власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності чи оренди, що унеможливлює ототожнення факту набуття права оренди (власності) з фактом його державної реєстрації.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до положень статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад.

Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини 1 і 2 статті 319 Цивільного кодексу України).

На думку суду, застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу в будь - який спосіб розпоряджатися земельною ділянкою площею 859,5 га не може бути застосовано, оскільки заборона власнику приймати рішення та здійснювати будь-які дії щодо своєї власності є крайньою мірою судового примусу і може застосовуватись у виняткових випадках. Інакше таке обмеження може призвести до істотних негативних наслідків, а саме: порушення прав та охоронюваних законом інтересів власника земельної ділянки.

Суд вважає доцільним звернути увагу також на те, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Такої ж правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17.

За таких обставин, заява Комунального підприємства Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання.

Згідно з статтею 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвала підписана 19.01.2022.

Суддя Д.М. Сірош