Рішення

від 17.01.2022 по справі 922/4533/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/4533/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегас Груп" до Приватного акціонерного товариства "Комплекс Безлюдівський м`ясокомбінат" про стягнення 489419,46 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пегас Груп" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Комплекс Безлюдівський м`ясокомбінат" про стягнення заборгованості за поставлений товар у загальному розмірі 489419,46 грн., з яких 416873,16 грн. основна заборгованість, 17828,13 грн. 3% річних, 54718,17 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.11.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи було вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, наданими сторонами.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачу було встановлено строк для подачі відзиву на позову та строк для подання заперечень на відповідь на відзив.

Позивачу було встановлено строк для подачі відповіді на відзив відповідача.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено на юридичні адреси позивача та відповідача копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 30.11.2021 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 30.11.2021 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 16.12.2021 року представник відповідача надав відзив на позов (вх. № 26768), в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що між сторонами було укладено договір поставки від 11.05.2018 року, яким сторони зокрема визначили порядок та строки поставки товару та строки його оплати. У зв`язку з чим, як вказує відповідач, позивач безпідставно посилається у позові на бездоговірну поставку товару та те, що строк на оплату настав.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 04.01.2022 року представник позивача надав відповідь на відзив (вх. № 74).

Через канцелярію господарського суду Харківської області 12.01.2022 року представник позивача надав клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення 130000,00 грн. основного боргу, у зв`язку з оплатою відповідача.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Пегас Груп» (позивач) поставлено ПрАТ «Комплекс Безлюдівський м`ясокомбінат» (відповідач) товар згідно наступних видаткових накладних:

№ПГ-0001350 від 26.05.2020р. на суму 298 785,72 грн.

№ПГ-0001693 від 26.06.2020р. на суму 4 770,00 грн.

№ПГ-0001762 від 02.07.2020р. на суму 16 277,00 грн.

№ПГ-0001827 від 08.07.2020р. на суму 9 664,01 грн.

№ПГ-0001895 від 14.07.2020р. на суму 46 156,32 грн.

№ПГ-0001912 від 16.07.2020р. на суму 65 290,80 грн.

№ПГ-0001913 від 16.07.2020р. на суму 94 308,00 грн.

№ПГ-0001971 від 23.07.2020р. на суму 96 163,20 грн.

№ПГ-0002064 від 06.08.2020р. на суму 54 992,68 грн.

№ПГ-0002349 від 09.10.2020р. на суму 193 106,70 грн.

№ПГ-0002404 від 28.10.2020р. на суму 186 358,73 грн.

№ПГ-0002699 від 18.11.2020р. на суму 22 179,98 грн.

№ПГ-0002708 від 30.11,2020р. на суму 24 008,40 грн.

Отже, загальна вартість поставленого товару становить 1 112 061,54 грн.

Відповідач в свою чергу здійснив лише часткову оплату товару на суму 695188,38 грн., що підтверджується наступними банківськими виписками:

- від 26.06.2020 року на суму 30000,00 грн.;

- від 03.07.2020 року на суму 30000,00 грн.;

- від 17.07.2020 року на суму 40000,00 грн.;

- від 24.07.2020 року на суму 34000,00 грн.;

- від 31.07.2020 року на суму 17000,00 грн.;

- від 31.07.2020 року на суму 33000,00 грн.;

- від 07.08.2020 року на суму 25000,00 грн.;

- від 14.08.2020 року на суму 35000,00 грн.;

- від 19.11.2020 року на суму 22179,98 грн.;

- від 02.12.2020 року на суму 24008,40 грн.;

- від 14.01.2021 року на суму 20000,00 грн.;

- від 09.03.2021 року на суму 20000,00 грн.;

- від 19.03.2021 року на суму 40000,00 грн.;

- від 09.04.2021 року на суму 70 000,00 грн.;

- від 30.04.2021 року на суму 20 000,00 грн.;

- від 11.05.2021 року на суму 20 000,00 грн.;

- від 14.05.2021 року на суму 20 000,00 грн.;

- від 18.06.2021 року на суму 20 000,00 грн.;

- від 24.06.2021 року на суму 50 000,00 грн.;

- від 02.07.2021 року на суму 50 000,00 грн.;

- від 24.09.2021 року на суму 10 000,00 грн.

- від 07.10.2021 року на суму 20 000,00 грн.;

- від 21.10.2021 року на суму 30 000,00 грн.;

- від 29.10.2021 року на суму 15 000,00 грн.

Таким чином, відповідачем не було сплачено частину поставленого позивачем товару на загальну суму 416873,16 грн.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач не здійснив оплати поставленого позивачем товару на суму 416873,16 грн., останній звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості за поставлений товар у загальному розмірі 489419,46 грн., з яких 416873,16 грн. основна заборгованість, 17828,13 грн. 3% річних, 54718,17 грн. інфляційних втрат.

Відповідач, у поданому відзиві проти позову заперечує, посилаючись на укладений між сторонами 11.05.2018 року договір поставки, яким зокрема визначено порядок та строки поставки та оплати товару, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення заборгованості за бездоговірну поставку товару є безпідставними.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Як свідчать матеріали справи між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб, відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, шляхом поставки позивачем товару відповідачу на підставі наявних в матеріалах справи видаткових накладних.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи те, що між сторонами відсутній письмовий договір із зазначенням строків оплати товару, в порядку ст. 692 ЦК України, відповідач мав здійснити оплати поставленого позивачем товару після його прийняття.

В матеріалах справи наявні видаткові накладні зі підписами сторін та печатками, що в свою чергу підтверджує поставку позивачем товару відповідачу.

Щодо посилань відповідача на укладення між сторонами договору поставки, суд зазначає наступне.

Відповідачем було надано до суду копію договору поставки № 11 від 08.05.2018 року, укладеного між сторонами та як вказує відповідач, саме з урахуванням положень даного договору має визначатись строк оплати за поставлений товар.

Проте суд не погоджується із вищенаведеними твердженнями відповідача, з огляду на наступне.

Як вбачається з видаткових накладних, за якими позивач просить суд стягнути заборгованість за поставлений товар, останні не містять посилань на договір поставки № 11 від 08.05.2018 року.

Крім того платіжні доручення та банківські виписки із частковими оплатами відповідача також не містять посилань на договір поставки.

Таким чином, із наданих сторонами доказів, не вбачається, що поставка позивачем товару за наданими видатковими накладними здійснювалась саме в рамках договору поставки № 11 від 08.05.2018 року, оскільки у видаткових накладних та платіжних дорученнях не міститься посилань на вказаний договір.

Щодо посилань відповідача на те, що строк на оплату не настав, суд зазначає наступне.

В обґрунтування посилань на те, що строк на оплату не настав, відповідач посилається на укладений договір поставки, яким зокрема визначено строки та порядок оплати.

Проте суд не погоджується із наведеними твердженнями відповідача, з огляду на те, що судом було встановлено відсутність доказів поставки товару, за яким позивачем заявлено до стягнення заборгованість, саме в рамках договору, у зв`язку з чим відповідач мав здійснити оплату поставленого позивачем товару після його прийняття, як то визначено ст. 692 ЦК України.

Таким чином, матеріалами справи підтверджена поставка позивачем товару за накладними без договору на суму 1112061,54 грн.

В свою чергу відповідачем за період з 26.06.2020 року по 29.10.2021 року було здійснено часткову оплату товару на суму 695188,38 грн.

Отже станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом, у відповідача була наявна заборгованість у розмірі 416873,16 грн.

В свою чергу, в ході розгляду справи, відповідачем було частково погашено заборгованість у розмірі 130000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 24568 від 24.11.2021 року на суму 20000,00 грн., № 24461 від 19.11.2021 року на суму 30000,00 грн., № 24631 від 26.11.2021 року на суму 10000,00 грн., № 25158 від 29.12.2021 року на суму 30000,00 грн., № 14 від 06.01.2022 року на суму 40000,00 грн.

Відповідно до п.2 ч.1ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що часткову оплату у розмірі 130000,00 грн. було здійснено відповідачем вже після подачі позову та відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про закриття провадження у цій частині на підставі п.2 ч.1ст. 231 ГПК України.

Щодо стягнення з відповідача 286873,16 грн. заборгованості, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі Мантованеллі проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінніст.6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" є право на змагальне провадження.

Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Як зазначено у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява № 4909/04, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 286873,16 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 17828,13 грн. 3% річних та 54718,17 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги порушення відповідачем строків оплати поставленого позивачем товару, суд дійшов висновку, що вимоги останнього про стягнення з відповідача 17828,13 грн. 3% річних та 54718,17 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що часткову оплату відповідачем заборгованості було здійснено вже після відкриття провадження у справі та в даному випадку спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір у даній справі покладається на відповідача в повному обсязі - 7341,29 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 231, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Комплекс Безлюдівський м`ясокомбінат" (62490, Харківська область, Харківська область, с. Котляри, вул. Безлюдівська, буд. 5, код ЄДРПОУ 22722461) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегас Груп" (47704, Тернопільська область, село Плотича, код ЄДРПОУ 37781528) 286873,16 грн. основного боргу, 17828,13 грн. 3% річних, 54718,17 грн. інфляційних втрат та 7341,29 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 130000,00 грн. основного бору провадження у справі закрити на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пегас Груп" (47704, Тернопільська область, село Плотича, код ЄДРПОУ 37781528);

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Комплекс Безлюдівський м`ясокомбінат" (62490, Харківська область, Харківська область, с. Котляри, вул. Безлюдівська, буд. 5, код ЄДРПОУ 22722461).

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "17" січня 2022 р.

Суддя Н.С. Добреля