Рішення

від 20.01.2022 по справі 925/1055/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року Справа № 925/1055/21

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Пріхно Л.А.,

за участі представників сторін:

від позивача - Салій С.А. - адвокат,

від відповідача - представник не з`явився,

від третьої особи - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Журавське» ,

с. Журавка, Звенигородського району, Черкаської області

до Селищенської сільської ради, с. Селище, Звенигородського району,

Черкаської області

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області,

м. Черкаси

про визнання права власності на земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Журавське» до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Лип`янської сільської ради Чепур Тетяни Олексіївни про визнання за товариством з обмеженою відповідальністю «Журавське» , як правонаступником КСП ім. Горького, права власності на:

1) земельну ділянку площею 0,8212 га, кадастровий номер 7120383000:02:001:0886, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Журавської сільської ради Городищенського району Черкаської області;

2) земельну ділянку площею 0,7866 га, кадастровий номер 7120383000:02:001:0887, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Журавської сільської ради Городищенського району Черкаської області;

3) земельну ділянку площею 0,7333 га, кадастровий номер 7120383000:02:001:0888, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Журавської сільської ради Городищенського району Черкаської області;

4) земельну ділянку площею 0,2110 га, кадастровий номер 7120383000:02:001:0889, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Журавської сільської ради Городищенського району Черкаської області;

5) земельну ділянку площею 0,6475 га, кадастровий номер 7120383000:02:001:0890, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Журавської сільської ради Городищенського району Черкаської області;

6) земельну ділянку площею 0,6489 га, кадастровий номер 7120383000:02:001:0891, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Журавської сільської ради Городищенського району Черкаської області;

7) земельну ділянку площею 0,6757 га, кадастровий номер 7120383000:02:001:0892, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Журавської сільської ради Городищенського району Черкаської області;

8) земельну ділянку площею 0,4469 га, кадастровий номер 7120383000:02:001:0893, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Журавської сільської ради Городищенського району Черкаської області;

9) земельну ділянку площею 0,4658 га, кадастровий номер 7120383000:02:001:0894, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Журавської сільської ради Городищенського району Черкаської області;

10) земельну ділянку площею 0,4659 га, кадастровий номер 7120383000:02:001:0895, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Журавської сільської ради Городищенського району Черкаської області;

11) земельну ділянку площею 0,4844 га, кадастровий номер 7120383000:02:001:0896, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Журавської сільської ради Городищенського району Черкаської області;

12) земельну ділянку площею 0,5600 га, кадастровий номер 7120383000:02:001:0897, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Журавської сільської ради Городищенського району Черкаської області;

13) земельну ділянку площею 0,9539 га, кадастровий номер 7120383000:02:001:0898, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Журавської сільської ради Городищенського району Черкаської області;

14) земельну ділянку площею 0,3800 га, кадастровий номер 7120383000:02:001:0899, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Журавської сільської ради Городищенського району Черкаської області;

15) земельну ділянку площею 0,2324 га, кадастровий номер 7120383000:02:001:0900, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Журавської сільської ради Городищенського району Черкаської області;

16) земельну ділянку площею 0,3277 га, кадастровий номер 7120383000:02:001:0901, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Журавської сільської ради Городищенського району Черкаської області;

17) земельну ділянку площею 0,2448 га, кадастровий номер 7120383000:02:001:0902, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Журавської сільської ради Городищенського району Черкаської області;

18) земельну ділянку площею 1,6613 га, кадастровий номер 7120383000:02:001:0903, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Журавської сільської ради Городищенського району Черкаської області;

19) земельну ділянку площею 0,6729 га, кадастровий номер 7120383000:02:001:0904, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Журавської сільської ради Городищенського району Черкаської області;

20) земельну ділянку площею 0,6063 га, кадастровий номер 7120383000:02:001:0905, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Журавської сільської ради Городищенського району Черкаської області;

21) земельну ділянку площею 1,5067 га, кадастровий номер 7120383000:02:001:0906, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Журавської сільської ради Городищенського району Черкаської області;

22) земельну ділянку площею 0,4871 га, кадастровий номер 7120383000:02:001:0907, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Журавської сільської ради Городищенського району Черкаської області.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16 серпня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 год. 00 хв. 05 жовтня 2021 року.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2021 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 10 год. 00 хв. 09 листопада 2021 року.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Ухвалою суду від 09 листопада 2021 року здійснено заміну первісного відповідача - державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Лип`янської сільської ради Чепур Тетяни Олексіївни на Селищенську сільську раду та відкладено підготовче засідання на 10 год. 30 хв. 30 листопада 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30 листопада 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 20 січня 2022 року.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з`явилися.

В матеріалах справи міститься клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника.

У вказаному клопотанні відповідач зазначає, що спірні земельні ділянки Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області у комунальну власність Селищенської сільської ради не передавались, водночас, враховуючи те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Журавське» є правонаступником прав та обов`язків колишнього КСП ім. Горького, то відповідач не заявляє своїх вимог відносно спірних земельних ділянок.

Відзиву на позов до суду не надходило.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю з підстав наведених у позові.

В судовому засіданні, яке відбулося 20 січня 2022 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1055/21.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення Городищенської районної ради народних депутатів від 31 березня 1994 року №15-21 та Державного акту на право колективної власності на землю серія ЧР 1-2 колективному сільськогосподарському підприємству ім. Горького (далі - КСП ім. Горького) передано 1 595,9 гектарів землі у колективну власність для ведення сільськогосподарського виробництва.

Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №6 (а.с. 47-52, т. 1).

Списку осіб - членів КСП ім. Горького, які мали право на земельну частку (пай) матеріали справи не містять, водночас, на державному акті начальником районного відділу земельних ресурсів вказано «Пронумеровано і прошнуровано - 14 листів, по списку - 541 особа, членів КСГП ім. Горького» .

01 березня 2000 року згідно протоколу установчих зборів засновників ТОВ «Журавське» №1 було вирішено підписати/укласти установчий договір про створення ТОВ та затвердити Статут товариства. (а.с. 91, т.1).

20 квітня 2001 року було укладено установчий договір про створення товариства з обмеженою відповідальністю «Журавське» (а.с. 92-95, т.1). Відповідно до вказаного установчого договору засновниками та учасниками товариства є 8 осіб .

Товариство було створено шляхом об`єднання майна засновників та підприємницької діяльності.

Також в установчому договорі вказано, що товариство є правонаступником КСП ім. Горького.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності від 21 лютого 1994 року КСП ім. Горького мало ідентифікаційний код 03790729. Цей самий ідентифікаційний код має і позивач - ТОВ «Журавське» , що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Предметом спору у даній справі є визнання права власності на земельні ділянки ТОВ «Журавське» , як правонаступника КСП ім. Горького.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільного права в силу ст. 16 ЦК України є визнання права.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до приписів ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, відповідний позов пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами. З цим кореспондується стаття 11 ЦК України, яка визначає підстави виникнення цивільних прав та обов`язків.

Захист права власності шляхом його визнання в судовому порядку можливий за наявності одночасно двох умов: по-перше, це підтвердження в судовому порядку своїх прав на майно шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.

Отже, у випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то права такої особи підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Відтак, до предмету доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.

Приписами статті 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, з огляду на те, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав чи в який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України.

До предмету доказування у даній справі входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на земельні ділянки загальною площею 14,0203 га, за кадастровими номерами 7120383000:02:001:0886, 7120383000:02:001:0887, 7120383000:02:001:0888, 7120383000:02:001:0889, 7120383000:02:001:0890, 7120383000:02:001:0891, 7120383000:02:001:0892, 7120383000:02:001:0893, 7120383000:02:001:0894, 7120383000:02:001:0895, 7120383000:02:001:0896, 7120383000:02:001:0897, 7120383000:02:001:0898, 7120383000:02:001:0899, 7120383000:02:001:0900, 7120383000:02:001:0901, 7120383000:02:001:0902, 7120383000:02:001:0903, 7120383000:02:001:0904, 7120383000:02:001:0905, 7120383000:02:001:0906, 7120383000:02:001:0907.

Підставою набуття права власності на земельні ділянки, на думку позивача, є той факт, що він є правонаступником реорганізованого КСП ім. Горького, тому до нього перейшли усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства, в тому числі право власності на земельні ділянки.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України 1990р. (в редакції чинній на час видачі державного акту на право колективної власності на землю) власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавались рівноправними. Власник землі міг вільно володіти, користуватись та розпоряджатись нею.

Суб`єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств (стаття 5 Земельного кодексу України 1990 р.).

Згідно з ст. 60 ЗК України (в редакції 1990 р.) землі, передані колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам у колективну власність, поділялися на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

У відповідності до ст. ст. 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 р.) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

Згідно положень ст. 10 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» земля може належати підприємству на праві колективної власності, право власності на землю посвідчується державним актом.

Як вже було зазначено вище, рішенням Городищенської районної ради народних депутатів від 31 березня 1994 року №15-21 та відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серія ЧР 1-2 колективному сільськогосподарському підприємству ім. Горького передано 1 595,9 гектарів землі у колективну власність.

Згідно архівної довідки від 18 березня 2021 року №26/04-03 у фонді колгоспу ім. Горького с. Журавка Городищенського району є дані про реорганізацію колгоспу ім. Горького в колективне сільськогосподарське підприємство ім. Горького (протокол №3 зборів уповноважених від 11 вересня 1992 року), а колективне сільськогосподарське підприємство ім. Горького реорганізовано в сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (СТОВ) «Журавське» - протокол №2 загальних зборів членів КСП ім. Горького від 29 лютого 2000 року (а.с. 53, т.1).

Проте, протоколу №2 загальних зборів членів КСП ім. Горького від 29 лютого 2000 року матеріали справи не містять.

Також матеріали справи не містять переліку виділеного майна в натурі колишнім членам КСП для передачі його засновникам новоствореного товариства.

В матеріалах справи наявний статут товариства з обмеженою відповідальністю «Журавське» (а.с. 56-63, т.1) відповідно до якого засновниками та учасниками товариства з обмеженою відповідальністю «Журавське» виступають 11 осіб, та статут товариства з обмеженою відповідальністю «Журавське» (нова редакція 2021 року, а.с. 64-89, т.1) відповідно до якого учасниками товариства з обмеженою відповідальністю «Журавське» виступають 4 особи.

Статуту КСП ім. Горького, як і списку осіб, які мають право на земельну частку в КСП ім. Горького матеріали справи не містять.

За приписами ст. 37 ЦК Української РСР у відповідній редакції станом на час нібито припинення КСП ім. Горького, юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання); при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходять до новостворених юридичних осіб; при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої; майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Приписами Закону України «Про підприємства в Україні» (в редакції до 01 січня 2004 року) колективне підприємство визначено як вид підприємств в Україні; ліквідація та реорганізація яких, відповідно до ст. 34 (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду; підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України; при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Отже, за приписами наведених законів розподіл між підприємствами-правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов`язань оформляється розподільним актом (балансом) при виділенні чи поділі підприємства або передаточним актом (балансом) - при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства. Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передаточним балансом його зобов`язання та майно під їх забезпечення. Перелік майна, яке виділяється під забезпечення зобов`язань підприємства, визначається і затверджується вищим органом управління підприємства.

Приписами Закону України «Про підприємства в Україні» (в редакції до 01 січня 2004 року) колективне підприємство визначено як вид підприємств в Україні; ліквідація та реорганізація яких, відповідно до його ст. 34 (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду; підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України; при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Аналогічно були врегульовані питання реорганізації та ліквідації підприємств приписами ст. 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» , зокрема, у разі поділу до новостворених підприємств переходять права і обов`язки реорганізованого підприємства за розподільчим актом у відповідних частках.

Проте, розподільчого акту (балансу) матеріали справи також не містять.

При цьому, суд критично ставиться до поданих позивачем доказів, які на його думку є підтвердженням того, що ТОВ «Журавське» є правонаступником КСП ім. Горького, установчий договір про створення товариства з обмеженою відповідальністю «Журавське» від 20 квітня 2001 року та статути ТОВ «Журавське» з огляду на наступне.

Як вбачається з п. 1.1 статуту ТОВ «Журавське» (затвердженого установчими зборами засновників товариство з обмеженою відповідальністю протокол №1 від 01 березня 2000 року) товариство з обмеженою відповідальністю «Журавське» є підприємством, заснованим на базі колективного сільськогосподарського підприємства КСП ім. Горького, що реорганізується і утвореним на засадах угоди громадянами шляхом об`єднання їх майна для підприємницької діяльності у сільському господарстві з метою одержання прибутку.

Також в п.1.1. статуту ТОВ «Журавське» (нова редакція) (затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Журавське» №27/05-21 від 27 травня 2021 року) товариство є правонаступником прав та обов`язків КСП ім. Горького.

Як вже було вказано вище, на момент видачі державного акту на землю КСП ім. Горького складалось із 541 учасників, що вбачається з даних вказаних в Державному акті на право колективної власності на землю (а.с. 51 - зворот, т. 1).

Водночас, відповідно до статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Журавське» (редакція 2000 року) засновниками та учасниками товариства з обмеженою відповідальністю «Журавське» виступало 11 осіб, а вже відповідно до статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Журавське» (нова редакція 2021 року) учасниками товариства з обмеженою відповідальністю «Журавське» виступають 4 особи.

Установичий договір уклали 8 осіб.

Отже, ТОВ «Журавське» було створено не як правонаступник КСП ім. Горького, а як об`єднання громадян, колишніх членів КСП ім. Горького, шляхом об`єднання їх майна для підприємницької діяльності.

За відсутності розподільчого балансу з якого можливо б було встановити, які саме частки могли перейти до новоствореного підприємства, суд вважає недоведеним той факт, що саме спірні земельні ділянки могли перейти у власність ТОВ «Журавське» .

Суд вважає за необхідне зазначити, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП ім. Горького шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП ім. Горького автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.

Крім того, суд звертає увагу, що посилання в статутах ТОВ «Журавське» на те, що ТОВ «Журавське» є правонаступником КСП ім. Горького не може слугувати належним та допустимим доказом, оскільки статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.

В установчому договорі від 20 квітня 2001 року, а саме в п. 14 вказано, що товариство є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства ім. Горького, однак зі змісту договору не вбачається конкретизації того в яких обсягах та на яких умовах позивач є правонаступником КСП ім. Горького.

Щодо посилання позивача на те, що відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності від 21 лютого 1994 року КСП ім. Горького мало ідентифікаційний код 03790729, і позивач ТОВ «Журавське» має той самий ідентифікаційний код, суд зазначає наступне.

Статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» установлено спростовну презумпцію відомостей, унесених до ЄДР. Такий висновок зроблено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 11-576апп18), від 6 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18), від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19), від 17 червня 2020 року у справі № 826/10249/18 (провадження № 11-771апп19). Отже, відсутність у ЄДР відомостей про правонаступництво юридичної особи не позбавляє заінтересовану сторону права доводити наявність правонаступництва.

Так, ЄДР є компонентом інфраструктури державної статистики. На його основі органи статистики забезпечують ведення державного обліку та ідентифікацію суб`єктів господарської дальності, однак повноваженнями на проведення реєстраційних дій щодо підприємства не наділені.

Функція органів статистики щодо ведення ЄДР визначена Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118 (у новій редакції постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 року № 499, далі - Положення про ЄДР).

Відповідно до пункту 6 Положення про ЄДР (в чинній редакції) ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним; у разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код; у разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом; в інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється.

Відповідно до пункту 15 Положення про ЄДР (в редакції станом на день створення ТОВ «Журавське» ) ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб`єктом протягом усього періоду його існування; у разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Отже, відповідно до наведених норм ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва.

Суд зазначає, що вказаний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01 вересня 2020 року у справі №907/29/19.

За наведених обставин справи, сам факт реєстрації ТОВ «Журавське» у ЄДР за тим же ідентифікаційним кодом, за яким було зареєстровано КСП ім. Горького, не може бути належним та достатнім доказом набуття в порядку правонаступництва права на спірні земельні ділянки, що були складовою частиною земель, які належали на праві колективної власності КСП ім. Горького відповідно до вищезгаданого Державного акту.

Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року №720/95 установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі майна радгоспів. Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства відповідно до списку, який додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Також необхідно зазначити, що Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» від 03 грудня 1999 року №1529/99 передбачалося реформування протягом грудня 1999 року - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності.

Отже, відповідно до зазначених Указів паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність, зокрема, колективним сільськогосподарським підприємствам. Позивач не пояснив та не довів, яким чином у товариства могли залишитися спірні землі сільськогосподарського призначення, які не підлягали розпаюванню та не були розпайовані. При цьому передання сільськогосподарських угідь від колективного сільськогосподарського підприємства до власності юридичної особи, землі якої не підлягають розпаюванню відповідно до вказаних Указів, спричинило б порушення прав членів колективного сільськогосподарського підприємства на одержання відповідних земельних ділянок.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19.

Отже, з викладених вище обставин вбачається, що на момент державної реєстрації за відповідачем права власності на спірні земельні ділянки ТОВ «Журавське» не було власником зазначених земельних ділянок, а КСП ім. Горького було припинено.

Крім того, із наданих позивачем документів не можливо беззаперечно встановити правонаступництво ТОВ «Журавське» .

Пунктом 21 Перехідних положень Земельного кодексу України установлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Таким чином, вказане положення відносить до комунальної власності земельні ділянки, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, які припинені (незалежно від форми припинення) як на праві колективної власності, так і на праві постійного користування, і це право не було припинене.

Разом з тим, з листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (т.1 а.с.97) вбачається, що спірні земельні ділянки у комунальну власність Селищенській сільській раді не передавалися.

Проте, землі, що віднесені до комунальної власності відповідно до п. 21 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України належать територіальній громаді з дня набрання чинності Законом України від 10 липня 2018 року №2498-VIII.

Суд звертає увагу на висновок Верховного Суду в постанові від 08 квітня 2021 року у справі №5023/5383/12, що позов про визнання права власності у порядку статті 392 Цивільного кодексу України пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання за товариством з обмеженою відповідальністю «Журавське» права власності на земельні ділянки з підстав не доведеності наявності у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірних земельних ділянок на праві власності.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 21 січня 2022 року.

Суддя А.В.Васянович