Постанова

від 18.05.2022 по справі 925/1055/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2022 р. Справа№ 925/1055/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Салія С.А. орд. від 08.02.2022;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Журавське"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.01.2022 (повний текст складено 21.01.2022)

у справі № 925/1055/21 (суддя Васянович А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Журавське"

до Селищенської сільської ради

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області,

про визнання права власності на земельні ділянки,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Журавське" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд Черкаської області з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Лип`янської сільської ради Чепур Тетяни Олексіївни (далі - державний реєстратор) та просило суд визнати за ним, як за правонаступником КСП ім. Горького, право власності на 22 земельні ділянки загальною площею 14,0203 га, що розташовані на території Журавської сільської ради Городищенського району Черкаської області, з кадастровими номерами: 7120383000:02:001:0886, 7120383000:02:001:0887, 7120383000:02:001:0888, 7120383000:02:001:0889, 7120383000:02:001:0890, 7120383000:02:001:0891, 7120383000:02:001:0892, 7120383000:02:001:0893, 7120383000:02:001:0894, 7120383000:02:001:0895, 7120383000:02:001:0896, 7120383000:02:001:0897, 7120383000:02:001:0898, 7120383000:02:001:0899, 7120383000:02:001:0900, 7120383000:02:001:0901, 7120383000:02:001:0902, 7120383000:02:001:0903, 7120383000:02:001:0904, 7120383000:02:001:0905, 7120383000:02:001:0906, 7120383000:02:001:0907 (далі - спірні земельні ділянки).

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно Державного акту на право колективної власності на землю серії ЧР 1-2 (1994 року) Колективному сільськогосподарському підприємству ім.Горького (с.Журавка Городищенського району) (далі - КСП ім.Горького) було передано у колективну власність 1595,9 га землі для ведення сільськогосподарського виробництва. У 2000 році КСП ім.Горького було реорганізовано у ТОВ "Журавське", яке є правонаступником прав і обов`язків вказаного КСП. Спірні 22 земельні ділянки є господарськими шляхами і прогонами, які не підлягали паюванню, та залишились у колективній власності КСП ім.Горького. У лютому 2021 року позивач звернувся до державного реєстратора із заявами про державну реєстрацію права власності на ці земельні ділянки, проте державний реєстратор відмовила у проведенні державної реєстрації з посиланням на те, що главою 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не передбачено колективної форми власності.

Оскільки реєстраційною службою не визнається право власності позивача на спірні земельні ділянки, вважає, що порушене право позивача підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання права власності на них.

У процесі розгляду справи судом першої інстанції здійснено заміну первісного відповідача - державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Лип`янської сільської ради Чепур Тетяни Олексіївни на Селищенську сільську раду (далі - відповідач).

Відповідач у клопотанні про розгляд справи за відсутності його представника зазначив, що спірні земельні ділянки Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області не передавались у комунальну власність Селищенської сільської ради, водночас, враховуючи те, що ТОВ "Журавське" є правонаступником прав та обов`язків колишнього КСП ім. Горького, то відповідач не заявляє своїх вимог відносно спірних земельних ділянок.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20 січня 2022 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що він є правонаступником КСП ім. Горького, та не доведено факту приналежності йому спірних земельних ділянок на праві власності.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Журавське" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки наявні в матеріалах справи докази, у своїй сукупності, доводять право власності позивача, як правонаступника КСП ім.Горького, на спірні земельні ділянки, оскільки вони не підлягали паюванню.

У Статуті позивача зазначено, що він є правонаступником КСП ім.Горького, також позивач має той самий код ЄДРПОУ, який мало реорганізоване КСП ім.Горького. Право власності на спірні земельні ділянки не припинялось у встановленому законом порядку, а у зв`язку із відсутністю державної реєстрації за позивачем права власності він має право на визнання цього права в судовому порядку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12 квітня 2022 року відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи на 19.05.2022.

Відповідач і третя особа не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, хоча були повідомлені про розгляд справи, в порядку, встановленому положеннями статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що підтверджується довідкою про доставку електронного документа через систему "Електронний суд" (третя особа) та направлення на повідомлену суду електронну пошту (відповідач).

Представники відповідача і третьої особи у судове засідання не з`явились, що, відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, також пояснив, що з точки зору реєстраційної процедури відбулась зміна організаційно-правової форми, а юридична особа залишилася тією самою; держава визнає можливість реорганізації КСП навіть у приватне (з одним власником) підприємство, а певна частина членів КСП припинила членство в підприємстві, отримавши свій майновий пай; правонаступники КСП зберігають право влансості на землі, надані КСП в колективну власність, крім тих, що були виділені в натурі власникам земельних часток.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, згідно Державного акту на право колективної власності на землю серія ЧР 1-2, виданого відповідно до рішення Городищенської районної ради народних депутатів від 31 березня 1994 року №15-21, Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Горького передано 1 595,9 гектарів землі у колективну власність для ведення сільськогосподарського виробництва. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №6 (том 1 а.с. 47-52).

Матеріали справи не містять списку осіб - членів КСП ім. Горького, які мали право на земельну частку (пай) матеріали справи, однак, на державному акті начальником районного відділу земельних ресурсів зазначено "Пронумеровано і прошнуровано - 14 листів, по списку - 541 осіб, членів КСП" (том 1 а.с.51 зворот).

Згідно Свідоцтва №428 про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності від 21 лютого 1994 року КСП ім. Горького мало ідентифікаційний код 03790729 (том а.с.90).

01 березня 2020 року відбулись установчі збори учасників ТОВ "Журавське", оформлені протоколом №1 (том 1 а.с.91) на яких були присутні 11 осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які вирішили:

- заснувати товариство з обмеженою відповідальністю, затвердити назву товариства - ТОВ "Журавське", затвердити статутний фонд товариства в розмірі 8400 грн;

- підписати Установчий договір про створення товариства, затвердити статут Товариства;

- обрати директором товариства ОСОБА_1 ;

- утворити ревізійну комісію у складі трьох осіб; орати головою ревізкомісії ОСОБА_8 , обрати членами комісії ОСОБА_10 , ОСОБА_7 .

Згідно Статуту ТОВ "Журавське", затвердженого протоколом №1 від 01.03.2000 та зареєстрованого у Городищенській районній державній адміністрації за реєстраційним №0041 22.03.2000 (том 1 а.с.56-63), товариство є підприємством, заснованим на базі колективного сільськогосподарського підприємства КСП ім.Горького, що реорганізується, і створеним на засадах угоди громадянами шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності у сільському господарстві з метою одержання прибутку. Товариство є правонаступником прав і обов`язків КСП ім.Горького.

Пунктом 4.1 Статуту визначено, що засновниками товариства виступають, як правило, колишні працівники КСП ім.Горького - власники майнових і земельних паїв.

Однією з особливостей організації і діяльності товариства є оренда майнових і земельних паїв у їх власників. Колишні працівники сільськогосподарських підприємств, які не є засновниками товариства, а мають майнові і земельні паї, можуть виступати орендодавцями майна товариству (п.п.4.6, 4.7 Статуту).

Пунктом 8.2 Статуту визначено, що товариство є власником: майна, а також землі, переданих йому засновниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів, а також іншого майна та землі, набутих на підставах, не заборонених законом.

Джерелами формування майна товариства є: вклади засновників; доходи від реалізації продукції, робіт, послуг; доходи від випуску цінних паперів; інші джерела, не забороні чинним законодавством (п.8.6).

У пункті 9.2 Статуту визначено, що товариство набуває право власності на землю у разі:

- купівлі земельних ділянок або придбання їх на підставі інших цивільно-правових договорів;

- внесення засновниками товариства земельних ділянок в якості їх вкладів до статутного фонду;

- внесення засновниками товариства земельних часток (паїв) в якості їх вкладів до статутного фонду.

Засновниками товариства, згідно пункту 10.1 Статуту, визначені 11 осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Журавське" має код ЄДРПОУ юридичної особи - 03790729, дата державної реєстрації 22.03.2000, дата запису 22.12.2005. Графа "Дані про юридичних осіб, правонаступником яких зареєстрована юридична особа" не містить даних (том 1 а.с.20-24).

Отже, КСП ім. Горького мало ідентифікаційний код 03790729 і цей самий ідентифікаційний код має позивач - ТОВ "Журавське".

20 квітня 2001 року 8 осіб - ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 уклали Установчий договір про створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Журавське" (том 1.а.с. 92-95).

В Установчому договорі зазначено, що засновники, якими виступають громадяни - члени колективного сільськогосподарського підприємства, що реорганізується, домовились на засадах цієї угоди шляхом об`єднання майна та підприємницької діяльності засновників Товариство з обмеженою відповідальністю "Журавське".

У пункті 14 Установчого договору зазначено, що товариство є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства ім.Горького.

Згідно пункту 21 Установчого договору товариство є власником: майна, переданого йому засновниками; одержаних доходів, а також іншого майна, набутого на підставах не заборонених законом.

Для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладів його засновників створений Статутний фонд у розмірі 28000 грн (пункт 22 Установчого договору).

Згідно архівної довідки від 18.03.2021 №26/04-03 у фонді колгоспу ім.Горького с. Журавка Городищенського району є дані про реорганізацію колгоспу ім. Горького в колективне сільськогосподарське підприємство ім.Горького (протокол №3 зборів уповноважених від 11 вересня 1992 року), а колективне сільськогосподарське підприємство ім. Горького реорганізовано в сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (СТОВ) "Журавське" - протокол №2 загальних зборів членів КСП ім. Горького від 29 лютого 2000 року (том 1 а.с. 53).

Однак, протоколу №2 загальних зборів членів КСП ім. Горького від 29 лютого 2000 року, на який посилання у архівній довідці, матеріали справи не містять.

Листом від 19.03.2020 вих.№24-23-0.230-38/101-20 відділ у Городищенському районі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області повідомив позивачу, що спірні земельні ділянки входили до Державного акту на право колективної власності серії ЧР 1-2 виданого КГСП ім.Горького , відповідно до облікових даних зазначені земельні ділянки обліковуються, як земельні ділянки під запроектованими міжпайовими шляхами, за складом угідь - рілля (том 1 а.с.54).

Згідно Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (том 1 а.с.98-163) та Витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (том 1 а.с.164-185) 22 земельні ділянки загальною площею 14,0203 га, які розташовані на території Журавської сільської ради Городищенського району Черкаської області, з кадастровими номерами: 7120383000:02:001:0886, 7120383000:02:001:0887, 7120383000:02:001:0888, 7120383000:02:001:0889, 7120383000:02:001:0890, 7120383000:02:001:0891, 7120383000:02:001:0892, 7120383000:02:001:0893, 7120383000:02:001:0894, 7120383000:02:001:0895, 7120383000:02:001:0896, 7120383000:02:001:0897, 7120383000:02:001:0898, 7120383000:02:001:0899, 7120383000:02:001:0900, 7120383000:02:001:0901, 7120383000:02:001:0902, 7120383000:02:001:0903, 7120383000:02:001:0904, 7120383000:02:001:0905, 7120383000:02:001:0906, 7120383000:02:001:0907, мають категорію земель сільськогосподарського призначення, інформаціє про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутнє.

З кадастрових планів земельних ділянок вбачається, що зазначені земельні ділянки є міжпайовими шляхами та згідно опису меж - межують із земельними ділянками, які належать фізичним особам (у тому числі окремим засновникам (учасникам) позивача) і Журавської сільської ради.

01 березня 2021 року державний реєстратор прав на нерухоме майно виконавчого комітету Лип`янської сільської ради Чепур Т.О., розглянувши заяви позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірні земельні ділянки, прийняла 22 рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень (том 1 а.с.25-46).

У рішеннях зазначено, що вони можуть бути оскаржені відповідно до законодавства, однак у матеріалах справи відсутні докази щодо їх оскарження.

Листом від 29.03.2021 за вих.№29-23-0.3-1913/2-21 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повідомило представнику позивача про те, що спірні земельні ділянки, які знаходяться за межами с.Журавка, у комунальну власність Селищенськоій сільській раді не передавались і вказані ділянки входили до складу земель КСГП ім.Горького (том 1 а.с.97).

Згідно довідки виконавчого комітету Селищенської сільської ради Корсунь-Шевченківського району від 01.04.2021 Селищенська територіальна громада складається із 16-ти населених пунктів, у тому числа села Журавка, з адміністративним центром у селі Селище, в якому розміщується представницький орган місцевого самоврядування територіальної громади (том 1 а.с.55).

Відповідно до нової редакції Статуту ТОВ "Журавське", затвердженого рішенням загальних зборів учасників від 27.05.2021 (том 1 а.с.64-89), товариство є правонаступником прав і обов`язків КСП ім.Горького (п.1.1), до складу учасників товариства вохять чотири особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (п.4.1 )

У Державному реєстрі речових прав на реухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, відсутні відомості про зареєстровані права власності щодо спірних земельних ділянок, що підтверджується Інформацією із вказаних реєстрів (том 2 а.с.17-38).

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 05.11.2021 ним не приймався наказ про передачу із державної у комунальну власність Селищенської територіальної громади спірних земельних ділянок (том 2 а.с.40-47).

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив суд визнати за ним, як правонаступником КСП ім.Горького, право власності на спірні земельні ділянки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що він є правонаступником КСП ім. Горького, та не доведено факту приналежності йому спірних земельних ділянок на праві власності.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, у тому числі, визнання права.

Частинами 1, 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно зі ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, звертаючись з позовом позивач повинен довести наявність у нього порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За приписами зазначеної статті закону позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі втрати документів, що засвідчують приналежність їй права.

Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб`єктивному праві, належному особі, судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватись на встановленому судом в ході розгляду справи існуючому юридичному факті і не може підміняти собою правовстановлюючих документів.

Таким чином, захист права власності шляхом його визнання в судовому порядку можливий за наявності одночасно двох умов: по-перше, це підтвердження в судовому порядку своїх прав на майно шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.

Отже, у випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то права такої особи підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно. Тобто, підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до ст. 392 ЦК України є спір або невизнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Відтак, до предмету доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.

Вказані правові позиції відповідають висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у його постановах від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17, від 11 квітня 2019 року у справі № 910/8880/18, та висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постанові від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певне майно, а суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав чи в який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірне майно та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України.

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, до предмету доказування у даній справі входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на 22 спірні земельні ділянки загальною площею 14,0203 га, які розташовані на території Журавської сільської ради Городищенського району Черкаської області.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою набуття позивачем права власності на спірні земельні ділянки, на думку позивача, є той факт, що він є правонаступником реорганізованого КСП ім. Горького, тому до нього перейшли усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства, у тому числі право власності на земельні ділянки, які належали вказаному КСП на праві колективної власності на землю, згідно Державного акту серії ЧР 1-2.

Так, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року № 561-XII (далі - ЗК України 1990 р.) (в редакції, чинній на час видачі державного акту на право колективної власності на землю - 31.03.1994) власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавались рівноправними. Власник землі міг вільно володіти, користуватись та розпоряджатись нею.

Суб`єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств (стаття 5 ЗК України 1990 р.).

Згідно зі ст. 60 ЗК України 1990р. землі, передані колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам у колективну власність, поділялися на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

У відповідності до ст. ст. 22, 23 ЗК України 1990р. право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

Згідно положень ст.10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" земля може належати підприємству на праві колективної власності, право власності на землю посвідчується державним актом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серія ЧР 1-2, виданого на підставі рішення Городищенської районної ради народних депутатів від 31 березня 1994 року №15-21, колективному сільськогосподарському підприємству ім. Горького було передано 1 595,9 гектарів землі у колективну власність для ведення сільськогосподарського виробництва.

Зі змісту архівної довідки від 18 березня 2021 року вбачається, що у фонді колгоспу ім. Горького с. Журавка Городищенського району є дані про реорганізацію колгоспу ім. Горького в колективне сільськогосподарське підприємство ім. Горького (протокол №3 зборів уповноважених від 11 вересня 1992 року), а колективне сільськогосподарське підприємство ім. Горького реорганізовано в сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (СТОВ) "Журавське" - протокол №2 загальних зборів членів КСП ім. Горького від 29 лютого 2000 року.

Проте, протокол №2 загальних зборів членів КСП ім. Горького від 29 лютого 2000 року, на який посилання у архівній довідці, позивачем до матеріалів справи не наданий.

Також матеріали справи не містять переліку виділеного майна в натурі колишнім членам КСП для передачі його засновникам новоствореного товариства.

Проте, у матеріалах справи наявний Статут ТОВ "Журавське" (2000 року), відповідно до якого засновниками і учасниками товариства виступають 11 осіб, а товариство є власником майна та землі, переданих йому засновниками у власність, та Статут ТОВ "Журавське" (нова редакція 2021 року), відповідно до якого учасниками товариства виступають 4 особи.

Статуту КСП ім. Горького, як і списку осіб, які мають право на земельну частку в КСП ім. Горького матеріали справи не містять, але на державному акті міститься відмітка про "…541 осіб, членів КСП".

За приписами ст. 37 ЦК Української РСР (у відповідній редакції станом на час нібито припинення КСП ім. Горького у березні 2000 року), юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання); при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходять до новостворених юридичних осіб; при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої; майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Нормами Закону України "Про підприємства в Україні" (в редакції, що діяла до 01 січня 2004 року, до набрання чинності ГК України) колективне підприємство визначено як вид підприємств в Україні; ліквідація та реорганізація яких, відповідно до ст. 34 (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду; підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України; при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Аналогічно були врегульовані питання реорганізації та ліквідації підприємств приписами ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", зокрема, у разі поділу до новостворених підприємств переходять права і обов`язки реорганізованого підприємства за розподільчим актом у відповідних частках.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що за приписами наведених норм законодавства, чинного на час створення позивача, розподіл між підприємствами-правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов`язань оформляється розподільним актом (балансом) при виділенні чи поділі підприємства або передаточним актом (балансом) - при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства. Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передаточним балансом його зобов`язання та майно під їх забезпечення. Перелік майна, яке виділяється під забезпечення зобов`язань підприємства, визначається і затверджується вищим органом управління підприємства.

Однак, матеріали справи також не містять розподільчого акту (балансу) або передаточного акту (балансу).

Посилання позивача на те, що у його Статутах (2000 року та 2021 року), а також в Установчому договорі, зазначено про те, що він є правонаступником прав та обов`язків КСП ім. Горького, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки на момент видачі державного акту КСП ім.Горького складалось із 541 учасників, у той час, як засновниками товариства з обмеженою відповідальністю "Журавське" (згідно Статуту 2000 року і протоколу установчих зборів від 01.03.200) виступало 11 осіб, а вже відповідно до Статуту в новій редакції 2021 року учасниками товариства з обмеженою відповідальністю "Журавське" виступають 4 особи. При цьому, Установчий договір уклали 8 осіб лише від 20.04.2001, вже після реєстрації товариства (22.03.2000).

Враховуючі зміст зазначених доказів, апеляційний господарський суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ "Журавське" було створено не як правонаступник КСП ім. Горького, а як об`єднання громадян, колишніх членів КСП ім. Горького, шляхом об`єднання їх майна для підприємницької діяльності.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За відсутності у матеріалах справи розподільчого балансу, з якого можливо б було встановити, які саме частки могли перейти до новоствореного підприємства, є недоведеним факт того, що спірні земельні ділянки перейшли у власність ТОВ "Журавське".

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП ім. Горького шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП ім. Горького автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, оскільки перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.

Також є вірним висновок місцевого господарського суду про те, що посилання у статутах позивача на те, що товариство є правонаступником КСП, не може вважатись належним та допустимим доказом правонаступництва, оскільки статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.

В установчому договорі від 20 квітня 2001 року вказано, що товариство є правонаступником КСГ ім. Горького (п.14), однак зі змісту договору не вбачається конкретизації того в яких обсягах та на яких умовах позивач є правонаступником КСП ім. Горького, а у пункті 1 цього договору зазначено, що товариство створено шляхом об`єднання майна засновників (8 осіб) і у пункті 21 також вказано, що товариство є власником майна, переданого йому засновниками.

Щодо посилань позивача на те, що відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності від 21 лютого 1994 року КСП ім. Горького мало ідентифікаційний код ЗКПО 03790729, і позивач має цей самий код ЄДРПОУ, то як вірно зазначив суд першої інстанції, ЄДР є компонентом інфраструктури державної статистики. На його основі органи статистики забезпечують ведення державного обліку та ідентифікацію суб`єктів господарської дальності, однак повноваженнями на проведення реєстраційних дій щодо підприємства не наділені.

Відповідно до пункту 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. №118 (далі - Положення про ЄДР) (в чинній редакції) ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним; у разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код; у разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом; в інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється.

Відповідно до пункту 15 Положення про ЄДР (в редакції станом на день створення ТОВ "Журавське") ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб`єктом протягом усього періоду його існування; у разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Отже, відповідно до наведених норм ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається.

Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва.

Вказані правові позиції відповідають висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01 вересня 2020 року у справі №907/29/19 щодо питання застосування положень статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" і пунктів 6, 15 Положення про ЄДР, саме з метою врегулювання розбіжностей у питанні реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства та переходу прав такого підприємства на землю до його правонаступника.

За наведених обставин справи, сам факт реєстрації ТОВ "Журавське" у ЄДР за тим же ідентифікаційним кодом, за яким було зареєстровано КСП ім.Горького, не може бути належним та достатнім доказом набуття в порядку правонаступництва права на спірні земельні ділянки, які були складовою частиною земель, що належали на праві колективної власності КСП ім.Горького відповідно до державного акту.

Указом Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08 серпня 1995 року №720/95 встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі майна радгоспів. Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства відповідно до списку, який додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Також необхідно зазначити, що Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" від 03 грудня 1999 року №1529/99 передбачалося реформування протягом грудня 1999 року - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності.

Отже, відповідно до зазначених Указів паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність, зокрема, колективним сільськогосподарським підприємствам.

Статтею 47 ЗК України 1990р було встановлено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей.

Як зазначив суд першої інстанції, позивач не пояснив та не довів, яким чином у товариства могли залишитися спірні землі сільськогосподарського призначення, які не підлягали розпаюванню та не були розпайовані. При цьому передання сільськогосподарських угідь від колективного сільськогосподарського підприємства до власності юридичної особи, землі якої не підлягають розпаюванню відповідно до вказаних Указів, спричинило б порушення прав членів колективного сільськогосподарського підприємства на одержання відповідних земельних ділянок.

Позивач у апеляційній скарзі посилається на те, що відповідно до облікових даних спірні земельні ділянки обліковуються, як земельні ділянки під запроектованими міжпайовими шляхами, отже, відносяться до несільськогосподарських угідь (господарські шляхи і прогони), відповідно до ч.2 ст. 22 ЗК України 2004р., а тому за змістом Указу Президента України №720, не підлягали паюванню.

Однак, при цьому, позивачем не надано доказів того, що станом на дату його державної реєстрації у 2000 році вказані земельні ділянки були сформовані та були окремими об`єктами цивільних прав, а з наданих Витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки вбачається, що спірні земельні ділянки були сформовані і зареєстровані лише у листопаді 2020 року.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, спірні земельні ділянки, відповідно до кадастрових планів, дійсно є міжпайовими шляхами та згідно опису меж - межують із земельними ділянками, які належать різним фізичним особам, більшість з яких не є учасниками товариства, і Журавської сільської ради.

Окремі зі спірних земельних ділянок межують з ділянками, що належать засновникам (учасникам) ТОВ "Журавське" (як тим, що були засновниками по Статуту 2000 року, так і тим, які є учасниками по Статуту 2021 року), проте, жодна ділянка не межує із землями, які належать самому товариству.

Пунктом 21 Перехідних положень Земельного кодексу України 2004 року установлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Таким чином, вказане положення відносить до комунальної власності земельні ділянки, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, які припинені (незалежно від форми припинення) як на праві колективної власності, так і на праві постійного користування, і це право не було припинене.

Разом з тим, з листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області вбачається, що спірні земельні ділянки у комунальну власність Селищенській сільській раді не передавалися.

Однак, як, вірно встановив суд першої інстанції, землі, що віднесені до комунальної власності, відповідно до п.21 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України належать територіальній громаді з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10 липня 2018 року №2498-VIII, тобто, з 01 січня 2019 року.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми законодавства та правові позиції Верховного Суду, апеляційний господарський суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач не довів факт правонаступництва прав і обов`язків КСП ім.Горького, як і не довів належними і допустимими доказами факту приналежності йому спірних земельних ділянок на праві власності, а тому позовні вимоги є недоведеними і не підлягають задоволенню.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Черкаської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Журавське" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 20 січня 2022 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02.06.2022.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук