Ухвала

від 13.01.2022 по справі 916/2530/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 916/2530/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників

ОГП: Голуб Є.В.,

позивача: не з`явилися,

відповідача: Покора І.Є. (присутня в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 26.04.2021

та рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2020

у справі № 916/2530/20

за позовом Заступника керівника Іллічівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Овідіопольської селищної ради

до Акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз"

про внесення змін до договору оренди,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2020 року Заступник керівника Іллічівської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Овідіопольської селищної ради до Приватного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" (Акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз") (далі - АТ "Концерн Галнафтогаз") про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 28.09.2011 (далі - Договір), а саме:

- в п. 1.1 Договору змінити найменування вулиці, на якій розташована земельна ділянка, зокрема, замість вул. Дзержинського, 9 а вказати вул. Євгена Колісниченка, 9 а;

- доповнити п. 1 Договору пунктом 1.2 з наступним змістом: Кадастровий номер земельної ділянки по вул. Євгена Колісниченка, 9 а, в смт. Овідіополь, Овідіопольський район, Одеська область - 5123755100:02:003:0221;

- викласти п. 4.1 у наступній редакції: "Обчислення орендної плати за землю здійснюється відповідно до рішення № 1632-VI від 09.10.2015 "Про затвердження порядку визначення відсотків від нормативної грошової оцінки земель населеного пункту для встановлення орендної плати за земельні ділянки, які передаються в оренду на території Овідіопольської селищної ради". Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 5000 кв.м. становить - 4 074 153, 89 грн., згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №4142/0/220-19 від 08.04.2019, складеного міськрайонним управлінням в Овідіопольському районі та м. Чорноморську ГУ Держгеокадастру в Одеській області";

- викласти п. 4.2 у наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, розрахованої центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі, які перераховувати: назва отримувача - УДКСУ в Овідіопольському районі Одеської області Овідіополь с-ш/р, код ЄДРПОУ отримувача: 37929461, МФО 828011, код класифікації доходів бюджету - 18010600, р/р UA548999980334159812000015361, яку перераховувати щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця".

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.12.2020 (суддя Рога Н.В.), залишеним без змін постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 (судді Принцевська Н.М. - головуючий, Діброва Г.І., Ярош А.І.) позов задоволено частково, внесено зміни до Договору, зареєстрованого відділом Держкомзему в Овідіопольському районі, про що в Державному реєстрі вчинено запис від 01.12.2011 № 512370004000387, яким Овідіопольською селищною передано Публічному акціонерному товариству "Концерн Галнафтогаз" у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,5000 га (забудовані землі), кадастровий номер 5123755100:02:003:0221, що розташована за адресою: вулиця Дзержинського (Євгена Колісниченка), 9а, смт. Овідіополь, Овідіопольський район, Одеська область, для обслуговування автозаправочної станції на 150 заправок на добу (перша черга комплексу) строком на 49 років: в п. 1.1 договору змінено найменування вулиці, на якій розташована земельна ділянка, а саме: зокрема, замість вул. Дзержинського, 9 а вказати вул. Євгена Колісниченка, 9 а; доповнено п. 1 Договору пунктом 1.2 з наступним змістом: Кадастровий номер земельної ділянки по вул. Євгена Колісниченка, 9 а, в смт. Овідіополь, Овідіопольський район, Одеська область - 5123755100:02:003:0221, в решті позову відмовлено.

Судами обох інстанцій встановлено, що між Овідіопольською селищною радою Одеської області (Орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Концерн Галнафтогаз" (Орендар) 28.09.2011 було укладено Договір, зареєстрований 01.12.2011 відділом Держкомзему у Овідіопольському районі за № 512370004000387.

Відповідно до п. 1 Договору Орендодавець надає на підставі рішення № 179-VI від 14.06.2011 Овідіопольської селищної ради VI скликання IX сесії, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування автозаправочної станції на 150 заправок за добу (перша черга комплексу) на території Овідіопольської селищної ради, в смт Овідіополь, вул. Дзержинського, 9 "а".

Згідно з п. 2.1 Договору в оренду надається земельна ділянка загальною площею 0,5000 га (забудовані землі), якою орендодавець користується на підставі Земельного кодексу України.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що його укладено на 49 років.

Обчислення орендної плати за землю здійснюється відповідно рішення №179-VI Овідіопольської селищної ради VI скликання IX сесії від 14.06.2011 (п.4.1 Договору).

За умовами п. 4.2 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 15 905 грн. в місяць або 190 860 грн. за рік, які слід перерахувати щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (місяця, протягом якого здійснювалося користування земельною ділянкою) згідно наступних реквізитів: отримувач УДК у Овідіопольському районі, код 22508650, ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, п/р 33214812700361, надходження орендної плати за землю.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що розмір орендної плати переглядається у разі: зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

За умовами п.6.2 Договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 10-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується в судовому порядку.

На підставі Договору між сторонами у 2011 році було складено акт приймання - передачі об`єкта оренди, у відповідності до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у користування земельну ділянку загальною площею 0, 5000 га для обслуговування автозаправної станції на 150 заправок за добу (перша черга комплексу) на території Овідіопольської селищної ради, в смт Овідіополь, вул. Дзержинського, 9 "а".

Рішенням Овідіопольської селищної ради від 22.11.2013 № 1046-VI "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель смт Овідіополь" затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель смт Овідіополь та встановлено, що результати нормативної грошової оцінки вводяться в дію згідно вимог Податкового кодексу України.

Відповідності до п. 4 зазначеного рішення ради було вирішено доручити голові селищної ради укласти з землекористувачами додаткові угоди до договорів оренди землі щодо розміру орендної плати у відповідності з нормативною грошовою оцінкою земель смт. Овідіополь.

Овідіопольською селищною радою 18.12.2014 було прийнято рішення № 1384-VI "Про внесення змін до договорів оренди щодо ставки орендної плати згідно нормативної грошової оцінки", у відповідності до якого було вирішено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно витягів з технічної документації, які розраховані відповідно нормативної - грошової оцінки земель населеного пункту селища Овідіополь та Овідіопольському селищному голові заключити додаткові угоди з орендарями з 01.01.2015 року згідно чинного законодавства.

З метою недопущення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розглянувши рішення адміністративної колегії "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" від 19.05.2015 № 37-рк, 09.10.2015 Овідіопольською селищною радою було прийнято рішення № 1632-VI "Про затвердження порядку визначення відсотків від нормативної грошової оцінки земель населеного пункту для встановлення орендної плати за земельні ділянки, які передаються в оренду на території Овідіопольської селищної ради".

Відповідно до розділу 4 п. 1 зазначеного рішення, відсоток від нормативно - грошової оцінки для земель комерційного використання під автозаправними комплексами (АЗС) становить 12%, що, з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селище Овідіополь, вул. Євгена Колісниченка, 9 а, з кадастровим номером: 5123755100:02:003:0221, складає 488 898, 47 грн. (12%*4 074 153,89 грн.).

В обґрунтування позовних вимог Заступник керівника Іллічівської місцевої прокуратури посилався, зокрема, на те, що розмір орендної плати, узгоджений сторонами в розділі 4 Договору не відповідає вимогам ст.ст. 651, 632 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 271, 288, 289 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст. 21 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 5, 13,15, 18, 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" та рішенням Овідіопольської селищної ради.

Прокурор зазначав, що розроблення та затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих на території Овідіопольської селищної ради, розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації та встановлення відповідної ставки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, яка в будь - якому разі не може бути меншою, ніж мінімальна межа, встановлена положеннями ст. 288 ПК України.

Також прокурор вказував на те, що на виконання зазначених вимог законодавства та рішень селищної ради, Овідіопольська селищна рада неодноразово направляла листи відповідачу із повідомленням щодо необхідності зміни договірних відносин. В тому числі, 22.11.2018 за вих. № 02-06/210/1390 на адресу на адресу відповідача, зазначену в Договорі, було спрямовано лист, проект додаткової угоди, копію витягу та рішення селищної ради від 09.10.2015, 26.12.2019 за вих.№ 02 - 06/020/1439 та 12.02.2020 за вих. №02-06/020/161 на адресу відповідача направлялись проекти змін до Договору, однак ці звернення залишились без розгляду та реагування боку відповідача.

Встановивши зазначені обставини місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд відмовили в задоволенні позову в частині внесення змін у п. 4.1 та п. 4.2 Договору та зазначили, що зміна розміру орендної плати (у відсотках від нормативної грошової оцінки), оформлена рішеннями селищної ради не може вважатися законодавчою підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати, оскільки ці рішення законодавчо не встановлюють граничних (мінімального та максимального) розмірів орендної плати за земельні ділянки комунальної власності. Водночас зазначені рішення ради можуть бути підставою для внесення змін до договору оренди землі, якщо сторони договору оренди безпосередньо в самому договорі навели відповідне застереження, чого у даному випадку судами не встановлено.

З огляду на формулювання позовних вимог стосовно редакції п. 4.1 спірного Договору щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, суд апеляційної інстанції вказав на те, що згідно з чинним законодавством нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, при цьому позивач не надав належних і допустимих доказів прийняття уповноваженим органом рішення про проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок).

Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що наявне в матеріалах справи рішення Овідіопольської селищної ради від 22.11.2013 № 1046-VI "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки смт. Овідіополь" не містить розміру затвердженої нормативної грошової оцінки, а витяг з технічної документації, на який посилається прокурор в позовній заяві та з урахуванням якого викладено нову редакцію Договору (№ 4142/0/220-19 від 08.04.2019) в матеріалах справи відсутній, а відтак позивачем не доведено наявність підстав для внесення змін до Договору в запропонованій ним редакції.

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, Перший заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати повністю, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позову прокурора та прийняти у цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 15, 21, 30 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 11, 579, 626, 632, 651, 672 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 5, 15 Закону України "Про оцінку землі", ст.ст. 75, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Також заявник вказує на те, що в порушення ст.ст. 75 - 77, 86 ГПК України судами не надано оцінку тому факту, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 5000 м 2 у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 08.04.2019, на який послався прокурор та у витязі від 21.01.2020, який наявний в матеріалах справи є однаковими та збігаються.

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - судами попередніх інстанцій не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 922/583/14, від 18.05.2016 у справі № 6-325цс16, у постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, від 20.11.2018 у справі № 908/4582/15, від 20.11.2019 у справі №916/2769/18, від 30.01.2020 у справі № 640/15419/15-ц, від 09.10.2019 у справі № 645/1972/16-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 921/530/18.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.07.2021 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.07.2021 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 19.07.2021.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 19.07.2021 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу (сформований в системі "Електронний суд"), у якому представник просить оскаржувані рішення та постанову залишити без змін, посилаючись на правильність викладених у них висновків та помилковість доводів скаржника.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2021 касаційне провадження за касаційною скаргою Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури у справі № 916/2530/20 зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 635/4233/19.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.12.2021 (у складі колегії суддів: Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Мачульський Г.М.) поновлено касаційне провадження у справі № 916/2530/20, призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.01.2022.

Також до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 30.12.2021 від відповідача надійшли додаткові пояснення (сформовані в системі "Електронний суд"), у яких представник посилається на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19 та зазначає, що правові підстави для внесення змін до Договору оренди землі та збільшення ставки орендної плати до 12 % відсутні.

У зв`язку з відпусткою судді Мачульського Г.М. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/2530/20 визначено колегію суддів у складі: Могил С.К. (головуючий), Случ О.В., Волковицька Н.О., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2022.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів в оскаржуваній частині, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження, з огляду на таке.

Оскільки прокурором не оскаржувалось рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову, в цій частині рішення суду першої інстанції апеляційним господарським судом не переглядалось, Верховний Суд не здійснює перегляд рішення суду першої інстанції в цій частині.

Що ж до решти позовних вимог, то колегія суддів зазначає таке.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як свідчить зміст п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, право касаційного оскарження судових рішень належить, зокрема, учасникам справи у разі підтвердження ними наявності зазначеної ними підстави касаційного оскарження судових рішень, зокрема, неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому, як зазначила об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19, подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин та об`єкт (предмет).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7, п. 40 постанови від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16.

Отже, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь - які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

В обґрунтування підстав для відкриття касаційного провадження скаржник посилався на неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 922/583/14, від 18.05.2016 у справі № 6-325цс16, у постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, від 20.11.2018 у справі № 908/4582/15, від 20.11.2019 у справі № 916/2769/18, від 30.01.2020 у справі № 640/15419/15-ц, від 09.10.2019 у справі № 645/1972/16-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 921/530/18.

Так у справі № 916/2530/20 прокурор в позові просив, зокрема, викласти п. 4.1 у наступній редакції: "Обчислення орендної плати за землю здійснюється відповідно до рішення № 1632-VI від 09.10.2015 "Про затвердження порядку визначення відсотків від нормативної грошової оцінки земель населеного пункту для встановлення орендної плати за земельні ділянки, які передаються в оренду на території Овідіопольської селищної ради". Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 5000 кв.м. становить - 4 074 153, 89 грн., згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 4142/0/220-19 від 08.04.2019, складеного міськрайонним управлінням в Овідіопольському районі та м. Чорноморську ГУ Держгеокадастру в Одеській області; викласти п. 4.2 у наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, розрахованої центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі, які перераховувати: назва отримувача - УДКСУ в Овідіопольському районі Одеської області Овідіополь с-ш/р, код ЄДРПОУ отримувача: 37929461, МФО 828011, код класифікації доходів бюджету - 18010600, р/р UA548999980334159812000015361, яку перераховувати щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця".

Тобто прокурором вирішено внести зміни у Договір в запропонованій ним редакції із зазначенням розміру нормативно - грошової оцінки згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 4142/0/220-19 від 08.04.2019, складеного міськрайонним управлінням в Овідіопольському районі та м. Чорноморську ГУ Держгеокадастру в Одеській області та здійсненням обчислення орендної плати за землю відповідно до рішення № 1632-VI від 09.10.2015 "Про затвердження порядку визначення відсотків від нормативної грошової оцінки земель населеного пункту для встановлення орендної плати за земельні ділянки, які передаються в оренду на території Овідіопольської селищної ради" у розмірі 12% від нормативно - грошової оцінки земельної ділянки в рік.

Виходячи з встановлених обставин, суди у даній справі дійшли висновку, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами зміну розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а зміна розміру орендної плати (у відсотках від нормативної грошової оцінки), оформлена рішеннями селищної ради не може вважатися законодавчою підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати, оскільки ці рішення законодавчо не встановлюють граничних (мінімального та максимального) розмірів орендної плати за земельні ділянки комунальної власності. При цьому, як вказали суди, зазначені рішення ради можуть бути підставою для внесення змін до договору оренди землі, якщо сторони договору оренди безпосередньо в самому договорі навели відповідне застереження, чого у даному випадку судами не встановлено.

У справі № 921/530/18 висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.02.2021 стосуються моменту, з якого має змінюватись розмір орендної плати за землю. У даній справі Суд зазначив, що якщо права та обов`язки сторін змінюються внаслідок внесення змін до договору судовим рішенням, то відповідне зобов`язання змінюється з моменту набрання таким рішенням законної сили. Крім того позивач у справі № 921/530/18 просив внести зміни у договір оренди, зокрема, в частині розміру орендної плати, при цьому не вимагаючи зміни, встановленого сторонами у договорі розміру відсотку від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Отже правові висновки щодо застосування ст. 289 ПК України, ст. 15 Закону України "Про оцінку земель", ст.ст. 15, 30 Закону України "Про оренду землі" у вказаній постанові відсутні.

Щодо посилань скаржника на постанову Верховного Суду України від 18.06.2016 у справі № 6-325цс16, постанови Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 645/1972/16 - ц, від 30.01.2020 у справі № 640/15419/15-ц, Суд зазначає, що спори у цих справах виникли через звернення Харківської міської ради Харківської області до суду із позовами про внесення змін до договорів оренди землі, в яких було встановлено фіксований у гривнях розмір щомісячної орендної плати. У зв`язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельних ділянок, міська рада просила внести відповідні зміни до договорів оренди. При цьому у справі № 916/2530/20 у Договорі закріплено розмір орендної плати у вигляді погодженої сторонами ставки у 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тоді як прокурор просить внести зміни в Договір, в тому числі і змінивши розмір відсотку (ставки) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Таким чином положення договорів оренди землі, що регулюють розмір орендної плати, які досліджувались у справах №6-325цс16, № 645/1972/16 - ц, № 640/15419/15-ц та Договору у справі № 916/2530/20 є різними. Крім того, у справах № 6-325цс16, № 645/1972/16 - ц, № 640/15419/15-ц позивачем було доведено зміну розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок, тоді як у справі № 916/2530/20 прокурором відповідну зміну не доведено належними та допустимими доказами.

Так само й у справі № 916/2769/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі позивачем було доведено зміну розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Таким чином, наведені постанови Верховного Суду України та Верховного суду хоча і були прийняті за матеріально - правового регулювання спірних правовідносин, схожого з тим, що має місце у справі № 916/2530/20, але за іншої фактично - доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів), тобто зазначені справи і справа № 916/2530/20 є відмінними за істотними правовими ознаками.

У справі № 908/4582/15 Запорізька міська рада звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжтеплоенерго" з позовом про внесення змін у договір оренди земельної ділянки, мотивуючи позов тим, що договір потребує приведення у відповідність до вимог чинного законодавства в частині зміни розміру орендної плати, оскільки у ньому передбачено орендну плату у розмірі 0,5 % (на час будівництва) та 1 % (після прийняття об`єкта в експлуатацію) від нормативної грошової оцінки, що не відповідає положенням чинного ПК України. При цьому п. 12 цього договору передбачено внесення змін у разі зміни розміру земельного податку, підвищення цін, тарифів та прийняття орендодавцем рішення про збільшення орендної плати. Тобто у справі № 908/4582/15 та у справі, що розглядається різні підстави для внесення змін у договори оренди, а тому вказані справи є відмінними за встановленими їх фактичними обставинами.

Так само й у справі № 910/11764/17 відмінні підстави для внесення змін у договір оренди і судами не вирішувалося питання щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки на підставі відповідного витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Аналіз висновків, зроблених у судових рішеннях у справі № 916/2530/20, в якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах, на які посилається заявник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

Таким чином, правовідносини у справах, на які посилається заявник у касаційній скарзі є відмінними до тих, що склалися у справі № 916/2530/20.

Крім того Судом не беруться до уваги доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 922/583/14, оскільки така постанова відсутня у Єдиному державному реєстрі судових рішень і не додана заявником до матеріалів касаційної скарги.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З огляду на викладене, враховуючи, що підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження, касаційне провадження в цій справі підлягає закриттю на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України.

Щодо доводів, скаржника про порушення судами ст.ст. 75 - 77, 86 ГПК України, у зв`язку з не дослідженням витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 21.01.2020, Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 02.02.2021 у справі № 924/193/20, помилки у визначенні предмета позову мають уточнюватись в порядку ч. 3 ст. 46 ГПК України, шляхом зміни предмету та підстав позову.

Водночас згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 2 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Отже, попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 05.06.2019 у справі № 909/452/18, від 26.01.2021 у справі № 923/722/19).

Оскільки самим прокурором було визначено прохальну частину позову з посиланням на витяг з технічної документації, з урахуванням якого викладено нову редакцію Договору (№ 4142/0/220-19 від 08.04.2019) і такий витяг в матеріалах справи відсутній, а також те, що прокурор не скористався своїм правом щодо зміни або уточнення позовних вимог, у суду були відсутні повноваження змінювати прохальну частину позовної заяви прокурора, що спростовує аргументи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій ст.ст. 75 - 77, 86 ГПК України.

Умовою для застосування положень п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу. Проте у цій справі заявлена скаржником підстава для касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанції з посиланням на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України не підтвердилася.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 287, 296, 326 ГПК України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 та рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2020 у справі № 916/2530/20 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.