Ухвала

від 20.01.2022 по справі 910/4014/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/4014/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 (колегія суддів у складі: Отрюх Б.В. - головуючий, Гарник Л.Л., Остапенко О.М.)

у справі № 910/4014/16

за позовом Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала"

до 1) Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, 2) Державної казначейської служби України,

за участю Прокуратури міста Києва

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Дніпровське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві 12.01.2022 подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 у справі № 910/4014/16 разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху з огляду на таке.

Частиною 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 288 ГПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 4 ст. 293 цього Кодексу.

При цьому за вимогами ч. 4 п. 1 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.

Положеннями ст.ст. 13, 74 ГПК України також передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З наведеного вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Отже, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність.

Водночас згідно з ч. 3 ст. 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху, зокрема, у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Касаційна скарга Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві подана 12.01.2022 із порушенням встановленого строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції, оскільки повний текст оскаржуваної постанови підписано 09.11.2021, а тому двадцятиденний строк для подання касаційної скарги спливає 29.11.2021.

У касаційній скарзі Дніпровське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження судового рішення, посилаючись на отримання повного тексту оскаржуваної постанови лише 20.12.2021, про що свідчить канцелярський штемпель вхідної документації № 473-кк від 20.12.2021.

З матеріалів, доданих до касаційної скарги, вбачається, що скаржник, як доказ отримання оскаржуваної ухвали надав Суду копію листа Дніпровського управління поліції Головного управління національної поліції в місті Києві від 17.12.2021 № 15549/125/50/03-2021, проте вхідний штамп скаржника на першій сторінці копії зазначеного листа не може вважатися належним доказом отримання оскаржуваної ухвали саме в цей день, оскільки відповідний штамп проставляється самим скаржником.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві про поновлення строку на касаційне оскарження не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску такого строку, у зв`язку з чим колегія суддів визнає наведені підстави неповажними.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Законом України "Про судовий збір" передбачено відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Як передбачено в п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір " судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Скаржник просить Суд звільнити від сплати судового збору за подання касаційної скарги, зазначаючи, що відповідно до п.13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" він звільнений від сплати судового збору та посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №761/24881/16-ц.

Проте таке посилання є помилковим, оскільки тільки позивачі, які згідно із ст. 3 Закону України "Про судовий збір" звільняються від сплати судового збору за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі, зокрема, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, підлягають такому звільненню також і у разі подання ними апеляційних та касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами і постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №761/24881/16-ц стосується питання сплати судового збору саме позивачем у справі. При цьому вимоги законодавства щодо звільнення від сплати судового збору за подання апеляційних та касаційних скарг у справах за вказаними позовами не поширюються на інших учасників процесу і така правова позиція також викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі об`єднаної палати від 05.11.2019 у справі № 906/770/17.

З огляду на викладене, клопотання Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 у справі № 910/4014/16 не підлягає задоволенню.

Стосовно сплати судового збору, Суд зазначає про таке.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

У вересні 2017 року позивач подав до Господарського суду міста Києва заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з Державного бюджету України:

-1151,60 грн вартості вилучених алкогольних напоїв;

-10200,00 грн реальних збитків (витрат, зроблених з метою відновлення порушеного права та сплачених за придбання комп`ютерної техніки та програмного забезпечення);

-1300000,00 грн грошового еквіваленту завданої шкоди через підрив ділової репутації (гудвіл);

-691200,00 грн грошового еквіваленту завданої шкоди через підрив іміджу, зниження престижу та підрив довіри до діяльності;

-915045,00 грн очікуваного та неотриманого доходу внаслідок втрати покупців;

-348377,69 грн витрат, які слід зробити для відновлення порушеного права;

-513338,58 грн неотриманого доходу (упущеної вигоди).

Постановою Верховного Суду від 19.12.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.05.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 в частині позовних вимог про стягнення 1300000,00 грн грошового еквіваленту завданої шкоди через підрив ділової репутації (гудвіл) та 691200,00 грн грошового еквіваленту завданої шкоди через підрив іміджу, зниження престижу та підрив довіри до діяльності скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 1151,60 грн, в іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.05.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 залишено без змін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 змінено та прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала" задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала" 150000,00 грн завданої шкоди через підрив іміджу, знищення престижу та підрив довіри до діяльності"; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 залишено без змін.

У касаційній скарзі Дніпровське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 в частині задоволенні позову, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи викладене, предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала" 150000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що ставка судового збору за подання позову майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" (на час звернення з заявою про уточнення позовних вимог) прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2017 року встановлений у розмірі 1600 грн.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відтак, за подання касаційної скарги на постанову апеляційної інстанції скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 4500 грн (1.5% від 150000,00=2250)х200%.

Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Зокрема, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

При цьому заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України скасування судових рішень через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати про неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування, яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень.

Проте касаційна скарга подана без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладених у п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, оскільки відповідачем не зазначено належним чином підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень у цій справі відповідно до вимог ч. 2 ст. 287 зазначеного Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 у справі № 910/4014/16 підлягає залишенню без руху на підставі ч.ч. 2, 3 ст. 292 ГПК України із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків шляхом наведення підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та подання суду належних доказів поважності причини пропуску строку на касаційне оскарження, зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав). Також, скаржнику належить надати суду докази сплати судового збору у встановленому порядку в розмірі 4500 грн.

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 292 ГПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.

Керуючись статтями 119, 174, 234, 235, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1.Касаційну скаргу Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 у справі № 910/4014/16 залишити без руху.

2. Встановити Дніпровському районному управлінню Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Відмовити Дніпровському районному управлінню Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

4. Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені статтею 292 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді О. Банасько

В. Пєсков