Постанова

від 08.06.2022 по справі 910/4014/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/4014/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

прокурор - Шелест М.В.,

позивач - ОСОБА_1,

відповідач-1 - Кухаревська Н.О.,

відповідач-2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 (колегія суддів у складі: Отрюх Б.В. - головуючий, Гарник Л.Л., Остапенко О.М.)

у справі №910/4014/16

за позовом Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала"

до 1) Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, 2) Державної казначейської служби України,

за участю Прокуратури міста Києва

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог

1. У березні 2016 року Приватне підприємство "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала" (далі - ПП "ВДК "Дім вина "Скала") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та Державної казначейської служби України (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 03.07.2016) про стягнення 1896091,00 грн моральної шкоди та 1151,60 грн збитків.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неправомірним порушенням кримінальних справ щодо позивача та його директора, з їх подальшим закриттям у зв`язку з відсутністю в події складу кримінального правопорушення. Позивач зазначив, що систематичні протиправні дії відповідача-1 протягом січня-грудня 2012 року підірвали його імідж та ділову репутацію в очах ділових партнерів та виробників алкогольних напоїв, що, в свою чергу, призвело до зриву проведення з 13.11.2012 по 17.11.2012 міжнародного заходу - фестивалю вина "Україна виноробна "СКАЛА 2012". У зв`язку з незаконним позбавленням позивача ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями у період з 18.10.2012 по 18.12.2012 відбувся зрив зазначеного фестивалю та виставки-ярмарку.

Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

4. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.05.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 у справі № 910/4014/16 в частині задоволених позовних вимог змінено; абзац 3 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 викладено в такій редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП "ВДК "Дім вина "Скала" 1151,60 грн"; постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.05.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 в частині позовних вимог про стягнення 1300000,00 грн грошового еквіваленту завданої шкоди через підрив ділової репутації (гудвіл) та 691200,00 грн грошового еквіваленту завданої шкоди через підрив іміджу, зниження престижу та підрив довіри до діяльності скасовано; справу в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва; в іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.05.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 залишено без змін.

5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

6. Судове рішення мотивовано тим, що складова заявленої до стягнення шкоди завданої через підрив ділової репутації (гудвіл) у розмірі 1300000,00 грн та шкоди через підрив іміджу, зниження престижу та підрив довіри до діяльності у розмірі 691200,00 грн не підпадає під визначення гудвіл.

7. Оскільки позивач не довів порушення його прав чи законних інтересів відповідачами, за захистом яких він звернувся до суду з позовом, суд дійшов висновку про недоведеність та безпідставність позовних вимог.

8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 змінено та прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП "ВДК "Дім вина "Скала" 150000,00 грн завданої шкоди через підрив іміджу, знищення престижу та підрив довіри до діяльності. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 у справі №910/4014/16 залишено без змін.

9. Господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, конфлікт позивача з відповідачем-1 набув широкого розголосу та став відомим широкому колу осіб, так як позивач був змушений звертатися до всіх гілок влади України і до Генерального прокурора України, Верховної Ради України, Президента України, проводити мирні мітинги під стінами Генеральної прокуратури України, прокуратури міста Києва, Адміністрації Президента України, Національного банку України, Верховної Ради України та Дніпровського районного суду міста Києва, а тому вказане може свідчити про підрив іміджу позивача.

10. Судом враховано, що при визначенні розміру моральної шкоди слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу іміджу, престижу та підриву довіри до юридичної особи.

11. Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, що належить до відшкодування, суд виходив з того, що наведений позивачем розмір не є співмірним завданій йому моральній шкоді, оскільки моральна шкода не може бути засобом отримання доходу. У рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі "Перна проти Італії", від 09 лютого 2007 року у справі "Білуха проти України" зазначено, що в окремих випадках визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану особі.

12. З урахуванням незаконного порушення кримінальних справ щодо ОСОБА_1 , який був на той час директором ПП "ВДК "Дім вина "Скала", тривалого проведення досудового слідства, зважаючи на те, що відповідні дії органу державної влади призвели до підриву ділової репутації та престижу ПП "ВДК "Дім вина "Скала" як юридичної особи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обґрунтованим розміром моральної шкоди, який підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача складає 150000,00 грн з розрахунку 75000,00 грн (моральна шкода, завдана внаслідок вчинення незаконних дій державного органу внаслідок порушення 19.10.2012 кримінальної справи №54-3708 та проведення досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні) + 75000,00 грн (моральна шкода, завдана внаслідок вчинення незаконних дій державного органу внаслідок порушення 19.10.2012 кримінальної справи №04-33441 та проведення досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні).

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

13. Перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить cкасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 залишити в силі.

14. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

15. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування ст.ст. 23, 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 75, 77, 80, 236, 269, 282 ГПК України, викладені у постановах від 19.12.2018 у цій справі, від 02.07.2020 у справі №910/11621/16, від 07.07.2021 у справі №755/5051/17.

16. Перший заступник керівника Київської міської прокуратури вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування ч. 3 ст. 23 ЦК України у справах з подібними правовідносинами.

17. Скаржник зауважує, що цей спір вже вирішено по суті рішенням суду у справі №910/23186/16 та відмовлено підприємству у позові про відшкодування моральної шкоди. Зазначене рішення мотивовано тими ж обставинами, якими обґрунтовано і даний спір. Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.07.2021 №755/5051/17, Прокуратура м. Києва та Дніпровське РУ ГУ по суті представляють державу Україна у спірних правовідносинах і, відповідачем є саме держава Україна. У справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого заподіяно шкоду.

18. У цьому зв`язку скаржник зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2017 у справі №910/23186/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2017, ПП "ВДК "Дім вина "Скала" відмовлено у позові до Прокуратури м. Києва про стягнення на користь підприємства моральної шкоди в сумі 1896091,00 грн, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду у зв`язку з протиправним порушенням 19.10.2012 та 26.10.2012 кримінальної справи №04-33441 (кримінального провадження від 29.03.2013 №4201311004000307).

19. Перший заступник керівника Київської міської прокуратури вважає, що не зважаючи на те, що відповідачами у справі №910/23186/16 визначено Прокуратуру міста Києва та Державну казначейську службу України, а у справі №910/4014/16 - Дніпровське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та Державну казначейську службу України, та враховуючи тотожність обставин, якими обґрунтовано вимоги про відшкодування моральної шкоди у справах №910/23186/16 та №910/4014/16, фактичним відповідачем у цих справах є держава Україна в особі органу, діяннями якого, на думку позивача, заподіяно таку шкоду. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07.07.2021 у справі №755/5051/17 щодо застосування ч. 5 ст. 23 ЦК України про те, що моральна шкода відповідно до вказаної норми відшкодовується одноразово.

20. На думку скаржника, задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції в порушення ст.ст. 75, 236 ГПК України та з неправильним застосуванням ч. 3 ст. 23 ЦК України не врахував, що хоча моральна шкода і стягувалась судовим рішенням у справі №755/3209/16-ц із Дніпровського РУТУ на користь іншого суб`єкта - ОСОБА_1, однак така особа є генеральним директором і власником ПП "ВДК "Дім вина "Скала", від власного імені господарської діяльності не здійснює, у відносинах з партнерами представляє саме вказане підприємство і діє від його імені. Водночас судом у справі №755/3209/16-ц при визначенні розміру відшкодування на користь ОСОБА_1 враховано обставини, якими обґрунтовано і позов у даному спорі.

21. Скаржник вважає, що відповідно до ч. 5 ст. 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції тоді як суд апеляційної інстанції прийняв рішення у справі щодо обставин, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції, вийшовши при цьому в порушення вказаних норм за межі позовних вимог.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

22. Позивач подав до Верховного Суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги у повному обсязі. Відзив обґрунтовано тим, що позивачем надано достатньо доказів про те, що внаслідок протиправних дій відповідача-1 позивач не зміг виконати свої зобов`язання перед контрагентами (копія листів від контрагентів у справі), інформації про конфлікт позивача з органами державної податкової служби та відповідачем-1 набули широкого розголосу, стала відома широкому колу осіб, оскільки для захисту порушеного права позивач був змушений звертатись до усіх гілок влади України і до Генерального прокурора України, Верховної Ради України, Президента України, проводити мирні мітинги під стінами Прокуратури м. Києва та Прокуратури Дніпровського району м. Києва, Адміністрації Президента України, Національного банку України, Верховної Ради України, Дніпровського районного суду м. Києва.

23. Дніпровське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві подало відзив на касаційну скаргу з пропуском встановленого ухвалою Верховного Суду від 05.04.2022 строку, зазначивши, що строк було пропущено через те, що представник скаржника перебувала у небезпечній зоні, а саме у місті Києві та Київській області у Бучанському районі. У зв`язку з викладеним, Верховний Суд вважає, що строк на подання відзиву було пропущено з поважних причин.

24. Доводи, наведені у відзиві на касаційну скаргу по суті є ідентичними поданій касаційній скарзі першого заступника керівника Київської міської прокуратури.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

25. 04.10.2012 працівниками підрозділу Державної податкової служби України та відповідача-1 з метою перевірки інформації про вчинення злочину було здійснено виїзд за адресою місця знаходження торгівельного павільйону з продажу алкогольних напоїв позивача. Під час проведення огляду місця події було виявлено партію алкогольної продукції - горілки ТМ "Білий Налив", об`ємом 0,7 л та 0,5 л в кількості 37 пляшок, яка знаходилася на реалізації у вказаному торгівельному павільйоні та була маркована марками акцизного податку, що викликали сумніви у працівників правоохоронних органів щодо законності виготовлення і походження таких алкогольних напоїв. У зв`язку з цим 10.10.2012 експертам НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві для проведення експертного дослідження була направлена частина алкогольної продукції, виявленої у позивача.

26. 04.10.2012 Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України видано наказ №504 про проведення фактичної перевірки позивача, за наслідками якої встановлено, що позивачем в порушення чинного законодавства здійснювався продаж винних напоїв за цінами, нижчими від мінімальних цін, встановлених державою.

27. 11.10.2012 Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України видано розпорядження №3034/10/21-213, відповідно до якого позивачу анульовано ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

28. 19.10.2012 постановою слідчого відповідача-1 порушено кримінальну справу №04-33441 за фактом незаконного виготовлення та зберігання в приміщенні торгівельного павільйону позивача, з метою використання при продажі товарів, підроблених марок акцизного збору за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 199 Кримінального кодексу України. В мотивувальній частині вказаної постанови приводом для порушення кримінальної справи зазначено матеріали перевірки від 04.10.2012.

29. 25.10.2012 за наслідками проведення обшуку у позивача на підставі постанови слідчого відповідача-1 вилучено бухгалтерську та кадрову документацію, а також комп`ютерну техніку, про що складено протокол обшуку від 25.10.2012.

30. 26.10.2012 слідчий відповідача-1 виніс постанову в межах справи №04-33441, якою порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 , за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст.199 Кримінального кодексу України.

31. 10.04.2014 постановою старшого слідчого відповідача-1 кримінальне провадження №42013110040000307 закрито у зв`язку з відсутністю у зазначеній події складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 199 Кримінального кодексу України.

32. 23.04.2014 постановою старшого слідчого відповідача-1 кримінальне провадження №42013110040000307 щодо ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 199 Кримінального кодексу України.

33. 31.10.2012 постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №2а-13869/12/2670 визнано протиправним та скасовано наказ Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України №504 від 04.10.2012 про проведення фактичної перевірки позивача.

34. 18.12.2012 постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №2а-14341/12/2670 визнано протиправним та скасовано розпорядження Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України №3034/10/21-213 від 11.10.2012 про анулювання позивачу ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

35. 22.02.2016 рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/30336/15 позивачу відмовлено повністю в позові до відповідача-1, відповідача-2 та Прокуратури Дніпровського району міста Києва про стягнення збитків у сумі 34680,00 грн, з яких 10200,00 грн - кошти, спрямовані на придбання двох системних комп`ютерних блоків та сертифікованого програмного забезпечення та 24480 грн - орендні платежі Науково-виробничій фірмі "Скала" на період відсутності вилученої оргтехніки.

36. 21.04.2016 постановою Київського апеляційного господарського суду змінено рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 у справі №910/30336/15. Позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 24480,00 грн завданих збитків та 830,59 грн судових витрат зі сплати судового збору. Разом з тим, апеляційний господарський суд погодився з рішенням місцевого суду в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення коштів, спрямованих на придбання двох системних комп`ютерних блоків та сертифікованого програмного забезпечення у сумі 10200,00 грн.

37. 31.05.2016 Дніпровським районним судом міста Києва прийнято рішення у справі №755/3209/16-ц за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 в особі Комісії з припинення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та відповідача-2 про стягнення 273715,00 грн моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Зазначеним рішенням суду позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури і суду в розмірі 100000,00 грн.

38. 09.02.2017 рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/23186/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2017, відмовлено позивачу у позові до Прокуратури міста Києва та відповідача-2 про: 1) стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь позивача моральної шкоди в сумі 1896091,00 грн, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, в особі Прокуратури міста Києва, у зв`язку з протиправним порушенням 19.10.2012 та 26.10.2012 кримінальної справи №04-33441 (кримінального провадження від 29.03.2013 року ЄРДР №4201311004000307), протиправним проведенням 25.10.2012 обшуку нежитлового приміщення позивача по вул. Луначарського, 24 у місті Києві, протиправним вилученням під час обшуку, упродовж тривалого строку, власності позивача; 2) стягнення шкоди у вигляді неотриманих доходів внаслідок зриву проведення у 2012-2015 роках Національної спеціалізованої постійно діючої виставки-ярмарку алкогольних напоїв "Україна виноробна "СКАЛА-2012-2015" в сумі 615000,00 грн; 3) стягнення шкоди у вигляді неотриманих доходів (упущеної вигоди) внаслідок фактичного припинення діяльності позивача в період з 18.10.2012 по 18.12.2012 в сумі 513338,58 грн; 4) стягнення витрат у сумі 18000,00 грн за проведення експертизи та оцінки шкоди у вигляді неотриманого доходу (упущеної вигоди); 5) зобов`язання Прокуратури міста Києва публічно вибачитись перед позивачем та генеральним директором позивача у спосіб розміщення на офіційному сайті Прокуратури міста Києва відповідної інформації (листа), копію якого надіслати на адресу позивача та генерального директора позивача.

39. 27.03.2017 рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/6889/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 та постановою Верховного Суду від 20.02.2018, стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь позивача 45353,54 грн упущеної вигоди, 548,09 грн судового збору за подання позовної заяви, 373,40 грн витрат на проведення судової експертизи, 406,36 грн судового збору за подання апеляційної скарги, 443,30 грн за подання касаційної скарги. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. При цьому, вимоги позивача у справі №910/6889/13 були мотивовані тими ж підставами та обставинами, що і в цій справі щодо стягнення упущеної вигоди у сумі 513338,58 грн.

40. На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що триваючі протиправні дії відповідача-1 підірвали його імідж та ділову репутацію в очах ділових партнерів та виробників алкогольних напоїв, що призвело до систематичного стресового стану, необхідності позивачеві доводити свою невинуватість, захищати в судах та різних органах виконавчої влади свої інтереси. Як наслідок, позивач не міг виконувати свої зобов`язання перед контрагентами, йому була спричинена значна шкода, оскільки внаслідок обшуку мало місце повне зупинення роботи позивача, позбавлення ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі, розрив ділових відносин, контрактів, недовіра до позивача як ділового партнера з боку виробників алкогольних напоїв та оптових постачальників напоїв тощо.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

41. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час розгляду позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ПП "ВДК "Дім вина "Скала" 150000,00 грн завданої шкоди через підрив іміджу, знищення престижу та підрив довіри до діяльності позивача як підприємства, оскільки в іншій частині судові рішення не оскаржуються.

42. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

43. Відповідно до ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

44. За загальним правилом, зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

45. Згідно з частинами 1 та 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

46. Відповідно до частин 3, 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

47. Згідно з ч. 1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

48. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

49. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

50. За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173, 1174 цього Кодексу).

51. Шкода, завдана фізичній (юридичній) особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.

52. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

53. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

54. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення заподіяної шкоди.

55. У ч. 2 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

56. Отже, за змістом наведеної норми зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

57. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач має довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

58. Отже, вирішуючи даний спір про відшкодування 691200,00 грн завданої шкоди через підрив іміджу, зниження престижу та підрив довіри до діяльності, обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.

59. Суд апеляційної інстанції встановив, що протиправність дій відповідача-1 по відношенню позивача, останній обґрунтовує наявністю судових рішень, зазначених нижче, зокрема:

- постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2012 у справі №2а-6215/12/2670 за позовом ПП "ВДК "Дім вина "Скала" до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень;

- постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2012 у справі №2а-13869/12/2670 за позовом ПП "ВДК "Дім вина "Скала" до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказів;

- постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2012 у справі №2а-14341/12/2670 за позовом ПП "ВДК "Дім вина "Скала" до РУ Департаменту САТ ДПС України у м. Києві про визнання протиправними та скасування розпорядження від 11.10.2012 № 3034/10/21-213 про анулювання ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями;

- рішенням від 21.05.2014 у справі №910/6889/13 за позовом ПП "ВДК "Дім вина "Скала" до Головного управління Міндоходів в м. Києві про захист честі, гідності, ділової репутації.

60. При цьому суд апеляційної інстанції правильно зауважив на тому, що позовні вимоги в наведених справах заявлялись до інших осіб, а не до відповідача-1.

61. Суд апеляційної інстанції також взяв до уваги те, що 10.04.2014 постановою старшого слідчого відповідача-1 кримінальне провадження №42013110040000307 закрито у зв`язку з відсутністю у зазначеній події складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 199 Кримінального кодексу України. 23.04.2014 постановою старшого слідчого відповідача-1 кримінальне провадження №42013110040000307 щодо ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 199 Кримінального кодексу України.

62. Отже, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, зазначені вище постанови слідчого свідчать про відсутність неправомірних дій позивача стосовно пред`явлених останньому звинувачень.

63. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

64. Апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, задовольнив клопотання позивача та здійснив перегляд деяких відео сюжетів, викладених в мережі Інтернет у відкритому доступі, з використанням портативного комп`ютера позивача.

65. При цьому Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що задоволення зазначеного клопотання позивача відбулось з порушенням ч. 3 ст. 269 ГПК України, оскільки приймаючи постанову, що оскаржується, суд апеляційної інстанції разом з іншими письмовими поясненнями та доказами наявними у матеріалах справи, дійшов висновку, що конфлікт позивача з відповідачем-1 набув широкого розголосу та став відомим широкому колу осіб, так як позивач був змушений звертатися до всіх гілок влади України і до Генерального прокурора України, Верховної Ради України, Президента України, проводити мирні мітинги під стінами Генеральної прокуратури України, прокуратури міста Києва, Адміністрації Президента України, Національного банку України, Верховної Ради України та Дніпровського районного суду міста Києва, а відтак, вказане, може свідчити про підрив іміджу позивача

66. За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

67. Отже, Верховний Суд вважає, що перегляд судом апеляційної інстанції деяких відео сюжетів, викладених в мережі Інтернет у відкритому доступі, не призвів до порушення судом апеляційної інстанції ст. 86 ГПК України щодо оцінки інших письмових пояснень та доказів у матеріалах справи. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

68. Щодо доводів скаржника про необхідність висновку Верховного Суду щодо застосування ч. 3 ст. 23 ЦК України у справах з подібними правовідносинами, якою передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, Верховний Суд виходить з такого.

69. Суд апеляційної інстанції у цьому зв`язку правильно зазначив, що при визначенні розміру моральної шкоди слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу іміджу, престижу та підриву довіри до юридичної особи.

70. Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, що належить до відшкодування, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведений позивачем розмір не є співмірним завданій йому моральній шкоді, оскільки моральна шкода не може бути засобом отримання доходу, у рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі "Перна проти Італії", від 09 лютого 2007 року у справі "Білуха проти України" зазначено, що в окремих випадках визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану особі.

71. Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 150000,00 грн, оскільки такий розмір моральної шкоди відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності.

72. Як зазначалося вище, скаржник вважає, що фактичним відповідачем у цій справі є держава Україна в особі органу, діяннями якого, на думку позивача заподіяно таку шкоду, тоді як у справі №910/23186/16, де фактичним відповідачем також була держава Україна, уже вирішено спір між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав та відмовлено позивачу у задоволенні його вимог.

73. У цьому зв`язку Верховний Суд виходить з такого.

74. Відповідно до ч. 5 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

75. У зв`язку з викладеним Верховний Суд у постанові від 07.07.2021 у справі №755/5051/17 дійшов висновку про те, що звертаючись до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування прокуратури та суду, ОСОБА_1 не врахував, що державою на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15.11.2018 у справі №755/3197/17 здійснено відшкодування шкоди за вчинення тих же дій, за один і той самий період.

76. У наведеній постанові Верховний Суд звернув увагу, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, зокрема представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого заподіяно шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоби заявити відповідний позов до держави України, не є обов`язковою. Подаючи позови про відшкодування шкоди і зазначаючи у справі №755/3197/17 відповідачем - Дніпровське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, а у справі №755/5051/17 - Київську місцеву прокуратуру №4, ОСОБА_1 залишив поза увагою, що зазначені державні органи тільки представляють державу Україна у спірних правовідносинах і, що відповідачем є саме - держава Україна. У справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого заподіяно шкоду. Тому, враховуючи, що державою здійснено відшкодування шкоди на підставі судового рішення у справі №755/3197/17, а подвійне відшкодування шкоди за вчинення тих же дій, за один і той самий період законом не передбачено, позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування прокуратури та суду, задоволенню не підлягає.

77. Водночас у справі, яка переглядається, позивачем є не громадянин ОСОБА_1 , а юридична особа, оскільки позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок порушенням неправомірних кримінальних справ щодо позивача та його директора, з їх подальшим закриттям у зв`язку з відсутністю в події складу кримінального правопорушення, було підірвано в тому числі імідж та ділову репутацію підприємства.

78. Отже, в цьому випадку вирішується питання щодо відшкодування моральної шкоди не громадянину ОСОБА_1 , а юридичній особі - ПП "ВДК "Дім вина "Скала" у зв`язку з підривом іміджу цього підприємства, оскільки шкода, завдана фізичній або юридичній особі одними і тими самими незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, може бути завдана невизначеному колу осіб, в тому числі як фізичній особі так і юридичній особі.

79. У зв`язку з викладеним, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на обставини справи №755/3209/16-ц, оскільки в ній вирішувалося питання щодо стягнення коштів з держави Україна на користь ОСОБА_1 .

80. Щодо посилань скаржника на матеріали справи №910/23186/16 за позовом ПП "ВДК "Дім вина "Скала" до Прокуратури міста Києва (відповідач-1) та Державної казначейської служби України (відповідач-2) про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь позивача в тому числі моральної шкоди в сумі 1896091,00 грн, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, в особі Прокуратури міста Києва, у зв`язку з протиправним порушенням 19.10.2012 та 26.10.2012 кримінальної справи №04-33441 (кримінального провадження від 29.03.2013 ЄРДР №4201311004000307, закритих відповідно 10.04.2014 та 23.04.2014) за ознаками ч. 1 ст. 199 Кримінального кодексу України, Верховний Суд зауважує на такому.

81. Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2017 у справі №910/23186/16, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

82. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди виходили з того, що під час розгляду цієї справи не встановлено в діях Прокуратури міста Києва неправомірних дій, вини та факту заподіяння шкоди позивачу, у зв`язку з чим, вимоги ПП "ВДК "Дім вина "Скала" про відшкодування моральної шкоди в сумі 1896091,00 грн визнані такими, що не підлягають задоволенню. При цьому поведінку позивача судами розцінено як зловживання своїм правом на ініціювання судових процесів фактично з одних і тих самих підстав з метою отримання доходу за рахунок Державного бюджету України.

83. Водночас, у справі, що переглядається, спір є між тими самими сторонами (зважаючи на те, що по суті відповідачем у справі є держава Україна), про той самий предмет, однак з інших підстав, оскільки у справі №910/23186/16 вимоги заявлялися у зв`язку з протиправним порушенням 19.10.2012 та 26.10.2012 кримінальної справи №04-33441, тоді як у цій справі позовні вимоги обґрунтовані завданням позивачу моральної шкоди внаслідок вчинення незаконних дій державного органу внаслідок порушення 19.10.2012 кримінальної справи №54-3708 та проведення досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні та внаслідок вчинення незаконних дій державного органу внаслідок порушення 19.10.2012 кримінальної справи №04-33441 та проведення досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні. Крім того, ці вимоги ґрунтуються саме на тому, що внаслідок таких дій державного органу підірвано імідж підприємства та його ділову репутацію в очах ділових партнерів та виробників алкогольних напоїв, що, в свою чергу, призвело до зриву проведення з 13.11.2012 по 17.11.2012 міжнародного заходу - фестивалю вина "Україна виноробна "СКАЛА 2012". У зв`язку з незаконним позбавленням позивача ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями у період з 18.10.2012 по 18.12.2012 відбувся зрив зазначеного фестивалю та виставки-ярмарку.

84. Також Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на справу №910/11621/16 за позовом ПП "ВДК "Дім вина "Скала" до 1) Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві , 2) Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди. Відповідно до останнього рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 у справі №910/11621/16, яке не переглядалося в суді апеляційної інстанції, причиною виникнення спору є незаконні, на думку позивача, дії відповідача-1, що полягали у протиправному порушенні кримінальних справ за ч. 1, 2 ст. 172 КК України, та за ч. 1 ст. 199 КК України, у зв`язку з чим органом досудового розслідування була завдана позивачу шкода, яка із розрахунку позивача, з урахуванням заяви про уточнення, складається з такого: - заборгованості податків до Державного бюджету та поточних зобов`язань у розмірі 475300,00 грн; - заборгованості з заробітної плати та авторської винагороди за рішенням суду у розмірі 798900,00 грн; - заборгованості постачальникам алкогольних напоїв за рішенням суду у розмірі 413800,00 грн; - неотриманого доходу з 18.10.2012 по 18.12.2012 у розмірі 406000,00 грн; - втраченої вигоди (неодержаного доходу) за 2017-2018 роки у розмірі 2673000,00 грн; - втраченої вигоди (неодержаного доходу) за 8 місяців 2019 року у розмірі 877807,00 грн. Отже, в цьому випадку, предмети позовних вимог у справі №910/11621/16 та у справі №910/4014/16 є різними.

85. У зв`язку з викладеним Верховний Суд вважає помилковими твердження скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 02.07.2020 у справі №910/11621/16 та у постанові від 07.07.2021 у справі №755/5051/17.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

86. Верховний Суд вважає висновок господарського суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог обґрунтованим. Суд апеляційної інстанції правильно застосував норми процесуального і матеріального права до цих правовідносин сторін.

87. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

88. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги першого заступника керівника Київської міської прокуратури без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції, - без змін.

Судові витрати

89. У зв`язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 у справі №910/4014/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Пєсков