Постанова

від 12.01.2022 по справі 914/875/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 914/875/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Бакуліна С.В., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;

за участю представників:

позивачів - не з`явилися,

відповідача - Поврозника А.П.,

третіх осіб, які не заявлять самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні

відповідача - 1) - не з`явився,

- 2 - Марочканича М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Львівської області

(суддя - Юркевич М.В.)

від 03.09.2019

та постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Кордюк Г.Т., судді - Кравчук Н.М, Мирутенко О.Л.)

від 26.07.2021,

у справі за позовом 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3

до Товариства з обмеженою відповідальністю Дібровастрий

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 1) Реєстратора речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Стрийської міської ради, 2) ОСОБА_1 ,

про визнання недійсним наказу

В С Т А Н О В И В:

у травні 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ Дібровастрий про визнання недійсним наказу директора ТОВ Дібровастрий №04/05 від 04.05.2016 про передачу нерухомого майна до статутного фонду ТОВ Мелман .

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням директором товариства ЦК України, Закону України "Про господарські товариства" та статуту ТОВ "Дібровастрий" при прийнятті наказу №04/05 від 04.05.2016 і перевищенням повноважень директора.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.09.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.07.2021, позов задоволено. Визнано недійсним наказ директора ТОВ Дібровастрий №04/05 від 04.05.2016 про передачу нерухомого майна до статутного фонду ТОВ Мелман .

Приймаючи рішення у справі, господарські суди виходили з того, що оскаржуваним наказом ОСОБА_1 порушив ст. 59 Закону України "Про господарські товариства" та п. 8.2.4 статуту ТОВ "Дібровастрий". Директор товариства, приймаючи спірний наказ, вийшов за межі наданих законом та статутом повноважень.

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Підставами для скасування судових рішень ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій. Стверджує, що судами не було враховано висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №910/10647/18. Вказує, що висновок Верховного Суду в питанні визнання недійсним наказу директора товариства у подібних правовідносинах відсутній.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ Дібровастрий вважає рішення Господарського суду Львівської області від 03.09.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін. Зазначає, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07.07.2020 у справі №910/10647/18 не підлягають застосуванню при вирішенні цієї справи, з огляду на відмінність правовідносин у судових справах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (п. п. 1 та 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є учасниками ТОВ Дібровастрий з внесками до статутного капіталу товариства 10% та 13,33%.

Відповідно до наказу директора ТОВ Дібровастрий ОСОБА_1 №04/05 від 04.05.2016 відповідач став учасником ТОВ Мелман та передав до статутного капіталу ТОВ "Мелман" нежитлові приміщення, а саме: магазин А-1, площею 667,3 кв.м, гараж Б-1, площею 81,8 кв.м, магазин-склад В-1 площею 106,2 кв.м, гараж Г-1 площею 24,9 кв.м, ворота №1, огорожу №2 загальною площею 808,2 кв.м, які розташовані на земельній ділянці площею 0,1462 га та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного наказу 05.05.2016 право власності на зазначене нерухоме майно зареєстровано за ТОВ Мелман .

В подальшому право власності на нерухоме майно було зареєстровано: 20.05.2016 - за ТОВ Дуратус на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ Мелман від 18.05.2016 та акту приймання-передачі нерухомого майна від 20.05.2016, а 29.03.2018 - за ОСОБА_4 на підставі протоколу загальних зборів ТОВ Дуратус від 23.03.2018 та акту приймання-передачі від 28.03.2018.

Відповідно до п. 8.1 статуту ТОВ Дібровастрий вищим органом товариства є загальні збори учасників, а директор є виконавчим органом, який здійснює керівництво поточною діяльністю товариства.

Згідно з п. 8.2.4 статуту ТОВ Дібровастрий до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належать, зокрема: внесення змін до статуту товариства, зміна його статутного капіталу; створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень; затвердження договорів укладених на суму, що перевищує 450 000 грн.

Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства (п. 8.2.5 статуту.).

Відповідно до п. 8.3.1 статуту директор товариства, зокрема, має право укладати договори, контракти, угоди на всі види діяльності товариства, що не перевищує 450 000,00 грн, а також укладати, підписувати договори і затверджувати акти на відчуження майна товариства на суму, що не перевищує 450 000,00 грн.

Докази прийняття загальними зборами учасників ТОВ Дібровастрий рішення про участь у створенні ТОВ Мелман , а також відчуження належного товариству нерухомого майна в матеріалах справи відсутні.

Вважаючи, що наказ №04/05 від 04.05.2016 директора ТОВ Дібровастрий ОСОБА_1 було прийнято ним з перевищенням повноважень, а нерухоме майно вибуло з власності ТОВ Дібровастрий незаконно та без рішення загальних зборів, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом у цій справі.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 зазначав, що оскільки, відповідно до звіту про незалежну оцінку об`єктів нерухомого майна, які було передано у статутний капітал ТОВ "Мелман", загальна вартість такого майна складала 445 968,00 грн, при видачі спірного наказу він не перевищував повноважень, визначених п. 8.3.1 статуту ТОВ "Дібровастрий".

ТОВ Дібровастрий надало суду висновок про вартість нерухомого майна, переданого у статутний капітал ТОВ "Мелман", станом на 30.06.2010 у розмірі 2 733 278,00 грн.

Враховуючи наявність в матеріалах справи різних за висновками експертиз про оцінку майна, ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 призначено комплексну судову оціночно-будівельну та економічну експертизу.

Відповідно до висновку експертів за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної та економічної експертизи №9705 від 06.05.2021 встановлено:

1) дійсна (ринкова) вартість нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень, магазину А-1, площею 667,3 кв.м, гаражу Б-1, площею 81,8 кв.м, магазину-складу В-1 площею 106,2 кв.м, гаражу Г-1 площею 24,9 кв.м, воріт №1, огорожі №2 загальною площею 808,2 кв.м, які розташовані на земельній ділянці площею 0,1462 га та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 станом на 04.05.2016 становила 5 234 400 грн без урахування ПДВ.

2) Ринкова вартість нерухомого майна (магазину А-1, площею 667,3 кв.м, гаражу Б-1, площею 81,8 кв.м, магазину-складу В-1 площею 106,2 кв.м, гаражу Г-1 площею 24,9 кв.м, воріт №1, огорожі №2 загальною площею 808,2 кв.м, які розташовані на земельній ділянці площею 0,1462 га та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ) станом на 04.05.2016 становила більше п`ятдесяти відсотків вартості майна ТОВ "Дібровастрий", а саме 100,48%.

Зважаючи на викладені вище обставини, господарські суди дійшли висновку, що оскаржуваним наказом №04/05 від 04.05.2016 директор ТОВ Дібровастрий ОСОБА_1 без згоди загальних зборів товариства розпорядився майном товариства на суму, що перевищує 450 000 грн та становить більше 50% майна товариства. Директор ТОВ Дібровастрий Максимів В. І. при винесенні спірного наказу перевищив свої повноваження, порушив норми ЦК України та Закону України Про господарські товариства , статуту ТОВ Дібровастрий , права та законні інтереси його учасників і тому позовні вимоги позивачів необхідно задовольнити.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права Верховний Суд зазначає, що на теперішній час сформувалась стала та послідовна судова практика Верховного Суду у спорах учасників товариств про визнання правочинів, укладених товариствами з третіми особами.

Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №916/2084/17, від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18 наведено такі правові висновки.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ця норма права визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

З огляду на положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Відповідно до статті 167 Господарського кодексу України правомочність учасника (акціонера, члена) на участь в управлінні господарською організацію, зокрема, шляхом участі в загальних зборах, є однією зі складових корпоративних прав. Відтак зазначені права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, якщо учасник не зміг узяти участі у загальних зборах та/або належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо, тобто не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні.

Частинами 1, 3 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За положеннями статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

З наведених норм права вбачається, що за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуваються самим товариством як стороною договору. При цьому сукупність прав та обов`язків безпосередньо учасників цього товариства укладенням товариством договору ніяк не змінюється.

Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 Цивільного кодексу України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.

Згода загальних зборів товариства на укладення договору є згодою органу управління товариства, який діє від його імені. Повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства не мають права.

Укладення спірних договорів є не прямим порушенням прав позивача на участь у товаристві та управлінні ним, а наслідком господарської діяльності товариства та результатом розпорядження юридичною особою власним майном.

Підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди учасників цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника, оскільки директор діяв саме від імені товариства, а не його учасника.

Разом з цим необхідно відзначити, що предметом позовів у справах №916/2084/17, № 905/2559/17, № 904/10956/16, № 910/10647/18, які переглядалися Великою Палатою Верховного Суду було визнання недійсними договорів, а предметом позову у цій справі №914/875/19 є визнання недійсним наказу директора ТОВ Дібровастрий . Проте, на переконання Верховного Суду, зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду мають загальний характер та підлягають застосуванню у випадках виникнення спору між товариством та її учасниками з приводу правомірності дій керівних органів товариства щодо розпорядження майном товариства як у випадку укладення певного правочину, так і у випадку прийняття керівником товариства відповідного документу організаційно-розпорядчого характеру.

Отже, прийняття директором ТОВ Дібровастрий Максимівим В. І. наказу №04/05 від 04.05.2016 без згоди загальних зборів цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав позивачів - учасників товариства, оскільки директор ТОВ Дібровастрий діяв саме від імені товариства, а не його учасників.

Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5, накази віднесено до управлінських документів, а саме - до розпорядчої документації, що фіксує рішення нормативно-правового або організаційно-розпорядчого характеру з основних питань діяльності установи, адміністративно-господарських або кадрових (особового складу) питань (постанови, рішення, накази, розпорядження). Право на видання певного виду розпорядчого документа (постанови, рішення, наказу, розпорядження) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється правовим статусом установи та порядком прийняття управлінських рішень (на підставі єдиноначальності або колегіальності).

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 906/1244/20 наказ товариства є внутрішнім розпорядчим документом товариства, він діє лише для працівників товариства і його дія не поширюється на інших осіб. Відповідно такий наказ не може порушувати права третіх осіб і не може бути ними оскаржений.

Оскільки у змісті наказу №04/05 від 04.05.2016 позивачі жодним чином не згадуються, не набувають будь-яких прав та обов`язків за ним, тому будь-які права та інтереси позивачів внаслідок прийняття директором ТОВ Дібровастрий ОСОБА_1 наказу №04/05 від 04.05.2016 порушені не були, що в силу вищенаведеного та ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 2 ГПК України унеможливлює задоволення їх позовних вимог про визнання наказу недійсним.

Додатково Верховний Суд зауважує, що позивачі як учасники ТОВ Дібровастрий , які вважають свої корпоративні права порушеними внаслідок вчинення директором товариства дій щодо передачі у власність іншим особам належного товариству нерухомого майна, не позбавлені права (разом з іншими учасниками) у будь-який час ініціювати питання щодо скликання позачергових зборів учасників товариства з метою належного реагування на факт таких дій та розгляду питання щодо порушення або непорушення прав та законних інтересів товариства. Якщо збори учасників товариства дійдуть висновку про порушення директором вчиненими діями прав та законних інтересів товариства, останнє вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Належним способом захисту права учасника юридичної особи може бути також подання ним позову в інтересах юридичної особи до її посадової особи про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи на підставі пункту 12 частини першої статті 20, статті 54 ГПКУкраїни.

Така правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постановах від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16, від 07 квітня 2020 року у справі № 904/3657/18.

Підставою касаційного оскарження судового рішення скаржником зазначено, зокрема, п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України - місцевим та апеляційним судами не було враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду визнає обґрунтованими доводи скаржника про необхідність врахування при вирішенні спору висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №910/10647/18 щодо порядку оскарження учасником товариства в суді дій керівних органів товариства з підстав перевищення ними своїх повноважень.

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (п. 3 ч. 1 ст. 308 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Відсутність порушення спірним наказом №04/05 від 04.05.2016 прав та інтересів позивачів є самостійною підставою для відмови у позові, а тому рішення Господарського суду Львівської області від 03.09.2019 та постанова Західного апеляційного господарського суду від 26.07.2021, якими позов задоволено, підлягають скасуванню.

З огляду на встановлення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій всіх фактичних обстави справи необхідних для вирішення спору, суд касаційної інстанції вважає за можливе прийняти нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За приписами ч. 13 ст. 129 ГПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України з позивачів на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню його витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг в сумі 6 723,50 грн.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 03.09.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 у справі № 914/875/19 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Дібровастрий за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Реєстратора речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Стрийської міської ради, ОСОБА_1 , про визнання недійсним наказу - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 3 361,75 грн судового збору за подання апеляційної і касаційної скарг.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 3 361,75 грн судового збору за подання апеляційної і касаційної скарг.

Доручити Господарському суду Львівської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко