Ухвала

від 21.01.2022 по справі 318/2932/21

КАМ'ЯНСЬКО-ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 318/2932/21

Номер провадження №2/318/111/2022

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2022 р. м. Кам`янка-Дніпровська

Суддя Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області Васильченко В.В.,

розглянувши клопотання про звільнення від сплати судового збору до матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ АМБРЕЛЛА КОРМПОРЕЙШН про захист прав споживачів, розірвання договору про надання правової допомоги та стягнення коштів , -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2021 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ АМБРЕЛЛА КОРМПОРЕЙШН про захист прав споживачів, розірвання договору про надання правової допомоги та стягнення коштів .

Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї документами, суддя прийшов до висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 175,177 ЦПК України, та підлягає залишенню без руху.

Ухвалою судді від 20.12.2021 р. матеріали позовної заяви були залишені без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків.

19.01.2022 р. на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому позивач просить звільнити її від сплати судового збору.

Дослідивши матеріали заяви, суддя приходить до наступного висновку.

В порушення ч. 4 ст. 177 ЦПК України позивачем не надано доказів, що підтверджують сплату судового збору у розмірі, встановленому Законом України Про судовий збір , у свою чергу ч. 2ст. 4 Закону України Про судовий збір передбачає, що позивач повинен сплатити судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем зазначені вимоги закону не виконано і судовий збір не сплачено з посиланням на Закон України Про захист прав споживачів , яким встановлено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Проте відповідно до Закону України Про судовий збір , який є визначальним при вирішенні питання щодо сплати та звільнення від сплати судового збору, Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору від 22 травня 2015 року, з 01 вересня 2015 року виключено положення щодо звільнення від сплати судового збору споживачів за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Положеннями статті 5 Закону України Про судовий збір (в редакції Закону України № 484-VIII від 22 травня 2015 року) визначено перелік категорій осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору.

На підставі Закону України № 484-VIII від 22 травня 2015 року частина перша статті 5 ЗУ Про судовий збір викладена в іншій редакції, відповідно до якої положення щодо звільнення від сплати судового збору споживачів (за позовами, що пов`язані з порушенням їхніх прав) виключено.

За змістом Закону України Про судовий збір зі змінами, які прийняті пізніше, ніж Закон України Про захист прав споживачів , вбачається, що з 1 вересня 2015 року споживачі за позовами, що пов`язані з порушенням їхніх прав, не відносяться до суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях, тому посилання позивача на положення Закону України Про захист прав споживачів не можуть бути взяті до уваги.

Таким чином, за першим (часовим) критерієм перевагу в застосуванні має стаття 5 Закону України Про судовий збір , оскільки її остання редакція ухвалена пізніше останньої редакції статті 22 Закону України Про захист прав споживачів .

Така правова позиція підтверджується і практикою Верховного Суду України в питаннях сплати судового збору в справах про захист прав споживачів (ухвала від 01.03.2016, справа № 6-484ц16).

Згідно із ст. 21 Закону України Про захист прав споживачів , крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Пунктом 23 ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Таким чином, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду у дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України Про захист прав споживачів , зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України Про захист прав споживачів , про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням, таким чином зазначити підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України Про захист прав споживачів .

Крім того, Закон України Про захист прав споживачів регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У вказаному законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору: про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, винагороди товариства, порядок розподілу товару, тощо. А у разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.

Після укладання договору між сторонами виникають інші правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України - суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору ? відмовити.

Продовжити заявнику ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, заяву буде визнано неподаною та повернуто заявнику.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Васильченко