Рішення

від 28.12.2021 по справі 444/1594/21

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 444/1594/21

Провадження № 2/444/748/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2021 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Зеліско Р. Й.

секретар судового засідання Мамедова Г.І.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Добросинсько-Магерівської сільської ради, Львівського району Львівської області, третя особа: Рава-Руська державна нотаріальна контора Західного міжрегіального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання права в порядку спадкування на завершення приватизації земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Добросинсько-Магерівської сільської ради, Львівського району Львівської області, третя особа: Рава-Руська державна нотаріальна контора Західного міжрегіального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання права в порядку спадкування на завершення приватизації земельної ділянки.

Ухвалою судді Жовківського районного суду Львівської області Зеліско Р.Й. було прийнято справу до провадження та призначено розгляд справи за правилами позовного (загального) провадження з визначенням дати підготовчого засідання.

Позовна заява обгрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка за життя 26.12.2019 року склала заповіт в користь своєї дочки - позивачки у справі ОСОБА_1 , відповідно тексту якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що належатиме їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла такій.

За життя ОСОБА_2 за її заявою, було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 1,1400 га та 0,0900 га, розташованих на території Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області (с. Погарисько Жовківського району Львівської області) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ОСОБА_2 розпочала процедуру приватизації вказаних земельних ділянок відповідно до чинного законодавства, однак за життя не встигл її завершити та отримати правовстановлюючі документи.

Будучи спадкоємцем за заповітом після смерті матері, позивачка у визначений законом строк звернулася до Рава-Руської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої державним нотаріусом було заведено спадкову справу № 103/2021.

Через відсутність правовстановлюючих документів на вказані земельні ділянки, позивачка не має можливості оформити спадщину, оскільки спадкодавець розпочала процедуру приватизації земельних ділянок відповідно до норм чинного законодавства України, однак не встигла її завершити та отримати правовстановлюючі документи.

У зв`язку з вищенаведеним, позивач змушена звернутися в суд із вказаною позовною заявою. Просить позов задоволити.

Позивач в судове засідання не прибула, однак надала заяву з проханням слухати справу у її відсутності. Позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача - Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області в судове засідання не прибув, однак надав письмові пояснення щодо позовних вимог. Позовні вимоги визнає, просить такі задоволити.

Представник третьої особи - Рава-Руської державної нотаріальної контори Західного міжрегіального управління Міністерства юстиції (м. Львів)в судове засідання не прибув, однак надав на адресу суду заяву про слухання справи у його відсутності. Щодо вирішення позовних вимог покладається на думку суду.

На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до рішення № 99 від 11.02.2020 року Про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (колишня Погариська сільська рада) вирішено:

1. надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Магерівської селищної ради за рахунок земель пайового фонду площею 1,23га в умовно кадастрових гектарах гр. ОСОБА_2 на території Магерівської селищної ради(колишня Погариська с.рада).

2. Гр. ОСОБА_2 звернутися до землевпорядної організації, яка має ліцензію на виконання землевпорядних робіт для замовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості).

3. Гр. ОСОБА_2 виготовлену технічну документацію подати на затвердження в селищну раду відповідно до вимог чинного законодавства.

4. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію з питань земельних відносин, будівництва, архітектури, екології та природніх ресурсів ( ОСОБА_3 )

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 03.06.2020 року виконавчим комітетом Магерівської селищної ради Жовківського району Львівської області, відповідно до актового запису № 53.

Відповідно до тексту заповіту, який 26.12.2019 року було посвідчено керуючою справами виконкому Магерівської селищної ради Жовківського району Львівської області Шестак М.В. за реєстровим № 295, ОСОБА_2 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 .

В матеріалах справи наявна копія зазначеного заповіту (а.с. 32).

Факт родинних відносин між позивачкою ОСОБА_1 та померлою ОСОБА_2 підтверджується наступними доказами.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 , виданого 23.01.1973 року. Батьками записані ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а.с.50).

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 03.10.1992 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, після реєстрації якого дружині присвоєно прізвище ОСОБА_1 .

Як вбачається з витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, сформованого 07.05.2021 року за №64624111 Рава-Руською державною нотаріальною конторою Львівської області заведена спадкова справа №103/2021 після смерті ОСОБА_2 .

Статтею 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи та часом її відкриття є день смерті особи.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування може здійснюватись за заповітом, або за законом.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно п. г ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Частиною 1 ст. 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

- цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

- свідоцтвом про право на спадщину (ч. 1, 2 ст. 126 ЗК України).

Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що згідно з рішенням № 99 від 11.02.2020 року Про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (колишня Погариська сільська рада) вирішено: надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Магерівської селищної ради за рахунок земель пайового фонду площею 1,23 га в умовно кадастрових гектарах гр. ОСОБА_2 на території Магерівської селищної ради (колишня Погариська с.рада); Гр. ОСОБА_2 звернутися до землевпорядної організації, яка має ліцензію на виконання землевпорядних робіт для замовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості); Гр. ОСОБА_2 виготовлену технічну документацію подати на затвердження в селищну раду відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд звертає увагу на той факт, що в матеріалах справи відсутні як проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, виконаний в установлений строк, так і рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .

Надаючи оцінку аргументам сторони позивачки, суд вважає їх необґрунтованими та зазначає наступне.

Положеннями ЗК України встановлено, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X Перехідні положення ЗК України.

Згідно пункту 3.5 Листа ВССУ від 16.05.2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до ст. 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

- цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

- свідоцтвом про право на спадщину (ч. 1 і ч. 2 ст. 126 ЗК).

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності:

- ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки;

- виготовлення технічної документації на земельні ділянки;

- визначення меж земельної ділянки в натурі;

- погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами;

- одержання у встановленому порядку Державного акта на землю;

- реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач не зверталась до органів місцевого самоврядування із заявою про завершення процедури приватизації, та їй (як спадкоємцю після смерті ОСОБА_2 ) не було відмовлено у завершенні процедури приватизації.

Доказів того, що позивач зверталась із вищевказаною заявою, суду не надано.

Лише після такої відмови позивач має право звертатися до суду із позовом про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця.

На підставі абз. 2 п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-VI).

Суд також зазначає, що питання щодо входження до складу спадщини, права на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому законом порядку та не завершив у зв`язку із смертю в різний період часу вирішувалось виходячи з тих норм земельного законодавства (зокрема ст. 118 Земельного кодексу), які на цей час регулювали спірні правовідносини. Так, неодноразово змінювався сам порядок передачі земель громадянам у приватну власність, а також змінився порядок підтвердження права власності на землю (з отримання Державного Акту на право приватної власності на землю - на державну реєстрацію земельної ділянки),оскільки змінювались редакції закону, що визначали цей порядок. Однак, у всякому випадку, на думку суду, право на завершення процедури приватизації земельної ділянки виникає у спадкоємця тільки після ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю.

На даний час, ч. 3, 4 ст. 118 Земельного кодексу України, регулює питання отримання громадянами земельних ділянок, зокрема зазначається, що громадянин зацікавлений в отриманні земельної ділянки звертається до органу виконавчої влади або до органу місцевого самоврядування, а відповідний орган надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо приватизації землі.

Судом встановлено, що спадкодавець виконала цю вимогу закону, а орган місцевого самоврядування виніс відповідне рішення на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земельної ділянки.

Однак, суд зазначає, що при цьому переходу права власності землі від органу місцевого самоврядування до спадкодавця ще не відбулось, оскільки не виконані були вимоги ч.5 ст.118 Земельного кодексу України.

Так, ч. 5 ст. 118 Земельного кодексу України зазанчає, що передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту землеустрою щодо приватизації земель у порядку, встановленому Земельним Кодексом України.

Таким чином, передача земельної ділянки від органу місцевого самоврядування чи органу державної влади громадянину відбувається саме після рішення про затвердження проекту землеустрою щодо приватизації земель.

В даному випадку право власності на спірні земельні ділянки до спадкодавця не перейшли, а відтак подальше завершення приватизації повинно було полягати у державній реєстрації цих земельних ділянок, а до цього одержанні Державного акту на право приватної власності на землю.

Суд вважає, що сам факт звернення спадкоємцем з заявою до відповідного органу щодо отримання у приватну власність земельної ділянки, а також факт виготовлення проекту землеустрою щодо приватизації землі без його затвердження рішенням компетентного органу на передачу земельної ділянки не породжує права спадкодавця на цю земельну ділянку, а відтак права спадкоємця на спадщину у формі права на завершення приватизації.

Таким чином, до складу спадщини входять виключно ті права, які були набуті спадкодавцем за життя у встановленому законом порядку.

Також суд наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутнє рішення органу місцевого самоврядування про надання у приватну власність спірних земельних ділянок померлій ОСОБА_2 , а відтак суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не розпочала процес приватизації спірних земельних ділянок, внаслідок чого відсутні правові підстави вважати, що вона набула права власності на спірні земельні ділянки:

- 1,1400 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Кадастровий номер: 4622787300:08:000:0009;

-0,0900 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Кадастровий номер: 4622787300:06:000:0092.

Керуючись статтею 23, ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206, ч. 2 ст. 247, статтями 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ :

У позовній вимозі ОСОБА_1 про визнання за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку спадкування за заповітом право на завершення приватизації земельних ділянок:

-1,1400 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Кадастровий номер: 4622787300:08:000:0009;

-0,0900 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Кадастровий номер: 4622787300:06:000:0092,

після смерті матері, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою фактично успадковано, однак юридично не оформлено дане право - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 06.01.2022 року.

Суддя: Зеліско Р. Й.