Рішення

від 19.01.2022 по справі 658/1270/21

КАХОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 658/1270/21

(провадження № 2/658/388/22)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року Каховський міськрайонний суд Херсонської області в складі

головуючого судді Под`ячевої І.Д.,

при секретарі Фокіній О.Ю., Левицькій Н.Я.

розглянувши в місті Каховці у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства теплових мереж Каховтеплокомуненерго до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

КПТМ Каховтеплокомуненерго звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення зі ОСОБА_1 , як керівника підприємства, в порядку регресу збитків у розмірі 208051 грн. 99 коп..

В обґрунтування позову зазначається, що з 17 березня 2020 року ОСОБА_1 виконував обов`язки директора КПТМ Каховтеплокомуненерго із право підпису на всіх документах та із повною відповідальністю за результатми фінансово-господарської діяльності на підприємстві. ОСОБА_2 з листопада 2019 року займала посаду заступника директора КПТМ Каховтеплокомуненерго . 24 та 25 березня 2020 наказами т.в.о. директора комунального підприємства ОСОБА_1 безпідставно притягнуто ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, а наказом від 25 березня 2020 року незаконно звільнено з посади за п. 3 ст. 40 КЗпП України. Судовим рішенням ОСОБА_2 поновлено на посаді та одночасно судом стягнуто з КПТМ Каховтеплокомуненерго на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу. Також судом стягнуто з підприємства середній заробіток у зв`язку із відмовою директора підприємства ОСОБА_1 виконати рішення суду та негайно поновити ОСОБА_2 на посаді. Загальний розмір збитків підприємства у зв`язку із незаконними діями ОСОБА_1 склав 208051 грн. 99 коп..

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити, при цьому зазначив, що підприємство є самостійною юридичною особою та має право звертатись до суду за захистом своїх прав, а тому є повноважним позивачем. Також представник зазначав, що судовими рішеннями встановлено, що у звільненні ОСОБА_2 винним є саме ОСОБА_1 , оскільки на той час саме він виконував обов`язки керівника та його накази про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності та звільнення скасовані судом, а тому підприємство має право на відшкодування витрат, пов`язаних із сплатою заробітної плати ОСОБА_2 у зв`язку із її незаконним звільненням.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві заперечуючи проти позову зазначив, що КПТМ Каховтеплокомуненерго є не належним позивачем та не має права звертатись до суду із позовом про стягнення із керівника шкоди на підставі ч. 4 ст. 136 КЗпП України, оскільки вищестоящим органом для комунального підприємства є міська рада, яка є засновником підприємства та саме вона призначає керівника такого підприємства. Також представник відповідача зазначив, що відсутні підстави для стягнення шкоди саме зі ОСОБА_1 , оскільки його вина ніким не встановлена, він звільняючи особу діяв у відповідності до своїх повноважень та рішенням суду його дії не визнавались не законними, його дії ніхто не оскаржував.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи позивача та відповідача, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог КПТМ Каховтеплокомуненерго .

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 з 01 листопада 2019 року займала посаду заступника директора КПТМ Каховтеплокомуненерго на підставі наказу директора комунального підприємства Дядіва Є.В. від 31 жовтня 2019 року № 109-к.

02 березня 2020 року заступнику директора ОСОБА_2 наказом директора ОСОБА_3 за № 20 надано право підпису фінансових документів у разі тимчасової відсутності основного директора.

17 березня 2020 року розпорядженням міського голови за № 84-к покладено на час тимчасової непрацездатності директора КПТМ Каховтеплокомуненерго Дядіва Є.В. обов`язки директора підприємства на ОСОБА_1 , з правом підпису на всіх документах з 17 березня 2020 року.

19 березня 2020 року за підписом заступника директора ОСОБА_2 видано наказ № 58-к про надання відпустки за власний рахунок касиру ОСОБА_4 тривалістю 5 календарних днів з 23.03.20 року по 27.03.20 року.

19 березня 2020 року виконуючий обов`язки директора комунального підприємства ОСОБА_1 видав наказ № 37, яким скасував наказ № 20 від 02 березня 2020 року про надання права підпису документів заступнику директора ОСОБА_2 та одночасно наказом знято повноваження з заступника директора ОСОБА_2 щодо підписання фінансових, організаційно-розпорядчих та кадрових документів, тощо.

19 березня 2020 року о 13:40 було складено акт про відмову ОСОБА_2 від підпису про ознайомлення з наказом № 37 від 19 березня 2020 року.

20 березня 2020 року за підписом ОСОБА_2 видано наказ № 36 про покладення обов`язків на період відсутності основного працівника, а саме покладено на ОСОБА_5 обов`язки ОСОБА_4 на час перебування останьої у відпустці з 23.03. по 27.03 2020 року.

20 березня 2020 року за підписом ОСОБА_2 видано наказ №37 про встановлення працівникам КПТМ Каховтеплокомуненерго режиму неповного робочого часу на 20.03.2020 року з 7-00 до 12-00 години зі збереженням заробітної плати.

Наказом тво директора комунального підприємства ОСОБА_1 від 24 березня 2020 року № 62-к оголошено догану ОСОБА_2 за порушення трудової дисципліни - умисне невиконання наказу тво директора підприємства ОСОБА_1 від 19.03.2020 року № 37. (підстави наказ від 19.03.20 року № 58-к Про надання відпустки за власний рахунок , наказ № 36 від 20.03.20 року Про покладення обов`язків на період відсутності основного працівника ).

Наказом тво директора ОСОБА_1 від 25 березня 2020 року № 63-к оголошено догану за порушення трудової дисципліни - умисне невиконання наказу тво директора підприємства ОСОБА_1 від 19.03.2020 року № 37 (підстави наказ від 20.03.20 року Про встановлення режиму неповного робочого часу ).

Наказом тво директора ОСОБА_1 від 25 березня 2020 року № 65-к звільнено ОСОБА_2 з посади заступника директора за п. 3 ст. 40 КЗпП, тобто за систематичне невиконання працівником посадових обов`язків.

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 10 серпня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 до КПТМ Каховтеплокомуненерго (третя особа в.о. директора КПТМ Каховтеплокомуненерго ОСОБА_1) про поновлення на роботі, скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ в.о. директора КПТМ Каховтеплокомуненерго ОСОБА_1 № 62-к від 24 березня 2020 року Про оголошення догани ОСОБА_2 , визнано незаконним та скасовано наказ в.о. директора КПТМ Каховтеплокомуненерго ОСОБА_1 № 63-к від 25 березня 2020 року Про оголошення догани ОСОБА_2 . Визнано незаконним та скасовано наказ № 65-к від 25 березня 2020 року про припинення з ОСОБА_2 трудового договору (контракту) як заступником директора за систематичне невиконання працівником посадових обов`язків на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника директора комунального підприємства теплових мереж Каховтеплокомуненерго . Стягнуто з комунального підприємства теплових мереж Каховтеплокомуненерго на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 березня 2020 року по 10 серпня 2020 року у розмірі 74612 грн.. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.

Рішення суду набрало законної сили 19 січня 2021 року.

23 березня 2021 року Каховським міськрайонним судом Херсонської області було стягнуто за позовом ОСОБА_2 з КПТМ Каховтеплокомуненерго заробіток за час затримки виконання рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 10 серпня 2020 року за період з 11 серпня 2020 року по 19 січня 2021 року у розмірі 90945 грн. 54 коп..

Спірні правовідносини регулюються Кодексом законів про працю України.

Право на працю є основним конституційним правом громадян України. Згідно зі статтею 43 Конституції України право на працю визнається за кожною людиною і становить собою можливість заробляти на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку погоджується.

Відповідно до статті 2 КЗпП України державою забезпечується право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 у квітні 2020 року звернулась до суду за захистом своїх трудових прав, оскільки вважала незаконним звільнення її на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Каховського міськрайоного суду від 10 серпня 2020 року її позов було задоволено та поновлено на роботі із стягненням заробітку за час вимушеного прогулу, при цьому судом було визнано незаконними та скасовано накази про оголошення ОСОБА_2 доган та про незаконне звільнення.

Обґрунтовуючи вимоги позивач послався як на цивільне законодавство, а саме на ст. 1166 ЦК України так і на трудове законодавство, а саме на ст. 134 КЗпП України.

В даному випадку застосуванню підлягають норми саме трудового законодавства, оскільки, як зазначено в узагальненні Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про практику застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю та в постановах Пленуму Верховного Суду України: від 29 грудня 1992 року № 14 Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками ; від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів та інформаційному листі ВССУ від 27 вересня 2012 року № 10-1389/0/4-12 Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм трудового права , підстави для відшкодування матеріальної шкоди, що передбачені статтею 1166 ЦК, застосовуються в разі наявності між сторонами спору в деліктних зобов`язаннях. Підстави, умови, порядок, межі й розмір матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну ними підприємству, установі, організації, встановлені Главою IX КЗпП.

Деліктних зобов`язань між підприємством та ОСОБА_1 , як колишнім керівником підприємства, немає, а тому спірні правовідносини регулюються саме нормами КЗпП.

Так, відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 134 КЗпП відповідно до законодавства службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівників на іншу роботу несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з її вини підприємству, установі, організації.

Відповідальність за цією підставою настає також і в тому випадку, коли пряма дійсна шкода підприємству заподіяна невиконанням рішення суду про поновлення працівника на роботі.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 134 і статті 237 КЗпП матеріальна відповідальність на службову особу за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації оплатою працівникові вимушеного прогулу або різниці у заробітку при незаконному звільненні або незаконному переведенні його на іншу роботу можна покласти при наявності її персональної вини в цьому, у випадках, коли незаконне звільнення або незаконне переведення мало місце за рішенням колегіального органу, керівник цього органу може нести зазначену матеріальну відповідальність в тому разі, коли рішення було прийняте внаслідок його винних протиправних дій.

Застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність у цих випадках настає незалежно від форми вини .

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 134 КЗпП суб`єктами повної матеріальної відповідальності є службові особи, за наказом чи розпорядженням яких працівника незаконно звільнено чи переведено на іншу роботу.

Судам слід пам`ятати, що у такому випадку прямою дійсною шкодою є грошові суми, виплачені звільненому чи переведеному працівникові за період вимушеного прогулу чи виконання нижчеоплачуваної роботи (якщо суд поновив звільненого з роботи працівника або ж визнав переведення неправомірним). (постанова Пленуму ВСУ № 14)

Як встановлено матеріалами справи, за наказом ОСОБА_1 , як керівника підприємства КПТМ Каховтеплокомуненерго , було звільнено ОСОБА_2 , наказ про звільнення був визнаний незаконним та скасований судовим рішенням, яке набрало законної сили, також судовим рішенням було визначено розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 26 березня 2020 року по 10 серпня 2020 року у розмірі 74612 грн..

ОСОБА_2 середній заробіток отримала у повному обсязі, що підтверджується відповідними особистими рахунками оформленими на ім`я ОСОБА_2 (а.с. 28).

З урахуванням зазначених норм трудового законодавства та встановлених обставин справи ОСОБА_1 , як керівник підприємства, який незаконно звільнив особу з роботи несе повному матеріальну відповідальність в межах грошової суми, виплаченої ОСОБА_2 у вигляді середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 26 березня 2020 року по 10 серпня 2020 року у розмірі 74612 грн..

При цьому судом не приймається до уваги посилання представника відповідача на ч. 4 ст. 136 КЗпП України, в частині неналежного позивача у справі, а саме на думку представника, оскільки КПТМ Каховтеплокомуненерго є комунальним підприємством, а тому вищестоящим органом є засновник підприємства - Каховська міська рада, яка має право звертатись до суду з відповідним позовом.

Так, відповідно до п. 3 Статуту КПТМ Каховтеплокомуненерго підприємство є юридичною особою. Підприємство здійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України та цього Статуту, який затверджується Органом управління майном.

Підприємство - самостійний господарюючий суб`єкт, який має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банківських установах, печатку зі своєю назвою та ідентифікаційним кодом, фірмові бланки, кутові та інші штампи, інші реквізити. Підприємство здійснює свою діяльність на принципах комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, вільного найму працівників.

Засновник (Каховська міська рада) та Орган управління майном не несуть відповідальність за зобов`язаннями Підприємства крім випадків, передбачених законодавством України. Підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями Засновника та Органу управління майном.

Підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна згідно з законодавством України.

Підприємство має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов`язки, бути позивачем і відповідачем в судах загальної та спеціалізованої юрисдикції та в третейському суді.

Згідно статті 136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, а керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Аналіз ст.136 КЗпП України дає підстави для висновку, що звернення до суду із позовом про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству його керівником, здійснюється вищестоящим в порядку підлеглості органом, лише у разі перебування цього керівника на своїй посаді на час звернення до суду.

Оскільки КПТМ Каховтеплокомуненерго звернулось із даним позовом до відповідача ОСОБА_1 , в той час як останній вже був звільнений із займаної посади, то таке звернення не суперечить вимогам закону та відповідає змісту п. 3 статуту підприємства, що надає йому право бути позивачем у судах, а також те, що на виконання рішення суду незаконно звільненому працівникові КПТМ Каховтеплокомуненерго було виплачено середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 74612 грн., то саме ця сума, заподіяної підприємству шкоди, підлягає стягненню на користь останнього з його бувшого керівника відповідача ОСОБА_1 , шляхом задоволення позову в цій частині.

Також не приймається судом посилання представника відповідача на недоведеність протиправної поведінки відповідача як керівника під час прийняття скасованого судом наказу про звільнення, оскільки закон не передбачає обов`язкового встановлення вини, для керівника, який прийняв такий наказ.

Разом з цим, КПТМ Каховтеплокомуненерго звернулось до суду також із вимогою про стягнення із ОСОБА_1 коштів сплачених на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23 березня 2021 року, яким було стягнуто за позовом ОСОБА_2 з КПТМ Каховтеплокомуненерго заробіток за час затримки виконання рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 10 серпня 2020 року про поновлення на роботі за період з 11 серпня 2020 року по 19 січня 2021 року у розмірі 90945 грн. 54 коп..

В обґрунтування зазначених вимог підприємством не надано належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 в не поновленні ОСОБА_2 на посаді в період з 11 серпня 2020 року по 19 січня 2021 року, надано лише інформацію щодо сплати на користь ОСОБА_2 коштів на виконання рішення суду.

Так, як вбачається з наданих до суду документів з 26 листопада 2020 року посаду керівника комунального підприємства займає інша особа - ОСОБА_6 , тобто ОСОБА_1 після 26 листопада 2020 року не мав повноважень щодо поновлення або не поновлення працівника на роботі.

Підприємством взагалі не надано до суду документів, згідно яких ОСОБА_1 виконував обов`язки керівника підприємства після 13 серпня 2020 року та з якого часу був звільнений сам ОСОБА_1 як керівник підприємства суду не відомо.

Як встановлено ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому порядку підлягають стягненню з особи лише та шкода яка доведена підприємством та підтверджується наданими до суду доказами.

Позивачем не доведено завдання ОСОБА_1 шкоди за межами суми встановленої судовим рішенням від 10 серпня 2020 року, тобто середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 74612 грн., оскільки позивачем не надано будь-яких документів, які підтверджують повноваження ОСОБА_1 як керівника підприємства після прийняття рішення судом про поновлення ОСОБА_2 на посаді.

З урахуванням всього вищевикладеного позовні вимоги КПТМ Каховтеплокомуненерго підлягають частковому задоволенню в частині стягнення із ОСОБА_1 , як колишнього керівника комунального підприємства, середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 74612 грн., який сплачено ОСОБА_2 у зв`язку із незаконним звільненням на підставі рішення суду.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 19, 258-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж Каховтеплокомуненерго до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства теплових мереж Каховтеплокомуненерго (ЄДРПОУ 05449897, м. Каховка, вул. Соборності, 20а) шкоду у розмірі 74612 грн..

В іншій частині відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом тридцяти днів з дня тримання копії цього рішення.

Суддя: І. Д. Под`ячева