Постанова

від 22.02.2023 по справі 658/1270/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/491/23 Справа № 658/1270/21 Суддя у 1-й інстанції - Под`ячева І.Д. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Демченко Е.Л.

суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Каховського міськрайонногосуду Херсонськоїобласті від 19січня 2022 року у справі за позовом комунального підприємства теплових мереж «Каховтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

Комунальне підприємствотеплових мереж«Каховтеплокомуненерго» (далі КПТМКаховтеплокомуненерго) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,мотивуючи йоготим, що з 17 березня 2020 року ОСОБА_1 виконував обов`язки директора КПТМ «Каховтеплокомуненерго» із правом підпису на всіх документах та із повною відповідальністю за результати фінансово-господарської діяльності на підприємстві.

Вказували, що 24 та 25 березня 2020 наказами т.в.о. директора комунального підприємства ОСОБА_1 було безпідставно притягнуто заступника директора КПТМ «Каховтеплокомуненерго» ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, а наказом від 25 березня 2020 року звільнено з посади за п.3 ст.40 КЗпП України, на підставі судового рішення останню було поновлено на посаді та одночасно судом стягнуто з КПТМ «Каховтеплокомуненерго» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Також судом стягнуто з підприємства середній заробіток у зв`язку із відмовою директора підприємства ОСОБА_1 виконати рішення суду та негайно поновити ОСОБА_2 на посаді.

Посилаючись на те, що відповідні неправомірні дії т.в.о. керівника підприємства спричинили збитки юридичній особі, КПТМ «Каховтеплокомуненерго» просили суд першої інстанції стягнути зі ОСОБА_1 , як керівника підприємства, в порядку регресу збитків у розмірі 208 051,99грн.

Рішенням Каховського міськрайонногосуду Херсонськоїобласті від 19січня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь КПТМ «Каховтеплокомуненерго» шкоду у розмірі 74 612 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що КПТМ «Каховтеплокомуненерго» не мало права на звернення до нього до суду із дійсним позовом, зважаючи на те, що у відповідності до п.4 ст.136 КЗпП України такий позов пред`являється вищестоящим в порядку підлеглості органом, яким відповідно до статуту є Каховська міська рада. Крім того, вказує, що його дії не визнавалися незаконними, його вина не встановлена жодним судовим рішенням. Отже відсутні усі підстави для відшкодування шкоди.

Позивач правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Так, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року матеріали апеляційного провадження №22-ц/803/6460/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 19 січня 2022 року по справі №658/1270/21 за позовом КПТМ «Каховтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, було направлено до Суворовського районного суду м.Одеси для вирішення питання про відновлення судового провадження.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 23 листопада 2022 року відновлено втрачене провадження у цивільній справі №658/1270/21 (провадження №2/658/388/22) за позовом КПТМ «Каховтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвалили вважати наявними у справі наступні процесуальні документи: ухвалу судді Каховського міськрайонного суду Херсонської області Под`ячевої І.Д. від 21 квітня 2021 року про залишення позовної заяви за позовом КПТМ «Каховтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди без руху; ухвалу судді Каховського міськрайонного суду Херсонської області Под`ячевої І.Д. від 11 травня 2021 року про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного провадження; рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області суду (вступна та резолютивна) від 19 січня 2022 року; рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області суду (повний текст) від 19 січня 2022 року.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню із закриттям провадження по справі з огляду на наступне.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 01 листопада 2019 року займала посаду заступника директора КПТМ «Каховтеплокомуненерго» на підставі наказу директора комунального підприємства Дядіва Є.В. від 31 жовтня 2019 року №109-к.

02 березня 2020 року заступнику директора Молчановій О.В. наказом директора Дядіва Є.В. за №20 надано право підпису фінансових документів у разі тимчасової відсутності основного директора.

17 березня 2020 року розпорядженням міського голови за №84-к покладено на час тимчасової непрацездатності директора КПТМ «Каховтеплокомуненерго» Дядіва Є.В. обов`язки директора підприємства на ОСОБА_1 , з правом підпису на всіх документах з 17 березня 2020 року.

19 березня 2020 року за підписом заступника директора Молчанової О.В. видано наказ №58-к про надання відпустки за власний рахунок касиру ОСОБА_3 тривалістю 5 календарних днів з 23 березня 20 року по 27 березня 20 року.

19 березня 2020 року виконуючий обов`язки директора комунального підприємства Спіжов В.В. видав наказ № 37, яким скасував наказ №20 від 02 березня 2020 року про надання права підпису документів заступнику директора Молчановій О.В. та одночасно наказом знято повноваження з заступника директора ОСОБА_2 щодо підписання фінансових, організаційно-розпорядчих та кадрових документів, тощо.

19 березня 2020 року о 13:40 було складено акт про відмову ОСОБА_2 від підпису про ознайомлення з наказом №37 від 19 березня 2020 року.

20 березня 2020 року за підписом ОСОБА_2 видано наказ №36 про покладення обов`язків на період відсутності основного працівника, а саме покладено на ОСОБА_4 обов`язки ОСОБА_3 на час перебування останньої у відпустці з 23 березня 2020 року по 27 березня 2020 року.

20 березня 2020 року за підписом ОСОБА_2 видано наказ №37 про встановлення працівникам КПТМ «Каховтеплокомуненерго» режиму неповного робочого часу на 20 березня 2020 року з 7-00 до 12-00 години зі збереженням заробітної плати.

Наказом т.в.о. директора комунального підприємства Спіжова В.В. від 24 березня 2020 року №62-к оголошено догану ОСОБА_2 за порушення трудової дисципліни умисне невиконання наказу тво директора підприємства ОСОБА_1 від 19 березня 2020 року № 37. (підстави наказ від 19 березня 2020 року №58-к «Про надання відпустки за власний рахунок», наказ №36 від 20 березня 2020 року «Про покладення обов`язків на період відсутності основного працівника»).

Наказом т.в.о. директора ОСОБА_1 від 25 березня 2020 року №63-к оголошено догану за порушення трудової дисципліни умисне невиконання наказу т.в.о. директора підприємства Спіжова В.В. від 19 березня 2020 року №37 (підстави наказ від 20 березня 2020 року «Про встановлення режиму неповного робочого часу»).

Наказом т.в.о. директора Спіжова В.В. від 25 березня 2020 року №65-к звільнено ОСОБА_2 з посади заступника директора за п.3 ст.40 КЗпП, тобто за систематичне невиконання працівником посадових обов`язків.

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 10 серпня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 до КПТМ «Каховтеплокомуненерго», третя особа - в.о. директора КПТМ «Каховтеплокомуненерго» Спіжов В.В., про поновлення на роботі, скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ в.о. директора КПТМ «Каховтеплокомуненерго» Спіжова В.В. №62-к від 24 березня 2020 року «Про оголошення догани ОСОБА_2 », визнано незаконним та скасовано наказ в.о. директора КПТМ «Каховтеплокомуненерго» Спіжова В.В. №63-к від 25 березня 2020 року «Про оголошення догани ОСОБА_2 ». Визнано незаконним та скасовано наказ №65-к від 25 березня 2020 року про припинення з ОСОБА_2 трудового договору (контракту) як заступником директора за систематичне невиконання працівником посадових обов`язків на підставі п.3 ст.40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника директора КПТМ «Каховтеплокомуненерго». Стягнуто з КПТМ «Каховтеплокомуненерго» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 березня 2020 року по 10 серпня 2020 року у розмірі 74 612 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.

Рішення суду набрало законної сили 19 січня 2021 року.

23 березня 2021 року Каховським міськрайонним судом Херсонської області було стягнуто за позовом ОСОБА_2 з КПТМ «Каховтеплокомуненерго» заробіток за час затримки виконання рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 10 серпня 2020 року за період з 11 серпня 2020 року по 19 січня 2021 року у розмірі 90945 грн.54 коп.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , як керівник підприємства, який незаконно звільнив особу з роботи, несе повному матеріальну відповідальність в межах грошової суми, виплаченої ОСОБА_2 у вигляді середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 26 березня 2020 року по 10 серпня 2020 року у розмірі 74 612 грн., вважав безпідставними доводи відповідача щодо неналежності позивача, посилаючись на те, що звернення до суду із позовом про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству його керівником, здійснюється вищестоящим в порядку підлеглості органом, лише у разі перебування цього керівника на своїй посаді на час звернення до суду. Також суд не прийняв до уваги посилання представника відповідача на недоведеність протиправної поведінки відповідача як керівника під час прийняття скасованого судом наказу про звільнення, оскільки закон не передбачає обов`язкового встановлення вини, для керівника, який прийняв такий наказ.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, постає два питання: по-перше, чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним у розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня2016року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.

Пунктом 8 статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Так, у пункті 12 частини першої цієї статті передбачено, що господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У частині другій статті 89 ГК України визначено, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;

- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;

- іншими винними діями посадової особи.

Із системного аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції, такий спір виник між господарським товариством та його посадовою особою, стосується рішень, дій чи бездіяльності цієї посадової особи на виконання нею своїх повноважень з управління товариством, організацією діяльності товариства.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що спір стосується відшкодування майнової шкоди, завданої підприємству незаконним звільненням та виплатою поновленому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, і стосуються дій відповідача під час здійснення ним своїх повноважень як посадової особи т.в.о. керівника юридичної особи.

Наявність у відповідача трудових відносин з КПТМ «Каховтеплокомуненерго» не впливає на характер спірних відносин, а тому підлягає розгляду виключно у порядку господарського судочинства.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 11 грудня 2019 року у справі №638/15118/16-ц (провадження №14-329цс19), від 14 квітня 2020 року у справі № 910/12217/19 (провадження №12-24гс20).

Крім того, аналогічний за своєю суттю спір був розглянутий Верховним Судом у постанові від 07 грудня 2022 року по справі №161/7347/21, провадження №61-18692 св 21, в якій касаційним судом було визначено, що відповідний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Таким чином, колегія суддів прийшла до переконання, що суд першої інстанції порушив предметну юрисдикцію спору та помилково розглянув справу в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Оскільки суд першої інстанції не встановив природу правовідносин, які виникли між сторонами, неправильно застосував норми процесуального права, судове рішення підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

При цьому, згідно ч.4 ст.377 ЦПК України, у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Згідно статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку господарського чи адміністративного судочинства, провадження у справі не може бути закрите з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу.

На підставівикладеного,колегія суддівроз`яснюєКПТМ «Каховтеплокомуненерго» право, протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови, звернутися до Дніпровського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо інше не передбачено законом, у разі закриття провадження у справі судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 141 ЦПК України).

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5 частини першої статті 7 Закону України«Про судовий збір»). Такого клопотання матеріали справи не містять.

Керуючись ст.ст.374,377,381-383 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Каховського міськрайонногосуду Херсонськоїобласті від 19січня 2022 року скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом комунального підприємства теплових мереж «Каховтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.

Повідомити комунальне підприємство теплових мереж «Каховтеплокомуненерго», що розгляд даної категорії справ віднесено до юрисдикції господарського суду.

Роз`яснити комунальному підприємствутеплових мереж«Каховтеплокомуненерго» про його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови, звернутися до Дніпровського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 22 лютого 2023 року.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.