Постанова

від 17.01.2022 по справі 288/1537/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №288/1537/20 Головуючий у 1-й інст. Зайченко Є. О.

Категорія 76 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б, Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Дяченко Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу №288/1537/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Редакція газети Перемога про скасування наказу, який визнаний незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 04 серпня 2021 року та на додаткове рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 вересня 2021 року, ухвалені суддею Зайченко Є.О.

в с т а н о в и в:

У жовтні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, пред`явленим Товариству з обмеженою відповідальністю Редакція газети Перемога , в якому просив скасувати наказ №5 від 29.12.2017, який визнаний судом незаконним, поновити його на роботі, стягнути середній заробіток невиплачений при звільненні.

В обґрунтування вимог вказав, що він працював на посаді керівника (редактора) комунального підприємства Редакція газети Перемога з 17 вересня 2010 року, на яку був призначений рішенням Попільнянської районної ради від 17 вересня 2010 року з наступним укладенням контракту від 17 вересня 2010 року терміном на п`ять років. Наказом директора ТОВ Редакція газети Перемога від 29.12.2017 р. № 4 у зв`язку з реорганізацією КП Редакція газети Перемога шляхом перетворення у ТОВ Редакція газети Перемога та обранням керівника Товариства вивільнено ОСОБА_1 від обов`язків редактора. Вирішено запропонувати йому вакантну посаду кореспондента газети Перемога , у разі відмови підготувати наказ про звільнення ОСОБА_1 .

Наказом директора ТОВ Редакція газети Перемога від 29.12.2019 №5 в зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від запропонованої посади кореспондента у ТОВ Редакція газети Перемога вирішено звільнити ОСОБА_1 на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України та провести розрахунок згідно з чинним законодавством.

Вважаючи свої трудові права порушеними, позивач у січні 2018 року звернувся до суду з позовом про визнання незаконним наказу №5 від 29.12.2017 р. про формулювання звільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією КП Редакція газети Перемога , у задоволенні якого рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 10 липня 2019 року було відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 11.11.2019, залишеною без змін постановою ВС від 16/12/2020, вказане вище рішення скасоване та ухвалено нове, яким визнано незаконним наказ № 5 від 29.12.2017 р. ТОВ Редакція газети Перемога про звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 статті 40 КЗпП України.

Після низки звернень до відповідача з вимогами про скасування наказу і поновлення його на роботі, позивач 04 жовтня 2020 року дізнався про те, що постанова від 11 листопада 2019 року Житомирського апеляційного суду у справі № 288/126/18 виконана не буде і звернувся до суду з вказаним позовом.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 04 серпня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів скарги, зокрема, зазначив, що оскільки наказ №5 від 29.12.2017 ТОВ Редакція газети Перемога про звільнення визнаний судом протиправним то він підлягає скасуванню, а позивач поновленню на роботі. Суд не взяв до уваги положення ст. 43 Конституції України та ст. 240-1 КЗпП України, що дає підстави для висновку про те, що за змістом ч. 1 ст. 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом. Оскільки оспорюваний наказ вже визнаний судом незаконним, відповідач зобов`язаний був скасувати його, внести зміни у запис до трудової книжки та видати наказ про поновлення на роботі. Вважає, що суд безпідставно відмовив у позові, оскільки постанова апеляційного суду від 11.11.2019 перебуває у стадії виконання, а порушення його трудових прав триває.

Додатковим рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 вересня 2021 року заяву директора ТОВ Редакція газети Перемога задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства витрати пов`язані з наданням професійної допомоги в розмірі 8000,00 грн.

Посилаючись на невідповідність висновків, викладених у додатковому рішенні суду, обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та грубим порушенням норм процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення та відмовити відповідачу у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу.

Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідач скористався, проте останній не приймається апеляційним судом до уваги, оскільки поданий поза межами строку, який передбачений нормами ЦПК України.

У судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги і просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовільнити повністю та скасувати додаткове рішення.

Представник відповідача просила рішення суду першої інстанції та додаткове рішення залишити без змін, апеляційні скарги позивача залишити без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги на рішення суду від 04 серпня 2021 року та часткове задоволення апеляційної скарги на додаткове рішення від 16 вересня 2021 року.

Встановлено, що рішенням 36 сесії V скликання від 17 вересня 2010 року ОСОБА_1 призначено керівником КП РГ Перемога - редактором газети Перемога та доручено голові районної ради укласти з ним контракт на п`ять років, який 17.09.2015 був переукладений ще на два роки.

Розпорядженням голови Попільнянської районної ради Житомирської області від 18 вересня 2017 року № 26 ОСОБА_1 звільнено з посади керівника КП РГ Перемога (редактора) з 16 вересня 2017 року в зв`язку із закінченням строку контракту відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України.

Розпорядженням голови Попільнянської районної ради Житомирської області від 19 вересня 2017 року № 27 ОСОБА_1 з 17 вересня 2017 року призначено виконуючим обов`язки керівника КП РГ Перемога (редактора) з оплатою праці згідно попередньо діючого контракту, до призначення керівника підприємства на сесії районної ради.

18 грудня 2017 року КП РГ Перемога , засновниками якого були територіальні громади сіл та селищ Попільнянського району, припинило діяльність, про що до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис. Правонаступником вказаного підприємства стало ТОВ РГ Перемога .

Розпорядженням голови Попільнянської районної ради Житомирської області від 28 грудня 2017 року № 43 у зв`язку з реформуванням КП РГ Перемога шляхом перетворення у ТОВ РГ Перемога з 18 грудня 2017 року, обранням засновниками ТОВ РГ Перемога директора товариства, вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади керівника КП РГ Перемога (редактора) на підставі п. 5 ч.1 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з перетворенням підприємства та припиненням повноважень посадової особи з 28 грудня 2017 року.

Наказом директора ТОВ РГ Перемога від 29 грудня 2017 року № 5 в зв`язку з реорганізацією КП РГ Перемога шляхом перетворення у ТОВ РГ Перемога та відмовою ОСОБА_1 від запропонованої вакантної посади, ОСОБА_1 звільнено на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

На підставі чого до трудової книжки позивача внесено запис: Звільнений у зв`язку із реорганізацією підприємства Редакція газети Перемога на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України та виплачено вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку - 12 763,45 грн.

Вважаючи свої трудові права порушеними, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати незаконним наказ №5 від 29.12.2017 р. про формулювання звільнення на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією комунального підприємства Редакція газети Перемога .

Рішенням Ружинського районного суду від 10 липня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 10 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову: визнано незаконним наказ № 5 від 29 грудня 2017 року ТОВ РГ Перемога про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України; вирішено питання про розподіл судових витрат.

На виконання вказаної постанови Житомирського апеляційного суду позивач неодноразово звертався до ТОВ Редакція газети Перемога із заявами про скасування наказу, визнаного незаконним та поновлення його на посаді редактора ТОВ Редакція газети Перемога .

Постановою від 19 грудня 2019 року виконуючої обов`язки начальника Попільнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження, за яким зобов`язано ТОВ Редакція газети Перемога скасувати наказ №5 від 29.12.2017р. ТОВ РГ Перемога про звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, який визнаний незаконним постановою Житомирського апеляційного суду від 11.11.2019 року у справі № 288/126/18.

Ухвалою від 28 вересня 2020 року Ружинський районний суд Житомирської області у справі № 291/629/20 визнав протиправною та скасував постанову в.о. начальника Попільнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Човгань С.В. від 19 грудня 2019 року про відкриття виконавчого провадження №60909608.

Оскільки постанова Житомирського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 288/126/18 відповідачем не виконана, права позивача продовжують порушуватися, що стало підставою для звернення до суду з новим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, обравши вказаний у позові, спосіб захисту його прав, зокрема, поновлення на роботі, пропустив передбачений статтею 233 КЗпП України строк і вагомих обставин, які б могли бути підставою для поновлення цього строку, не навів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Частинами 1 та 2 ст. 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Правова природа строку звернення до суду дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, обумовлена передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися встановлених законом правил при прийнятті процесуальних рішень.

З оглянутої у судовому засіданні цивільної справи № 288/126/18, вбачається, що 29.01.2018 ОСОБА_1 звернувся до Попільнянського районного суду Житомирської області з позовом до ТОВ "Редакція газети "Перемога" про визнання незаконним наказу про звільнення, у задоволенні якого було відмовлено рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 10.07.2019, яке в свою чергу, скасоване постановою Житомирського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року рішення - наказ № 5 від 29 грудня 2017 року ТОВ Редакція газети Перемога про звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 1 статті 40 КЗпП України визнано незаконним.

Під час розгляду справи № 288/126/18 Ружинським районним судом Житомирської області, позивач ОСОБА_1 не пред`являв вимоги про скасування наказу про звільнення та про його поновлення на роботі в ТОВ Редакція газети Перемога у зв`язку з цим.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Позивач у вказаній справі просить скасувати наказ № 5 про його звільнення від 29.12.2017, про наявність якого він був обізнаний в день видачі цього наказу, тобто 29.12.2017 р. Крім цього, вказаний наказ був предметом розгляду у справі № 288/126/18, розгляд у якій розпочався ще з січня 2018 року.

Позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції не навів будь-яких підстав для поновлення строку звернення до суду з вимогами про скасування наказу про звільнення.

Таким чином, зважаючи, що ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанцій про відмову у зв`язку із цим в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 235 КЗпП України стягнення середнього заробітку відбувається лише в разі ухвалення рішення про поновлення на роботі і вимога про стягнення середнього заробітку є похідною від вимоги про поновлення на роботі. Відповідно відмовляючи в поновленні на роботі, суд обґрунтовано відмовив в задоволенні вимоги про стягнення середнього заробітку.

Заявником не наведено обґрунтованих доводів для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині.

Аргументи апеляційної скарги про неправильне застосування та тлумачення судом першої інстанцій норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи вищевикладені вимоги закону та встановлені обставини справи, апеляційний суд, враховуючи те, що рішенням Житомирського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року, оспорюваний позивачем наказ визнано незаконним, обґрунтовано вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування наказу, поновлення його на роботі є такими, що заявлені поза межами встановленого законом строку, а вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставними.

Разом з тим вимоги апеляційної скарги позивача щодо скасування додаткового рішення підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Ухвалюючи додаткове рішення у справі щодо вирішення питання про судові витрати, суд стягнув з позивача на користь відповідача 8000,00 грн. за надання професійної правничої допомоги.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Також, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року (справа East/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У судовому засіданні позивач просив скасувати додаткове рішення, яким задоволено клопотання представника відповідача про стягнення судових витрат.

Судом установлено, що представником відповідача на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу суду першої інстанції було надано: договір про надання правової допомоги від 02 листопада 2020 року № 02/11/20; детальний опис робіт від 06 серпня 2021 № 47 та Акт наданих послуг від 06 серпня 2021 року, в якому зазначено, що розмір гонорару адвоката за надану правову допомогу становить 8000,00 грн., 3000,00 грн. з них за підготовку відзиву на позовну заяву, 5000,00 грн. за здійснення представництва в п`яти судових засіданнях.

Таким чином, встановивши, що представником позивача було надано суду належні і допустимі докази на підтвердження понесення витрат на надання професійної правничої допомоги, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку про наявність підстав для їх стягнення із відповідача на користь позивача.

Разом з тим, сума витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню, оскільки відповідно до ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів враховує, що відповідач, в порушення ч.3 ст. 137 ЦПК України, не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, який є необхідним для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат.

Відсутність детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, зокрема, із зазначенням витраченого часу на відповідні види робіт, ставить під сумнів, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Визначаючи це питання, за встановлених обставин, суд виходить із того, що предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один предмет спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, а тому суд вважає, що обґрунтованим та пропорційним до предмета спору розміром витрат на правничу допомогу буде сума 2000 гривень.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 04 серпня 2021 року - залишити без задоволення, а вказане рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 04 серпня 2021 року - без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 вересня 2021 року задовольнити частково.

Додаткове рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 вересня 2021 року змінити, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Редакція газети Перемога витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою адвоката з 8000,00 грн. до 2000,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 січня 2022 року.

Головуючий Судді