Постанова

від 11.10.2023 по справі 288/1537/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 288/1537/20

провадження № 61-4304св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Перемога»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 04 серпня 2021 року у складі судді Зайченко Є. О. та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 січня 2022 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С.,Талько О. Б., Шевчук А. М.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Перемога» (далі - ТОВ «Редакція газети «Перемога») про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що він працював на посаді керівника (редактора) Комунального підприємства «Редакція газети «Перемога» (далі - КП ««Редакція газети «Перемога») з 17 вересня 2010 року, на яку був призначений рішенням Попільнянської районної ради від 17 вересня 2010 року, з наступним укладенням контракту від 17 вересня 2010 року терміном на п`ять років.

Наказом директора ТОВ «Редакція газети «Перемога» від 29 грудня 2017 року№ 4 у зв`язку з реорганізацією КП «Редакція газети «Перемога» шляхом перетворення у ТОВ «Редакція газети «Перемога» та обранням керівника товариства його вивільнено від обов`язків редактора. Вирішено запропонувати йому вакантну посаду кореспондента газети «Перемога», у разі відмови підготувати наказ про звільнення.

Наказом директора ТОВ «Редакція газети «Перемога» від 29 грудня 2019 року № 5 у зв`язку з його відмовою від запропонованої посади кореспондента у ТОВ «Редакція газети «Перемога» вирішено звільнити позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та провести розрахунок згідно з чинним законодавством.

Вважаючи свої трудові права порушеними, він у січні 2018 року звертався до суду з позовом про визнання незаконним наказу від 29грудня 2017 року № 5 про зміну формулювання підстави звільнення, у задоволенні якого рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 10 липня 2019 року було відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 11листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 16 грудня 2020 року, вказане вище рішення скасоване та ухвалено нове, яким визнано незаконним наказ від 29 грудня 2017 року № 5 ТОВ «Редакція газети «Перемога» про його звільнення.

Після низки звернень до відповідача з вимогами про скасування наказу і поновлення його на роботі він 04 жовтня 2020 року дізнався, що постанова від 11 листопада 2019 року Житомирського апеляційного суду у справі № 288/126/18 виконана не буде, томузвернувся до суду із цим позовом.

Позивач просив:

визнати дії ТОВ«Редакція газети «Перемога» щодо нескасування наказу від 29 грудня 2017 року № 5 про звільнення протиправними;

зобов`язати ТОВ«Редакція газети «Перемога» скасувати наказ від 29 грудня 2017 року № 5 про звільнення;

зобов`язати ТОВ«Редакція газети «Перемога» поновити його на роботі в ТОВ «Редакція газети «Перемога»;

зобов`язати ТОВ«Редакція газети «Перемога» нарахувати та виплатити йому середньомісячну заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 04 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 17 січня 2022 року, у позові відмовлено.

Додатковим рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 вересня 2021 року заяву директора ТОВ «Редакція газети «Перемога» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, в розмірі 8000,00 грн.

Суд апеляційної істанції змінив додаткове рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 вересня 2021 року, зменшивши розмір стягнутих витрат на правову допомогу з 8 000,00 грн до 2 000,00 грн.

Рішення судів по суті спору мотивовані тим, що ОСОБА_1 із наказом про звільнення від 29 грудня 2017 року ознайомився в день його видання. Отже,саме ця дата є початком перебігу строку звернення до суду за вирішенням цього трудового спору. Разом з тим, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду 20 жовтня2020 року, майже через три роки з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, тобто з пропуском строку,встановленого статтею 233 КЗпП України.

Під час розгляду судом попередньої справи № 288/126/18 позивач не пред`являв вимоги про скасування наказу про його звільнення та про його поновлення на роботі в ТОВ «Редакція газети «Перемога». Стягнення середнього заробітку відбувається лише в разі ухвалення рішення про поновлення на роботі і вимога про стягнення середнього заробітку є похідною від вимоги про поновлення на роботі.

Обраний позивачем спосіб захисту його прав, а саме, серед іншого, поновлення на роботі, та системне тлумачення норм частини першої статті 233 КЗпП України, дають підстави дійти висновку, що при зверненні до суду із цим позовом закон визначив одномісячний строк з дня, коли ОСОБА_1 отримав копію наказу про звільнення, та, враховуючи, що інша позовна вимога є похідною від поновлення на роботі, суд дійшов висновку, що позивач пропустив передбачений статтею 233 КЗпП Українистрок і вагомих обставин, які б могли бути підставою для його поновлення, він не навів, у зв`язку чим у позові необхідно відмовити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2022 року ОСОБА_1 направив поштовим зв`язком до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 04 серпня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 січня 2022 року, просить скасувати судові рішення та задовольнити позов.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що постановою Житомирського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року визнано незаконним наказ ТОВ «Редакція газети «Перемога» від 29 грудня 2017 року № 5 про його звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, наслідком чого є поновлення порушених прав працівника. Роботодавець не виконує вказане рішення суду, тобто порушення трудових прав триває у часі.

Він своєчасно звернувся з позовом про визнання наказу про звільнення незаконним і такий позов задоволено постановою Житомирського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року, тому у цій справу суди безпідставно відмовили у позові через пропуск строку звернення до суду.

Тримісячний строк звернення до суду із вимогами про стягнення середнього заробітку має відраховуватись з дати поновлення на роботі.

Заявник вказує, що якщо наказ про звільнення визнаний незаконним, то права працівника мають бути поновлені.

Працівник має право звернутись до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу як складової належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 753/5516/20, провадження № 61-2874св21, від 29 липня 2021 року у справі № 127/8498/20, провадження № 61-6604св21, у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року, провадження № 6-33цс14, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, провадження № 14-47цс21.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що норми законодавства про працю не зобов`язують роботодавця скасовувати наказ про звільнення в разі визнання його незаконним. Позивач не вказує, на якій посаді він має бути поновлений.

Позивач був призначений виконуючим обов`язки керівника КП «Редакція газети «Перемога» (редактора), правонаступником якого є ТОВ «Редакція газети «Перемога».

Поняття «виконуючий обов`язки» відсутнє у Класифікаторі професій 003:2010 та не є посадою, а передбачає покладання обов`язків за посадою тимчасово відсутнього працівника, узв`язку з цим неможливо поновити позивача на посаді, якої не існує, а посаду керівника ТОВ «Редакція газети «Перемога» може зайняти особа, яку оберуть на загальних зборах учасники товариства.

Позивач пропустив строк звернення до суду.

Вимоги про поновлення на роботі у справі № 288/126/18 позивач не заявляв, а постанова Житомирського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року не є таким рішенням, тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою від 20 вересня 2023 року справу призначено до розгляду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Встановлені судами обставини

Рішенням 36 сесії V скликання від 17 вересня 2010 року ОСОБА_1 призначено керівником КП «Редакція газети«Перемога» - редактором газети «Перемога» та доручено голові районної ради укласти з ним контракт.

Рішенням 33 сесії VІ скликання Попільнянської районної ради Житомирської області від 14 серпня 2015 року № 556 вирішено переукласти контракт з ОСОБА_1 -керівником КП «Редакція газети«Перемога» -редактором газети «Перемога» строком на 2 роки.

Вказані контракти укладені між ОСОБА_1 та Попільнянською районною радою Житомирської області 17 вересня 2010 року та 17 вересня 2015 року.

Рішенням 33 сесії VІ скликання Попільнянської районної ради Житомирської області від 14 серпня 2015 року № 556 вирішено переукласти контракт з ОСОБА_1 -керівником КП «Редакція газети«Перемога» -редактором газети «Перемога» строком на 2 роки.

Розпорядженням голови Попільнянської районної ради Житомирської областівід 18 вересня 2017 року № 26 ОСОБА_1 звільнено з посади керівника КП «Редакція газети «Перемога» (редактора) з 16 вересня 2017 року у зв`язку із закінченням строку контракту відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, головному бухгалтеру цьогопідприємства доручено провести розрахунок згідно з умовами контракту.

Розпорядженням голови Попільнянської районної ради Житомирської області від 19 вересня 2017 року № 27 ОСОБА_1 з 17 вересня 2017 року призначено виконуючим обов`язки керівника КП «Редакція газети«Перемога» (редактора) з оплатою праці згідно з попреднім чинним контрактом, до призначення керівника підприємства на сесії районної ради.

Вказані розпорядження були затверджені рішенням 19 сесії VІІ скликання Попільнянської районної ради Житомирської області від 03 листопада 2017 року № 336.

18 грудня 2017 року КП «Редакція газети«Перемога», засновниками якого були територіальні громади сіл та селищ Попільнянського району, припинило діяльність, про що до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис.

Правонаступником вказаного підприємства з 18 грудня 2017 року є ТОВ «Редакція газети «Перемога», засновником якого є фізичні особи, про що також внесено відповідний запис до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Розпорядженням голови Попільнянської районної ради Житомирської області від 28 грудня 2017 року № 43 у зв`язку з реформуванням КП «Редакція газети«Перемога» шляхом перетворення у ТОВ «Редакція газети«Перемога» з 18 грудня 2017 року, обранням засновниками ТОВ «Редакція газети «Перемога» директора товариства, виходом в.о. керівника КП «Редпкція газети«Перемога» ОСОБА_1 на роботу після перебування на лікарняному вирішено: звільнити ОСОБА_1 з посади в. о. керівника КП «Редакія газети «Перемога» (редактора) на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку з перетворенням підприємства та припиненням повноважень посадової особи з 28 грудня 2017 року; ТОВ «Редакція газети«Перемога» як правонаступнику КП «Редакція газети «Перемога», провести розрахунок з ОСОБА_1 згідно з чинним законодаством.

Вказане розпорядження на сесії Попільнянської районної ради Житомирської області не затверджено.

Згідно з штатним розписом КП «Редакція газети «Перемога», який вводився в дію з 01 вересня 2017 року на підставі наказу від 31 серпня 2017 року№ 08-ОД, в штаті адміністрації вказаного підприємства передбачено лише одну посаду керівника - редактор.

Згідно з штатним розписом,який вводився в дію з 20 грудня 2017 року на підставі наказу від 20 грудня 2017 року№1-ОД, в ТОВ «Редакція газети«Перемога» передбачено одну посаду керівника - директор.

Наказом директора ТОВ «Редакція газети«Перемога» від 29 грудня 2017 року № 4 ОСОБА_1 «вивільнено» від обов`язків редактора та запропоновано вакантну посаду кореспондента.

Наказом директора ТОВ «РГ «Перемога» від 29 грудня 2017 року № 5 узв`язку з реорганізацією КП «Редакція газети«Перемога» шляхом перетворення у ТОВ «Редакція газети «Перемога» та відмовою ОСОБА_1 від запропонованої посади, ОСОБА_1 звільнено на підставі пункту 1частини першої статті 40 КЗпП України.

На підставі вказаного до трудової книжки позивача внесено запис: «Звільнений у зв`язку із реорганізацією підприємства «Редакція газети «Перемога» на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України та виплачено вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку - 12 763,45 грн».

Вважаючи свої трудові права порушеними, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, уточнивши позовні вимоги просив визнати незаконним наказ від 29 грудня 2017 року № 5 про формулювання звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією КП «Редакція газети «Перемога».

Рішенням Ружинського районного суду від 10 липня 2019 року у позові ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 10 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано незаконним наказ від 29 грудня 2017 року № 5 ТОВ «Редакція газети «Перемога» про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

На виконання вказаної постанови Житомирського апеляційного суду позивач неодноразово звертався до ТОВ «Редакція газети «Перемога» із заявами про скасування наказу, визнаного незаконним, та поновлення його на посаді редактора ТОВ «Редакція газети «Перемога».

Постановою від 19 грудня 2019 року виконуючої обов`язки начальника Попільнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження.

Ухвалою від 28 вересня 2020 року Ружинський районний суд Житомирської області у справі № 291/629/20 визнав протиправною та скасував постанову в.о. начальника Попільнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Човгань С.В. від 19 грудня 2019 року про відкриття виконавчого провадження №60909608.

Ухвала мотивована тим, що наказ від 29 грудня 2017 року № 5 ТОВ «Редакція газети «Перемога» про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України є індивідуальним правовим актом.З моменту набрання судовим рішенням про скасування індивідуального правового акта законної сили, такий індивідуальний правовий акт втрачає юридичне значення і не породжує будь-яких юридичних наслідків. Скасування судом індивідуального правового акта є самостійним і вичерпним способом захисту порушених прав особи, практична реалізація якого відбувається одночасно з набранням законної сили судовим рішенням і не вимагає здійснення від суб`єкта, що видав скасований акт, чи інших осіб, будь-яких дій.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У справі, яка переглядається, виникла нетипова ситуація щодо звільнення працівника, з яким було укладено строковий трудовий договір.

Ключовим питанням у цій справі є питання, чи є наслідком набрання законної сили рішенням суду про визнання незаконним наказу про звільнення позивача поновлення його на посаді і як наслідок стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У цій справі набрало законої сили рішення суду, яким визнано незаконним наказ від 29 грудня 2017 року № 5 ТОВ «Редакція газети «Перемога» про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України (справа № 288/126/18, провадження № 61-22617св19).

Це рішення роботодавець не виконує, тому позивач знову звернувся до суду з вимогами про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відмовивши у позові, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду 20 жовтня 2020 року майже через три роки з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 233 КЗпП України.

Отже, суди попередніх інстанцій відмовили у позові ОСОБА_1 через пропуск строку звернення до суду.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд Суд виходить із встановлених обставин у цій справі і зазначає таке.

Відповідно до частин першої, шостої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Засобом реалізації права на працю, що гарантовано Конституцією України, є трудовий договір.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частини перша, третя статті 21 КЗпП України).

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України).

Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У постанові Пленуму Верховного Суду УкраїниN 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. При ліквідації підприємства (установи, організації) правила пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач працював на посаді керівника (редактора) у комунальному засобі масової інформації - КП «Редакція газети «Перемога» (редактора) з 17 вересня 2010 року за контрактами, які були укладені між ОСОБА_1 та Попільнянською районною радою Житомирської області відповідно 17 вересня 2010 року та 17 вересня 2015 року.

Рішенням 33 сесії VІ скликання Попільнянської районної ради Житомирської області від 14 серпня 2015 року № 556 вирішено переукласти контракт з ОСОБА_1 керівником КП «Редакція газети «Перемога» - редактором газети «Перемога» строком на 2 роки.

Розпорядженням голови Попільнянської районної ради Житомирської області від 18 вересня 2017 року № 26 ОСОБА_1 звільнено з посади керівника КП «Редакція газети «Перемога» (редактора) з 16 вересня 2017 року у зв`язку із закінченням строку контракту відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, головному бухгалтеру цього підприємства доручено провести розрахунок згідно з умовами контракту.

Розпорядженням голови Попільнянської районної ради Житомирської області від 19 вересня 2017 року № 27 ОСОБА_1 з 17 вересня 2017 року призначено виконуючим обов`язки керівника КП «Редакція газети «Перемога» (редактора) з оплатою праці згідно з попреднім чинним контрактом, до призначення керівника підприємства на сесії районної ради.

Розпорядженням голови Попільнянської районної ради Житомирської області від 18 вересня 2017 року № 26 ОСОБА_1 звільнено з посади керівника КП «Редакція газети «Перемога» (редактора) з 16 вересня 2017 року у зв`язку із закінченням строку контракту відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, головному бухгалтеру цього підприємства доручено провести розрахунок згідно з умовами контракту.

Розпорядженням голови Попільнянської районної ради Житомирської області від 19 вересня 2017 року № 27 ОСОБА_1 з 17 вересня 2017 року призначено виконуючим обов`язки керівника КП «Редакція газети «Перемога» (редактора) з оплатою праці згідно з попреднім чинним контрактом, до призначення керівника підприємства на сесії районної ради.

Отже, з 17 вересня 2017 року ОСОБА_1 виконував обов`язки керівника КП «Редакція газети «Перемога» (редактора)на тимчасовій основі до призначення на сесії районної ради керівника вказаного комунального підприємства.

Верховний Суд зазначає, що призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки за вакантною посадою є видом строкового трудового договору, строк якого закінчуються після призначення керівника підприємства на сесії районної ради.

Укладення строкового трудового договору можливе за погодженням сторін, без згоди працівника укладення такого договору є неможливим.

Свою волю на укладення строкового трудового договору ОСОБА_1 виявив, коли погодився працювати виконуючим обов`язки до призначення керівника підприємства на сесії ради, а отже, і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений, до настання юридичного факту.

Правовий статус працівника, з яким укладено строковий договір, не відрізняється від правового статусу працівника, з яким укладено трудовий договір на невизначений строк.

Під час укладення трудового договору на визначений строк цей строк установлюється за погодженням сторін і може визначатися як конкретним терміном, так і часом настання певної події. У цій справі строк трудового договору визначений такою подією як призначення керівника підприємства на сесії районної ради.

Отже, уклавши строковий трудовий договір, ОСОБА_1 мав усвідомлювати, що він буде виконувати обов`язки керівника (редактора) КП «Редакція газети «Перемога» тимчасово до вирішення питання про призначення на сесії ради його чи іншої особи керівником підприємства, інакше він буде звільнений від виконання трудових обов`язків на підставі наказу уповноваженого органу управління комунальним підприємством.

Відповідні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 310/2284/17 (провадження № 61-3146св18), від 14 вересня 2022 року у справі № 752/3341/19 (провадження № 20146св21).

З огляду на строковий характер трудового договору ОСОБА_1 , який тривав до настання певної події, що було відомо позивачу, не має значення, що трудовий договір припинив свою дію з настанням іншої події, ніж було передбачено розпорядження голови районної ради, оскільки позивач виявив свою волю на припинення трудового договору саме з настанням відповідної події.

З огляду на приписи пункту 1 частини першої, частини другої статті 40 КЗпП України Верховний Суд зауважує, що звільнення з цієї підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до протоколу від 12 грудня 2017 року № 1 загальними зборами засновників ТОВ «Редакція газети «Перемога» було обрано керівника (директора) цього товариства ОСОБА_3 . Одним із засновників (учасників) ТОВ «Редакція газети «Перемога» є позивач ОСОБА_1 (а. с. 57 - 61).

Верховний Суд зазначає, що посада виконуючого обов`язки керівника (редактора) у штатному розписі ТОВ «Редакція газети «Перемога» відсутня, тому поновлення його на цій посаді у зв`язку із закінченням строку перебування на посаді виконуючого обов`язки керівника КП «Редакція газети «Перемога» (редактора), не відповідає зазначеним вище нормам матеріального права.

Отже, поновлення позивача на посаді, яку він займав до звільнення, було неможливим, оскільки фактично могло призвести до поновлення особи (позивача) на посаді, якої в юридичному значенні не існує.

Верховний Суд не встановив підстав для поновлення позивача на роботі, незважаючи на встановлені судом порушення під час його звільнення. Неможливість поновлення позивача зумовлена строковим характером трудових відносин його з підприємством та настанням моменту, з яким пов`язується безумовне припинення таких правових відносин.

Відповідні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 752/3341/19 (провадження № 20146св21).

З огляду на викладене немає підстав підстав стверджувати про вимушений прогул позивача і як наслідок стянення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до статті 235 ЦПК України.

Суди попередніх інстанцій помилково витлумачили норми матеріального права щодо пропуску строку звернення до суду без урахування правовідносин, які склалися між сторонами на час пред`явлення позову у цій справі, тому мотивувальні частини судових рішень підлягають зміні шляхом їх викладення в редакції цієї постанови.

З урахуванням зазначеного Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про необхідність врахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 753/5516/20, провадження № 61-2874св21, від 29 липня 2021 року у справі № 127/8498/20, провадження № 61-6604св21, у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року, провадження № 6-33цс14, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, провадження № 14-47цс21 з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року, провадження № 6-33цс14, викладений правовий висновок про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким необхідно розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Таким чином, трудове законодавство не тільки зазначає перелік підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, але й встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення, однією з яких є передбачена частиною третьою статті 40, частини другої статті 41 КЗпП України заборона звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності.

У цій справі встановлено інші обставини, ніж у справі, що переглядається в касаційному порядку.

Постановою від 11 серпня 2021 року у справі № 753/5516/20, провадження № 61-2874св21, Верховний Суд погодився з висновками судів про закриття провадження у справі про поновлення на роботі у зв`язку із відсутністю предмета спору, мотивуючи висновки тим, що наказ про звільнення позивача був скасований відповідачем раніше, вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, а відтак скасування наказу про звільнення позивача самим відповідачем має наслідком поновлення позивача на роботі з дня звільнення та виплату йому заробітної плати за весь час вимушеного прогулу.

У справі № 753/5516/20 предметом спору є поновлення на посаді у зв`язку із звільненням за прогул.

У справі, яка переглядається у касаційному порядку, і у справі № 753/5516/20 судами встановлені різні обставини щодо звільнення позивачів та підстав їх поновлення на посаді.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, провадження № 14-47цс21, викладено висновок, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу як складової належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Також, позивач не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, якщо такі вимоги не розглянуті у справі про поновлення на роботі.

Заявник у касаційній скарзі посилається на неврахування судами висновків наведеної постанови, однак за її змістом можливість звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залежить від вирішення питання про законність звільненення та поновлення на роботі.

У справі, яка переглядається, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для поновлення позивача на роботі у ТОВ «Редакція газети «Перемога» та, відповідно, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з огляду на строковий характер трудових відносин позивача з підприємством.

У постанові Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 127/8498/20, провадження № 61-6604св21, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, на яку також посилається заявник у касаційній скарзі, зазначено, що стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Такі висновки не відповідають висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, провадження № 14-47цс21.

Таким чином, правові висновки, викладені у вказаних вище постановах щодо захисту трудових прав працівника, зроблені за інших встановлених обставин звільнення працівника з посади та поновлення його на посаді, тому не впливають на висновки щодо застсування норм матеріального права в цій справі.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, зміну оскаржуваних судових рішень шляхом викладення їх мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки зміна мотивувальної частини оскаржуваних судових рішень не призвела до іншого результату вирішення справи, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 04 серпня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 січня 2022 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко