Постанова

від 20.01.2022 по справі 757/36700/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/36700/19-ц Головуючий 1 інстанція- Матійчук Г.О.

Провадження № 22-ц/824/1884/2022 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.

П О С Т А Н О В А

іменем України

20 січня 2022 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Верланова С.М., Мережко М.В.,

за участю секретаря Малашевського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України на ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 08 липня 2021 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства Дельта-банк , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Електронні торги України , Акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України про визнання незаконним та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 08 липня 2021 рокузадоволена заява представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Ігнатенка О.О. про забезпечення позову у вказаній справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ Дельта-банк про визнання незаконним та зобов`язання вчинити дії. Ухвалено накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:100:0005, площею 0,0834 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, а також на житловий будинок загальною площею 875,7 кв.м., житловою площею 115,1 кв.м., розташовані по АДРЕСА_1 , що належать на праві власності АТ Державний експортно-імпортний банк України . Заборонено АТ Державний експортно-імпортний банк України та будь-яким іншим юридичним чи фізичним особам, у тому числі Державному підприємству Сетам вчиняти дії щодо будь-якого відчуження земельної ділянки та житлового будинку за вказаною адресою, в тому числі шляхом продажу на відкритих торгах (аукціонах).

Не погоджуючись із ухвалою, третя особа АТ Державний експортно-імпортний банк України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі,посилаючись на незаконність і необгрунтованість ухвали.

Скарга мотивована неврахуванням судом того факту, що спірне нерухоме майно не належить жодному із відповідачів, а тому накладення арешту суперечить положенням п.1 ч.1 ст.151 ЦПК України, яка передбачає накладення арешту виключно на належне відповідачу майно, або таке, що підлягає передачі йому. Відповідно визначені в ухвалі заходи

- 2 -

забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки заборона АТ Укрексімбанк відчуження спірного майна ніяким чином не впливає на можливість виконання судового рішення у разі задоволення позову. Суд не врахував чи існує спір між позивачкою і третьою особою АТ Укрексімбанк та в чому він полягає, оскільки банк не є відповдіачем і до нього не звернута жодна вимога. Неправомірне накладення арешту за відсутності передбачених законом підстав є втручанням у право власнсоті АТ Укрексімбанк , зокрема у парво мирного володіння майном, що є порушенням ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Окрім того, таке є порушенням прав АТ Укрексімбанк як іпотекодержателя нерухомого майна на першочергове задоволення вимог за рахунок іпотечного майна, передбачених Законами України Про іпотеку .

Позивач ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження та копія апеляційної скарги з додатками 30 листопада 2021 року направленазгідно ч.6 ст.128 ЦПК України на офіційну електронну адресу представника позивача адвоката Саліхова О.О., що стверджується повідомленням про її доставлення.

Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

В суді апеляційної інстанції представник АТ Укрексімбанк адвокат Мосійчук Я.І. подану апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримала, просила задоволити та скасувати оскаржувану ухвалу Печерського районного суду м.Києва як незаконну.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Ігнатенко О.О. в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність і обгрунтованість судової ухвали та відсутність підстав для її скасування.

Решта учасників належним чином повідомлені про час розгляду справи, що стверджується направленими згідно ч.6 ст.128 ЦПК України на їх офіційні електронні адреси судовими повістками і повідомленням про її доставлення, до суду не з`явилися, причин неявки не повідомили, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Зазначеним вимогам оскаржувана судова ухвала не відповідає.

Судом встановлено, що в провадженні Печерського районного суду м.Києва перебуває вказана справа за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ Дельта-банк про визнання незаконним та зобов`язання вчинити дії. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 13 грудня 2018 року за рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб були проведені електронні торги щодо продажу майна ПАТ Дельта Банк , зокрема лоту у вигляді житлового будинку загальною площею 875,7 кв.м., житловою площею 115,1 кв.м. та земельної ділянки площею 0,0834 га, кадастровий номер 8000000000:82:100:0005, для будівництва і обслуговування будинку, що розташовані по АДРЕСА_1 , переможцем яких згідно протоколу торгів стала

- 3 -

позивачка. Однак, рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 72 від 14 січня 2019 року результати вказаних відкритих торгів скасовано. Посилаючись на незаконність такого рішення, позивака просить визнати незаконим рішення виконавчої дирекції ФГВФО № 72 від 14 січня 2019 року щодо скасування результатів відкритих торгів (аукціону) та зобов`язати ПАТ Дельта Банк укласти з нею договір купівлі-продажу нерухомого майна у вигляді житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 19 липня 2019 року відкрите провадження у справі.

06 липня 2021 року від представника позивачки адвоката Ігнатенка О.О. надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно у вигляді житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Заява мотивована тим, що, як стало відомо позивачці, земельна ділянка та житловий будинок, які є предметом судового розгляду та були предметом аукціону, 04 вересня 2020 року на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя були перереєстровані за АТ Укрексімбанк ,яке через платформу Сетам 09 червня 2021 року виставило на продаж вказане нерухоме майно. Вважає, що продаж спірного нерухомого майна позбавить її права на ефективний судовий захист та унеможливить виконання судового рішення по справі у випадку задоволення її вимог.

Вживаючи заходи забезпечення позову, суддя першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне нерухоме майно та заборона вчинення дій щодо його відчуження є співмірним із заявленими вимогами, а невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення та ефективний захист порушеного права позивачки.

При цьому, суд виходив з того, що накладення арешту на земельну ділянку та житловий будинок, які є предметом судового розгляду та були предметом аукціону і які належить на праві власності АТ Укрексімбанк до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідачів та третіх осіб, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, які не грунтуються на вимогах процесуального і матеріального закону і матеріалах справи.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.ч.1 та 3 ст.13 ЦПК України).

Відповідачем у справі є фізична або юридична особа (ч.2 ст.48 ЦПК України) до якої звернуті матеріально-правові вимоги позивача і яка, за твердженням позивача, є або порушником його прав, або необґрунтовано, на думку позивача, оспорює його права, і на яку внаслідок цього може бути покладено обов`язки судовим рішенням.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц зазначено, що позовні вимоги звертаються виключно до відповідачів у справі, а не до третіх осіб, а тому суд не може задовольняти позовну вимогу, яка звернута до третьої особи (п.55 постанови).

Із вказаними висновками Верховного Суду повністю кореспондуються приписи п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України, згідно приписів якої позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Тобто, за змістом даної норми арешт може бути накладено виключно на майно, яке або нележить відповідачу, або на яке має право відповідач і таке майно підлягає передачі йому від інших осіб.

Вживаючи заходів забезпечення позову, суд не врахував, що третя особа АТ

- 4 -

Укрексімбанк , яка є власником спірного нерухомого майна у вигляді житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 не є відповідачем у справі і до банку позивачкою не заявлено жодних позовних вимог. Це по-перше.

По-друге, право власності на спірні будинок і ділянку зареєстроване за третьою особою АТ Укрексімбанк як іпотекодержателем цього майна у встановленому законом порядку на підставі нотаріально посвідчених договорів про задоволення вимог іпотекодержателя від 04 вересня 2020 року (а.с.36-37). Дане нерухоме майно не належить відповідачу АТ Дельта Банк та не підлягає передачі йому, а відтак накладення арешту на спірне майно очевидно суперечить п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України, який вказує на можливість накладення арешту виключно на майно відповідача, або яке підялгає передачі йому.

По-третє, правомірність набуття третьою особою АТ Укрексімбанк права власності на спірне майно на пдставі договорів про задоволення вимог іпотекодержателя від 04 вересня 2020 року позивачкою взагалі не оспорюється, що унеможливлює накладення арешту на це майно, як набуте правомірно.

Окрім того, колегія суддів не може погодитися із висновками суду, що накладення арешту на земельну ділянку та житловий будинок, які належить на праві власності АТ Укрексімбанк , не призведе до обмеження його прав, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

З огляду на відсутність передбачених законом підстав для накладення арешту, вжиті судом заходи забезпечення позову не відповідають вимогам законодавста, яке ругулює відносини власності, зокрема ступеню пропорційності втручання вжитими заходами у право власності АТ Укрексімбанк та урахування його інтересів.

Згідно положень ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Відповідно до статей 317, 319, 321 ЦК України право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Власник майна володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Вирішуючи апеляційну скаргу колегія суддів відповідно до приписів ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини та ч.4 ст.10 ЦПК України застосовує при розгляді даної справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї як джерело права.

Так згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко проти України від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

- 5 -

Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Отже, дана норма Конвенції дозволяє втручатися у здійснення особою права власності і обмежувати його виключно на умовах, передбачених законом , якщо таке втручання було пропорційним.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку втручання у право власності АТ Укрексімбанк шляхом накладення арешту в порядку вжиття заходів забезпечення позову, суперечить закону, оскільки як вище вказувалося банк не є відповідачем і його право власності не оспорюється позивачкою, а відтак порушує приписи ст.41 Конституції України та статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї як джерело права.

Суддя вказаних обставин не врахував і постановив помилкову ухвалу.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав ухвала судді підлягає до скасування і ухваленню нового рішення про відмову у вжитті заходів забезпечення позову.

Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову суд апеляційної інстанції керується наступним.

Відповідно до положень ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.

Види забезпечення позову, які може вжити суд, передбачені ч.1 ст.150 ЦПК України, згідно якої позов в тому числі забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч.2 ст.150 ЦПК).

Згідно ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.5 ст.153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Інститут забезпечення позову є особливим видом судової юрисдикції, який визначається, як встановлені законом тимчасові процесуальні дії примусового характеру у вигляді обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб, що застосовуються судом та гарантують або можуть гарантувати позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, у випадку прийняття його на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, або ефективний захист його прав.

За змістом вказаних норм, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя)

- 6 -

має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.4 постанови ПВСУ № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову ).

Тобто, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доведеності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду чи утруднення ефективного захисту прав позивача в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Окрім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів ст.ст.11, 12, 81 ЦПК України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Колегія суддів прийшла до висновку про відсутність передбачених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне нерухоме майно та заборони його відчуження, яке не належить жодному з відповідачів і не підлягає передачі їм від третьої особи АТ Укрексімбанк , яка є законним власником майна і позивачкою таке право власності не оспорюється.

Даючи оцінку доводам третьої особи, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від

- 7 -

характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах Серявін та інші проти України , Трофимчук проти України , Проніна проти України ). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.

Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України задоволити.

Ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 08 липня 2021 року скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Ігнатенка Олександра Олександровича про забезпечення позову.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді: