Постанова

від 13.01.2022 по справі 910/10751/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2022 р. Справа№ 910/10751/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіонального філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021

у справі № 910/10751/21 (суддя - Нечай О.В.)

за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю Проміндустрія

про стягнення 138 775, 00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проміндустрія" (далі - відповідач) про стягнення 138 775,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було неправильно зазначено в залізничній накладній масу вантажу, внаслідок чого позивачем було нараховано штраф у розмірі 138 775,00 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі № 910/10751/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Проміндустрія на користь Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця штраф у розмірі 55 510 грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270 грн 00 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивовано доведенням факту невірного зазначення відповідачем у залізничній накладній № 32104457 маси вантажу у вагоні №65250276, що є підставою для нарахування штрафу у сумі 138 775,00 грн.

Враховуючи непомірно великий розмір заявленого до стягнення з відповідача штрафу, прийнявши до уваги доводи відповідача, судом задоволено клопотання про зменшення штрафу за невірно вказану у накладній масу вантажу до двох провізних плат, що становить 55 510,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 по справі № 910/10751/21 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця задовольнити в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що апелянт вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, дійсним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Скаржник звертає увагу на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що норма ст. 122 Статуту залізниць України є спеціальною нормою в даних правовідносинах та її застосування жодним чином не пов`язує нарахування штрафу чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

Крім того, на думку апелянта, доводи відповідача, висловлені у клопотанні про зменшення розміру штрафу не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження наявності скрутного становища, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіонального філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі № 910/10751/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Куксов В.В., Шаптала Є.Ю.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 № 09.1-07/674/21 у зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Яковлєва М.Л. на лікарняному, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіонального філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі № 910/10751/21 передано на повторний автоматизований розподіл.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2021 справу № 910/10751/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіонального філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіонального філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі № 910/10751/21. Розгляд апеляційної скарги призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

В зв`язку з перебування головуючого судді Ткаченка Б.О. у відпустці повна постанова складена та підписана 13.01.2022.

Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи)

18.11.2021 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіонального філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі № 910/10751/21 повністю.

Зокрема, відповідач наголошував на тому, що:

- у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. При застосуванні вказаних норм поняття має бути враховано, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником;

- позивач, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначає, що Cтатутом залізниць України не передбачено право на зменшення розміру штрафу, визначеного статтями 118, 122 Cтатуту залізниць України. Разом з тим, відповідач звертає увагу на те, що Cтатутом залізниць України не встановлено пряму заборону суду зменшувати розмір неустойки, що підлягає стягненню, у зв`язку з надмірністю її розміру. Таке право у певних ситуаціях надано статтею 233 Господарського кодексу України та статтею 551 Цивільного кодексу України. Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 16.10.2019 у справі № 910/143/19, від 25.06.2018 у справі № 906/754/17, від 20.08.2018 у справі №925/1025/17, від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19;

- що відсутність права на зменшення розміру штрафних санкцій, в тому числі визначних Статутом залізниць України, не заборонена Законом, а можливе за певних умов.

03.12.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач посилався на те, що:

- норма ст.122 Cтатуту залізниць України є спеціальною нормою в даних правовідносинах та її застосування жодним чином не пов`язує нарахування штрафу чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки;

- доводи відповідача, висловлені у клопотанні про зменшення розміру штрафу не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження наявності скрутного становища, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення.

Також, позивач зазначає те, що рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру штрафу не відповідає п. 1 ст. 129 Конституції України, тобто не є законним, оскільки суперечить нормам, як матеріального (ст. 129 Конституції України, ст. 551 ЦК України) так і процесуального (ст.ст. 2,3, 73-79,86,236 ГПК України) права України, що є підставою для його скасування в порядку ст. 277 ГПК України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у лютому 2021 року Акціонерним товариством "Українська залізниця" відповідно до залізничної накладної № 32104457 від 05.02.2021, зі Станції Дарниця Південно-Західної залізниці було прийнято до перевезення у вагоні № 65250276 вантаж - лом чорних металів, непоіменований в алфавіті, насипом, станція призначення: Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, відправник вантажу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Проміндустрія".

Як зазначає позивач, по прибуттю вагону № 65250276 на станцію Волноваха Донецької залізниці ним було проведено контрольне зважування вказаного вагону, в результаті якого було виявлено розбіжності між даними, зазначеними в накладній, та фактичною масою вантажу, а саме в накладній зазначено масу вантажу на 1 650 кг менше фактичної маси, про що було складено Акт загальної форми № 398 від 15.02.2021.

За результатами комісійного зважування працівниками позивача було складено Комерційний акт № 486202/102 від 15.02.2021, яким підтверджено, що в залізничній накладній було зазначено масу вантажу на 1 650 кг менше, ніж фактична маса вантажу.

Зі змісту залізничної накладної № 32104457 від 05.02.2021 вбачається, що відповідачем на адресу ПрАТ "МК "Азовсталь" було відправлено вантаж - лом чорних металів, непоіменований в алфавіті, насипом, у вагоні № 65250276 вагою 63 000 кг, про що свідчать графи 20, 24 вказаної залізничної накладної.

При цьому, згідно з графами 26, 28, 31 залізничної накладної № 32104457 від 05.02.2021 вагу вантажу було визначено відповідачем (вантажовідправником) на вагонних вагах (150 т), завантаження вагону здійснював відповідач, провізна плата становить 27 755,00 грн.

Судом встановлено, що на станції Волноваха Донецької залізниці позивачем було проведено контрольне комісійне зважування вагона № 65250276 на справних 150-тонних вагонних вагах, під час якого виявлено, що маса вантажу у ньому не відповідає масі, зазначеній у залізничній накладній № 32104457 від 05.02.2021, а саме по документу значиться вантаж - брухт чорних металів, брутто - не вказано, тара - 21 300 кг, нетто - 63 000,00 кг. Фактично при зважуванні виявлено брутто - 85 950 кг, тара - 21 300 кг, нетто - 64 650 кг, що більше документа на 1 650 кг. При огляді виявлено: навантаження нижче рівня бортів на 10 - 15 см, вантаж вкритий металевими листами, засніжено, маркування не проглядається, сніговий покрив не порушено, вагон технічно справний, про що складено Комерційний акт № 486202/102 від 15.02.2021.

Вказаний комерційний акт містить повну інформацію про відправника та одержувача вантажу, на ньому проставлено штемпель залізничної станції, а також у зазначеному документі детально описано відомості про вагон, його вантажопідйомність, технічний стан, спосіб завантаження вантажу, особу, відповідальну за його навантаження, спосіб визначення маси вантажу (розділ А); обставини, за яких виявлено порушення (розділи Б, В, Г, Д).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Частинами 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч.4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 908 Цивільного кодексу України, ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 за №457, іншими актами законодавства України, зокрема, Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 ( у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 року), Правилами приймання вантажів до перевезення, Правилами видачі вантажів, затв. наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083, тощо.

У відповідності до пункту 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до п.п. 22, 23 Статуту передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Маса вантажів, які перевозяться навалом насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах (абз. 1 п.5, п.7 Правил приймання вантажів до перевезення).

Як встановлено вище у цій постанові, було виявлено розбіжності між даними, зазначеними в накладній, та фактичною масою вантажу, а саме в накладній зазначено масу вантажу на 1 650 кг менше фактичної маси, про що було складено Акт загальної форми № 398 від 15.02.2021.

За результатами комісійного зважування працівниками позивача було складено Комерційний акт № 486202/102 від 15.02.2021, яким підтверджено, що в залізничній накладній було зазначено масу вантажу на 1 650 кг менше, ніж фактична маса вантажу.

Відповідно до п. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Отже, судом першої інстанції правомірно відхилено доводи відповідача стосовно того, що позивачем було прийнято вантаж без зауважень та заперечень.

Статтею 129 Статуту встановлено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г)повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Згідно з пунктами 2, 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (далі - Правила № 334), комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли (ст. 122 Статуту залізниць України).

Згідно з п. 118 Статуту за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів доходить до висновку, що позивачем, за неправильно зазначену відповідачем у залізничній накладній № 32104457 масу вантажу у вагоні № 65250276, нарахований штраф у сумі 138 775,00 грн., який, як встановлено судом першої інстанції, відповідає положенням ст.ст. 118, 122 Статуту.

Відповідачем у суді першої інстанції було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафу до розміру однієї провізної плати, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру штрафу до двох провізних плат - 55 510,00 грн (27 755,00 грн х 2), у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу була частково задоволена.

Як було встановлено вище у цій постанові, відповідач невірно зазначив вагу вантажу у залізничній накладній № 32104457, який перевозився у вагоні № 65250276, за що, відповідно до статей 118, 122 Статуту залізниць України, передбачена відповідальність у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

При цьому положеннями статей 118, 122 Статуту залізниць України не передбачена можливість зменшення розміру штрафу, однак їх застосування повинно відбуватись з врахуванням інших норм цивільного та господарського законодавства.

Так, справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Однак, за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Вказані правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

При цьому чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та його розмір.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постановах у справах №910/16925/18 від 06.09.2019, від 21.10.2019 у справі №910/1005/19, №904/1936/19 від 07.04.2020.

Оцінивши докази у справі у їх сукупності, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо можливості зменшення розміру штрафу - до 55 510,00 грн, оскільки невідповідність ваги склала 1 650 кг, що становить 2,62% від загальної ваги (63000 кг) вантажу у вагоні, а також, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що внаслідок вчиненого відповідачем правопорушення у сфері господарювання позивач або інші учасники господарських відносин зазнали збитків, тому застосовані позивачем штрафні санкції є надмірно великими для відповідача.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що посилання позивача на правову позицію Верховного Суду в постанові у справі № 914/2339/17 від 05.02.2019 в апеляційній скарзі та відповіді на відзив, відхиляються Північним апеляційним господарським судом, оскільки зазначена постанова прийнята за інших обставин справи, інших правовідносин та за іншої фактично-доказової бази, ніж у даній справі.

Колегія суддів зауважує, що при певних фактичних обставинах справи суди зменшують розмір штрафу, який нараховувався залізницею відповідно до положень Статуту залізниць України, і Верховний Суд неодноразово відмовляв АТ "Українська залізниця" у відкриті касаційного провадження (ухвали від 14.09.2020 у справі №905/343/20, від 07.09.2020 у справі №905/302/20 тощо).

При цьому слід зазначити що в постанові від 25.06.2018 у справі №906/754/17 та постанові від 12.04.2018 у справі №904/10497/16, Верховний Суд погодився із зменшенням на підставі ст.233 ГК України штрафу, нарахованого відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України.

Також, Статутом залізниць України, на відміну від Цивільного та Господарського кодексів України, які мають вищу юридичну силу, взагалі не врегульовані питання зменшення розміру штрафів.

Разом з цим, правовідносини між сторонами з перевезення вантажів ґрунтуються на договорі перевезення, правове регулювання відносин за яким здійснюється положеннями Цивільного та Господарського кодексів України, яким суду надано право зменшення розміру штрафу.

Матеріали справи свідчать, що позивачем не надано до суду доказів настання або можливості настання негативних наслідків, спричинених невірним зазначенням Товариством з обмеженою відповідальністю Проміндустрія у перевізному документі (накладній) маси нетто, яка фактично становила більше від вказаної, доказів створення цим небезпеки на залізничному транспорті, спричинення збитків залізниці чи іншим учасникам господарських відносин.

Отже, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення вимог позивача є правомірним.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також із дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування відсутні.

Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім наведених у мотивувальній частині постанови взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця частково.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі № 910/10751/21 за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі № 910/10751/21 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі № 910/10751/21 залишити без змін.

2. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця .

3. Матеріали справи № 910/10751/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич