Постанова

від 17.01.2022 по справі 910/9754/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2022 р. Справа № 910/9754/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Попікової О.В.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 (повний текст складено 19.10.2021)

у справі №910/9754/21 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 582103,31 грн.

за участю секретаря судового засідання: Руденко Н.С.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача (в режимі відеоконференції): Сахнов Д.А., адвокат;

- відповідача Левченко Д.Ю., адвокат;

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 582103,31 грн., з яких: 138388,90 грн. пеня, 160518,70 грн. штраф, 60371,39 грн. 3% річних, 222824,32 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем з 25.07.2020 до 10.06.2021 своїх грошових зобов`язань з оплати вартості переданої у червні 2020 року електроенергії за договором №15625/01 від 27.09.2018.

Державне підприємство "Гарантований покупець" подало зустрічний позов про визнання недійним п. 4.6. договору №15625/01 від 27.09.2018.

Обґрунтовуючи підстави зустрічного позову, позивач посилався на те, що пункт 4.6 вказаного договору, яким передбачено стягнення з ДП Гарантований покупець штрафних санкцій за порушення грошових зобов`язань перед ТОВ Єдиний Енергостандарт , зумовлює істотне порушення балансу договірних прав і обов`язків сторін у договорі на шкоду ДП "Гарантований Покупець", а положення оспорюваного пункту договору є явно несправедливими, суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2021 зустрічний позов ДП Гарантований покупець залишено без розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт" задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт" 3% річних у розмірі 60371,39 грн., інфляційних втрат у розмірі 222824,32 грн., зменшено на 90% заявлений до стягнення розмір пені та фактично присуджено до стягнення 13838,85 грн. пені, а також зменшено на 99% заявлений до стягнення з відповідача штраф та фактично присуджено до стягнення 1605,19 грн. штрафу, судовий збір у розмірі 8731,55 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині оплати отриманої у червні 2020 року електроенергії за Договором №15625/01, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/11355/20 від 09.02.2021, яке набрало законної сили, а тому, заявлені позивачем до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних в порядку статті 625 ЦК України підлягають задоволенню. При цьому, місцевий господарський суд, врахувавши заяву відповідача, зокрема, про зменшення заявлених до стягнення з нього пені та штрафу, керуючись наданим статтею 233 ГК України та статтею 551 ЦК України правом на таке зменшення, зменшив заявлений до стягнення з відповідача розмір штрафу на 99%, а заявлений до стягнення з відповідача розмір пені на 90% (при цьому, здійснивши власний перерахунок розміру заявленої до стягнення пені).

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення виробництва електричної енергії з альтернативних джерел покладено як на відповідача, так і на ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго". Джерелом надходження грошових коштів для розрахунків з продавцями електричної енергії за "зеленим" тарифом є платежі, пов`язані з оплатою ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" послуг ДП "Гарантований Покупець" із забезпеченням збільшення частки виробництва електроенергії з альтернативних джерел, а оскільки ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" не здійснює своєчасних розрахунків з ДП "Гарантований Покупець", то це виключає фактичну можливість здійснення останнім розрахунків з позивачем. Крім того, скаржник зазначає, що місцевий господарський суд безпідставно не врахував позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 при розгляді заяви ДП Гарантований покупець про зменшення заявлених до стягнення з нього в порядку статті 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 відмовлено Державному підприємству "Гарантований покупець" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/9754/21 залишено без руху; запропоновано Державному підприємству "Гарантований покупець" протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки, а саме, надати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 6719,40 грн.

23.11.2021 від Державного підприємства "Гарантований покупець", на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021, надійшов лист з платіжним дорученням про сплату судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/9754/21; витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9754/21; розгляд справи №910/9754/21 призначено на 17.01.2022.

28.12.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

28.12.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено; повідомлено, що судове засідання 17.01.2022 відбудеться в режимі відеоконференції. Ухвала підписана у перший робочий день після виходу судді Корсака В.А. з відпустки - 17.01.2022.

У судовому засіданні 17.01.2022 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення скасувати з підстав викладених в ній.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення залишити в силі.

Крім того, у судовому засіданні представник скаржника заявив клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб: Кабінет Міністрів України та ПАТ НЕК Укренерго , оскільки вважає, що УМ України зобов`язаний вживати дії щодо врегулювання ситуації щодо Гарантованого покупця з метою своєчасних розрахунків з виробниками електричної енергії, а рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки НЕК Укренерго .

Колегія суддів відхилила вказане клопотання скаржника, оскільки останнім не доведено, що оскаржуване судове рішення впливає на права або обов`язки вказаних осіб а у разі, якщо прийняті у даній справі судові рішення стосуються прав та обов`язків вказаних осіб, останні не позбавлені права оскаржити такі судові рішення до суду касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 статті 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт" (ВАД) 27.09.2018 було укладено договір № 15625/01, у відповідності до п. 1.1 якого ВАД зобов`язався продавати, а ДПЕ зобов`язався купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору.

30.06.2019 між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ), Державним підприємством "Гарантований Покупець" (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт" (виробник за "зеленим" тарифом) було укладено додаткову угоду № 321/01 до договору від 27.09.18. № 15625/01, в преамбулі якої визначено, що з метою реалізації вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" в частині правонаступництва гарантованого покупця за договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом між ДПЕ та виробником електричної енергії, уклали цю додаткову угоду про зміну сторони зобов`язання договору про купівлю-продаж електричної енергії між ДПЕ та суб`єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії від 27.09.2018 №15625/01 та приведення такого договору у відповідність до Типового договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641.

Згідно з п.п. 1,2 додаткової угоди №321/01 від 30.06.2019 до договору №15625/01 сторони дійшли згоди в преамбулі договору №15625/01 слова: "Державне підприємство "Енергоринок" (ДПЕ)" замінити на слова: "Державне підприємство "Гарантований Покупець" (гарантований покупець)"; статті 1-10 договору №15625/01 замінено статтями 1-8 нової редакції, яка викладена в цій додатковій угоді.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції вірно встановив, що з укладенням додаткової угоди №321/01 від 30.06.2019 до договору №15625/01 відбулась заміна покупця виробленої Товариством з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт" електроенергії, а умови договору №15625/01 викладено у новій редакції, з метою приведення його змісту у відповідність з Типовим договором про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - "НКРЕКП) від 26.04.19. №641.

Крім того, 29.04.2020 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1291/01/20 до договору №15625/01 від 27.09.2018, а 11.02.2021 - додаткову угоду №461/01/21 до договору №15625/01 від 27.09.2018.

Відповідно до п. 1.1 договору в редакції додаткової угоди №321/01 виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (надалі Порядок).

Пунктами 2.3 - 2.5 договору виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а Гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Виробник за "зеленим" тарифом продає Гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку, відповідно до глави 7 Порядку. Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Пунктом 4.1 договору унормовано, що виробник за "зеленим" тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору.

Пунктом 4.5 договору встановлено, що гарантований покупець зобов`язаний: купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у виробника за "зеленим" тарифом електричну енергію.

Згідно з п. 4.6. договору в редакції додаткової угоди №461/01/21 від 11.02.2021 Гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) на кожен день прострочення оплати. З Гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку штати. Сплата Гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробників за "зеленим" тарифом.

Якщо виробник за "зеленим" тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і Регулятор вже встановив "зелений" тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030) (п. 7.4. договору).

Згідно з п. 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Пунктом 10.4 Порядку передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.

На виконання умов Договору у червні 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт" було вироблено та продано, а гарантованим покупцем придбано електричну енергію у загальному обсязі 605 358 695 кВт*год на суму 2 392 205,31 грн., про що між сторонами було складено та підписано акти купівлі-продажу електроенергії за червень 2020 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі №910/11355/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021, позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт" заборгованість у розмірі 2 293 124,35 грн. за поставлену у червні 2020 року згідно з договором електричну енергію та судовий збір у розмірі 34 396,87 грн.

Відповідно до ч. 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При прийнятті судового рішення у справі №910/11355/20 встановлені, зокрема, такі обставини:

- у позивача наявна ліцензія на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, видана на підставі постанови НКРЕКП від 14.08.18. №841;

- відповідач є визначеним Кабінетом Міністрів України державним підприємством для виконання функцій гарантованого покупця електричної енергії з метою забезпечення загальносуспільних інтересів та виконання гарантій держави щодо купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, за встановленим "зеленим" тарифом або за аукціонною ціною;

- в рамках дії договору між позивачем та відповідачем виникли правовідносини купівлі-продажу виробленої позивачем електричної енергії за "зеленим" тарифом;

- в червні 2020 року позивачем було продано, а відповідачем придбано вироблену за "зеленим" тарифом електричну енергію в обсязі 605.358 кВт*год. на суму 2 392 205,31 грн.;

- відповідачем було оплачено за придбану в червні 2020 року у позивача електроенергії суму коштів у розмірі 99 080,96 грн.

Як вказувалось вище, спір у даній справі виник у зв`язку із неналежним, виконанням відповідачем зобов`язання по оплаті придбаної у червні 2020 року згідно з договором електроенергії, що встановлено у судовому рішенні у справі №910/11355/20, у зв`язку з чим, як стверджує позивач, наявні підстави для стягнення з відповідача пені у розмірі 138388,90 грн., штрафу у розмірі 160518,70 грн., 3% річних у розмірі 60371,39 грн. та інфляційних втрат у розмірі 222824,32 грн.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 173 ГК України установлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина перша статті 174 ГК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною першою статті 275 та частинами шостою, сьомою статті 276 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно із частиною першою статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; виконання функцій постачальника універсальних послуг; виконання функцій постачальника "останньої надії"; надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування "зеленого" тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку. Для забезпечення загальносуспільних інтересів відповідно до частини третьої цієї статті Кабінет Міністрів України може покладати на учасників ринку інші спеціальні обов`язки з дотриманням норм цієї статті.

Частиною другою статті 65 цього ж Закону передбачено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зеленим" тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

За змістом частин четвертої, п`ятої статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Відповідно до пункту 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів (пункт 10.4 Порядку).

Відповідно до пунктів 12.3., 12.6. Порядку гарантований покупець до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та направляє ОСП підписані зі своєї сторони два примірники акта приймання-передачі разом з розрахунками, що є додатками до акта приймання-передачі. ОСП після отримання двох примірників акта приймання-передачі повертає гарантованому покупцю протягом одного робочого дня підписаний зі своєї сторони уповноваженою особою примірник акта приймання-передачі. У випадку здійснення перерахунку гарантованим покупцем розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел до акта приймання-передачі з ОСП укладається акт корегування. Після підписання ОСП акта корегування гарантований покупець надає Регулятору корегований розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та копію акта корегування для затвердження.

Таким чином, відповідач зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи (два авансових та один за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом двох робочих днів з дати затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розміру вартості послуги.

Розмір вартості послуг за червень 2020 року був затверджений постановою НКРЕКП №1435 від 22.07.2020 Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП Гарантований покупець у червні 2020 року .

Таким чином, в силу приписів статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 10.4 Порядку, п. 3.3 Договору та положень статті 530 ЦК України грошове зобов`язання по розрахунку в обсязі 100% за придбану у позивача у червні 2020 року в рамках виконання Договору електричну енергію мало було бути виконано відповідачем протягом двох робочих дні з моменту затвердження розміру вартості послуг Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, тобто до 24.07.2020 включно.

Як стверджує позивач, та встановлено судом першої інстанції, 09.06.2021 відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості за червень 2020 року у розмірі 286 641,53 грн.

Крім того, згідно з актом коригування до акта купівлі-продажу електричної енергії за червень 2020 року від 30.06.2020, у якому вартість електроенергії збільшено на 7,90 грн., є вірним висновок місцевого господарського суду про те, що заборгованість відповідача перед позивачем на дату розгляду даного спору становить 2006490,72 грн., та складається з: 2293124,35 грн. /заборгованість, встановлена рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/11355/20/ + 7,90 грн. - 286641,53 грн. /часткова оплата заборгованості за червень 2020 року, здійснена відповідачем 09.06.2021).

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3 ч. 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням зокрема 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Місцевий господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3% річних у розмірі 60371,39 грн. та інфляційних втрат у розмірі 222824,32 грн. з урахуванням встановлених у справі обставин, прийшов до правомірного висновку про стягнення вказаних сум з відповідача (при цьому, відповідач не надав ані контррозрахунку проти заявлених до стягнення з нього сум інфляційних втрат та 3% річних, ані будь-яких заперечень щодо невірності їх нарахування, тощо).

При цьому, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про відхилення клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення з нього 3% річних та інфляційних, обґрунтоване позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, оскільки обставини справи у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду є відмінними від обставин даної справи, адже у справі №902/417/18 сторонами збільшено розмір 3% річних, встановлений у статті 625 ЦК України, до 40%, що свідчить про неподібність відносин у вказаній справі та даній. (Цим самим спростовуються й доводи апеляційної скарги, обґрунтовані вказаною постановою Великої Палати Верховного Суду).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за "зеленим" тарифом.

За визначенням частин 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 551 ЦК України унормовано, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Перевіривши здійснений місцевим господарським судом розрахунок штрафу, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про зменшення заявлених позивачем до стягнення з відповідача штрафної санкції з 1592860,98 грн. до 592860,98 грн. та штрафу з 713221,34 грн. до 71322,13 грн. з огляду на таке.

Частина 3 статті 551 ЦК України дозволяє зменшити розмір неустойки за рішенням суду за наявності кількох умов: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов`язання збитків; за наявності інших обставин, що мають істотне значення. При чому законодавцем не визначено переліку таких обставин. Це питання вирішується на підставі аналізу конкретної ситуації. Зокрема, істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов`язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тощо.

Норми статті 233 ГК України визначають, як обставини, що беруться до уваги у випадку зменшення неустойки, ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть учать у зобов`язанні, не лише майнові, але і інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Правила частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Разом з цим наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафу та неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 25.02.2020 у справі №903/322/19, від 07.04.2020 у справі №904/1936/19, від 12.05.2020 у справі 910/9767/19, від 29.04.2020 у справі №917/693/19 та від 26.05.2020 у справі №916/2586/19.

З огляду на встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про зменшення вказаних вище штрафних санкцій, які підлягають до стягнення з відповідача:зменшення розміру пені на 90% до 13 838,85 грн., та штрафу на 99% до 1 605,19 грн. адже заявлені позивачем розміри штрафів є великими, при цьому позивачем не заявлялося про понесення ним реальних збитків, або про погіршення матеріального стану підприємства у зв`язку з порушенням виконання відповідачем умов договору поставки, тощо. При цьому, місцевим господарським судом правомірно враховані обставини, які на думку апеляційного суду правомірно розцінені місцевим господарським судом як виняткові, як-то: визначення єдиним напрямком діяльності ДП "Гарантований покупець" - виконання функцій гарантованого покупця електричної енергії; - встановлення положеннями ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" безумовного зобов`язання ДП "Гарантований покупець" купувати весь обсяг відпущеної виробниками електричної енергії, загальна кількість яких станом на дату розгляду даної справи відповідно до Реєстру виробників за "зеленим" тарифом близько однієї тисячі; - породження наведеним обов`язком безумовного грошового зобов`язання ДП "Гарантований покупець" по оплаті визначеній кількості суб`єктів господарювання придбаного обсягу виробленої ними електричної енергії, загальна заборгованість перед яким станом на 31.12.2020 становить більш як 3,6 мільярдів гривень; - неможливість забезпечення виконання зобов`язань з оплати електричної енергії за "зеленим" тарифом, придбаної гарантованим покупцем у виробників, в інший спосіб ніж шляхом додержання механізму, встановленого наведеними Законом та Порядком (отримання коштів від подальшого продажу такої електроенергії на користь ПАТ "НЕК "Укренерго"); - неналежне виконання ПАТ "НЕК "Укренерго" обов`язку щодо забезпечення надходження грошових коштів на рахунок ДП "Гарантований покупець" в якості розрахунків за передану останнім електроенергію, обсяг заборгованості в рамках чого на сьогоднішній день становить більше 3,4 мільярдів гривень.

Доводи апелянта про те, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від ПрАТ "НЕК "Укренерго", яке, на його думку, неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання, не можуть вплинути на результат розгляду даної справи, оскільки за укладеним між сторонами договором саме відповідач взяв на себе обов`язок купувати електроенергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та Порядку, позаяк.

Посилання скаржника на те, що порушення грошового зобов`язання сталось не з його вини не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення ДП "Гарантований покупець" від відповідальності за порушення виконання грошових зобов`язань. При цьому, як вказувалось вище, місцевий господарський суд врахував доводи скаржника при розгляді його клопотання про зменшення штрафних санкцій, наслідком чого є зменшення останніх на 90% (пеня) та 99% (штрафу).

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись статями 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/9754/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/9754/21 залишити без змін.

Справу №910/9754/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 18.01.2022.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак