Постанова

від 02.12.2021 по справі 910/19856/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2021 р. Справа№ 910/19856/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Разіної Т.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Линник А.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 02.12.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 (повний текст підписано 27.04.2021)

у справі № 910/19856/20 (суддя Алєєва І.В.)

за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт

про стягнення 5 260 329, 83 грн.

В судовому засіданні 02.12.2021 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт про стягнення 5 260 329, 83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 09.02.2008 №76, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у справі №910/19856/20 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) основний борг у розмірі 4 186 468,94 грн., пеню у розмірі 467 521,93 грн., інфляційні втрати у розмірі 113 891,25 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 71 518,23 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано наявністю правових підстав для часткового задоволення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач 24.05.2021 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у стягненні пені та прийняти нове в цій частині про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права, а саме безпідставним застосуванням норми Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996 №543/96-ВР, що призвело до порушення норм процесуального права та прийняття необгрунтованого рішення в частині відмови у стягненні пені в повній сумі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- норми Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань до спірних правовідносин не застосовуються, та з урахуванням положень ст.551 ЦК України, ч.4 ст.231 ГК України, позивачем проведено нарахування пені на підставі положень договору та додаткової угоди, оскільки в даних відносинах така міра відповідальності як пеня не регулюється іншими актами законодавства, окрім положень договору.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 09.06.2021 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 15.07.2021.

В судових засіданнях апеляційної інстанції по справі оголошувались перерви, останній раз на 30.09.2021.

30.09.2021 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді Скрипки І.М. на самоізоляції.

Після виходу головуючого судді з самоізоляції, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 розгляд справи призначено на 04.11.2021.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 02.11.2021 у зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І. на лікарняному, передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2021 колегією суддів у визначеному складі відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 02.12.2021.

Явка представників сторін

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 02.12.2021 підтримав апеляційну скаргу з відстав, викладених у ній, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 02.12.2021 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини його неявки суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

09.02.2008 між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (з 27.12.2012 перейменовано у Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (позивач) та ТОВ Стандарт (забудовник, відповідач) укладено Договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва №76.

Предметом вказаного договору є сплата Забудовником пайової участі (внесків) на створення інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (далі - пайовий внесок) у зв`язку з будівництвом житлового будинку (загальна площа квартир 3822,60 кв.м.) з художніми майстернями загальною площею 58, 90 кв.м., адміністративними приміщеннями (офіси) загальною площею 893, 90 кв.м. та підземним паркінгом загальною площею 1315, 00 кв.м. по вул. Нагірній, 15 у Шевченківському районі м. Києва.

18.04.2008 між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору пайової участі, умовами якої сторони погодили продовження строків сплати пайової участі, а саме Забудовник сплачує пайовий внесок, вказаний у п. 2.1 цього Договору, у строк з квітня 2008 року по грудень 2008 року включно рівними частинами, щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця, на бюджетний рахунок зазначений у цій угоді.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2020 по справі №910/15829/19 позовні вимоги Департаменту економіки та інвестицій до ТОВ Стандарт про визнання додаткової угоди до договору укладеною задоволено.

Визнано укладеною додаткову угоду №2 до договору пайової участі від 09.02.2008 №76, укладеного між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ Стандарт у редакції Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яка викладена в резолютивній частині рішення.

Повний текст рішення суду складено 13.03.2020. Рішення суду у встановленому законом порядку не оскаржувалось, а тому з урахуванням приписів ст. 256 ГПК України набрало законної сили через 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 2 Додаткової угоди №2 (зміст Додаткової угоди № 2 викладено у резолютивній частині вказаного вище рішення суду) встановлено, що згідно договору пайової участі від 09.02.2008 № 76 забудовником, станом на 06.02.2020 перераховані пайові кошти у сумі 259 733, 34 грн. (без ПДВ).

Пунктом 3 Додаткової угоди №2 сторони зазначили, що враховуючи пункт 2 цієї Угоди встановити, що заборгованість по договору пайової участі від 09.02.2008 № 76 (із змінами), згідно з розрахунком 1 від 06.02.2020, становить 4 041 984,09 грн. (чотири мільйони сорок одна тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири гривні 09 копійок) (в т.ч. пеня 198 032, 29 грн.) (без ПДВ). Даний розрахунок є невід`ємною частиною цієї Угоди.

Сторони п.5 Додаткової угоди №2 зазначили, що враховуючи пункт 4 цієї Угоди додатковий пайовий внесок згідно з розрахунком 2 від 06.02.2020 становить 342 517, 14 грн. (триста сорок дві тисячі п`ятсот сімнадцять гривень 14 копійок) (без ПДВ). Даний розрахунок є невід`ємною частиною цієї Угоди.

Пунктом 6 Додаткової угоди № 2 встановлено, що відповідно до пунктів 3 та 5 цієї Угоди Забудовник зобов`язується перерахувати:

6.1. пеню у сумі 198 032, 29 грн. (сто дев`яносто вісім тисяч тридцять дві грн.

29 коп.) (без ПДВ);

6.2. заборгованість (крім пені) по сплаті пайового внеску у сумі 3 843 951, 80 грн.

(три мільйони вісімсот сорок три тисячі дев`ятсот п`ятдесят одна гривня

80 коп.) (без ПДВ);

6.3. додатковий пайовий внесок у сумі 342 517, 14 грн. (триста сорок дві тисячі п`ятсот сімнадцять грн 14 коп.) (без ПДВ)

в термін який не перевищує 30 днів, з дня набрання рішення суду законної сили на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету за реквізитами зазначеними у додатковій угоді.

За умовами визначеними Додатковою Угодою №2 Забудовник зобов`язується сплатити додатковий пайовий внесок у розмірі 342 517, 14 грн., пеню у сумі 198 032, 29 грн. та заборгованість (крім пені) по сплаті пайового внеску у сумі 3 843 951, 80 грн. у строк до 02.05.2020 включно.

Станом на 27.10.2020 відповідач не виконав свої зобов`язання за Додатковою угодою № 2, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Із змісту ст. 525 ЦК України випливає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Умовами Додаткової угоди № 2 до договору пайової участі визначено обов`язок відповідача у строк, визначений угодою сплатити позивачу заборгованість по сплаті пайового внеску у сумі 3 843 951, 80 грн. та додатковий пайовий внесок у сумі 342 517, 14 грн., всього на загальну суму по пайовому внеску 4 186 468, 94 грн., однак відповідач вказані внески не сплатив, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 4 186 468, 94 грн. Доказів на спростування вказаної заборгованості відповідача перед позивачем матеріали справи не містять.

Беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав належним чином, факт наявності заборгованості відповідача за договором не спростований, доказів їх сплати суду не надано, у той час як розмір заявленої до стягнення заборгованості в сумі 4 186 468, 94 грн. позивачем доведено у повному обсязі, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача основної суми боргу.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Умовами п. 2 Додаткової угоди № 2 визначено, що розмір несплаченої частки сплачується Забудовником у сумі скоригованій Департаментом економіки та інвестицій на індекс інфляції (накопичувальний) від дати розрахунку коштів (крім пені) визначених в пункті 6 цієї Угоди. У випадку, якщо індекс інфляції (накопичувальний) є меншим за 100 % коригування суми первинного платежу не відбувається.

Позивачем було заявлено вимоги про стягнення 113 891, 25 грн. інфляційних втрат.

Місцевий господарський суд, встановивши порушення відповідачем зобов`язань за Договором, перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам з урахуванням п. 7.2. Додаткової угоди № 2, по яким заявлено інфляційне нарахуванням, дійшов висновку про їх обґрунтованість на наявність підстав для стягнення.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 4 186 468, 94 грн. та 113 891, 25 грн. інфляційних втрат, позивачем в суді апеляційної інстанції не оскаржується, а тому у відповідності до положень ст.269 ГПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного позивачем в апеляційній скарзі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, позицію представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Задовольняючи частково позов в частині стягнення 467 521,93 грн. пені, місцевий господарський суд виходив з приписів ст.3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та власного математичного розрахунку пені, який в оскаржуваному рішенні не наведений.

Доводи же апелянта зводяться до того, що норми Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань до спірних правовідносин не застосовуються, та з урахуванням положень ст.551 ЦК України, ч.4 ст.231 ГК України, позивачем проведено нарахування пені на підставі положень договору та додаткової угоди, оскільки в даних відносинах така міра відповідальності як пеня не регулюється іншими актами законодавства, окрім положень договору.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Приписами ст.230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача крім пені, визначеної п. 6.1. Додаткової угоди № 2 у сумі 198 032, 29 грн (без ПДВ), пеню у загальному розмірі 761 937, 35 грн., розраховану у відповідності до п. 7.1. Додаткової угоди № 2, всього на загальну суму 959 969, 64 грн.

Відповідно до п. 7.1. Додаткової угоди №2 у разі прострочення строків сплати коштів (крім пені), визначених у пункті 6 цієї Угоди забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від нарахованої суми за кожну добу прострочення строку сплати.

Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, пеня у загальному розмірі 761 937, 35 грн., розрахована у відповідності до п. 7.1. Додаткової угоди №2 (пеня на дату розрахунку 08.12.2020 за 182 дня на суму заборгованості 4 186 468,94 грн., виходячи з розміру 0,1% від суми боргу за добу, що становить 4186,74 грн. х 182 дня (з 03.05.2020) = 761 937, 35 грн.)

Враховуючи положення ст.ст.1,3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , ч. 6 ст. 232 ГК України, колегія суддів приходить до висновку, що до стягнення підлягає пеня за період з 03.05.2020 по 01.11.2020 за 182 дня на суму боргу 4 186 468,94 грн., в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується, що становить 268 851,54 грн.

Всього до стягнення підлягає 466 883,83 грн. пені, виходячи з розрахунку: 268 851,54 грн. (за період з 03.05.2020 по 01.11.2020 за 182 дні) + 198 032,29 грн. за умовами додаткової угоди №2.).

Місцевий господарський суд не звернув уваги на вказані обставини справи, не навів в оскаржуваному рішенні детального розрахунку розміру пені, що підлягає до стягнення, а тому дійшов помилкового математичного розрахунку в розмірі пені, що підлягає задоволенню.

При цьому судом правомірно застосовано положення ч.ч.1,3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , а посилання апелянта на преамбулу закону, відповідно до якої дія цього закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту на інших платежів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб`єктів переказу грошей через платіжні системи , відхиляються судом як помилкові, оскільки обставини даної справи відрізняються від умов, вказаних в преамбулі Закону, за яких дія закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі, але рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням резолютивної частини рішення в редакції даної постанови.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта, а судові витрати за подання позовної заяви підлягають стягненню пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у справі № 910/19856/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у справі № 910/19856/20 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт (04107, місто Київ, вул. Нагірна, будинок 15, ідентифікаційний код 22907172) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вул. Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 04633423)4 186 468,94 грн. боргу, 113 891,25 грн. інфляційних втрат, 466 883,83 грн. пені, 71 511,56 грн. судового збору за подання позовної заяви.

3. В решті позову відмовити.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги залишити за позивачем.

4. Доручити Господарському суду м.Києва видати наказ.

5. Матеріали справи № 910/19856/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 18.01.2021 після виходу суддів колегії з лікарняного та відпусток.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Т.І. Разіна

Ю.Б. Михальська