Рішення

від 26.04.2021 по справі 910/19856/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.04.2021Справа № 910/19856/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт

про стягнення 5 260 329, 83 грн.

За участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 26.04.2021.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт про стягнення 5 260 329, 83 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свої зобов`язань за договором пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 09.02.2008 № 76, в наслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 позовну заяву Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження у справі призначено на 22.02.2021.

Судове засідання 22.02.2021 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Алєєвої І.В. на лікарняному.

Суддя Алєєва І.В. перебувала на лікарняному з 09.02.2021 по 26.02.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 розгляд справи призначено на 22.03.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2021 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено судове засідання на 05.04.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.04.2021.

Представник позивача у судовому засіданні 26.04.2021 надав свої усні пояснення та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 26.04.2021 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином .

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду були направлені судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із вищевказаними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення учасників судового процесу - відповідача.

Крім того, суд враховує, що явка представників учасників у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а сам відповідач не повідомляв суд про наміри подання доказів чи неможливості їх подання, а також про намір представника взяти участь у судовому засіданні.

Відповідач не подав до суду відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 26.04.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

09.02.2008 між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (з 27.12.2012 перейменовано у Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (позивач) та ТОВ Стандарт (забудовник, відповідач) укладено Договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва № 76.

Предметом вказаного договору є сплата Забудовником пайової участі (внесків) на створення інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (далі - пайовий внесок) у зв`язку з будівництвом житлового будинку (загальна площа квартир 3822,60 кв.м.) з художніми майстернями загальною площею 58, 90 кв.м., адміністративними приміщеннями (офіси) загальною площею 893, 90 кв.м. та підземним паркінгом загальною площею 1315, 00 кв.м. по вул. Нагірній, 15 у Шевченківському районі м. Києва.

18.04.2008 між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору пайової участі, умовами якої сторони погодили продовження строків сплати пайової участі, а саме Забудовник сплачує пайовий внесок, вказаний у п. 2.1 цього Договору, у строк з квітня 2008 року по грудень 2008 року включно рівними частинами, щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця, на бюджетний рахунок зазначений у цій угоді.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2020 по справі № 910/15829/19 позовні вимоги Департаменту економіки та інвестицій до ТОВ Стандарт про визнання додаткової угоди до договору укладеною задоволено.

Визнано укладеною додаткову угоду № 2 до договору пайової участі від 09.02.2008 № 76 укладеного між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ Стандарт у редакції Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яка викладена в резолютивній частині рішення.

Повний текст рішення суду складено 13.03.2020. Рішення суду у встановленому законом порядку не оскаржувалось, а тому з урахуванням приписів ст. 256 ГПК України набрало законної сили через 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 2 Додаткової угоди № 2 (зміст Додаткової угоди № 2 викладено у резолютивній частині вказаного вище рішення суду) встановлено, що згідно договору пайової участі від 09.02.2008 № 76 забудовником, станом на 06.02.2020 перераховані пайові кошти у сумі 259 733, 34 грн (без ПДВ).

Пунктом 3 Додаткової угоди № 2 сторони зазначили, що враховуючи пункт 2 цієї Угоди встановити, що заборгованість по договору пайової участі від 09.02.2008 № 76 (із змінами), згідно з розрахунком 1 від 06.02.2020, становить 4 041 984,09 грн (чотири мільйони сорок одна тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири гривні 09 копійок) (в т.ч. пеня 198 032, 29 грн) (без ПДВ). Даний розрахунок є невід`ємною частиною цієї Угоди.

Сторони п. 5 Додаткової угоди № 2 зазначили, що враховуючи пункт 4 цієї Угоди додатковий пайовий внесок згідно з розрахунком 2 від 06.02.2020 становить 342 517, 14 грн (триста сорок дві тисячі п`ятсот сімнадцять гривень 14 копійок) (без ПДВ). Даний розрахунок є невід`ємною частиною цієї Угоди.

Пунктом 6 Додаткової угоди № 2 встановлено, що відповідно до пунктів 3 та 5 цієї Угоди Забудовник зобов`язується перерахувати:

6.1. пеню у сумі 198 032, 29 (сто дев`яносто вісім тисяч тридцять дві грн

29 коп.) (без ПДВ);

6.2. заборгованість (крім пені) по сплаті пайового внеску у сумі 3 843 951, 80 грн

(три мільйони вісімсот сорок три тисячі дев`ятсот п`ятдесят одна гривня

80 коп.) (без ПДВ);

6.3. додатковий пайовий внесок у сумі 342 517, 14 грн (триста сорок дві тисячі п`ятсот сімнадцять грн 14 коп.) (без ПДВ)

в термін який не перевищує 30 днів, з дня набрання рішення суду законної сили на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету за реквізитами зазначеними у додатковій угоді.

За умовами визначеними Додатковою Угодою № 2 Забудовник зобов`язується сплатити додатковий пайовий внесок у розмірі 342 517, 14 грн, пеню у сумі 198 032, 29 грн та заборгованість (крім пені) по сплаті пайового внеску у сумі 3 843 951, 80 грн у строк до 02.05.2020 включно.

Станом на 27.10.2020 відповідач не виконав свої зобов`язання за Додатковою угодою № 2, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Із змісту ст. 525 ЦК України випливає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначалось умовами Додаткової угоди № 2 до договору пайової участі визначено обов`язок відповідача у строк визначений угодою сплатити позивачу заборгованість по сплаті пайового внеску у сумі 3 843 951, 80 грн та додатковий пайовий внесок у сумі 342 517, 14 грн всього на загальну суму по пайовому внеску 4 186 468, 94 грн, однак відповідач вказані внески не сплати, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 4 186 468, 94 грн. Доказів на спростування вказаної заборгованості відповідача перед позивачем матеріали справи не містять.

За наведених обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав належним чином, факт наявності заборгованості відповідача за договором не спростований, доказів їх сплати суду не надано, у той час як розмір відповідно заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 4 186 468, 94 грн позивачем доведено у повному обсязі, господарський суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача вказаної суми заборгованості підлягає задоволенню.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача крім пені, визначеної п. 6.1. Додаткової угоди № 2 у сумі 198 032, 29 грн (без ПДВ), пеню у загальному розмірі 761 937, 35 грн розрахованої у відповідності до п. 7.1. Додаткової угоди № 2, всього на загальну суму 959 969, 64 грн.

Відповідно до п. 7.1. Додаткової угоди № 2 у разі прострочення строків сплати коштів (крім пені), визначених у пункті 6 цієї Угоди забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від нарахованої суми за кожну добу прострочення строку сплати.

Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, з урахуванням приписів ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , здійснивши перевірку наданого позивачем математичного розрахунку пені, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про його неточність. Отже, за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у загальному розмірі пеня 467 521, 93 грн

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 113 891, 25 грн інфляційних втрат.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Умовами п. 2 Додаткової угоди № 2 визначено, що розмір несплаченої частки сплачується Забудовником у сумі скоригованій Департаментом економіки та інвестицій на індекс інфляції (накопичувальний) від дати розрахунку коштів (крім пені) визначених в пункті 6 цієї Угоди. У випадку, якщо індекс інфляції (накопичувальний) є меншим за 100 % коригування суми первинного платежу не відбувається.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам з урахуванням п. 7.2. Додаткової угоди № 2, по яким заявлено інфляційне нарахуванням, Господарський суд міста Києва вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі 113 891, 25 грн.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно задоволеним судовим вимогам.

Керуючись ст. 74, 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СТАНДАРТ (04107, місто Київ, ВУЛ. НАГІРНА, будинок 15, ідентифікаційний код 22907172) на користь ДЕПАРТАМЕНТУ ЕКОНОМІКИ ТА ІНВЕСТИЦІЙ ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) (01044, місто Київ, ВУЛ. ХРЕЩАТИК, будинок 36, ідентифікаційний код 04633423) заборгованість у розмірі 4 186 468 (чотири мільйони сто вісімдесят шість тисяч чотириста шістдесят вісім) грн 94 коп., пеню у розмірі 467 521 (чотириста шістдесят сім тисяч п`ятсот двадцять одну) грн 93 коп., інфляційні втрати у розмір 113 891 (сто тринадцять тисяч вісімсот дев`яносто одну) грн 25 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 71 518 (сімдесят одну тисячу п`ятсот вісімнадцять) грн 23 коп.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 27.04.2021.

Суддя І.В. Алєєва