Рішення

від 24.01.2022 по справі 911/2702/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.01.2022Справа № 911/2702/21

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСФЕОЛАБ" (11602, Житомирська обл., місто Малин(пн), вулиця Гагаріна, будинок 2, кімната 4) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" (04050, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 44) про стягнення 167 125,00 грн,

Без виклику сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.10.2021 року з Господарського суду Київської області на адресу Господарського суду міста Києва надійшла за підсудністю позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСФЕОЛАБ" та ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" про стягнення 167 125,00 грн, та передана 22.10.2021 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позивачі просять суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" пропорційно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСФЕОЛАБ" - 38285,00 грн та на користь ОСОБА_1 - 128840,00 грн. як відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачам в повному обсязі матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

Ухвалою суду від 25.10.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСФЕОЛАБ" та ОСОБА_1 - залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

15.11.2021 від представника позивачів надійшла заява про виправлення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.11.2021 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

17.12.2021 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від представника відповідача разом з відзивом на позов надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Вищевказане клопотання останній обгрунтовує тим, що спір у даній справі стосується трьох аспектів:

- Питання щодо строку подання заяви про виплату страхового відшкодування;

- Питання щодо отримання Відповідачем заяви про виплату страхового відшкодування, оскільки Позивач стверджує, що направляв таку заяву поштою. Однак Відповідач стверджує, що не отримував поштою заяви на виплату страхового відшкодування поштою;

- Питання щодо доказів підтвердження направлення заяви із додатками до неї для Відповідача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.12.2021 в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін - відмовлено та запропоновано позивачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали надати письмові пояснення та/або належним чином завірені копії документів у підтвердження отримання заяви про виплату страхового відшкодування відповідачем з урахуванням вимог направлення документів засобами поштового зв`язку.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що Позивач не звертався до Страховика із заявою про виплату страхового відшкодування у межах річного строку, в той час, як ДТП мала місце 11.03.2020 року, а відтак відповідач правомірно відмовив у виплаті страхового відшкодування, що відображено у листі від 15.03.2021 справа № 210000401907.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 р. у справі № 465/4287/15 вимоги п.37.1.4 ст.37 Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий не звертався із заявою ані до Страховика, ані до суду. Таким чином, в даній постанові Верховний Суд зробив висновок, що в будь-якому разі строк звернення потерпілого до страховика щодо стягнення майнової шкоди обмежується річним строком

Окрім того відповідач звертає увагу суду, що у долучених позивачем в якості доказів направлення заяви про виплату страхового відшкодування відсутній: підпис працівника кур`єрської служби, відбиток календарного штемпеля та номер поштового відправлення, кількість документів - а тому із врахуванням вказаного на думку відповідача дані описи не є належними та допустимими доказами, оскільки складені із порушенням вимоги та не можуть прийматися до уваги судом, як доказ направлення листів ПрАТ УСК Княжа ВІГ .

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

11.03.2021 о 10:40 хв. у с. Крупське Миколаївського району Львівської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів автомобіля MERCEDES-BENZ ATEGO 815 , д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля DAF95XF 380 , д.р.н. НОМЕР_2 з напівпричіпом марки Kogel SN 24 д.р.н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 .

Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 02.06.2020 у справі №447/1234/20 ОСОБА_2 визнанано винним у скоєнні ДТП.

Наявною у справі копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 підтверджується, що напівпричіп марки Kogel SN 24 д.р.н НОМЕР_3 , належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРАНСФЕОЛАБ", копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 підтверджується, що автомобіль DAF95XF 380 , д.р.н. НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 .

Як зазначає представник позивачів 11.03.2020 року ТОВ "Трансфеолаб" повідомив Відповідача про вказану дорожньо-транспортну пригоду за телефоном гарячої лінії 0800501486.

Окрім того зазначає, що 16.03.2020 року ТОВ "Трансфеолаб" звернувся у відділення страхової компанії ПрАТ "Українська Страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" у м. Стрий Львівської області, з письмовим повідомленням та детальним описом ДТП, і одночасно запропонував Відповідачу направити свого представника для огляду пошкоджених транспортних засобів.

30.03.2020 року ТОВ "Трансфеолаб" було направлено телеграму у якій останній зокрема зазначив: Цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля DAF XF 95 р.н. НОМЕР_2 застрахована в ПрАТ Українська Страхова компанія КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів 123311982.

11.03.2020 року про дану дорожньо-транспортну пригоду ми повідомили по телефону ПрАТ Українська Страхова компанія КНЯЖА ВІЄНІ ПІІІІУРАНС ІІ`УІІ , а 16.03.2020 року з письмовим повідомленим звернулись відділення страхової компанії ПрАТ Українська Страхова компанія КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП у м. Стрий Львівської області.

У 10-денний термін з дня письмового повідомлення ПрАТ Українська Страхова компанія КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП не направила свого представника для огляду автомобіля DAF XF 95 р.н. НОМЕР_2 та визначення розміру завданої шкоди через його пошкодження під час ДТП.

У зв`язку з чим я замовив послуги експерта автотоварознавця для визначення розміру заподіяної майнової шкоди через пошкодження автомобіля DAF XF 95 р.н. НОМЕР_2 .

Прошу прибути 10 квітня 2020 року на 11.00 голину на заправку WOG в с. Угорсько Стрийського району Львівської області для участі в огляді автомобіля DAF XF 95 р.н НОМЕР_2 експертом з метою визначення розміру заподіяних збитків.

У випадку Вашої відсутності огляд буде проведено без вашої участі .

Однак будь-яких доказів направлення вищевказаної телеграми представником позивачів суду не надано, як і не надано доказів звернення 16.03.2020 року ТОВ "Трансфеолаб" до відділення страхової компанії ПрАТ "Українська Страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" у м. Стрий, Львівської області.

ТОВ "Трансфеолаб" та ОСОБА_1 звернулися до ПП "Експертно-діловий центр "Лідер" для оцінки вартості матеріального збитку завданого в результаті ДТП. У результаті проведення експертизи, станом на 17.02.2021 року вартість матеріального збитку становить 128 840,00 грн.

Як стверджує представник позивачів 22.02.2021 року ТОВ "Трансфеолаб", з урахуванням оцінки збитків завданих майну в результаті ДТП, направив в Стрийське представництво Відповідача (82400, Львівська область, Стрий, вулиця Богдана Хмельницького, 13) та в Львівську обласну дирекцію Відповідача (79019, м. Львів, вул. Ставова, 7 В) Заяву про виплату страхового відшкодування (напівпричіп "KOGEL SN24" р.н. НОМЕР_3 ) з додатками: копією Платіжного доручення №256, копією Звіту про оцінку вартості матеріального збитку (напівпричіп "KOGEL SN24" р.н. НОМЕР_3 ) та копією довіреності ТОВ "Трансфеолаб" від 02.01.2021 року, в якості доказів направлення долучено накладну № 012529 та № 012530, які направлені Кур`єрською службою (без найменування організації, яка здійснювала відправлення) від 22.02.2021.

Окрім того 22.02.2021 року ОСОБА_1 , з урахуванням оцінки збитків завданих майну в результаті ДТП, також направив в Стрийське представництво Відповідача (82400, Львівська область, Стрий, вулиця Богдана Хмельницького, 13) та в Львівську обласну дирекцію Відповідача (79019, м. Львів, вул. Ставова, 7В) Заяву про виплату страхового відшкодування (тягач DAF ХС 95 р.н. НОМЕР_2 ) з додатками: копією Платіжного доручення №256 та копією Звіту про оцінку вартості матеріального збитку (тягач DAF ХС 95 р.н. НОМЕР_2 ), в якості доказів направлення долучено накладну № 012527 та № 012528, які направлені Кур`єрською службою (без найменування організації, яка здійснювала відправлення) від 22.02.2021.

Як стверджує представник позивачів 03.03.2021 року директор ТОВ "Трансфеолаб" звернувся на гарячу лінію відповідача з метою отримання інформації з приводу виплати страхового відшкодування. Посилаючись на карантинні обмеження, оператор прийняв заявку на особистий прийом у Львівській обласній дирекції Відповідача на 11.03.2021 року, про що директор отримав смс повідомлення, у підтвердження чого останнім долучено скріншот такого смс повідомлення.

11.03.2021 року перебуваючи безпосередньо на особистому прийомі, директор ТОВ "Трансфеолаб" надав додаткові пояснення потерпілого, додавши до них копію Постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 02.06.2020 року у справі №447/1234/20; копію Звіту про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику тягача ( ОСОБА_1 ), копію Звіту про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику напівпричепа та копію договору оренди транспортного засобу від 12.09.2018 р.

Листом від 15.03.2021 у справі № 210000401907, одержувачем якого вказано ОСОБА_1 , відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування, аргументуючи тим, що станом на 15.03.2021 відповідач не отримував заяви про виплату страхового відшкодування, а отже на підставі п. 37.1.4 ст.37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" термін на подання страхового відшкодування сплинув.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку .

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Оцінюючи наведені представником позивачів обґрунтування щодо направлення 22.02.2021 року ТОВ "Трансфеолаб" до Стрийського представництва Відповідача (82400, Львівська область, Стрий, вулиця Богдана Хмельницького, 13) та у Львівську обласну дирекцію Відповідача (79019, м. Львів, вул. Ставова, 7 В) заяви про виплату страхового відшкодування (напівпричіп "KOGEL SN24" р.н. НОМЕР_3 ) з додатками: копією Платіжного доручення №256, копією Звіту про оцінку вартості матеріального збитку (напівпричіп "KOGEL SN24" р.н. НОМЕР_3 ) та копією довіреності ТОВ "Трансфеолаб" від 02.01.2021 року, а також направлення 22.02.2021 року ОСОБА_1 до Стрийського представництва Відповідача (82400, Львівська область, Стрий, вулиця Богдана Хмельницького, 13) та у Львівську обласну дирекцію Відповідача (79019, м. Львів, вул. Ставова, 7В) заяви про виплату страхового відшкодування (тягач DAF ХС 95 р.н. НОМЕР_2 ) з додатками: копією Платіжного доручення №256 та копією Звіту про оцінку вартості матеріального збитку (тягач DAF ХС 95 р.н. НОМЕР_2 ) суд дійшов такого висновку.

Так, для здійснення страхового відшкодування у Законі України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" детально регламентовано дії суб`єктів таких правовідносин, зокрема потерпілого (іншої особи, яка має право на отримання відшкодування) та страховика.

У пункті 35.1 статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

За змістом пункту 36.2. статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, а у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

За змістом наведених норм Закону, до числа юридично значимих дій потерпілого (іншої особи, яка має відповідне право), необхідних для отримання страхового відшкодування, належить, у тому числі, подання страховику заяви про страхове відшкодування.

Подання відповідної заяви як підстави для виплати страхового відшкодування не заперечує права потерпілого звернутися за судовим захистом у разі ігнорування страховиком такої заяви, незгоди із розміром визначеної страхової виплати чи із рішенням страховика про відмову у страховому відшкодуванні.

Згідно з п. п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода завдана майну потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 по справі №910/7449/17 надала висновок щодо застосування норм права, а саме: "закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про його виплату не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою та підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу збитку на підставі договору добровільного майнового страхування".

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

Так у підтвердження подання заяви про виплату страхового відшкодування представником позивачів долучено до матеріалів справи копії наступних накладних № 012529, № 012530 (направлені ТОВ "Трансфеолаб") та № 012527, № 012528 (направлені ОСОБА_1), відправлення за вищевказаними накладними здійснено Кур`єрською службою (без найменування організації, яка здійснювала відправлення) від 22.02.2021.

За змістом пункту 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, реєстрованим поштовим відправленням є поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку. При цьому, розрахунковим документом є документ, встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Пунктом 61 "Правил надання послуг поштового зв`язку" передбачено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

За змістом положень вищевказаних Правил, доказом, що підтверджує прийняття оператором поштового зв`язку поштового відправлення для пересилання - є виданий ним відправникові розрахунковий документ встановленої форми, разом з тим, опис вкладення є підтвердженням того, які саме документи вкладені до поштового відправлення.

Діяльність кур`єрських служб з надання послуг доставки поштових відправлень регулюється Законом України "Про поштовий зв`язок" та здійснюється у відповідності з положеннями Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, якими передбачено, що надання послуг поштового зв`язку (кур`єрська доставка поштових відправлень), окрім іншого, повинно підтверджуватись розрахунковим документом (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту.

Вищевказана позиція кореспондується в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.12.2019 у справі № 910/6447/18 .

Тобто, належними доказами надсилання заявником заяви є розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), виданий відправникові оператором поштового зв`язку при прийнятті реєстрованого поштового відправлення для пересилання та опис вкладення до цього листа, однак представником позивачів не було долучено окрім накладних інших документів у підтвердження направлення заяви про виплату страхового відшкодування, а відтак суд не приймає їх як належний доказ направлення.

Стосовно долученого представником позивачів скріншоту смс повідомлення про прийняття заявки ТОВ "Трансфеолаб" на особистий прийом у Львівській обласній дирекції Відповідача з метою отримання інформації з приводу виплати страхового відшкодування, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої ст. 91 ГПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно з частиною першою ст. 96 ГПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, регулюється положеннями Закону України від 22.05.2003 № 851-ІV Про електронні документи та електронний документообіг (далі - Закон № 851-ІV).

Відповідно до частин першої, третьої та п`ятої ст. 5 Закону № 851-ІV, електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Частинами першою та другою статті 6 Закону № 851-ІV передбачено, що електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу.

Положенням частин першої та третьої ст. 7 Закону № 851-ІV, оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис . Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.

Роздруківка скріншоту смс повідомлення не може вважатись електронним документом в розумінні частини першої статті 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг .

Аналогічна позиція міститься в постановах Верховного суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 28.12.2019 у справі № 922/788/19, від 16.03.2020 у справі № 910/1162/19, від 15.01.2020 у справі № 904/3165/19.

У листі від 15.03.2021 у справі № 210000401907, відповідач відмовив ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування, аргументуючи тим, що станом на 15.03.2021 відповідач не отримував заяви про виплату страхового відшкодування, а отже на підставі п. 37.1.4 ст.37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" термін на подання страхового відшкодування сплинув.

Як вбачається з позовної заяви, представник позивачів зазначив, що 11.03.2021 року перебуваючи безпосередньо на особистому прийомі, директор ТОВ "Трансфеолаб" надав додаткові пояснення потерпілого, додавши до них копію Постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 02.06.2020 року у справі №447/1234/20; копію Звіту про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику тягача ( ОСОБА_1 ), копію Звіту про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику напівпричепа та копію договору оренди транспортного засобу від 12.09.2018 р.

Однак серед означеного переліку документів відсутня заява про виплату страхового відшкодування, як і відсутні докази надання таких документів.

Відповідно до положення статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", остання не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19) зазначено, що законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена статтею 35 Закону № 1961-IV, а саме шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до МТСБУ за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування. Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до МТСБУ про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

У вказаній постанові судом також зазначено, що у системному зв`язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 цього Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

За результатом дослідження судової практики щодо розгляду даної категорії спорів, судом встановлено, що колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, передаючи ухвалою від 03.07.2019 справу №465/4287/15 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вважала, зокрема, за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19). При цьому, правовою проблемою визначено питання щодо права кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів узятих на себе зобов`язань, виключно після подання до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування).

Однак, переглянувши справу № 465/4287/15 в касаційному порядку, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 підтримала власний правовий висновок (викладений у постанові від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к) щодо порядку отримання потерпілим страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначивши, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування не є обов`язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування в межах річного строку.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що у Законі № 1961-IV прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.

Вказане свідчить про сталу правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо визначення порядку отримання потерпілим страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також судового тлумачення норм Закону № 1961-IV, зокрема щодо відсутності обов`язку звернення потерпілого із відповідною заявою до страховика та наявності альтернативного способу захисту порушених прав шляхом звернення до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.

На переконання суду, підставою вищезгаданих правових висновків Великої Палати Верховного Суду є твердження, що виникнення права на отримання страхового відшкодування пов`язується не з поданням потерпілим (іншою особою, що має відповідне право) заяви про таке відшкодування, а саме з настанням страхового випадку, що має наслідком виникнення у страховика обов`язку з регламентної виплати в силу закону та на підставі відповідного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності його страхувальника, а за відсутності такого договору та у визначених законом випадках - виникнення цього обов`язку у МТСБУ.

Такий підхід (виникнення права на страхове відшкодування з моменту страхового випадку, а не з моменту звернення до страховика із відповідною заявою) і передбачає можливість захисту права щодо отримання регламентної виплати (страхового відшкодування) шляхом звернення потерпілого (іншої особи, що має відповідне право) до суду.

Судом також враховано правові позиції у постанові Верховного Суду від 12.02.2021 у справі №910/6013/20 за аналогічних обставин, у якій Верховний Суд не знайшов підстав відступати від висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 19.06.2019 у справі №465/4621/16-к.

Водночас слід зауважити, у справі № 910/6013/20 страховик який виплатив страхове відшкодування звернувся з позовом до суду про стягнення страхового відшкодування з страховика винної у ДТП особи протягом річного строку встановленого Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Таким чином, подання відповідної заяви, як підстави для виплати страхового відшкодування не заперечує права потерпілого звернутися за судовим захистом в межах встановленого Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" річного строку.

Як встановлено матеріалами даної справи, страховий випадок (ДТП) стався 11.03.2020, то позивач міг звернутися із відповідною заявою до відповідача або із позовом до суду до 11.03.2021.

Як було вказано вище, представником позивачів не надано суду належних доказів направлення відповідачеві заяви про виплату страхового відшкодування, у тому числі в межах визначеного Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строку.

Представник позивачів звернувся до суду з даним позовом, після спливу річного строку звернення встановленого Законом, а саме 13.09.2021 (до Господарського суду Київської області)

За таких обставин, оскільки представником позивачів не підтверджено подання до відповідача заяви про страхове відшкодування у межах річного строку встановленого Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а з даним позовом позивач звернувся до суду з пропуском зазначеного строку, у відповідності до пп.37.1.4 п.37.1 ст.37 вказаного Закону, у відповідача відсутній обов`язок здійснити відшкодування позивачу шкоди, завданої внаслідок ДТП, яке відбулося 11.03.2020.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСФЕОЛАБ" та ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" про стягнення 167 125,00 грн.

Судові витрати за розгляд справи відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено та підписано 24.01.2022.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ