ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" листопада 2021 р. Справа № 911/795/20
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Харченко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Білоцерківської міської ради
до 1. Фурсівської сільської ради
2. Громадської організації Білоцерківського аероклубу Пілот
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс, 09104, Київська обл., м. Біла Церква, Гайок, буд. 4А, ідентифікаційний код 30797746
про визнання недійсним та скасування рішення, державного акта на право постійного користування землею та припинення права постійного користування земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою та державної реєстрації земельної ділянки
за участю представників:
від позивача: Геращенко А.П. (самопредставництво)
від відповідача 2: Шоха С.І. (довіреність б/н від 01.12.2020)
від третьої особи: Пишна С.Ю. (ордер серії КС №294353 від 07.11.2019)
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Білоцерківської міської ради (далі Білоцерківська міська рада/позивач) до Виконавчого комітету Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, Фурсівської сільської ради та Громадської організації Білоцерківського аероклубу Пілот про:
- визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 10.07.2001 №75 Про затвердження технічної документації зі складання державного акту на право постійного користування землею Білоцерківській громадській організації Аероклуб Пілот;
- визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування землею серії І-КВ №000300, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №180 від 27.12.2000, виданого Громадській організації Білоцерківський Аероклуб Пілот;
- припинення права постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 3220488300:05:011:0043, площею 7,7001 га) шляхом скасування державної реєстрації права постійного користування на дану земельну ділянку та державної реєстрації даної земельної ділянки.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.04.2020 у справі №911/795/20 позовну заяву керівника Білоцерківської міської ради залишено без руху, виявлені недоліки постановлено усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.
Через канцелярію Господарського суду Київської області 23.04.2020 - електронною поштою та 27.04.2020 засобами поштового зв`язку ПАТ Укрпошта (дата оформлення накладної на відправку відповідної кореспонденції до суду 23.04.2020), від Білоцерківської міської ради надійшли пояснення на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 07.04.2020 з метою усунення виявлених судом недоліків позовної заяви, разом з уточненою редакцією позовної заяви та доданими до неї документами.
Водночас разом із вказаними вище поясненнями від позивача надійшло клопотання про продовження терміну виконання ухвали Господарського суду Київської області від 07.04.2020.
Вказане клопотання судом залишено без задоволення, як таке, що подане в останній день відповідного строку, тоді як згідно ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України продовжений може бути тільки той строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою.
В розрізі вказаного вище суд звертає увагу на те, що:
- у тих випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк в межах певного строку, встановленого ГПК України, суд також не може продовжити строк понад встановлений ГПК України строк. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/1426/20 та від 12.03.2019 у справі №922/1070/18;
- приписами частини другої статті 174 ГПК України закріплено крайній процесуальний строк на усунення недоліків заяви/скарги, який не може бути продовжено судом у порядку частини другої статті 119 ГПК України, оскільки його максимальна межа визначена законом - ГПК України.
04.05.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від Білоцерківської міської ради надійшли додаткові пояснення на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 07.04.2020 з метою усунення виявлених судом недоліків позовної заяви, разом з уточненою редакцією позовної заяви та доданими до неї документами.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.05.2020 у справі №911/795/20, прийнято позовну заяву Білоцерківської міської ради до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні 09.06.2020, встановлено сторонам строки для подання додаткових доказів по справі, заяв та клопотань, відзиву на позовну заяву та письмових пояснень щодо позову 09.06.2020.
25.05.2020 на електронну адресу Господарського суду Київської області надійшла скан-копія клопотання Білоцерківської міської ради про об`єднання справ в одне провадження.
Згідно резолюції головного спеціаліста відділу автоматизованого документообігу та обробки внутрівідомчої службової кореспонденції Господарського суду Київської області вказане вище клопотання не підписано з використанням електронного цифрового підпису.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.05.2020 у справі №911/795/20 клопотання позивача про об`єднання в одне провадження справи №911/795/20 із справою №911/2832/19 залишено без розгляду.
28.05.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшло клопотання Білоцерківської міської ради про об`єднання справ в одне провадження, відповідно до якого позивач просить об`єднати в одне провадження справу №91/795/20 із справою №911/2832/19 за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс" до Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, Громадської організації "Білоцерківський аероклуб "Пілот", Виконавчий комітет Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, третя особа 1 на стороні позивача Білоцерківська міська рада Київської області, третя особа 2 на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа 3 на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський аероклуб "Пілот", про визнання недійсним та скасування рішення та акту на право постійного користування земельною ділянкою.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.05.2020 у справі №911/795/20 у задоволенні клопотання позивача про об`єднання в одне провадження справи №911/795/20 із справою №911/2832/19 відмовлено.
05.06.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від Громадської організації Білоцерківського аероклубу Пілот надійшов відзив на уточнену позовну заяву.
Також 05.06.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський аероклуб Пілот, як від третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, надійшли пояснення на уточнену позовну заяву разом з доданими до таких пояснень документами.
Приписами ст. ст. 41, 50, 42, 161 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу.
Учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
При розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Так, судом не поставлялась ухвала про залучення до участі у справі такого учасника як Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський аероклуб Пілот, у тому числі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, тоді як саме лише зазначення такою особою у реквізитах власних пояснень та/або зазначення іншим учасником справи у поданих ним заявах відповідного процесуального статусу учасника справи не свідчить про автоматичне, поза межами процесуального порядку, набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський аероклуб Пілот статусу третьої особи.
З огляду на вказані процесуальні приписи, оскільки вказані вище пояснення на уточнену позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський аероклуб Пілот, яке не є учасником у даній справі, суд дійшов висновку про залишення без розгляду відповідних пояснень разом з доданими до них документами.
09.06.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від Фурсівської сільської ради надійшли клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву, яке судом задоволено у судовому засіданні 09.06.2020 та постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про продовження Фурсівській сільській раді строку для подання відзиву на позовну заяву на строк дії карантину на території України, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.06.2020 у справі №911/795/20, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 06.07.2020, відкладено підготовче засідання на 07.07.2020.
09.06.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення щодо змісту позовних вимог до відповідача 3.
25.06.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.
07.07.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від Фурсівської сільської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Водночас, згідно резолюції головного спеціаліста відділу автоматизованого документообігу та обробки внутрівідомчої службової кореспонденції Господарського суду Київської області вказане вище клопотання не підписане з використанням електронного цифрового підпису.
Згідно статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги " електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.
Відповідно до частини 8 статті 42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
Враховуючи викладене вище та імперативні приписи норм Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про залишення без розгляду вказаного вище клопотання як такого, що подано з недотриманням форми та порядку, передбачених процесуальним законом для подачі документів в електронній формі.
07.07.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
07.07.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс про залучення останнього до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.07.2020 у справі №911/795/20 відкладено підготовче засідання на 10.08.2020.
Також 07.07.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від Громадської організації Білоцерківського аероклубу Пілот надійшла заява про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський аероклуб Пілот до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Вказане клопотання обгрунтовано тим, що задоволення вимоги про визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування землею свідчить про можливість оспорення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський аероклуб Пілот на земельну ділянку кадастровий номер 3220488300:05:004:0002, на яку видавався оспорюваний державний акт.
20.07.2021 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли:
- клопотання про колегіальний розгляд вказаної справи з огляду на те, що аеродром Біла Церква є стратегічним об`єктом, що дає змогу проводити виконання ремонтів вантажних літаків;
- про відкладення розгляду справи.
24.07.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс про залучення останнього до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
27.07.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від Фурсівської сільської ради надійшов відзив на позовну заяву разом з доданими до нього документами.
07.08.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від Громадської організації Білоцерківського аероклубу Пілот надійшла заява про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський аероклуб Пілот до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Вказане клопотання обгрунтовано тим, що задоволення вимоги про визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування землею свідчить про можливість оспорення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський аероклуб Пілот на земельну ділянку кадастровий номер 3220488300:05:004:0002, на яку видавався оспорюваний державний акт.
10.08.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про залучення до участі в справі Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Вказану вище заяву обгрунтовано тим, що спірним рішенням виконавчого комітету Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 10.07.2001 №75 затверджено технічну документацію зі складання державного акту на право постійного користування землею площею 7,701 га Білоцерківській громадській організації Аероклуб Пілот, яка своєю чергою входить в межі земельної ділянки площею 91,877 га під злітно-посадковою смугою Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс.
У підготовчому засіданні 10.08.2020, за результатами розгляду клопотання позивача про колегіальний розгляд вказаної справи, судом відмовлено у його задоволенні, як необгрунтованого та безпідставного.
До того ж у підготовчому засіданні 10.08.2020 судом відмовлено у задоволенні клопотань Громадської організації Білоцерківського аероклубу Пілот про залучення третьої особи з огляду на таке.
Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Однак Громадською організацією Білоцерківського аероклубу Пілот не обґрунтовано, на які права та обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський аероклуб Пілот щодо однієї із сторін може вплинути рішення у даній справі, тобто які саме права та обов`язки щодо однієї із сторін у відповідної особи можуть з`явитися у разі задоволення позову, зокрема в частині визнання недійсним та скасування державного акта.
До того ж суд звертає увагу на те, що приписи ст. 50 ГПК України презюмують право учасника справи заявити про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, однак не передбачають права одного з учасників при поданні відповідної заяви обирати, на боці кого зі сторін має брати участь така третя особа, оскільки саме остання реалізує відповідне право згідно поданої нею заяви про вступ у справу на стороні позивача або відповідача.
З огляду вказаного вище суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяв Громадської організації Білоцерківського аероклубу Пілот про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський аероклуб Пілот до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.08.2020 у справі №911/795/20 залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс, виключено Виконавчий комітет Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області зі складу учасників справи та відкладено підготовче засідання на 14.09.2020.
З огляду вказаного вище суд здійснював подальший розгляд справи у такому складі учасників справи: Білоцерківська міська рада до Фурсівської сільської ради (далі відповідач 1) та Громадської організації Білоцерківського аероклубу Пілот (далі ГО Білоцерківського аероклубу Пілот/відповідач 2) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс (далі КП Білоцерківської міської ради Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс/третя особа).
11.09.2020 на електронну адресу Господарського суду Київської області від Фурсівської сільської ради надійшла скан-копія клопотання про відкладення розгляду справи. Згідно резолюції головного спеціаліста відділу автоматизованого документообігу та обробки внутрівідомчої службової кореспонденції Господарського суду Київської області вказане вище клопотання не підписане з використанням електронного цифрового підпису.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.09.2020 у справі №911/795/20 клопотання Фурсівської сільської ради про відкладення розгляду справи залишено без розгляду, відкладено судове засідання на 29.09.2020.
14.09.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про призначення експертизи. Призначення експертизи позивач обґрунтовує необхідністю встановлення обставин знаходження на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:011:0043 злітно-посадкової смуги (льотного поля аеродрому Біла Церква), що своєю чергою потребує спеціальних знань.
14.09.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від третьої особи надійшли пояснення по справі разом з доданими до таких пояснень документами.
14.09.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив Фурсівської сільської ради разом з доданими до вказаної відповіді документами.
16.09.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про призначення експертизи. Призначення експертизи позивач обґрунтовує необхідністю встановлення обставин знаходження на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:011:0043 злітно-посадкової смуги (льотного поля аеродрому Біла Церква), що своєю чергою потребує спеціальних знань.
16.09.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
29.09.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшло клопотання про включення питань на вирішення судової експертизи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.09.2020 у справі №911/795/20, занесеною до протоколу судового засідання від 29.09.2020, відкладено підготовче засідання до 20.10.2020.
20.10.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшли заперечення на відповідь позивача на відзив разом з доданими до вказаних заперечень документами.
20.10.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшло клопотання про призначення експертизи. У підготовчому засіданні представник Фурсівської сільської ради просив розглядати відповідне клопотання як клопотання про включення питань на вирішення судової експертизи у даній справі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.10.2020 у справі № 911/795/20, зокрема: призначено у справі №911/795/20 судову земельно-технічну експертизу; винесено на вирішення судової земельно-технічної експертизи такі питання:
- чи знаходиться штучна злітно-посадкова смуга № 6 (льотне поле аеродрому Біла Церква) на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:011:0043? У випадку знаходження штучної злітно-посадкової смуги № 6 (льотне поле аеродрому Біла Церква) визначити площу штучної злітно-посадкової смуги № 6 (льотне поле аеродрому Біла Церква) в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3220488300:05:011:0043?
- чи знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 3220488300:05:011:0043 в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3220488300:05:011:0042?; зупинено провадження у справі №911/795/20 до закінчення експертних досліджень та отримання висновків експертів.
28.12.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшов лист від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №32023/20-41 від 24.12.2020 разом з клопотанням експерта Шишова М.А. про надання додаткових матеріалів для проведення земельно-технічної експертизи, а саме завіреної належним чином копії технічної документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка з кадастровим номером: 3220488300:05:011:0043 (з каталогом координат поворотних точок меж цієї земельної ділянки).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.12.2020 у справі №911/795/20 поновлено провадження, призначено підготовче засідання на 25.01.2021 та зобов`язано учасників справи надати суду для огляду в судовому засіданні оригінал технічної документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка з кадастровим номером: 3220488300:05:011:0043 (з каталогом координат поворотних точок меж цієї земельної ділянки) та завірену належним чином копію вказаного документа для долучення до матеріалів означеної справи.
13.01.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від Білоцерківської міської ради надійшла заява на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 29.12.2020, відповідно до якої позивач повідомив суд, що Білоцерківська міська рада не є розпорядником вказаної вище документації.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.01.2021 у справі №911/795/20 відкладено підготовче засідання на 16.02.2021, зобов`язано Громадську організацію Білоцерківського аероклубу Пілот надати суду для огляду у судовому засіданні оригінал технічної документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка з кадастровим номером: 3220488300:05:011:0043 (з каталогом координат поворотних точок меж цієї земельної ділянки), завірену належним чином копію вказаного документа для долучення до матеріалів означеної справи та попереджено відповідача 2 про наслідки, передбачені ч. 1 ст. 131, п. 4 ч. 1 ст. 132, п. 1 ч. 1 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України, у випадку невиконання ним вимог суду та процесуальних обов`язків.
Ухвалою Господарського суду від 16.02.2021 у справі №911/795/20 стягнуто з Громадської організації Білоцерківського аероклубу Пілот в доход Державного бюджету України штраф у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2 270,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.02.2021 у справі № 911/795/20 відкладено підготовче засідання на 29.03.2021, зобов`язано Громадську організацію Білоцерківського аероклубу Пілот надати суду для огляду у судовому засіданні оригінал технічної документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка з кадастровим номером: 3220488300:05:011:0043 (з каталогом координат поворотних точок меж цієї земельної ділянки), завірену належним чином копію вказаного документа для долучення до матеріалів означеної справи та попереджено відповідача 2 про наслідки, передбачені ч. 1 ст. 131, п. 4 ч. 1 ст. 132, п. 1 ч. 1 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України, у випадку невиконання ним вимог суду та процесуальних обов`язків.
Ухвалою Господарського суду від 29.03.2021 у справі №911/795/20 стягнуто з Громадської організації Білоцерківського аероклубу Пілот в доход Державного бюджету України штраф у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб 4 540,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.03.2021 у справі №911/795/20 відкладено підготовче засідання на 20.04.2021.
19.04.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від Фурсівської сільської ради надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника відповідача 1 з огляду на карантинні обмеження.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.04.2021 у справі №911/795/20 закрито підготовче провадження у справі №911/795/20 та призначено справу до судового розгляду по суті, що відбудеться 17.05.2021.
30.04.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від Громадської організації Білоцерківського аероклубу Пілот надійшло клопотання, відповідно до якого відповідач 2 просив:
- повернутися до розгляду справи у підготовчому засіданні та продовжити підготовче засідання у засіданні, яке призначено на 17.05.2021;
- витребувати від ГУ Держгеокадастру у Київській області оригінали та належним чином засвідчені документи технічної документації із землеустрою зі складання державного акту на право постійного користування землею Громадській організації Білоцерківського аероклубу Пілот площею 7,7001 га забудованих земель (злітно-посадкова смуга), яка була розроблена до 10.07.2001 та затверджена рішенням Виконавчого комітету Фурсівської сільської ради №75 від 10.07.2001 (датується 2001р.); технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за результатами якої сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 3220488300:05:011:0043, площею 7,7001 га Громадській організації Білоцерківського аероклубу Пілот (датується 2014р.); всю технічну документацію на земельну ділянку з кадастровим номером 3220488300:05:011:0042, площею 91,1877 га (остання буде необхідна для вирішення питань, що поставлені судом експерту у відповідній ухвалі, а саме: «чи знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 3220488300:05:011:0043 в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3220488300:05:011:0042?»).
Вказане вище клопотання мотивовано тим, що з осені 2020 року відповідач 2 не отримував жодної ухвали суду, як наслідок не був належним чином проінформований про дату і час проведення підготовчого засідання у 2021 році і не мав можливості у зв`язку з цим забезпечити явку свого представника у такі засідання та виконати інші вимоги суду, зокрема щодо надання оригіналів технічної документації.
До того ж відповідач 2 вказав, що оригінали витребуваних у нього судом документів зберігаються у ГУ Держгеокадастру у Київській області, що підтверджується, зокрема, тим, що у справі №911/2832/19 на виконання вимог ухвали надано копії такої технічної документації, про що було відомо іншим учасникам даної справи, а до відзиву на даний позов відповідачем 2 додано копії технічної документації, з відміток на якій вбачається місце збереження оригіналів таких документів.
Поряд з тим 30.04.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від Громадської організації Білоцерківського аероклубу Пілот надійшло клопотання про скасування ухвал Господарського суду Київської області від 29.03.2021 та від 16.02.2021 у справі №911/795/20 про стягнення з відповідача 2 штрафу.
В основу обгрунтування відповідного клопотання відповідачем 2 покладено аргументи та доводи, тотожні вказаним у вищезазначеному клопотанні про повернення до стадії підготовчого засідання та витребування документів.
В розрізі обставин неотримання ухвал суду у даній справі та неможливості виконати відповідно викладенні у них вимоги, не дивлячись на відсутність оригіналів документів у відповідача 2 взагалі, відповідне клопотання мотивовано також тим, що представник відповідача 2 перебуває на самоізоляції у зв`язку із захворюванням на ковід-19.
05.05.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від Громадської організації Білоцерківського аероклубу Пілот надійшли клопотання, тотожні як за змістом, так і за вимогами, зазначеним вище клопотанням про повернення до стадії підготовчого засідання та витребування документів, а також про скасування ухвал суду про накладення штрафу.
Водночас 05.05.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшло клопотання про зупинення судом стягнення з Громадської організації Білоцерківського аероклубу Пілот грошових коштів у вигляді штрафів на підставі ухвали Господарського суду Київської області від 16.02.2021 у справі №911/795/20 про стягнення штрафу у розмірі 2270,00 грн та ухвали Господарського суду Київської області від 29.03.2021 у справі №911/795/20 про стягнення штрафу у розмірі 4540,00 грн.
Вказане клопотання обгрунтовано обставинами непоінформованості відповідача 2 про накладення штрафів та надалі їх оскарження, необхідним для чого є зупинення виконавчого провадження, що згідно ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» може бути здійснено, зокрема, на підставі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
11.05.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов лист, згідно якого експертна установа повідомила про залишення ухвали Господарського суду Київської області від 20.10.2020 у справі №911/795/20 без виконання з огляду на відсутність проведення оплати за виконання експертизи.
У судовому засіданні 17.05.2021, за результатами розгляду вказаних вище клопотань судом, зокрема, залишено без розгляду клопотання про витребування документів з огляду на таке.
Приписами ч. 3 ст. 80, ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Водночас згідно зі ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи вказані вище процесуальні приписи, оскільки клопотання про витребування доказів відповідач 2 подав не разом з поданням відзиву, тобто з пропуском встановленого строку, а наведені у відповідному клопотанні доводи не свідчать про наявність незалежних від відповідача причин пропуску відповідного процесуального строку, суд дійшов висновку про залишення без розгляду такого клопотання.
Також у судовому засіданні 17.05.2021 судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача 2 про повернення до підготовчого провадження та його продовження, оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості процесуального переходу на стадії судового розгляду справи по суті, після закриття підготовчого провадження, на попередню стадію розгляду справи.
Стосовно ж клопотань відповідача 2 про скасування ухвал про накладення штрафу у судовому засіданні 17.05.2021 судом відмовлено у задоволенні відповідних клопотань з огляду на таке.
Згідно ч. 6 ст. 135 ГПК України суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов`язків.
Так, як зазначено вище, відповідне клопотання мотивовано відповідачем 2 тим, що:
- відповідач 2 не був належним чином повідомлений про вимоги суду про надання документів, оскільки направлену судом кореспонденцію не отримував;
- оригінали витребуваних судом документів у відповідача 2 відсутні;
- представник відповідача 2 перебуває на самоізоляції у зв`язку із захворюванням.
Згідно з ч.ч. 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
За змістом ч.ч. 5, 11 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Так, порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі Правила надання послуг поштового зв`язку), і які регулюють відносини між ними.
Згідно пунктів 11, 17, 992, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення
Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 992, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Системний аналіз вказаних вище норм процесуального та матеріального права свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №916/1178/20.
Як слідує з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за №0103273129840, ухвалу про відкриття провадження у даній справі, яку надіслано судом на офіційну адресу згідно даних Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань - вул. Сквирське шосе, 194, м. Біла Церква, Київська обл., 09100, вручено відповідачу 2 шляхом поміщення поштового відправлення до абонентської скриньки.
Надалі, всі постановлені у даній справі ухвали судом надіслано на вказану вище адресу, а до суду відповідно повернуто рекомендовані повідомлення про вручення відповідачу 2 вказаної поштової кореспонденції, у тому числі рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень №№ 0103276284456 та 0103276633191, за якими відповідачу 2 надіслано копії ухвал Господарського суду Київської області від 29.12.2020 та 25.01.2021 у справі №911/795/20.
Поряд з тим, ухвала про відкриття провадження та всі постановлені у даній справі ухвали офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі, тоді як за змістом статтей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Тобто, відповідачу 2 надано право бути обізнаним про прийняті у даній справі рішення шляхом доступу до Реєстру, тоді як ані у відзиві відповідача 2, ані його представником у судових засіданнях, зокрема у підготовчому засіданні 09.06.2020, не вказано про неможливість отримання надісланої судом кореспонденції за вказаною вище адресою.
З огляду на вказане вище суд дійшов висновку, що зазначені відповідачем 2 доводи про неотримання поштової кореспонденції від суду не є поважними причинами невиконання відповідних вимог суду щодо надання документів, як і не є такими причинами посилання відповідача 2 на відсутність у нього оригіналів витребуваних судом документів та перебування його представника на самоізоляції у зв`язку із захворюванням, оскільки вказані обставини не впливають на можливість особи, уповноваженої на представництво інтересів учасника справи у судовому процесі, проявити принаймні обачність та перевірити стан розгляду справи і відповідно прийняті у ній рішення за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, відтак повідомити суд про причини невиконання його вимог щодо надання документів.
В розрізі зазначеного вище суд вважає за необхідне вказати, що з листа Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №32023/20-41 від 24.12.2020, разом з яким надійшло клопотання експерта Шишова М.А. про надання додаткових матеріалів для проведення земельно-технічної експертизи, слідує, що відповідне клопотання надіслано, зокрема, відповідачу 2, який своєю чергою не надав жодних заперечень щодо отримання від експертної установи такого клопотання.
Крім того у судовому засіданні 17.05.2021 представником відповідача 2 знято з розгляду клопотання про зупинення стягнення за ухвалами про накладення штрафу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.05.2021, занесеною до протоколу судового засідання від 17.05.2021, у справі №911/795/20 оголошено перерву у судовому засіданні до 01.06.2021.
01.06.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від Громадської організації Білоцерківського аероклубу Пілот надійшли:
- клопотання про долучення до матеріалів справи копії адвокатського запиту №20/05/2021 від 20.05.2021, направленого до ГУ Держгеокадастру у Київській області, щодо виконання ухвал суду про витребування оригіналів та належним чином засвідчених копій технічної документації із землеустрою;
- клопотання, відповідно до якого відповідач 2 просив витребувати від ГУ Держгеокадастру у Київській області технічну документацію із землеустрою зі складання державного акту на право постійного користування землею Громадській організації Білоцерківського аероклубу Пілот площею 7,7001 га забудованих земель (злітно-посадкова смуга), яка була розроблена до 10.07.2001 та затверджена рішенням Виконавчого комітету Фурсівської сільської ради №75 від 10.07.2001 (датується 2001р.); технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за результатами якої сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 3220488300:05:011:0043, площею 7,7001 га Громадській організації Білоцерківського аероклубу Пілот (датується 2014р.); всю технічну документацію на земельну ділянку з кадастровим номером 3220488300:05:011:0042, площею 91,1877 га (остання буде необхідна для вирішення питань, що поставлені судом експерту у відповідній ухвалі, а саме: «чи знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 3220488300:05:011:0043 в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3220488300:05:011:0042?»);
- заява про застосування строків позовної давності.
У судовому засіданні 01.06.2021, за результатами розгляду клопотання відповідача 2 про долучення до матеріалів справи копії адвокатського запиту №20/05/2021 від 20.05.2021, судом поновлено строк для подання такого клопотання та задоволено його.
Що ж до клопотання відповідача 2 про витребування оригіналів доказів, суд дійшов таких висновків.
Вказане вище клопотання, з посиланням, зокрема, на ст.ст. 74, 80, 91 ГПК України, обгрунтовано обставинами необхідності виконання ухвал суду щодо витребування оригіналів відповідних документів, а також тим, що процесуальне законодавство передбачає за можливе повернення до питання витребування оригіналів доказів на стадії дослідження доказів у випадку наявності сумнівів у їх достовірності.
Також відповідачем 2 зауважено, що копії технічної документації як щодо складання акту на право постійного користування, так і щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі було додано до відзиву на позовну заяву та вказано місцезнаходження оригіналів такої документації, тоді як, надалі, судом вказане не прийнято до уваги та накладено на відповідача 2 штраф, а до 2021 року потреба у витребуванні оригіналів відповідних документів не виникала.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 74, ч. ч. 2, 6 статті 91 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Так, з матеріалів справи та змісту ухвал Господарського суду Київської області від 29.12.2020, 25.01.2021, 16.02.2021 та 29.03.2021 у справі №911/795/20 слідує, що оригінал - для огляду у судовому засіданні, та завірену належним чином копію - для долучення до матеріалів справи, технічної документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка з кадастровим номером: 3220488300:05:011:0043 (з каталогом координат поворотних точок меж цієї земельної ділянки) судом витребувано від учасників справи, зокрема у відповідача 2 з огляду на відповідно подане судовим експертом клопотання.
Враховуючи вказане вище та встановлені ГПК України порядок розподілу між сторонами обов`язків щодо доказування у межах здійснення судочинства та межі повноважень господарського суду щодо витребування доказів, оскільки витребування оригіналів доказів та їх огляд в судовому засіданні є правом, а не обов`язком суду, яким він користується за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про безпідставність поданого відповідачем 2 клопотання про витребування документів від ГУ Держгеокадастру у Київській області.
Водночас судом враховано, що приписи ч. 6 ст. 91 ГПК України презюмують право суду витребувати оригінал письмового доказу у відповідної особи, яка надала копію такого доказу, та лише у разі наявності сумнівів відповідність поданої копії оригіналу, тоді як підстав для вчинення таких процесуальних дій судом під час розгляду даної справи не встановлено.
Подану ж відповідачем 2 заяву про застосування строків позовної давності судом прийнято, оскільки позовна давність не є інститутом процесуального права, як наслідок пов`язані із питанням строку позовної давності заяви та/або клопотання не обмежені процесуальними строками.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.06.2021, занесеною до протоколу судового засідання від 01.06.2021, у справі №911/795/20 оголошено перерву у судовому засіданні до 29.06.2021.
29.06.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли заперечення щодо заяви про застосування строків позовної давності. Вказані заперечення судом прийнято.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.06.2021, занесеною до протоколу судового засідання від 29.06.2021, у справі №911/795/20 оголошено перерву у судовому засіданні до 13.07.2021.
12.07.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи листа АТ «Укрпошта» від 07.06.2021 на підтвердження доказів неналежного інформування відповідача 2 про судові засідання 25.01.2021, 16.02.2021, 29.03.2021, 20.04.2021.
З огляду на викладені попередньо відповідачем 2 доводи про звернення його до органу зв`язку за роз`ясненням щодо отримання від суду поштової кореспонденції, судом прийнято поданий відповідачем 2 лист АТ «Укрпошта» від 07.06.2021.
13.07.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від Фурсівської сільської ради надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача 1 з огляду на неможливість прибуття останнього у судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.07.2021 у справі №911/795/20 оголошено перерву у судовому засіданні до 07.09.2021.
06.09.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від Фурсівської сільської ради надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача 1 з огляду на неможливість прибуття останнього у судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.09.2021 у справі №911/795/20 оголошено перерву у судовому засіданні до 05.10.2021, визнано явку Фурсівської сільської ради обов`язковою, попереджено відповідача 1 про наслідки, передбачені ч. 1 ст. 131, п. 1 ч. 1 ст. 135, п. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, у випадку невиконання ним вимог суду та процесуальних обов`язків.
07.09.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшла промова для судових дебатів.
07.09.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла постанова Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 у даній справі, відповідно до якої скасовано ухвали Господарського суду Київської області від 16.02.2021 та 29.03.2021 у даній справі про стягнення з відповідача 2 штрафу.
04.10.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшли
- відповіді на запитання суду та учасників судового процесу, які виникли в ході судових дебатів;
- заява про стягнення судових витрат.
Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Так, відповідно до змісту поданих відповідачем 2 промови для судових дебатів і відповіді на запитання суду та учасників судового процесу, які виникли в ході судових дебатів, вказані документи містять виклад як раніше зазначених відповідачем 2 у відзиві обставин, так і нових доводів і пояснень щодо предмета спору.
Оскільки вказані вище промова та відповіді в частині зазначення нових доводів і пояснень щодо предмета спору подано не в підготовчому провадженні з викладом у відповідних заявах по суті відзив, заперечення на відповідь на відзив, суд дійшов висновку про залишення без розгляду поданих відповідачем 2 промови для судових дебатів і відповіді на запитання суду та учасників судового процесу, які виникли в ході судових дебатів.
04.10.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від Білоцерківської міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
05.10.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно резолюції провідного спеціаліста відділу автоматизованого документообігу та обробки внутрівідомчої службової кореспонденції Господарського суду Київської області вказані вище клопотання не підписано з використанням електронного цифрового підпису.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.10.2021 у справі №911/795/20 клопотання Білоцерківської міської ради та Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс про відкладення розгляду справи залишено без розгляду, оголошено до 26.10.2021 перерву в судовому засіданні.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.10.2021, занесеною до протоколу судового засідання від 26.10.2021, у справі №911/795/20 оголошено перерву у судовому засіданні до 23.11.2021.
23.11.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від Фурсівської сільської ради надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача 1.
23.11.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копій супровідного листа КНДІСЕ від 04.11.2021 та додаткової угоди №1 про розірвання договору на проведення експертизи. Вказане клопотання судом залишено без розгляду з підстав ч. 2 ст. 207 ГПК України.
У судовому засіданні 23.11.2021 після закінчення з`ясування обставин та дослідження доказів судом оголошено про перехід до судових дебатів, по закінченні яких суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до викладених у позові доводів Білоцерківської міської ради, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.10.1999 №1135-р прийнято пропозицію Міноборони та Білоцерківської міської ради, погоджену з Київською облдержадміністрацією, Мінекономіки, Мінфіном, Фондом державного майна та Держкомстатом, про передачу майна державного підприємства «Білоцерківський авіаційний завод», що перебуває у сфері управління Міноборони, з державної власності у власність територіальної громади м. Біла Церква згідно з додатком із збереженням основного профілю діяльності зазначеного підприємства, а саме: із сфери управління Міноборони у власність територіальної громади м. Біла Церква передано:
- цілісний майновий комплекс ДП «БАРЗ» (м. Біла Церква, вул. Гайок, 4) разом із житловим фондом та інженерною інфраструктурою;
- частину майна аеродромного комплексу (зльотно-посадкова смуга, будівлі та споруди систем управління зльотом і посадкою та енергозабезпечення);
- літаки ІЛ-76 МД (6 одиниць) разом з технологічним обладнанням для їх обслуговування. Копія вказаного розпорядження наявна в матеріалах справи.
Надалі, рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 01.12.1999 №360 затверджено акти прийому-передачі в комунальну власність загальнодержавного майна: акт приймання-передачі частини майна аеродромного комплексу до власності територіальної громади м. Біла Церква та акт прийому-передачі майнового комплексу ДП «БАРЗ» і шести літаків ІЛ-76МД, що перебувають у сфері управління Міністерства оборони України, у власність територіальної громади м. Біла Церква.
Рішенням Білоцерківської міської ради від 07.12.1999 №50 «Про передачу майна Державного підприємства «Білоцерківський авіаційний завод» до комунальної власності», до комунальної власності прийнято:
- цілісний майновий комплекс Державного підприємства «Білоцерківський авіаційний завод» (м. Біла Церква, вул. Гайок, 4) разом з житловим фондом та інженерною інфраструктурою;
- частину майна аеродромного комплексу (зльотно-посадкова смуга, будівлі та споруди систем управління зльотом і посадкою та енергозабезпечення);
- літаки ІЛ-76 МД (6 одиниць) разом з технологічним обладнанням для їх обслуговування.
Копії вказаних вище рішень та актів наявні в матеріалах даної справи.
Як зауважив позивач, його рішенням від 27.04.2000 №66 зазначене вище майно, зокрема, злітно-посадкову смугу, будівлі та споруди систем управління зльотом і посадкою та енергозабезпечення передано на баланс Комунального підприємства Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс, в підтвердження чого надано копію вказаного рішення.
Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 27.06.2003 №189 «Про затвердження нумерації будинків», зокрема, присвоєно поштову адресу нежитловим спорудам Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс - Гайок, 4а. Копія вказаного рішення наявна в матеріалах справи.
З огляду на вказане вище позивач зауважив, що власником майна, а саме злітно-посадкової смуги є територіальна громада міста Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради, в підтвердження чого також до матеріалів справи позивачем додано копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №209166042 від 15.05.2020.
Поряд з тим, за доводами позивача, рішенням Виконавчого комітету Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області №75 від 10.07.2001 «Про затвердження технічної документації зі складання державного акту на право постійного користування землею Білоцерківській громадській організації «Аероклуб Пілот»:
- затверджено технічну документацію зі складання державного акту на право постійного користування землею Громадській організації Білоцерківський «Аероклуб Пілот» площею 7,7001 га (забудованих земель), злітно-посадкова смуга;
- вилучено з користування Білоцерківської КЕЧ земельну ділянку (злітно-посадкова смуга) площею 7,7001 га (забудованих земель);
- надано земельну ділянку площею 7,7001 га забудованих земель (злітно-посадкова смуга) Громадській організації Білоцерківський «Аероклуб Пілот»;
- доручено Державному підприємству «Київський регіональний центр державного земельного кадастру» внести зміни в державний акт на право постійного користування землею Громадської організації Білоцерківський «Аероклуб Пілот» (далі спірне рішення).
В матеріалах справи наявна копія вказаного вище спірного рішення, оригінал якого судом оглянуто в судовому засіданні 01.06.2021.
Так, мотивуючи звернення до суду із відповідним позивом, позивач зазначив, що вказаними вище діями із прийняття спірного рішення порушено ст. 30 Земельного кодексу України (в редакції від 06.04.1999) та ст.ст. 83, 120, 122, 123, 149, 152 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, оскільки у 1999 територіальна громада міста Біла Церква набула статусу землекористувача.
Також, посилаючись, зокрема, на ч. 5 ст. 116, ст.ст. 122, 149 Земельного кодексу України, позивач зауважив, що відповідно до Указу Президії Верховної ради Української РСР від 04.01.1965 №2н-06 «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР», постанови Кабінету Міністрів України від 10.06.1992 №320 «Про віднесення областей та міст обласного за оплатою праці» місто Біла Церква є містом обласного значення, а тому при прийнятті спірного рішення порушено ст. ст. 317, 319, 321, 393 ЦК України, ст.ст. 151, 153, 155, 186 ЗК України, ст. 50 Закону України «Про землеустрій» (в редакції від 23.05.2003), Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №677 в частині вилучення земельних ділянок, на яких розташовано комунальне майно територіальної громади міста Біла Церква, що відповідно до наведених норм здійснювали обласні державні адміністрації.
В розрізі зазначеного вище позивач повторно зауважив, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.10.1999 №1135-р до територіальної громади міста Біла Церква перейшло не тільки нерухоме майно за адресою: м. Біла Церква, Гайок, а і право користування земельними ділянками відповідно до ч. 1 ст. 30 Земельного кодексу України (чинного на момент виникнення права на нерухоме майно).
За доводами позивача, на підставі спірного рішення №75 від 10.07.2001 було внесено зміни до державного акта на право постійного користування землею серії І-КВ №000300 від 27.12.2000 (далі акт на право постійного користування землею №000300/спірний акт), попри те, що такий акт був виданий Громадській організації Білоцерківського аероклубу Пілот у зв`язку з наданням у постійне користування іншої земельної ділянки кадастровий номер 3220488300:05:004:0002, площею 0,74 га за іншою адресою: вул. Гайок, 129, м. Біла Церква, яка не має жодного відношення до земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: вул. Гайок, 4а, м. Біла Церква та надана у постійне користування відповідачу 2 згідно спірного рішення.
В матеріалах справи наявна копія державного акта на право постійного користування землею серії І-КВ №000300 від 27.12.2000, оригінал якого судом оглянуто у судовому засіданні 01.06.2021.
З огляду на вказане, позивач вважає, що в порушення п. 3.9. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, до спірного акту внесено зміни про земельну ділянку площею 7,7001 га, яка не має відношення до земельної ділянки площею 0,74 га.
Водночас, як зауважив позивач:
- з акту на право постійного користування землею №000300 відповідач 2 відчужив земельну ділянку площею 0,74 га на користь третьої особи, а тому вказаний акт вичерпав свою дію щодо такої земельної ділянки площею 0,74 га, яка до того ж не є предметом спору у даній справі;
- згідно вказаного вище акту на право постійного користування землею №000300 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) земельної ділянки з кадастровим номером 3220488300:05:011:0043, та саме вказаною документацією було присвоєно відповідний кадастровий номер земельній ділянці площею 7,7001 (далі спірна земельна ділянка) на підставі спірного рішення.
В матеріалах справи наявна копія технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Громадській організації Білоцерківський «Аероклуб Пілот» для розміщення аероклубу в адміністративних межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району, Київської області, розроблена ТОВ «Вітімг» у 2014 році. Зокрема відповідна копія додана до матеріалів справи відповідачем 2.
Отже, на переконання позивача, приймаючи спірне рішення Виконавчий комітет Фурсівської сільської ради передав Громадській організації Білоцерківський Аероклуб Пілот земельну ділянку площею 7.7001 га з кадастровим номером 3220488300:05:011:0043, яка розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3220488300:05:011:0042 загальною площею 91,1877 га та на якій знаходиться комунальне майно територіальної громади м. Біла Церква злітно-посадкова смуга.
Вказане вище, за доводами позивача, підтверджується як зазначеною вище технічною документацією, так і актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 12.02.2019 №17-ДК/49/АП/09/01/-19, а також інформацією з публічної кадастрової карти України по земельних ділянках: 3220488300:05:011:0043, 3220488300:05:011:0042 та 3220488300:05:004:0002. Копія акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 12.02.2019 №17-ДК/49/АП/09/01/-19 наявна в матеріалах справи.
Також до матеріалів справи позивачем долучено копію Державного акту на право постійного користування землею серія ІІ-КВ №000714, виданого Комунальному підприємству «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» на земельну ділянку площею 91,1877 га під зльотно-посадкову смугу на підставі розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації №300 від 16.10.2003, та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування 01.03.2004 за №5.
Крім того, в обгрунтування поданого позову позивач зазначив, що Виконавчий комітет Фурсівської сільської ради, передавши 7, 7001 га у постійне користування Громадської організації Білоцерківський Аероклуб Пілот, без відповідних на те у нього повноважень розпорядився частиною земельної ділянки під злітно-посадковою смугою комунальної власності територіальної громади міста Біла Церква, оскільки:
- злітно-посадкова смуга знаходиться на території міста Біла Церква і на вказану територію поширюються повноваження саме Білоцерківської міської ради;
- межі міста Біла Церква визначались: Проектом планування і забудови міста Біла Церква 1955 року; Технічно-економічними основами розвитку міста Біла Церква Київської області 1963 року; Проектом планіровки міста Біла Церква (включно з генеральним планом міста Біла Церква) 1964 року затвердженого 1966 року; Рішенням виконкому Київської обласної Ради депутатів трудящих від 28.10.1968 №791, зокрема згідно акту від 25.06.1968, що є додатком до відповідного рішення, комісія встановила що «Гайок» - назва військового містечка, входить в адміністративну межу міста;
- при дослідженні аналогічного спору у справі №911/268/18 Верховний Суд у постанові від 04.06.2019 зробив ряд правових висновків, які стосуються і даної справи, зокрема щодо розмежування земель державної та комунальної власності.
За доводами позивача, вказані вище обставини щодо встановлення меж міста підтверджується рішеннями судів у справах №320/1360/19 та №810/3401/17, а станом на сьогоднішній день, згідно нового Генерального плану 2016 року, спірна земельна ділянка знаходиться в межах міста Біла Церква, Київської області.
До матеріалів справи позивачем долучено, зокрема, копії сторінок і схематичного матеріалу із Проекту планування і забудови м. Біла Церква Київської області 1955 року, Постанови Президії Верховної Ради Української РСР від 04.09.1956, сторінок із Проекту планіровки м. Біла Церква 1964 р. (пояснювальна записка).
До того ж, посилаючись на ст. 70 Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-XII та ст.ст. 2, 3, 6 Закону України «Про правовий режим майна у збройних силах України», позивач вказав, що земельна ділянка з кадастровим номером 3220488300:05:011:0043, якою розпорядився Виконавчий комітет Фурсівської сільської ради, відноситься до земель оборони, а тому, з огляду на правовий статус нерухомого майна разом з земельними ділянками, як цілісного майнового комплексу ДП «Білоцерківський авіаційний ремонтний завод», рішення про його відчуження було прийнято уповноваженим органом Кабінетом Міністрів України, як наслідок у Виконавчого комітету Фурсівської сільської ради були відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою.
Крім того, позивачем зауважено, що:
- надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок, а спірне рішення прийнято також з порушенням приписів ст. 19 Земельного кодексу України (в редакції на час прийняття спірного рішення), згідно якої надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) цієї ділянки в порядку, передбаченому ст. ст. 31 і 32 цього кодексу;
- з огляду на ст. 92 Земельного кодексу України та п. 6 розділу 10 Перехідних положень вказаного кодексу відповідач 2 може набути земельну ділянку у користування на умовах оренди та має переважне право на оформлення відповідних правовідносин з власником землі.
З огляду наведених обставин позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав власника нерухомості та землекористувача і просить суд визнати недійсним та скасувати рішення Виконавчого комітету Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 10.07.2001 №75 Про затвердження технічної документації зі складання державного акту на право постійного користування землею Білоцерківській громадській організації Аероклуб Пілот.
Водночас, оскільки земельна ділянка та майно (злітно-посадкова смуга), як стратегічний об`єкт складова аеродромного комплексу, взагалі не може бути передана будь-якій третій особі ані в оренду, ані у власність, за доводами позивача, також підлягає визнанню недійсним державний акт на право постійного користування землею серії І-КВ №000300 від 27.12.2000 і, як похідна вимога, підлягає скасуванню державна реєстрація права постійного користування земельної ділянки з кадастровим номером 3220488300:05:011:0043.
Як правову підставу вимоги про припинення права постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 3220488300:05:011:0043, площею 7,7001 га) шляхом скасування державної реєстрації права постійного користування на дану земельну ділянку та державної реєстрації даної земельної ділянки, позивачем визначено ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» та пп. 60, 61 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України віж 17.10.2012 №1051.
До того ж, в основу правових підстав відповідно заявлених вимог та способу захисту прав або інтересів територіальної громади міста Біла Церква позивачем покладено, зокрема, приписи ст. ст. 4, 10, 21, 203, 215, 216, 228 ЦК України.
Стосовно ж строків на звернення до суду із вказаним позовом Білоцерківська міська рада зазначила, що про відповідно порушені права їй стало відомо із переписки ГУ Держгеокадастру у Київській області та Білоцерківської місцевої прокуратури, яку направлено позивачу 04.06.2019, а відповідні порушення встановлено Управлінням з контролю за використанням земель ГУ Держгеокадастру у Київській області, що підтверджується зазначеним вище актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 12.02.2019 №17-ДК/49/АП/09/01/-19.
Заперечуючи вказані вище доводи позивача та відповідно заявлені ним вимоги, ГО Білоцерківського аероклубу Пілот підтвердив обставини наявності у нього права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3220488300:05:011:0043, розташованою в Київській області, Фурсівська сільська рада, м. Біла Церква, Гайок, 129 та виділеною на підставі рішення Виконавчого комітету Фурсівської сільської ради та Фурсівської сільської ради, які, на переконання відповідача 2, згідно діючої на той час редакції Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-XII здійснювали розпорядження землями в межах земель Фурсівської сільської ради.
Так, щодо компетенції Фурсівської сільської ради та її виконавчого органу відповідач 2 зазначив, що загалом розпорядниками земель від початку існування України виступали ради (пізніше територіальні громади), а не органи державної влади, якими є державні адміністрації, які мають право розпоряджатись виключно землями, що перебувають у державній власності.
Водночас, за доводами відповідача 2, усі долучені позивачем до матеріалів справи документи відносять належну відповідачу 2 земельну ділянку до земель в адміністративних межах Фурсівської сільської ради, тоді як позивачем не надано жодних доказів ані на підтвердження права власності чи іншого права на таку земельну ділянку, ані на підтвердження обставин перебування такої земельної ділянки у складі земель міста Біла Церква.
В розрізі вказаних вище аргументів відповідач 2 зауважив, що:
- належним доказом включення земель до меж міста Біла Церква є відповідний Указ Президії Верховної Ради Української РСР після 1970 року або відповідна Постанова Верховної ради України, яких не надано позивачем, тоді як долучені останнім до матеріалів справи відповідні рішення та лише проектні документи не підтверджують включення земельної ділянки відповідача 2 в межі міста Біла Церква і не є такими доказами, оскільки Земельним кодексом Української РСР в редакції від 08.07.1970, як більш пізнішим нормативним актом вищої юридичної сили, встановлено виключний порядок зміни меж міст та не передбачено можливості делегування таких повноважень іншим органам;
- обставини належності земельної ділянки до земель Фурсівської сільської ради підтверджується, зокрема, наявними у даній справі матеріалами Інвентаризації земель Міністерства оборони (в/ч 36746) Білоцерківської КЕЧ району на території Фурсівської та Дроздівської сільських рад народних депутатів Білоцерківського району Київської області, а також Актом №93 від 28.02.2001;
- рішенням у справі №357/9939/15-ц встановлено обставини того, що згідно рішення Міністра оборони України від 14.10.2005 №11938/з затверджено протокол №8 від 11.10.2005, яким погоджено пропозиції щодо припинення права користування земельними ділянками, у тому числі земельної ділянки площею 330 га військового містечка №50 с. Фурси Білоцерківського району Київської області, на якій знаходиться цілісний майновий комплекс ДП МО України «Білоцерківський авіаційний завод», а також визначено, що земельна ділянка підлягає передачі до земель запасу Фурсівської сільської ради;
- рішенням у справі №911/268/18 також встановлено обставини передачі земель від Міноборони зі зміною цільового призначення з земель оборони на землі запасу.
Стосовно вказаних вище доводів про зміну цільового призначення відповідно переданих земель відповідач 2 вказав, що такі обставини свідчать про хибність тверджень позивача стосовно автоматичного слідування земельної ділянки за нерухомим майном згідно ст. 30 Земельного кодексу України.
Також, заперечуючи проти заявлених позивачем вимог, відповідач 2 зазначив, що доданий позивачем акт від 28.11.1999 не містить зазначеного у такому акті додатку №3 «Характеристика земельної ділянки, що передається до власності територіальної громади м. Біла Церква», натомість позивачем долучено додаток №3 «Характеристика льотного поля аеродрому «Біла Церква», зі змісту якого слідує, що станом на 1999 рік злітно-посадкова смуга була в аварійному (незадовільному) стані та потребувала ремонту.
Водночас, на переконання відповідача 2, позивачем не надано доказів на підтвердження наявності у нього права на нерухоме майно, зокрема злітно-посадкову смугу чи земельну ділянку, тоді як згідно приписів ст. 182 ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.
Поряд з тим, в основу заперечень на позов відповідачем 2 покладено: сумніви останнього щодо законності документів про передачу Комунальному підприємству Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс до дати його державної реєстрації як юридичної особи 04.08.2000, будь-якого майна; а також аргументи щодо того, що право у третьої особи на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія ІІ-КВ №000714, законність якого оспорюється у справі №911/2832/19, виникло пізніше, аніж право відповідача 2 на земельну ділянку.
Стосовно ж доводів позивача про встановлення порушень його прав згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 12.02.2019 №17-ДК/49/АП/09/01/-19, відповідач 2 зауважив, що незаконні дії ГУ Держгеокадастру у Київській області по складенню такого акту оскаржено до Київського окружного адміністративного суду у справі №П/320/155/20.
В розрізі зазначеного вище відповідачем 2 наведено ряд порушень при складенні відповідного акту перевірки, зокрема:
- необгрунтованість та неузгодженість з приписами законодавства висновків про незаконність рішення Виконавчого комітету Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 10.07.2001 №75, а також про те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3220488300:05:011:0043, 3220488300:05:011:0042 не є двома окремими земельними ділянками, а ділянка відповідача 2 розташована в межах належної третій особі ділянки;
- з огляду на наявну технічну документацію 2014 року акт перевірки не містить застереження, що земельна ділянка площею 7,7001 га розташована в середині іншої, більшої земельної ділянки площею 91,877 га;
- акт перевірки має ознаки фіктивного документу складеного для поновлення строків позовної давності позивачу при спробі заволодіння земельними ділянками на територіях сіл, що межують з містом Біла Церква, оскільки жодних правових наслідків такий акт не має.
З огляду на вказане вище ГО Білоцерківського аероклубу Пілот просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Крім, як на підставу для відмови у позові, відповідач 2 послався на пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки, на переконання ГО Білоцерківського аероклубу Пілот, позивач мав змогу дізнатись про порушення його прав ще у 2000-2001 роках, тобто коли було передано дані про інвентааризацію земель Білоцерківькій міській раді.
Також відповідач 2 вважає, що судові рішення у справах №810/3401/17 та №911/268/18 свідчать про обізаність позивача стосовно порушення його прав на земелю у 2005 році з дати складання рішення Міноборони від 14.19.2005 №11938/з, згідно якого землі, на які претендує позивач, передано до земель запасу Фурсівської сільскої ради.
На переконання відповідача 2, про обізнаність позивача щодо пропуску строку позовної давності свідчить те, що саме позивач відчужив, зокрема, ГО Білоцерківського аероклубу Пілот нерухоме майно, що розміщувалось на спірних земельних ділянках та, як наслідок, не міг не знати, що згідно ст. 120 ЗК України до набувача майна перейшло право на земелю.
Поряд з тим, не погодившись із заявленими позивачем вимогами, Фурсівська сільська рада зазначила, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.10.1999 №1135-р земельні ділянки позивачу не передавались, як і не містить положень про передачу земель у власність або користування територіальної громади міста Біла Церква надане позивачем рішення від 27.10.1999 №315.
Як зауважив відповідач 1, згідно ст. 15 Земельного кодексу України, чинного станом на день прийняття такого розпорядження, Кабінет Міністрів України визначений як орган, що здійснює управління в галузі використання та охорони земель, а передача земель у власність або користування до повноважень такого органу не входили.
Стосовно обставин передачі до комунальної власності цілісного майнового комплексу відповідач 1 зауважив, що його передача, як об`єкта із завершеним циклом виробництва, здійснюється одночасно, натомість передача майна відбувалась до 2008 року окремими частинами, що підтверджується наданими позивачем копіями свідоцтв про право власності на нерухоме майно, а надані ж позивачем акти прийому передачі майна не є належним доказами передачі цілісного майнового комплексу.
Так, на переконання відповідача 1, до військового майна, земельні ділянки, на яких розташовані будинки та споруди, не віднесено, а Білоцерківська міська рада і відповідна територіальна громада не є суб`єктами права колективної та приватної власності та не мають права розпорядження землями державної власності на території Фурсівської сільської ради у розумінні норм, зокрема ст. 7 Земельного кодексу України 1990 року, згідно якої у постійне користування земля надається радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема громадським об`єднанням.
З огляду на вказане відповідач 1 зазначив, що при передачі військового майна цілісного майнового комплексу ДП «Білоцерківський авіаційний ремонтний завод» право на землю до Білоцерківської міської ради не перейшло.
Надані ж позивачем рішення від 01.12.1999 №360 та відповідно затверджені таким рішенням акти прийому-передачі майнового комплексу, на переконання Фурсівської сільської ради, не підтверджують набуття територіальною громадою міста Біла Церква права власності або користування на земельні ділянки, оскільки, зокрема, з додатку до вказаних вище документів характеристики земельної ділянки слідує, що землекористування військової частини А-2316 складається з трьох ділянок, розміщених на території Фурсівської сільської ради та Дроздівської сільської ради, однак вказана характеристика не є правовстановлюючим документом на землю, як і не є таким документом акт інвентаризації земель МО України №93 від 28.02.2001.
Що ж до обставин переходу прав на земельну ділянку згідно ст. 30 Земельного кодексу України 1990 року, Фурсівська сільська рада зазначила, що згідно відповідно наведеної позивачем статті перехід прав на земельну ділянку відбувається у розмірах, передбачених ст. 67 цього кодексу, за якою земельні ділянки передаються у власність або користування лише громадянам, чого позивачем не враховано.
Водночас, за доводами Фурсівської сільської ради, частина 3 статті 30 Земельного кодексу України 1990 року передбачає перехід права власності або користування земельною ділянкою при передачі підприємствами, установами і організаціями майна іншим підприємствам, установам і організаціям, а також те, що відповідне право на землю посвідчується Радами народних депутатів згідно ст. 23 цього кодексу.
В розрізі зазначеного вище відповідач 2 вказав, що ДП «Білоцерківський авіаційний ремонтний завод» не мав прав на землю, тоді як право користування земельною ділянкою площею 91,1877 га під злітно-посадковою смугою за місцезнаходженням Фурсівської сільської ради третя особа оформила на підставі Державного акту на право постійного користування землею, виданого згідно розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації №300 від 16.10.2003.
З огляду на вказане відповідачем 1 зауважено на обставинах недотримання третьою особою вимог земельного законодавства під час користування частиною земельної ділянки площею 91,1877 га, що встановлено ГУ Держегеокадастру у Київській області та, відповідно, складено: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18.09.2018 №564-ДК/494/АП/09/01/-18 і припис від 18.09.2018 №564-ДК/0052Пр/03/01/-18, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 31.10.2018 №671-ДК/715АП/09/01/-18 і припис від 05.11.2018 №671-ДК/0075Пр/03/01/-18 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 06.12.2018 №815-ДК/715/АП/09/01/-18. Копії вказаних актів і приписів відповідачем 1 додано до відзиву.
До того ж, як зазначено відповідачем 1, у пункті 2 акту Інвентаризації земель Міністерства оборони на 01.01.2001 вказано про відсутність у військової частини А-2316 державного акту на право користування землею, що свідчить про те, що при переході права власності на майно до територіальної громади міста Біла Церква перехід прав на земельну ділянку не відбувся у зв`язку з не визначеністю земельних ділянок та їх площ.
На переконання відповідача 1, вказані вище обставини спростовують посилання позивача на віднесення земель, що перебувають у користуванні КП «БВАК», до комунальної власності м. Біла Церква.
Поряд з тим, посилаючись на ст. 120 Земельного кодексу України від 25.10.2001 в редакції чинній на момент виникнення відповідних спірних правовідносин, відповідач 1 зазначив, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування на підставі договору оренди, яких позивач при прийомі майна не укладав та, надалі у 2002-2009 роках, під час реєстрації права власності на будівлі військового містечка №50 питання щодо оформлення права власності або користування землею під відповідними будівлями не вирішив.
Щодо наявності компетенції та повноважень на прийняття спірного рішення Фурсівська сільська рада зазначила, що:
- згідно статті 3 Земельного кодексу України 1990 року станом на листопад 2001 року сільські ради мали право делегувати частину своїх функцій у сфері регулювання земельних відносин виконавчим комітетам, в підтвердження чого до матеріалів справи відповідачем 1 долучено копію рішення «Про передачу повноважень сесії сільської ради в питанні землекористування виконавчому комітету сільської ради» від 24.12.1998;
- повноваження сільських рад народних депутатів щодо: передачі земельних ділянок у користування та вилучення земель передбачено, відповідно, приписами ст. 9 та ч. 2 ст. 31 Земельного кодексу України в редакції 1999 року;
- межі Фурсівської сільської ради встановлено рішенням Білоцерківської районної ради народних депутатів №05-50 від 05.09.1995 «Про затвердження проекту формування територій сільських рад Білоцерківського району», що здійснено відповідно до вказівок по складанню проектів формування територій і встановлення меж сільських, селищних рад народних депутатів, затверджених Державним комітетом України по земельній реформі 30.10.1991, та узгоджується зі ст. 65 Земельного кодексу України 1990 року в частині повноважень відповідних рад щодо встановлення меж населених пунктів;
- земельна ділянка, якою розпорядився відповідач 1, згідно встановлених в 1994 році меж Фурсівської сільської ради знаходиться на території відповідної ради;
- згідно рішення Міністра оборони України від 14.10.2005 №11938/з, затвердженого протоколом №8 від 11.10.2005, погоджено пропозиції щодо припинення права користування земельними ділянками, у тому числі земельної ділянки площею 330 га військового містечка №50 с. Фурси Білоцерківського району Київської області, на якій знаходиться цілісний майновий комплекс ДП МО України «Білоцерківський авіаційний завод», та визначено, що земельна ділянка підлягає передачі до земель запасу Фурсівської сільської ради, а вказані обставини також встановлено у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №810/2672/18;
- обставини передачі земельної ділянки площею 330 га до земель запасу Фурсівської встановлено судами у справах №№357/9939/15-ц, 357/3440/16-ц.
В підтвердження вказаного вище до відзиву на позовну заяву відповідачем 1 додано, зокрема, копію протоколу №8 від 11.10.2005, а також копії рішення Білоцерківської районної ради народних депутатів №5_50 від 05.09.1995 «Про затвердження проекту формування територій сільських рад Білоцерківського району», проекту формування території Фурсівської сільської ради та генерального плану міста Біла Церква 1985 року.
Фурівська сільська рада також заперечила проти доводів позивача про встановлення меж міста Біла Церква, оскільки віднесення генеральним планом населеного пункту тих чи інших земельних ділянок (територій)до меж такого населеного пункту без розроблення, погодження та затвердження на його підставі проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одинці не встановлює меж населеного пункту.
До того ж, за доводами відповідача 1, наданий позивачем проект планування і забудови м. Біла Церква 1955 року не містить положень щодо території вул. Гайок або масиву Гайок, а сам проект не встановлював меж міста Біла Церква, оскільки вказане було віднесено до виключної компетенції Президії Верховної Ради УРСР.
Також відповідачем 1 наголошено, що положень про масив Гайок не містять надані позивачем Проект зеленої зони м. Біла Церква Київської області 1961 року, а також Генеральний план м. Біла Церква, погоджений рішенням виконавчого комітету №570 від 21.10.1964, який також не передбачає збільшення території міста за рахунок території масиву Гайок.
В розрізі зазначеного вище, відповідач 1 зауважив, що:
- позивачем не надано проект планіровки міста, розроблений Діпромістом, та рішення виконавчого комітету обласної Ради депутатів трудящих або Ради Міністрів УРСР про його затвердження, як того вимагав чинний на той час Порядок складання, погодження і затвердження проектів планіровки міст і селищ УРСР, затверджений постановою Ради Міністрів УРСР від 15.06.1955 №777;
- згідно Указів Президії Верховної Ради УРСР від 30.12.1956 та від 28.06.1965 віднесення населених пунктів, зокрема, до категорії міст обласного підпорядкування належало до повноважень Президії Верховної Ради Української РСР;
- постанова Президії Верховної Ради Української РСР від 04.09.1956, на яку послався позивач, втратила чинність згідно Указу Президії Верховної Ради УРСР від 28.06.1965;
- генеральний план міста 1966 року та техніко-економічні основи розвитку міста 1963 року є містобудівною документацією і мають розрахунковий строк проекту 20-25 років, тоді як згідно картографічних матеріалів генерального плану міста Біла Церква, погодженого рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів від 15.07.1985 №243, об`єкти нерухомого майна та земельна ділянка знаходяться за межами міста, тобто на території Фурсівської сільської ради.
На переконання відповідача 1, не можуть бути покладені в обгрунтування позову посилання позивача на встановлені у справі №911/268/18 обставини, тоді як посилання позивача на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 12.02.2019 №17-ДК/49/АП/09/01/-19 свідчить про визнання позивачем обставин належності земельних ділянок до земель Фурсівської сільської ради, оскільки в описовій частині такого акту зазначено, що перевірка проведена з питання дотримання вимог земельного законодавства під час розпорядження земельними ділянками в адміністративних межах Фурсівської сільської ради.
Стосовно ж спірного державного акту на право постійного користування землею, то Фурсівська сільська рада вважає такий акт таким, що складено та видано відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах №43 від 04.05.1999, зокрема, згідно п. 1.10 якої один державний акт видається власникам землі (землекористувачам), яким передано декілька черезсуміжних земельних ділянок однакового цільового призначення, розташованих на території однієї адміністративно-територіальної одиниці.
Водночас, посилаючись на зазначену вище Інструкцію, відповідач 1 зазначив, що при прийнятті спірного рішення він керувався проектом відведення земельної ділянки, складеним землевпорядною організацією та наявним у ньому висновком державного органу земельних ресурсів Держкомзему України.
Крім того Фурсівська сільська рада зауважила, що з огляду на долучені у справі №320/3138/19 матеріали Техніко-економічного обгрунтування розвитку міста Біла Церква, розроблені Науково-дослідним інститутом проектування міст «Діпромісто» в 2004 році, а також з огляду на долучені позивачем у даній справі матеріали розробки нового генерального плану міста Біла Церква, позивач був обізнаний про розташування спірної земельної ділянки в межах Фурсівської сільської ради ще у 2001-2004 роках та, відповідно, міг дізнатись про прийняття спірного рішення, як наслідок причини пропуску позивачем строку на звернення до суду є неповажними.
З огляду на викладені вище заперечення та доводи відповідач 1 просить застосувати строк позовної давності у даній справі та відмовити у задоволенні позову.
Своєю чергою, підтримуючи позовні вимоги Білоцерківської міської ради та заперечуючи проти викладених відповідачами 1, 2 доводів, Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс зауважило на обставинах, тотожних викладеним позивачем обставинам, зокрема щодо переходу до територіальної громади міста Біла Церква принаймні права користування на земельну ділянку під переданим у власність майном згідно ч.ч. 1, 3 ст. 30 Земельного кодексу України 1990 року, що також встановлено у постанові Верховного Суду віл 04.06.2019 у справі №911/268/18.
В розрізі зазначеного вище третя особа вказала, що передумовою припинення права користування землями оборони та подальшої передачі таких земель іншим особам є прийняття Кабінетом Міністрів відповідного рішення за подання Міністерства оборони України, доказів чого відповідачами не надано.
Водночас, на переконання третьої особи, саме прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядження №1135-р свідчить про розпорядження землями під відповідним цілісним майновим комплексом та іншим майном, тоді як згідно Закону України «Про оренду державного та комунального майна» цілісним майновим комплексом є господарський об`єкт з завершеним циклом виробництва продукції з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений.
Стосовно ж обставин формування земельних ділянок під переданим у власність територіальної громади міста Біла Церква майном, то третя особа вважає, що вказане підтверджується наявними в справі матеріалами Інвентаризації земель Міністерства оборони (в/ч 36746) Білоцерківської КЕЧ району та планом землекористування, згідно яких видно сформовані земельні ділянки під авіаремонтним заводом, військовим містечком та іншим майном, тоді як відповідна інвентаризація проводилась на державному акті КЕЧ Білоцерківського району Київської області, виданому 25.11.1977 інв. №XV-440.
З огляду на вказане третя особа вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення Виконком Фурсівської сільської ради розпорядився та передав у постійне користування відповідача 2 земельну ділянку 7,7001 га з кадастровим номером 3220488300:05:011:0043, яка розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3220488300:05:011:0042 загальною площею 91,1877 га та на якій знаходиться комунальне майно територіальної громади м. Біла Церква злітно-посадкова смуга, що перебуває у господарському віданні третьої особи.
Окремо третя особа зазначила, що:
- спірним рішенням передано у користування 7,7001 га забудованих земель, злітно-посадкова смуга, проте жодних доказів наявності на земельній ділянці забудови та наявності у відповідача 2 прав на злітно-посадкову смугу не надано;
- згідно ст. 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-XII право користування земельною ділянкою виникає після встановлення меж земельної ділянки в натурі, тоді як на злітно-посадковій смузі відсутні будь-які межові знаки, а тому відведення спірної земельної ділянки не було здійснено фактично;
- внесення у спірний державний акт на право постійного користування землею відомостей про спірну земельну ділянку, яка не має жодного відношення до земельної ділянки, на яку такий акт видавався, не відповідає законодавчим вимогам, тоді як нормами законодавства не визначено поняття «черезсмужні земельні ділянки» та порядку їх встановлення, а згідно даних Публічної кадастрової карти України земельні ділянки з кадастровими номерами 3220488300:05:011:0043 та 3220488300:05:011:0042 мають різне цільове призначення.
Зазначені ж відповідачами обставини місцезнаходження як спірної земельної ділянки, так і злітно-посадкової смуги в межах Фурсівської сільської ради третя особа заперечила, оскільки дозвільні документи на експлуатацію аеродрому отримано з урахуванням того, що цілісний майновий комплекс знаходиться в місті Біла Церква.
До того ж, за доводами третьої особи, з наданого відповідачем 1 рішення рішенням Білоцерківської районної ради народних депутатів №05-50 від 05.09.1995 «Про затвердження проекту формування територій сільських рад Білоцерківського району» та доданого до нього додатку таблиці з площами, не вбачається, що земельна ділянка під злітно-посадковою смугою входить в межі Фурсівської сільської ради, тоді як сам Проект формування території Фурсівської сільської ради відповідачем 1 не надано.
Наданий відповідачем 1 схематичний матеріал, на переконання третьої особи, не є належним доказом у даній справі, оскільки такий документ не містить відомостей про те, додатком до якого рішення він є.
Водночас, стосовно наведених вище обставин формування території Фурсівської сільської ради, третя особа зазначила, що згідно ч. 1 ст. 13 Земельного кодексу України та Закону України «Про використання земель оборони» усі повноваження щодо земель оборони належать Кабінету Міністрів України, а тому у Білоцерківської районної ради народних депутатів були відсутні повноваження щодо формування за рахунок земель міста території сільських рад.
За доводами третьої особи, решта наданих відповідачем 1 документів на підтвердження обставин формування території сільської ради та віднесення земельної ділянки до її меж не є належними доказами, оскільки такі документи прийнято пізніше, аніж спірне рішення.
Посилання відповідача 1 на встановлення обставин у справі №357/9939/15-ц третя особа заперечила з огляду на те, що ані Білоцерківська міська рада, ані Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс не були сторонами у такій справі.
Відповідно до поданих заперечень на відзив Фурсівської сільської ради, з-поміж зазначених раніше обставин та доводів, у тому числі доводів третьої особи, позивач зазначив, що:
- згідно ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності;
- при прийнятті спірного рішення відповідачем 1 порушено принцип цілісності нерухомої речі, оскільки злітно-посадкова смуга як нерухоме майно не може бути позбавлена земельної ділянки під нею;
- відповідачем 1 не надано доказів зміни цільового призначення земельних ділянок, які належали до категорії земель промисловості та оброни, тоді як згідно спірного рішення передано у користування іншу категорію земель та під належним іншій територіальній громаді майном;
- згідно ч. 1 ст. 75 Повітряного кодексу України злітно-посадкові смуги не підлягають відчуженню, продажу, приватизації, обміну, передачі в заставу, а згідно ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» приватизації не підлягають: майно органів державної влади та місцевого самоврядування, аеродроми та аеродромні об`єкт, зокрема злітно-посадкові смуги, а тому при прийнятті спірного рішення порушено імперативні норми щодо заборони відчуження об`єктів аеродрому;
- вирішення питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією сільської ради, а не її виконавчого комітету, тоді як у ст. 19 Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-XII цільове призначення, з яким була сформована земельна ділянка, відсутнє;
- у чинному станом на сьогодні Генеральному плані сіл Фурси та Чмирівка Білоцерківського району Київської області 2014 року відсутня територія сформованої під державним актом Білоцерківської КЕЧ 1977 року площею 788 га, у тому числі КП «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» включно з аеродромом Біла Церква;
- застосування строків позовної давності є необгрунтованим, оскільки, з урахуванням ст. 330, ч. ч. 1, 3 ст. 388 Цивільного кодексу України та викладених позивачем обставин, для захисту порушених інтересів територіальної громади міста Біла Церква в особі відповідної ради можливо застосувати віндикацію витребування майна від добросовісного набувача, що застосовується в усіх випадках, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати.
Стосовно ж пропуску строку позовної давності позивач зазначив, що він 04.06.2019 отримав від Білоцерківської місцевої прокуратури лист стосовно порушення прав територіальної громади міста Біла Церква, а саме щодо відчжуення земельної ділянки під частиною злітно-посадкової смуги аеродрому «Біла Церква».
В підтвердження вказаного позивач надав копії: листа ГУ Держгеокадастру у Київській області №10-10-0.410-4134/2-19 від 27.03.2019, листа Білоцерківської місцевої прокуратури №33-2335вих-19, конверту з календарним штемпелем органу зв`язку.
За доводами позивача, із відповідної переписки йому стало відомо про спірне рішення та дізнатися про вказане рішення Білоцерківська міська рада не мала можливості, оскільки її не повідомляли про прийняття такого рішення, вказане у ньому питання не узгоджували та на той час інформація про таке рішення не оприлюднювалась.
Згідно поданих заперечень на відповідь на відзив позивача Фурсівська сільська рада зауважила на доводах та обставинах, тотожних викладеним у відзиві на позов, а також додатково, в розрізі посилання позивача на Закон України «Про оренду державного та комунального майна» зазначила, що в матеріалах справи відсутні докази належності земельної ділянки до цілісного майнового комплексу.
Також, заперечуючи проти викладених у відповіді на відзив доводів позивача, відповідач 1 вказав, що:
- згідно Земельного кодексу України від 1990 року майнові права щодо конкретно визначеної земельної ділянки виникають лише з моменту вчинення уповноваженим органом дій з визначення такої ділянки в натурі та посвідчуються певним правовстановлюючим документом, а тому за відсутності у позивача державного акту на право на землю твердження позивача щодо прав на землю є безпідставними;
- оскільки Закон України «Про використання земель оборони» вступив в силу у 2004 році, то посилання позивача на вказаний закон є безпідставними, тоді як згідно діючого на час виникнення спірних правовідносин Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України 22.12.1997 №483, надані для потреб Збройних Сил України землі підлягають передачі місцевим органам влади згідно зі ст. 27 Земельного кодексу України;
- при прийнятті спірного рішення виконком діяв у відповідності до вимог Земельного кодексу 1990 року, тоді як Земельний кодексу України від 25.10.2001, на який посилається позивач, набрав чинності з 01.01.2002;
- діюче на час виникнення спірних правовідносин законодавство не передбачало різних видів землевпорядних проектів, а положеннями Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах №43 від 04.05.1999, передбачено вимоги до технічної документації зі складання державного акту на право постійного користування землею;
- згідно висновку Білоцерківського відділу земельних ресурсів погоджено затверджену спірним рішенням технічну документацію та вказано про можливість внесення змін до державного акту на право постійного користування землею. В підтвердження останніх доводів відповідачем 1 надано копію висновку Білоцерківського відділу земельних ресурсів №340 від 03.08.2001.
У судовому засіданні 07.09.2021 представником відповідача 1, шляхом подання усних пояснень, визнано позов Білоцерківької міської ради в частині вимог про визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування землею та припинення права постійного користування земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою та державної реєстрації земельної ділянки.
З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представників учасників справи, суд дійшов таких висновків.
За приписами статтей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зазначені норми права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
У відповідності до приписів статей 13, 14, 19 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами статтей 2, 4, 7, 19, 70 Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-XII (в редакції від 06.04.1999, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються, зокрема, на: землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення; землі запасу.
У державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Не можуть передаватись у колективну та приватну власність, зокрема землі оборони.
Користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.
Сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.
Міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста.
Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів: із земель запасу для сільськогосподарського використання; із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу; для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою народних депутатів.
Обласні Ради народних депутатів надають земельні ділянки: із земель усіх категорій за межами населених пунктів для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів та інших лінійних споруд; в усіх інших випадках, крім передбачених частинами першою, другою, третьою і п`ятою цієї статті.
Землями для потреб оборони визнаються землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ.
Порядок надання земель для потреб оборони визначається законодавством України.
Згідно пп. 1, 44, 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основних правил користування наданими землями, затверджених наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 №483, землі (земельні ділянки) надаються військовим частинам, військово-навчальним закладам, установам, підприємствам та організаціям Збройних Сил України для їх розміщення та постійної діяльності.
За відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з статтею 27 Земельного кодексу України.
Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управлінн розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.
З огляду вказаного вище, враховуючи правовий режим земель оборонного значення, істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, закріпленими за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі їх у власність або користування третім особами є отримання згоди на це Міністерства оборони України.
Поряд з тим згідно ч. 1 ст. 30 Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-XII (у редакції від 06.04.1999, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених ст. 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.
Так, вказаною вище нормою права регламентовано, що перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.
Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.
Передбачений же законодавцем вище принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди не знаходить належного втілення у нормах, які регулюють перехід прав на земельну ділянку при переході права власності на споруду, яка на ній розташована, коли такий об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці, що перебуває на праві постійного користування, зокрема, щодо об`єктів нерухомості, які мають режим військового майна.
Водночас з огляду на те, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.
Отже, перехід права власності на будівлі та споруди, які належали до військового майна, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника відповідного об`єкта нерухомості, розташованого на ній, саме в силу прямого припису закону та автоматичного переходу права користування земельною ділянкою відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, наслідком чого є виникнення у власника такого об`єкта нерухомості права вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою незалежно від отримання відмови уповноваженої особи від вказаних земель.
Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16.
Згідно ч. 1 ст. 128 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 №1540-VI (в редакції від 30.10.1999, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 7 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» (в редакції від 03.03.1998, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України.
Право власності на об`єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.
Згідно пункту 10 Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 №1482, (в редакції від 24.05.1999, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) передача оформляється актом приймання-передачі за формою згідно з додатком до Порядку подання та розгляду пропозицій щодо передачі об`єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об`єктів у державну власність, затвердженого цією постановою, яка (форма акта приймання-передачі) передбачає внесення до нього, зокрема, таких загальних відомостей, як рік введення в експлуатацію, група капітальності, будівельний об`єм (загальний) куб. м, площа забудови (загальна) кв. м, площа земельної ділянки га.
Згідно викладених вище судом обставин справи, рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 01.12.1999 №360 затверджено, зокрема, акт приймання-передачі частини майна аеродромного комплексу до власності територіальної громади м. Біла Церква.
Зі змісту наявної в матеріалах даної справи копії затвердженого вказаним вище рішенням акта приймання-передачі частини майна аеродромного комплексу до власності територіальної громади міста Біла Церква слідує, що комісія встановила, зокрема, таке:
- до складу об`єкта входять: будівлі та споруди згідно додатку №1; частина льотного поля аеродрому «Біла Церква» згідно додатку №3;
- загальні відомості: рік введення в експлуатацію 1952, капітальний ремонт виконано в 1971р.; група капітальності - аеродром 1 класу; площа земельної ділянки, що знаходиться під частиною аеродрому «Біла Церква», що передається до власності територіальної громади м. Біла Церква, вказані схематично. Остаточне їх визначення буде встановлено після проведення інтвентаризації земельної ділянки;
- до акту приймання-передачі додається, зокрема, характеристика земельної ділянки, що передається до власності територіальної громади м. Біла Церква, відповідно до змісту якої: землекористування військової частини НОМЕР_1 (А-2316) складається з трьох ділянок, розміщених на території Фурсівської і Дроздівської сільських рад народних депутатів; межі і площа земельної ділянки, що знаходиться під частиною аеродрому «Біла Церква», що передається до власності територіальної громади м. Біла Церква, вказані схематично. Остаточне їх визначення буде встановлено після проведення інвентаризації земельної ділянки.
Вказаний вище акт складено та підписано на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.10.1999 №1135-р, прийнятого, зокрема, за пропозицією Міноборони, представниками комісії як від командування Військово-повітряних сил України (військової частини НОМЕР_2 ), так і від територіальної громади м. Біла Церква. Відповідно наведені обставини учасниками справи не заперечено та не спростовано.
Як вбачається з наявної в матеріалах даної справи копії акта №93 від 28.02.2001 інвентаризації земель Міністерства оборони України на 01.01.2001, що знаходиться в користуванні військової частини А-2316 м. Біла Церква:
- землекорисування військової частини А-2316 складається з трьох ділянок, розміщених на території Фурівської та Дроздівської сільських рад народних депутатів (ділянка №12, 13, 14);
- у відповідності з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.10.1999 №1135 частина аеродрому «Біла Церква» передана із власності МО України (ВПС) у власність територіальної громади м. Біла Церква, але до теперішнього часу не вирішено питання переоформлення землевідводу на передані міськвиконкому земельні ділянки.
Враховуючи наведені вище норми права та обставини, суд дійшов висновку, що з дати підписання акта приймання-передачі - 01.12.1999, тобто з моменту набуття позивачем права власності на частину майна аеродромного комплексу, зокрема на частину льотного поля аеродрому «Біла Церква» (злітно-посадкову смугу, будівлі та споруди систем управління зльотом і посадкою та енергозабезпечення), в силу ч. 1 ст. 30 Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-XII та принципу слідування землі за будівлею до позивача перейшло також і право як на частину земельної ділянки, на якій розташоване вказане майно - злітно-посадкова смуга, так і на частину земельної ділянки, необхідної для обслуговування відповідного майна, що свідчить про наявність у позивача суб`єктивного інтересу на оформлення відповідного права користування земельною ділянкою, на якій розташована злітно-посадкова смуга.
З огляду вказних вище норм права та зроблених на їх підставі висновків судом визнаються неспроможними доводи відповідача 1 про те, що:
- розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.10.1999 №1135-р не містить положень про передачу позивачу земель у власність або користування;
- рішення від 01.12.1999 №360 та відповідно затверджені таким рішенням акти прийому-передачі майнового комплексу не підтверджують набуття територіальною громадою міста Біла Церква права власності або користування на земельні ділянки;
- додаток до акту приймання-передачі - характеристика земельної ділянки та акт інвентаризації земель МО України №93 від 28.02.2001 не є правовстановлюючими документами на землю, оскільки, як зазначено судом вище, такий перехід права на земельну ділянку відбувається автоматично, в силу закону та відповідного юридичного факту набуття права власності на нерухоме майно, незалежно від отримання відмови уповноваженої особи від вказаних земель.
В розрізі зазначеного вище суд вважає за необхідне зауважити, що вказані вище обставини та відповідно оцінені докази свідчать як про обізнаність постійного землекористувача - військової частини (в/ч 36746) А-2316 Білоцерківської КЕЧ району, з переходом прав на земельну ділянку разом з переданим позивачу майном, так і про наявність на це згоди Міністерства оборони України.
Наведена ж відповідачем 2 невідповідність у нумерації наявних в матеріалах справи додатків до акта приймання-передачі характеристика льотного поля аеродрому «Біла Церква» та характеристика земельної ділянки, що передається до власності територіальної громади м. Біла Церква, об`єктивно не підтверджена та не відповідповідає дійсності, оскільки зазначення у акті як додатку до нього характеристики земельної ділянки під порядковим номером «три» не свідчить про найменування його як «додаток №3», тоді як доданий до акта додаток №3 - характеристика льотного поля аеродрому «Біла Церква» дійсно відповідає вказаному у акті відповідному найменуванню такого додатка.
Також, оцінюються судом критично посилання відповідача 1 на те, що надані позивачем акти прийому-передачі не є належними доказами передачі позивачу цілісного майнового комплексу, який має передаватись одночасно, позаяк вказані доводи відповідача 1 спростовуються відповідно наведеними вище нормами щодо моменту виникнення права власності на об`єкт - з дати підписання акта приймання-передачі, а також змістом відповідного акта, тоді як обставини державної реєстрації права на таке майно у 2008 році не спростовують ані обставин виникнення відповідного права саме на підставі відповідних рішень та підписаних актів, ані моменту виникнення такого права.
Так, зі змісту наявної в матеріалах справи копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №209166042 від 15.05.2020 слідує, що станом на момент розгляду даної справи власником, зокрема, об`єкта нерухомого майна за адресою: Київська обл., м. Біла Цекрва, вул. Гайок, буд. 4А штучної злітно-посадкової смуги, зареєстровано територіальну громаду міста Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради.
З огляду на вказане суд звертає увагу на те, що: державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно; так само, як і державна реєстрація, видача свідоцтва про право власності не породжує виникнення права власності, а лише фіксує факт наявності відповідного права.
Вказаними вище висновками і мотивами суду спростовуються також доводи відповідача 2 про відсутність доказів виникнення у позивача права власності на злітно-посадкову смугу, у тому числі і з підстав її незадовільного, аварійного стану, оскільки умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно вимог статі 349 ЦК Украйни є наявність встановленого факту знищення майна, тоді як норм права, які б передбачали, що знищення чи пошкодження нерухомого майна на певній земельній ділянці автоматично припиняє право власності чи користування цією земельною ділянкою власника нерухомості на ній, та ще й автоматично повертає такі права попередньому землевласнику чи землекористувачу, законодавчо не встановлено.
Доводи ж Фурсівської сільської ради про неможливість переходу до позивача прав на земельну ділянку у порядку ст. 30 Земельного кодексу України 1990 року, оскільки така норма відсилає до ст. 67 вказаного кодексу, яка, своєю чергою, не передбачає можливості передачі землі у комунальну власність, судом визнаються неспрожними та такими, що є довільним та суб`єктивним тлумаченням відповідачем 1 вказаних норм, позаяк зазначене у частині 1 статті 30 кодексу посилання на статтю 67 кодексу здійснено в частині необхідності визначення розмірів земельної ділянки, яка слідує за майном, що жодним чином не нівелює встановлений відповідною нормою автоматичний перехід прав на земельну ділянку, без обмеження за суб`єктами набуття такого права, та виникнення у набувача нерухомого майна суб`єктивного інтересу на оформлення відповідного права на земельну ділянку, на якій розташоване таке майно.
Аргументи відповідача 2 стосовно неможливості автоматичного слідування земельної ділянки за нерухомим майном згідно ст. 30 ЗК України 1990 року з огляду обставин зміни цільового призначення земель оброни на землі запасу Фурсівської сільської ради, що встановлено судами у справі №357/9939/18-ц та справі №911/268/18 визнаються неспроможними з огляду на таке.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.
Водночас звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.
Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2020 у справі №910/2360/19.
Так, предметом позову у справі №357/9939/18-ц були вимоги прокурора Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області та фізичних осіб про:
- визнання недійсним розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 07.07.2006 №251 Про передачу земельних ділянок до складу земель запасу;
- визнання недійсним розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 30.12.2008 №885 Про передачу в оренду земельної ділянки ;
- визнання недійсним розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 20.01.2012 №47 Про затвердження проекту відведення із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 54 громадянам для індивідуального дачного будівництва в адміністративних межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області ;
- визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва в адміністративних межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області;
- витребування з володіння відповідачів на користь держави в особі Кабінету Міністрів України належних їм земельні ділянки, а судами досліджувались, зокрема, обставини законності вилучення із землекористування КЕЧ Білоцерківського району та передання до земель запасу Фурсівської сільської ради земель загальною площею 330 га на підставі розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 07.07.2006 №251.
Предметом же позову у справі №911/268/18 були вимоги Білоцерківської міської ради Київської області до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "БілоцерківМАЗ" про:
- визнання недійсним та скасування розпорядження Білоцерківської РДА від 26.03.2004 №104 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення";
- визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 02.04.2004;
- визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку для обслуговування існуючої виробничої бази серії ЯЕ №588347;
- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №28123113 від 08.02.2016 та запису про право власності №13155581 від 04.02.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ТОВ "НВП "БілоцерківМАЗ" на земельну ділянку площею 0,1133га за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гайок, земельна ділянка 4а, кадастровий номер 3220488300: 01:001:0007 ;
- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №28121816 від 08.02.2016 та запису про право власності №13154923 від 04.02.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ТОВ "НВП "БілоцерківМАЗ" на земельну ділянку площею 4,3286га за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул.Гайок, земельна ділянка 4а, кадастровий номер 3220488300:01:001: 0260.
Тобто, обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж встановлено судами під час розгляду у справах №№357/9939/18-ц, 911/268/18, у тому числі і щодо часу виникнення відповідно спірних правовідносин та покладених в основу мотивування юридичних фактів, зокрема прийняття Міністром оборони України рішення від 14.10.2005 №11938/з та затвердження протоколу від 11.10.2005 №8, яким погоджено пропозиції, зокрема щодо передачі 330 га земель до земель запасу Фурівської сільської ради, тоді як спірні у даній справі правовідносини виникли раніше відповідно прийнятого рішення.
Посилання відповідача 1 на приписи ч. 3 ст. 30 Земельного кодексу України 1990 року є безпідставними, оскільки приписами відповідної норми передбачено порядок переходу прав на земельну ділянку при передачі майна підприємствами, установами і організаціями іншим підприємствам, установам і організаціям, тоді як у спірних правовідносинах передачу майна здійснено з власності держави відповідно уповноваженим нею органом до територіальної громади міста Біла Церква.
В розрізі зазначеного вище також є такими, що не входять в предмет дослідження у даній справі, посилання відповідача 1 на відсутність у ДП «Білоцерківський авіаційний ремонтний завод» права користування земельною ділянкою та оформлення з порушенням законодавства і значно пізніше права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3220488300:05:011:0042, обставини щодо чого не є спірними у даній справі, а позов у якій подано не на захист відповідно належного третій особі права користування землею.
З огляду зазначеного вище судом не приймаються до уваги і доводи відповідача 2 про незаконність отримання ДП «Білоцерківський авіаційний ремонтний завод» права користування земельною ділянкою.
Судом визнаються неспроможними решта доводів та аргументів Фурсівської сільської ради щодо відсутності у військової частини А-2316 державного акту на право користування землею, як наслідок неможливості переходу до позивача прав на земельну ділянку без визначених меж та площі, а також відсутності у позивача державного акту на право користування землею, позаяк відповідачем 1 не спростовано обставин щодо того, що земельна ділянка під переданими позивачу у власність аеродромним комплексом, у тому числі злітно-посадковою смугою, відносилась до земель оборони та перебувала у складі земель, належних КЕЧ Білоцерківського району на праві постійного користування згідно державного акта на право постійного користування землею від 25.11.1977, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів за №80.
Сама ж по собі відсутність у позивача державного акта на право постійного користування землею не спростовує як обставин автоматичного переходу до позивача у спеціальному порядку прав на земельну ділянку під злітно-посадковою смугою та в розмірах, необхідних для її обслуговування, так і наявності у позивача суб`єктивного інтересу на оформлення відповідного права користування такою земельною ділянкою, захист якого (інтересу) допускається законом з метою відновлення можливості досягнення особою прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Посилання відповідача 1 на приписи ст. 120 Земельного кодексу України від 25.10.2001 та передбачений нею порядок переходу прав на земельну ділянку, зокрема на підставі окремих цивільно-правових угод та договорів, залишаються судом поза увагою як такі, що перебувають поза часовими межами виникнення спірних правовідносин.
Поряд з тим, приписами статтей 73, 74, 76, 78, 79, 86 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
В розрізі зазначених вище норм процесуального права суд вважає за необхідне вказати що:
- обов`язок доказування треба розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження власних доводів, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи;
- судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому, тоді як належність доказів спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини;
- передбачений ст. 79 ГПК України стандарт доказування «вірогідність доказів» свідчить, що ним покладено на суд обов`язок оцінювати докази та обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;
- надання оцінки доказам є виключною компетенцією суду, а принцип оцінки доказів поза розумним сумнівом полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Як слідує зі змісту спірного у даній справі рішення №75 від 10.07.2001, останнім, зокрема: затверджено технічну документацію зі складання державного акту на право постійного користування землею Громадській організації Білоцерківський «Аероклуб Пілот» площею 7,7001 га (забудованих земель), злітно-посадкова смуга та надано земельну ділянку площею 7,7001 га забудованих земель (злітно-посадкова смуга) Громадській організації Білоцерківський «Аероклуб Пілот».
З огляду на вказане, з урахуванням викладених вище обставин справи, суд дійшов висновку, що передана згідно спірного рішення у користування відповідача 2 земельна ділянка площею 7,7001 га (забудованих земель), злітно-посадкова смуга, є частиною земельної ділянки, на якій розташоване належне на праві власності позивачу майно - злітно-посадкова смуга, тобто земельної ділянки, право користування на яку та відповідного його оформлення отримав позивач 01.12.1999 у порядку слідування земельної ділянки за майном згідно ст. 30 Земельного кодексу України.
Учасниками даної справи, зокрема відповідачами не спростовано вказаних вище обставин, як і не заперечено обставин наявності лише однієї злітно-посадкової смуги на землях, що перебували у постійному користуванні КЕЧ Білоцерківського району, у тому числі військової частини А-2316 м. Біла Церква, яка безпосередньо і приймала участь у передачі злітно-посадкової смуги у власність територіальної громади м. Біла Церква, а вказане виключає у суду будь-які сумніви щодо того, що за спірним рішенням відведено у користування земельну ділянку частково або повністю за рахунок земель, на яких знаходиться передана позивачу злітно-посадочна смуга та право на землі під якою отримав позивач.
Враховуючи вказане вище, у тому числі зроблені раніше висновки суду про безпідставність заперечень відповідача 1 щодо передачі позивачу цілісного майнового комплексу, також визнаються неспроможними посилання відповідача 1 на відсутність доказів належності спірної земельної ділянки до цілісного майнового комплексу, у тому числі злітно-посадкової смуги.
Стосовно ж призначеної ухвалою Господарського суду Київської області від 20.10.2020 у справі № 911/795/20 судової земельно-технічної експертизи слід зазначити таке.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 9, ч.1 ст. 101, ч.ч. 1, 4 ст. 102 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи.
У разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.
З наведених у вступній частині даного рішення обставин справи слідує, що витребувані судом за клопотанням експерта документи для проведення судової експертизи надано не було, що унеможливило надання відповідно сформованих матеріалів справи експерту для продовження проведення експертного дослідження, тоді як повідомлення експертної установи під час розгляду справи по суті про залишення ухвали Господарського суду Київської області від 20.10.2020 у справі №911/795/20 без виконання з огляду на відсутність проведення оплати за таку експертизу не вплинуло на вказану вище неможливість проведення у даній справі експертизи саме з огляду на ненадання витребуваних судом документів.
В розрізі вказаного вище суд вважає за необхідне зазначити, що:
- необхідіність у витребуванні оригіналу технічної документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка з кадастровим номером: 3220488300:05:011:0043 (з каталогом координат поворотних точок меж цієї земельної ділянки) та завіреної належним чином копії вказаного документа для долучення до матеріалів справи спричинена відсутністю в матеріалах справи відповідної технічної документації, затвердженої у відповідно передбаченому законом порядку, тоді як наявна в матеріалах справи копія технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Громадській організації Білоцерківський «Аероклуб Пілот» для розміщення аероклубу в адміністративних межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району, Київської області, розроблена ТОВ «Вітімг» у 2014 році з метою встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надана суду без доказів її затвердження;
- відповідачі, зокрема відповідач 2 не позбавлений був можливості подати проведений на його власне замовлення висновок експерта згідно вимог ст. ст. 98, 101 ГПК України стосовно питання знаходження злітно-посадкової смуги (льотне поле аеродрому Біла Церква) на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:011:0043.
За таких обставин, оскільки спірним рішенням відведено у користування відповідчу 2 земельну ділянку частково або повністю за рахунок земель, на яких знаходиться передана позивачу злітно-посадочна смуга та право на землі під якою отримав позивач, суд дійшов висновку, що рішення виконавчого комітету Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 10.07.2001 №75 Про затвердження технічної документації зі складання державного акту на право постійного користування землею Білоцерківській громадській організації Аероклуб Пілот прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, зокрема щодо слідування земельної ділянки за переданим у власність нерухомим майном та цілісності такого майна разом із землею під ним, а також прав та охоронюваних законом інтересів позивача, зокрема легітимного інтересу позивача на оформлення відповідного права користування такою земельною ділянкою під злітно-посадковою смугою.
Крім того, як слідує зі встановлених у даній справі обставин та змісту спірного рішення, окрім затвердження технічної документації зі складання державного акту на право постійного користування землею, таким рішенням доручено Державному підприємству «Київський регіональний центр державного земельного кадастру» внести зміни в державний акт на право постійного користування землею Громадської організації Білоцерківський «Аероклуб Пілот» та, надалі, на підставі спірного рішення внесено відомості про земельну ділянку площею 7,7001 га до державного акта на право постійного користування землею серії І-КВ №000300 від 27.12.2000.
Відповідно до ст. 19, ч. 1 ст. 102 Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-XII (у редакції від 21.03.2000, що діяла станом на момент прийняття спірного рішення) надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок.
Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації.
Проекти відведення земельних ділянок у власність або користування затверджуються Радами народних депутатів, які надають і вилучають земельні ділянки.
Згідно пп. 1.10., 1.12., 1.18. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах №43 від 04.05.1999, власникам землі (землекористувачам), яким передано (надано) декілька черезсмужних земельних ділянок однакового цільового призначення, розташованих на території однієї адміністративно-територіальної одиниці (села, селища, міста), видається один відповідний державний акт з відображенням на плані меж всіх переданих (наданих) черезсмужних земельних ділянок.
Складання державного акта на право приватної власності на землю, право власності на землю або право постійного користування землею при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та товариствам громадян всіх видів проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки.
При наданні земельної ділянки у постійне користування до технічної документації зі складання державного акта обов`язково додається копія матеріалів щодо перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки з проекту відведення цієї земельної ділянки, затвердженого в установленому порядку.
У разі будь-яких змін в розташуванні меж земельної ділянки або умов її передачі чи надання, які відбулися після видачі державного акта, ці зміни вносяться одночасно до обох примірників державного акта. Нові межі відображаються на плані земельної ділянки суцільною лінією чорною тушшю, а старі межі перекреслюються червоною тушшю.
Однак до матеріалів даної справи не надано ані технічної документації зі складання державного акту на право постійного користування землею Громадській організації Білоцерківський «Аероклуб Пілот» площею 7,7001 га (забудованих земель), злітно-посадкова смуга, яку спірним рішенням було затверджено, ані проекту відведення земельної ділянки площею 7,7001 га (забудованих земель), злітно-посадкова смуга у постійне користування Громадській організації Білоцерківський «Аероклуб Пілот», затвердженої у передбаченому законом порядку.
Водночас, наявна в матеріалах справи технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Громадській організації Білоцерківський «Аероклуб Пілот» для розміщення аероклубу в адміністративних межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району, Київської області, розроблена ТОВ «Вітімг» у 2014 році з метою встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не місить у своєму складі вказаних вище ані технічної документації зі складання державного акту на право постійного користування землею Громадській організації Білоцерківський «Аероклуб Пілот» площею 7,7001 га (забудованих земель), злітно-посадкова смуги, ані матеріалів проекту відведення такої земельної ділянки у постійне користування відповідачу 2.
До того ж, як слідує зі змісту наявного в матеріалах справи державного акта на право постійного користування землею №000300 від 27.12.2000, такий акт видано Громадській організації Білоцерківського аероклубу Пілот на право постійного користування 0,74 га землі для розміщення аероклубу на підставі рішення Фурсівської сільської ради №96 від 22.11.2000 «Про надання земельної ділянки в постійне користування Білоцерківському «Аероклубу Пілот», яким затверджено технічну документацію по складанню державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,74 га, та копія якої міститься в матеріалах технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої ТОВ «Вітімг» у 2014 році.
Також у вказаному вище акті міститься план зовнішніх меж землекористування, де схематично зображено як межі земельної ділянки площею 0,74 га, так і земельної ділянки площею 7,7001 га, а також зазначено відмості про рішення Фурсівської сільської ради №75 від 10.07.2001 щодо земельної ділянки площею 7,7001 га, позначеної на схемі під номером 1, та про договір купівлі-продажу від 20.04.2007 щодо земельної ділянки площею 0,74 га, позначеної на схемі під номером 2.
З наявних в матеріалах даної справи копій витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 3220488300:05:004:0002, що розташована в Київській обл., Білоцерківський р-н., Фурсівська сільська рада, м.Біла Церква, Гайок, 129, є Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський аероклуб "Пілот" (ідентифікаційний код 34934285) на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.04.2007 та державного акта на право власності на земельну ділянку від 14.05.2007 серія ЯЕ №588368.
Із наведеного вище слідує, що спірним рішенням затверджено технічну документацію зі складання державного акту на право постійного користування землею, матеріали якої відсутні, та внесено відомості про земельну ділянку площею 7,7001 га до державного акта на право постійного користування землею серії І-КВ №000300 від 27.12.2000, який був виданий на іншу земельну ділянку, яка не є суміжною із земельною ділянкою площею 7,7001 га і не входить до її складу та/або змінює її площу чи межі, що також вбчається з відображених у акті серії І-КВ №000300 від 27.12.2000 зовнішніх меж земельної ділянки площею 7,7001 га.
За таких обставин суд дійшов висновку про невідповідність рішення виконавчого комітету Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 10.07.2001 №75 законодавчим вимогам щодо порядку надання у користування земельної ділянки та видачі відповідного правовстановлюючого на неї документа.
Посилання відповідача 1 на те, що діюче на той час законодавство не передбачало різних видів документації спростовуються наведеними вище нормами права, зокрема Інструкції, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах №43 від 04.05.1999, яка передбачала обов`язкове долучення до технічної документації копії матеріалів перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки з проекту відведення цієї земельної ділянки, затвердженого в установленому порядку.
Також, з огляду на вказане вище, судом:
- критично оцінюються доказово непідтвердженні доводи відповдача 1 про те, що при прийнятті спірного рішення він керувався проектом відведення земельної ділянки, копії якого суду не надано, а також доводи про погодження затвердженої спірним рішенням технічної документації згідно висновку Білоцерківського відділу земельних ресурсів №340 від 03.08.2021, оскільки останній датовний пізніше дати прийняття спірного рішення та сам по собі не спростовує юридичні недоліки спірного рішення;
- визнаються неспроможними доводи відповідача про правомірність внесення до державного акта серії І-КВ №000300 від 27.12.2000 відомостей про дві земельні ділянки площами 0,74 га та 7,7001 га, оскільки належність таких ділянок до черезсуміжних доказово не підтверджено, як і не підтверджено обставин формування земельної ділянки площею 7,7001 га за рахунок земельної ділянки площею 0,74 га або навпаки, зі зміною площ та конфігурації однієї з таких ділянок.
Решта ж доводів та посилань усіх учасників даної справи на обставини встановлення меж міста Біла Церква та меж села Фурси, як наслідок отримання однією із рад повноважень на розпорядження землею, суд визнає доказово неспроможними, оскільки усі надані сторонами справи відповідні документи не містять відомостей про віднесення земельної ділянки під злітно-посадковою смугою до тієї чи іншої території міста або села.
Судом визнаються процесуально неспроможними доводи відповідача 1 про встановлення судами у справах №357/9939/18-ц та №357/3440/16-ц обставин стосовно компетенції та повноважень Фурсівської сільської ради на розпорядження землями на її териорії, у тому числі обставин передання земель оброни до земель запасу Фурсівської сільської ради, обставини у даній справі є інакшими, ніж встановлено судами під час розгляду у справах №357/9939/18-ц та №357/3440/16-ц, у тому числі і щодо часу виникнення відповідно спірних правовідносин та покладених в основу мотивування юридичних фактів.
Рішення Міністра оборони України від 14.10.2005 №11938/з та затвердження протоколу від 11.10.2005 №8, яким погоджено пропозиції, зокрема щодо передачі 330 га земель до земель запасу Фурівської сільської ради, на яке посилається відповідач 1, прийнято пізніше виникнення спірних у даній справі правовідносин, а тому відповідний факт не входить в предмет дослідження обставин даної справи.
Водночас, викладений позивачем зміст постанови Постанови Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №911/268/18 на підтвердження власноі позиції у даній справі судом не береться до уваги в розрізі вимог ст. 75 ГПК України, оскільки правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду, а вказані у відповідній постанові обставини, з огляду на предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності, не є релевантними для даної справи.
Викладені ж позивачем обставини накладення переданої у користуванні згідно спірного рішення земельної ділянки площею 7,7001 га на передану у користування третій особі земельну ділянку з кадастровим номером 3220488300:05:011:0042 лежать поза межами предмету та підстав даного позову, з яким позивач звернувся за захистом власних прав та інтресів, а не належного третій особі права користування землею, що пропри те не впливає на встановлені судом вище обставини незаконності спірного рішення Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 10.07.2001 №75.
Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 152, ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.
У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також встановлення обставин порушення приписів закону під час прийняття спірного рішення, суд дійшов висновку про нормативну та доказову обґрунтованість вимоги позивача про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 10.07.2001 №75 Про затвердження технічної документації зі складання державного акту на право постійного користування землею Білоцерківській громадській організації Аероклуб Пілот.
Що ж до клопотань відповідачів про застосування наслідків пропуску строків позовної давності слід зазначити таке.
Приписами ст. ст. 71, 75, 76 Цивільного кодексу Української РСР (у редакції, що діяла станом на момент прийняття спірного рішення) унормовано, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.
Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупиненн і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.
Згідно пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
За приписами ст. ст. 253, 256, 257, 261 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язують його початок.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) обставини, зокрема за спірними у даній справі правовідносинами відповідною суб`єктивною обставиною є обізнаність позивача про приняття спірного рішення.
Як слідує з викладених позивачем доводів та наявних в матеріалах справи копій листів ГУ Держгеокадастру у Київській області №10-10-0.410-4134/2-19 від 27.03.2019, від 17.05.2019 та листа Білоцерківської місцевої прокуратури №33-2335вих-19 від 05.04.2019, управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгекадастру у Київській області під час перевірки дотримання вимог земельного законодавства встановлено, зокрема, обставини прийняття Фурсівською сільською радою рішення №75 від 10.07.2001, яким затвердженно технічну документацію про складання державного акта на право постійного користування земелею ГО Білоцерківський «Аероклуб Пілот» площею 7,7001 га (забудованих земель) злітно-посадкова смуга, та про вказані обставини повідомлено прокуртуру, яка своєю чергою повідомила про зазначене позивача.
Поряд з тим, судом прийнято до уваги, що про порушення права та законного інтересу щодо земельної ділянки під злітно-посадковою смугою, в розрізі вказних вище обставин прийняття спірного рішення, дізнатися раніше позивач об`єктивно не мав можливості, оскільки вказане спірне рішення було прийнято іншим органом місцевого самоврядування, що лежить поза межами контролю позивача в розрізі його обізнаності з відповідними юридичними фактами, оскільки докази оприлюднення такого рішення та/або доведення його змісту до широкого загалу відсутні, а окремий правовстановлючий документ на підставі вказаного рішення видано не було.
Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що позивачу не було відомо про порушення відповідних прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади шляхом прийняття спірного рішення принаймні до травня 2019 року, до моменту зібрання матеріалів за результами здійсненої відповідно уповноваженим органом перевірки дотримання вимог земельного законодавства.
Судом залишаються поза увагою доказово непідтверджені доводи відповідача 1 про незаконність та фіктивність акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 12.02.2019 №17-ДК/49/АП/09/01/-19, позаяк надання оцінки відповідним обставинам не входить до предмету спірних у даній справі правовідносин, а самі по собі обставини оскарження такого акта до суду не спростовують того, що позивач за результатами проведення такої перевірки мав змогу отримати інформацію про прийняття спірного рішення у даній справі.
Судом визнаються неспроможними посилання відповідача 1 на обізнаність позивача про порушення прав та охоронюваних законом інтересів з огляду на долучення до матеріалів справи №320/3138/19 документів щодо розробки нового Генерального плану міста Біла Церква та розташування спірної земельної ділянки в межах Фурсівської сільської ради, позаяк обставини як подання певних документів в межах розгляду іншої справи, так і обставини включення земельної ділянки в межі тієї чи іншої територіальної одинці жодним чином не свідчать про наявність у відповідних документах відомостей про прийняття спірного рішення та можливість позивача бути обізнаним із такими обставинами.
До того ж, не свідчать про можливість позивача бути обізнаним із обставинами прийняття спірного рішення наведені відповідачем 2 доводи про передачу у 2000-2001 роках даних проведеної інвентаризації, оскільки відповідна інвентаризація не включала ані матеріалів стосовно спірного рішення, ані відомостей про нього.
З огляду на вказане вище також визнаються судом неспроможними, в розрізі обставин обізнаності позивача про порушення його прав та інтересів, посилання відповідача 2 на рішення суддів у справх №№810/3401/17, 911/268/18, оскільки в межах вказаних справ досліджувались обставини, які не стосуються спірного рішення у даній справі.
Решта аргументів відповідача 2 про відчуження йому саме позивачем майна на спірній земельній ділянці та, як наслідок, усвідомлення позивача про відповідні правові наслідки визнаються судом доказово неспроможним та такими, що не підтверджують обізнаність позивача із обставинами прийняття спірного рішення раніше, аніж у травні 2019 року.
В розрізі зазначеного вище судом враховано, що наявний в матеріалах даної справи лист голови Білоцерківської міської ради з клопотанням до начальника Білоцерківської КЕЧ району про передання земельної ділянки на баланс відповідача 1 жодним чином не підтверджує обставин обізаності позивача про прийняте спірне рішення та порушення таким рішенням прав і охоронюваних законом інтересів Білоцерківської міської ради.
Отже, оскільки позивач мав змогу дізнатись про існування спірного рішення не раніше травня 2019 року, суд дійшов висновку, що трирічний строк для оскарження такого рішення до суду спливає у травні 2022 року.
Водночас, як слідує з відмітки органу зв`язку на конверті, у якому надійшла позовна заява, з вимогою, зокрема, про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 10.07.2001 №75 звернулось до суду 03.03.2020, тобто в межах відповідного строку позовної давності.
За таких обставин, враховуючи встановлені судом обставини недотримання вимог під час прийняття спірного рішення та наявність підстав для захисту порушеного права та охоронюваного законом інтересу позивача, суд дійшов висновку про задоволення вимоги Білоцерківської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 10.07.2001 №75 Про затвердження технічної документації зі складання державного акту на право постійного користування землею Білоцерківській громадській організації Аероклуб Пілот.
Поряд з тим, відповідно до ст. ст. 22, 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-XII (у редакції від 21.03.2000, що діяла станом на момент прийняття спірного рішення) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
З огляду вказаного вище слідує, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, а відтак і дійсність відповідних актів залежить від законності та дійсності вказаних рішень.
Так, із наведених вище обставин даної справи слідує, що на підставі спірного рішення до державного акта на право постійного користування землею №000300 від 27.12.2000 внесено відомості про передану відповідачу 2 у постійне користування земельну ділянку площею 7,7001 га, а тому вказаний державний акт є правовстановлючим документом на відповідну земельну ділянку. Вказані обставини учасниками даної справи не заперечено та не спростовано.
Отже, враховуючи визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 10.07.2001 №75, на підставі якого державний акт на право постійного користування землею №000300 від 27.12.2000 набув ознак правовстановлючого документа щодо земельної ділянки площею 7,7001 га, суд дійшов висновку про обґрунтованість, відтак задоволення вимоги позивача про визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування землею серії І-КВ №000300, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №180 від 27.12.2000, виданий Громадській організації Білоцерківський Аероклуб Пілот.
Стосовно ж вимоги позивача про припинення права постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 3220488300:05:011:0043, площею 7,7001 га) шляхом скасування державної реєстрації права постійного користування на дану земельну ділянку та державної реєстрації даної земельної ділянки слід зазначити таке.
Приписами ч. 1, 3 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції станом на момент звернення позивача до суду) державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого та оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови наявності відповідних відомостей в Державному земельному кадастрі.
Державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться без подання заявником документа, на підставі якого набуто речове право, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, у тому числі перенесеної із Державного реєстру земель, документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів.
Поряд з тим згідно ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
Так, спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Як слідує з наявної в матеріалах справи Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку у відповідному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку кадастровий номер 3220488300:05:011:0043, площею 7,7001 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, форма державної власності державна власність.
Водночас учасниками даної справи не спростовано та не заперечено того, що відповідна земельна ділянка кадастровий номер 3220488300:05:011:0043 перебуває в постійному користуванні відповідача 2 та отримана ним у відповідне користування на підставі рішення виконавчого комітету Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 10.07.2001 №75 та державного акта на право постійного користування землею серії І-КВ №000300.
З огляду на вказане вище, враховуючи визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації зі складання акта на постійне користування земельною ділянкою площею 7,7001, з метою ефективного захисту і відновлення порушених прав та законого інтересу позивача, суд дійшов висновку про задоволення вимоги Білоцерківської міської ради про припинення права постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 3220488300:05:011:0043, площею 7,7001 га) шляхом скасування державної реєстрації права постійного користування на дану земельну ділянку та державної реєстрації даної земельної ділянки.
При ухваленні рішення у даній справі судом не застосовано покладені позивачем в основу обгрунтування позову:
- ст.ст. 83, 120, 116, 122, 123, 149, 151, 186 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III, ст. 50 Закону України «Про землеустрій» (в редакції від 23.05.2003), Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №677, Повітряний кодекс України злітно-посадкові смуги не підлягають відчуженню, продажу, приватизації, обміну, передачі в заставу, Закон України «Про приватизацію державного та комунального майна», позаяк вказані норми матеріального права прийнято після виникнення спірних у даній справі правовідносин;
- ст. ст. 10, 203, 215, 216, 228, 317, 319, 321, 330, 377, 388, 393 ЦК України, оскільки відповідні норми права регулють правовідносини, що лежать поза межами предмету та підстав позову у даній справі;
- ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки редакція викладеного у позовній заяві змісту такої норми станом на момент звернення позивача до суду змінена та вказаних позивачем положень не містить.
Судові витрати позивача, відповідно статті 129 ГПК України, покладаються судом на відповідачів порівну.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позовні вимоги Білоцерківської міської ради (вул. Ярослава Мудрого, 15, м. Біла Церква, Київська обл., 09100, ідентифікаційний код 26376300) задовольнити.
2. Визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 10.07.2001 №75 Про затвердження технічної документації зі складання державного акту на право постійного користування землею Білоцерківській громадській організації Аероклуб Пілот.
3. Визнати недійсним та скасувати державний акт на право постійного користування землею серії І-КВ №000300, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №180 від 27.12.2000, виданий Громадській організації Білоцерківський Аероклуб Пілот.
4. Припинити право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 3220488300:05:011:0043, площею 7,7001 га) шляхом скасування державної реєстрації права постійного користування на дану земельну ділянку та державної реєстрації даної земельної ділянки.
5. Стягнути з Фурсівської сільської ради (вул. Ярослава Мудрого, 48, с. Фурси, Білоцерківський р-н, Київська обл., 09150, ідентифікаційний код 04363225) на користь Білоцерківської міської ради (вул. Ярослава Мудрого, 15, м. Біла Церква, Київська обл., 09100, ідентифікаційний код 26376300) 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн 00 коп. судового збору.
6. Стягнути з Громадської організації Білоцерківський аероклуб Пілот (вул. Сквирське шосе, 194, м. Біла Церква, Київська обл., 09100, ідентифікаційний код 25800948) на користь Білоцерківської міської ради (вул. Ярослава Мудрого, 15, м. Біла Церква, Київська обл., 09100, ідентифікаційний код 26376300) 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн 00 коп. судового збору.
7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 24.01.2022.
Суддя В.А. Ярема
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 22.11.2021 |
Оприлюднено | 24.08.2022 |
Номер документу | 102746710 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про припинення права користування земельною ділянкою |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні