Рішення

від 17.01.2022 по справі 913/746/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року м. Харків Справа № 913/746/21

Провадження № 3/913/746/21

Господарський суд Луганської області у складі судді Секірського А.В., за участю секретаря судового засідання Пати А.С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи за позовом

Селянського (фермерського) господарства "Буря" , с. Покровське Троїцького району Луганської області

до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. ОСОБА_1 , м. Сєвєродонецьк Луганської області

2. ОСОБА_2 , м. Сєвєродонецьк Луганської області

3. ОСОБА_3 , м. Сєвєродонецьк Луганської області

4. ОСОБА_4 , м. Сєвєродонецьк Луганської області

5. ОСОБА_5 , м. Сєвєродонецьк Луганської області

6. ОСОБА_6 , м. Сєвєродонецьк Луганської області

7. ОСОБА_7 , м. Сєвєродонецьк Луганської області

8. ОСОБА_8 , м. Сєвєродонецьк Луганської області

9. ОСОБА_9 , м. Сєвєродонецьк Луганської області

10. ОСОБА_10 , м. Сєвєродонецьк Луганської області

11. ОСОБА_11 , смт. Троїцьке Сватівського району Луганської області

12. ОСОБА_12 , с. Козарик Сватівського району Луганської області

13. ОСОБА_13 , смт. Троїцьке Сватівського району Луганської області

14. ОСОБА_14 , м. Сєвєродонецьк Луганської області

15. ОСОБА_15 , м. Сєвєродонецьк Луганської області

16. ОСОБА_16 , м. Сєвєродонецьк Луганської області

17. ОСОБА_17 , м. Сєвєродонецьк Луганської області

18. ОСОБА_18 , м. Сєвєродонецьк Луганської області

19. ОСОБА_19 , м. Сєвєродонецьк Луганської області

20. ОСОБА_20 , м. Сєвєродонецьк Луганської області

21. ОСОБА_21 , с. Козарик Сватівського району Луганської області

22. ОСОБА_22 , смт. Троїцьке Сватівського району Луганської області

23. ОСОБА_23 , м. Сєвєродонецьк Луганської області

24. ОСОБА_24 , м. Сєвєродонецьк Луганської області

25. ОСОБА_25 , м. Сєвєродонецьк Луганської області

про визнання наказу недійсним

в присутності представників учасників справи:

від позивача - Фесенко Р.В. - адвокат, ордер серії АН № 1047727 від 03.10.2021;

від відповідача - Шимкуте Ю.В. - виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.08.2021 № 426025474074;

від третіх осіб - представники не прибули.

в с т а н о в и в:

Селянське (фермерське) господарство "Буря" 11.10.2021 (дата оформлення поштового відправлення) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання недійсним наказу від 14.06.2019 № 1183-сг "Про припинення права постійного користування землею".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з моменту реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи обов`язки землекористувача земельної ділянки площею 49,07 га несе створене ОСОБА_26 Селянське (фермерське) господарство "Буря", а не фізична особа засновник, на ім`я якої видано Державний акт на право постійного користування землею 1993 року серії Б № 007659. У зв`язку з чим, на думку позивача, смерть фізичної особи засновника жодним чином не є підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою у розумінні положень ст. 141 Земельного кодексу України, та, відповідно, не впливає на можливість користування Селянським (фермерським) господарством "Буря" спірною земельною ділянкою на праві постійного користування. Таким чином, Головним управленням Держгеокадастру у Луганській області наказ від 14.06.2019 № 1183-сг, про який позивачу стало відомо у вересні 2019 року, прийнято за відсутності правових підстав, тому підлягає визнанню недійсним.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Секірському А.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/746/21, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, повідомлено учасників справи про призначення справи до розгляду в підготовчому провадженні на 16.11.2021, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

04.11.2021 на адресу суду від представника позивача у справі - Селянського (фермерського) господарства "Буря" адвоката Фесенко Р.В. надійшла заява без дати та номеру про участь у судовому засіданні, призначеному на 16.11.2021 об 11 год. 30 хв., та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EаsyCon".

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.11.2021 вказану заяву передано на розгляд судді Секірському А.В.

На підставі розпорядження керівника апарату від 04.11.2021 № 281-р у зв`язку з перебуванням судді Секірського А.В. у відпустці з 01.11.2021 по 05.11.2021 був проведений повторний автоматизований розподіл заяви, яка розподілена судді Драгнєвіч О.В.

Ухвалою суду від 08.11.2021 заява Селянського (фермерського) господарства "Буря" задоволена в частині проведення судового засідання, призначеного на 16.11.2021, в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EаsyCon".

04.11.2021 на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача у справі - Головного управління Держгеокадастру у Луганській області надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву з огляду на складність справи, необхідність встановлення всіх обставин та збору доказів у справі, яке ухвалою від 08.11.2021 задоволено та продовжено відповідачу процесуальний строк для подання відзиву до 15.11.2021.

10.11.2021 на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача у справі - Головного управління Держгеокадастру у Луганській області надійшла заява від 10.11.2021 № б/н про участь у судовому засіданні, яке призначене на 16.11.2021 об 11 год. 30 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EаsyCon", яка ухвалою від 11.11.2021 задоволена.

15.11.2021 на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача у справі - Головного управління Держгеокадастру у Луганській області надійшов відзив, в якому останній зазначає, що відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 6-2329цс16, від 23.11.2016 у справі № 6-3113цс15, які застосовувались судами при розгляді справ щодо постійного користування земельними ділянками на час прийняття оспорюваного наказу № 1183-сг, право постійного користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право. Також Верховний Суд у постанові від 24.04.2019 у справі 922/2103/17 зазначив, що єдиним належним та допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі є наявність правовстановлюючого документа. Тобто, оскільки Верховним Судом України було сформовано практику правозастосування, що право постійного користування припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, враховуючи відсутність правовстановлюючого документу на спірну земельну ділянку у іншої особи, крім померлого, в межах повноважень Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області прийнято наказ № 1183-сг.

Крім того, відповідач повідомив, що земельна ділянка площею 49,07 га, право постійного користування якою було припинено, поділена на земельні ділянки, які передані у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 15.10.2019 № 2782-сг. Вказаним наказом затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 47,7850 га та передано їх у приватну власність 25 громадянам для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебували у землях запасу, розташованих за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Покровській сільській раді Троїцького району Луганської області.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 4425484500:24:001:0033 - за ОСОБА_1 , 4425484500:24:001:0034 - за ОСОБА_2 , 4425484500:24:001:0035 - за ОСОБА_3 , 4425484500:24:001:0036 - за ОСОБА_4 , 4425484500:24:001:0037 - за ОСОБА_5 , 4425484500:24:001:0038 - за ОСОБА_6 , 4425484500:24:001:0039 - за ОСОБА_7 , 4425484500:24:001:0040 - за ОСОБА_8 , 4425484500:24:001:0041 - за ОСОБА_9 , 4425484500:24:001:0042 - за ОСОБА_10 , 4425484500:24:001:0043 - за ОСОБА_11 , 4425484500:24:001:0044 - за ОСОБА_12 , 4425484500:24:001:0045 - за ОСОБА_13 , 4425484500:24:001:0046 - за ОСОБА_14 , 425484500:24:001:0047 - за ОСОБА_15 , 4425484500:24:001:0048 - за ОСОБА_16 , 4425484500:24:001:0049 - за ОСОБА_17 , 4425484500:24:001:0050 - за ОСОБА_18 , 4425484500:24:001:0051 - за ОСОБА_19 , 4425484500:24:001:0052 - за ОСОБА_20 , 4425484500:24:001:0053 - за ОСОБА_21 , 4425484500:24:001:0054 - за ОСОБА_22 , 4425484500:24:001:0055 - за ОСОБА_23 , 4425484500:24:001:0056 - за ОСОБА_24 , 4425484500:24:001:0057 - за ОСОБА_25 .

На думку відповідача, позов по суті стосується оспорювання права власності фізичних осіб на надані їм земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства та їх витребування. Проте, позивачем не залучені до участі у справі в якості відповідачів вказані громадяни, хоча по суті він оспорює їх право власності на передані у власність земельні ділянки та витребовує з їх володіння.

Також відповідач зазначає, що спір у справі стосується захисту цивільного права та є приватноправовим і за суб`єктним складом має розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичних осіб - власників відповідних земельних ділянок.

Отже, з огляду на характер спірних правовідносин, необхідного складу відповідачів та заявлені вимоги, відповідає вважає, що позов у даній справі не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Представники сторін приймали участь у судовому засіданні 16.11.2021 в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 16.11.2021 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи в підготовчому провадженні на 30.11.2021, встановлено відповідачу строк для подачі заперечень на відповідь на відзив, а також запропоновано відповідачу в строк до 29.11.2021 надати копії документів, в яких міститься інформація щодо місць проживання фізичних осіб, яким за наказом від 15.10.2019 № 2782-сг, передані у власність земельні ділянки.

17.11.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив від 15.11.2021 № б/н, в якій позивач посилається на те, що висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 05.10.2016 № 6-2329цс16, від 23.11.2016 № 6-3113цс15 стосуються лише неможливості спадкування земельної ділянки, наданої у постійне користування, у зв`язку з неможливістю її включення до спадкової маси. Висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, стосується саме переходу права постійного користування земельною ділянкою до юридичної особи, а саме фермерського господарства, задля створення якого дана земельна ділянка і надавалась громадянину у постійне користування. Таким чином, вказані висновки стосуються різних питань, які виключають та не спростовують одне одного.

Що стосується доводів відповідача про відсутність підстав для розгляду справи в порядку господарського судочинства, то позивач зазначив, що з огляду на предмет позовних вимог та суб`єктний склад сторін, дана справи підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Висновки відповідача, що дана позовна заява по суті стосується оспорювання права власності фізичних осіб на надані їм земельні ділянки та їх витребування не відповідають дійсності, оскільки позивач на даний час не має права на користування земельними ділянками, оскільки позбавлений цього права згідно оспорюваного наказу.

17.11.2021 на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача у справі - Головного управління Держгеокадастру у Луганській області надійшла заява від 17.11.2021 № б/н про участь у судовому засіданні, призначеному на 30.11.2021 о 12 год. 00 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EаsyCon", яка ухвалою від 18.11.2021 задоволена.

23.11.2021 на адресу суду від представника позивача у справі - Селянського (фермерського) господарства "Буря" адвоката Фесенка Р.В. надійшла заява без дати та номеру про участь у судовому засіданні, призначеному на 30.11.2021 о 12 год. 00 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EаsyCon", яка ухвалою від 24.11.2021 задоволена.

26.11.2021 на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача у справі - Головного управління Держгеокадастру у Луганській області надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач наголосив, що з огляду на приписи ч. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України позов у даній справі не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Позивач у відповіді на відзив виокремлює тільки суб`єктний склад учасників та способи захисту порушеного права, але не аналізує зміст самих правовідносин, тобто предмету спору, та юридичних наслідків вирішення такого спору.

Представники сторін приймали участь у судовому засіданні 30.11.2021 в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 30.11.2021 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи в підготовчому провадженні на 14.12.2021, зобов`язано відповідача надати суду наявну у нього інформацію щодо місця проживання/реєстрації фізичних осіб, яким передані у власність земельні ділянки.

07.12.2021 на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача у справі - Головного управління Держгеокадастру у Луганській області надійшла заява від 07.12.2021 № б/н про участь у судовому засіданні, яке призначене на 14.12.2021 о 12 год. 20 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EаsyCon", яка ухвалою суду від 08.12.2021 задоволена.

10.12.2021 на адресу суду від представника позивача у справі - Селянського (фермерського) господарства "Буря" адвоката Фесенка Р.В. надійшла заява без дати та номеру про участь у судовому засіданні, яке призначене на 14.12.2021 о 12 год. 20 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EаsyCon", яка ухвалою суду від 13.12.2021 задоволена.

На адресу суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача у справі - Головного управління Держгеокадастру у Луганській області надійшла інформація щодо місця реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 .

14.12.2021 від Відділу-Центру надання адміністративних послуг Троїцької селищної ради надійшли відповіді на запити суду, в яких повідомлено про неможливість надання запитуваної інформації, оскільки в реєстрі бази даних не значаться дані щодо реєстраційних номерів облікової картки платників податків осіб, які зареєстровані на території громади.

Представники сторін приймали участь у судовому засіданні 14.12.2021 в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 14.12.2021 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача фізичних осіб, яким були передані земельні ділянки, сформовані в результаті поділу земельної ділянки площею 49,07 га, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 15.01.2022, повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи в підготовчому провадженні на 11.01.2022. зобов`язано позивача протягом 2 днів з дня одержання цієї ухвали надіслати третім особам копію позовної заяви і додані до неї документи, докази надіслання надати суду в строк до 10.01.2022, встановлено третім особам строк для подання заяв по суті справи.

29.12.2021 від представника позивача у справі адвоката Фесенко Р.В. на виконання ухвали суду від 14.12.2021 надійшли докази направлення третім особам копії позовної заяви і доданих до неї документів, а також заява без дати та номеру про участь у судовому засіданні, яке призначене на 11.01.2022 об 11 год. 40 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EаsyCon".

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.12.2021 заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції передано на розгляд судді Секірському А.В.

На підставі розпорядження керівника апарату від 29.12.2021 № 313-р у зв`язку з перебуванням судді Секірського А.В. у відпустці з 28.12.2021 по 31.12.2021 був проведений повторний автоматизований розподіл заяви, яка розподілена судді Корнієнко В.В.

Ухвалою суду від 30.12.2021 заява представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволена.

04.01.2022 на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача у справі - Головного управління Держгеокадастру у Луганській області надійшла заява від 04.01.2022 № б/н про участь у судовому засіданні, яке призначене на 11.01.2022 об 11 год. 40 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EаsyCon".

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.01.2022 заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції передано на розгляд судді Секірському А.В.

На підставі розпорядження керівника апарату від 04.01.2022 № 3-р у зв`язку з перебуванням судді Секірського А.В. у відпустці з 04.01.2022 по 06.01.2022 був проведений повторний автоматизований розподіл заяви, яка розподілена судді Голенко І.П.

Ухвалою суду від 06.01.2022 вказана заява задоволена.

Представники сторін приймали участь у судовому засіданні 11.01.2022 в режимі відеоконференції.

Треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_22 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 пояснення щодо позову не надали, правом на участь у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Треті особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , ОСОБА_25 , ОСОБА_23 , ОСОБА_4 , ОСОБА_19 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_18 , ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_24 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_20 пояснення щодо позову не надали, правом на участь у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені шляхом надіслання копії ухвали від 14.12.2021 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адреси, які були повідомлені відповідачем у справі. Проте, копії відповідної ухвали повернулись 29.12.2021, 04.01.2022, 05.01.2022 та 10.01.2022 до суду неврученими з відмітками відділень поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Треті особи - ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_21 пояснення щодо позову не надали, правом на участь у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені шляхом надіслання копії ухвали від 14.12.2021 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адреси, які були повідомлені відповідачем у справі. Проте, на час розгляду справи інформація щодо одержання чи неодержання вказаної ухвали третіми особами у суду відсутня.

Ухвалою суду від 11.01.2022 закрито підготовче провадження та повідомлено учасників справи про призначення справи до судового розгляду по суті на 17.01.2022.

12.01.2022 на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача у справі - Головного управління Держгеокадастру у Луганській області надійшла заява від 12.01.2022 № б/н про участь у судовому засіданні, призначеному на 17.01.2022 о 14 год. 30 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EаsyCon", яка ухвалою від 13.01.2022 задоволена.

14.01.2022 на адресу суду від представника позивача у справі - Селянського (фермерського) господарства "Буря" адвоката Фесенка Р.В. надійшла заява без дати та номеру про участь у судовому засіданні, призначеному на 17.01.2022 о 14 год. 30 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EаsyCon", яка ухвалою від 17.01.2022 задоволена.

Представники сторін приймали участь у судовому засіданні 17.01.2022 в режимі відеоконференції.

Треті особи правом на участь у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені шляхом надіслання копії ухвали від 11.01.2022 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адреси, які були повідомлені відповідачем у справі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням виконавчого комітету Покровської сільської ради народних депутатів від 04.09.1992 № 31 ОСОБА_26 виділено земельну ділянку в розмірі 50 га для ведення селянського (фермерського) господарства за рахунок земель запасу радгоспу "Угольщик" (том № 1, аркуш справи 16).

На підставі вказаного рішення громадянину ОСОБА_26 надано у постійне користування земельну ділянку площею 49,07 га для ведення селянського (фермерського) господарства, про що було видано Державний акт на право користування землею від 1993 року серії Б № 007659, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 18 (том № 1, аркуші справи 17-19).

ОСОБА_26 08.07.1993 відповідно до вимог Закону України від 20.12.1991 № 2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство" зареєстрував Селянське (фермерське) господарство "Буря", номер запису 1 378 120 0000 000063.

Троїцькою районною державною адміністрацією Луганської області видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи - Селянського (фермерського) господарства "Буря" серії А00 № 331266 (том № 1, аркуш справи 20).

Відповідно до Статуту Селянського (фермерського) господарства "Буря", в редакції від 08.07.1993, власником господарства є ОСОБА_26 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 власник Селянського (фермерського) господарства "Буря" ОСОБА_26 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 17.04.2018 Органом державної реєстрації актів цивільного стану - Виконавчим комітетом Покровської сільської ради Троїцького району Луганської області (том № 1, аркуш справи 22).

14.05.2019 державним нотаріусом Власовим О.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстровим номером № 254 на ім`я ОСОБА_27 .

Тобто, після смерті ОСОБА_26 власником Селянського (фермерського) господарства "Буря" стала ОСОБА_27 .

Рішенням власника Селянського (фермерського) господарства "Буря" ОСОБА_27 від 24.05.2019 № 1 призначено головою Селянського (фермерського) господарства "Буря" ОСОБА_28, виключено засновника Селянського (фермерського) господарства "Буря" ОСОБА_26 зі складу підписантів у зв`язку зі смертю (том № 1, аркуш справи 24).

Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу проведена 25.06.2019, номер запису: 13781070019000063.

Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області 14.06.2019 видано наказ № 1183-сг "Про припинення права постійного користування землею" (том № 1, аркуш справи 39), яким припинено право постійного користування землею громадянину ОСОБА_26 загальною площею 49,07 га, що перебуває в постійному користуванні на підставі Державного акта на право користування землею серії Б № 007659 від 1993 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею № 18, для ведення селянського (фермерського) господарства, розташовану за межами населених пунктів, на території, які за даними Державного земельного кадастру, враховуються в Покровській сільській раді Троїцького району Луганської області, у зв`язку зі смертю.

Позивач про припинення права постійного користування землею дізнався із листа Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 04.09.2019 № 27-12-0.3-6958/2-19 (том № 1, аркуш справи 35).

В подальшому земельна ділянка площею 49,07 га, право постійного користування якою було припинено, поділена на земельні ділянки, які відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 15.10.2019 № 2782-сг "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у приватну власність 25 (двадцяти п`ятьом) громадянам для ведення особистого селянського господарства" (том № 1, аркуші справи 123-124) передані у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства.

Вказаним наказом затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок двадцяти п`яти громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованих за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Троїцького району Луганської області та передано у приватну власність 25 (двадцяти п`ятьом) громадянам земельні ділянки загальною площею 47,7850 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебували у землях запасу, розташованих за межами населених пунктів на території, яка, за даними Державного земельного кадастру враховується в Покровській сільській раді Троїцького району Луганської області згідно додатку № 1 (Перелік громадян, які отримують у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 4425484500:24:001:0033 - за ОСОБА_1 , 4425484500:24:001:0034 - за ОСОБА_2 , 4425484500:24:001:0035 - за ОСОБА_3 , 4425484500:24:001:0036 - за ОСОБА_4 , 4425484500:24:001:0037 - за ОСОБА_5 , 4425484500:24:001:0038 - за ОСОБА_6 , 4425484500:24:001:0039 - за ОСОБА_7 , 4425484500:24:001:0040 - за ОСОБА_8 , 4425484500:24:001:0041 - за ОСОБА_9 , 4425484500:24:001:0042 - за ОСОБА_10 , 4425484500:24:001:0043 - за ОСОБА_11 , 4425484500:24:001:0044 - за ОСОБА_12 , 4425484500:24:001:0045 - за ОСОБА_13 , 4425484500:24:001:0046 - за ОСОБА_14 , 425484500:24:001:0047 - за ОСОБА_15 , 4425484500:24:001:0048 - за ОСОБА_16 , 4425484500:24:001:0049 - за ОСОБА_17 , 4425484500:24:001:0050 - за ОСОБА_18 , 4425484500:24:001:0051 - за ОСОБА_19 , 4425484500:24:001:0052 - за ОСОБА_20 , 4425484500:24:001:0053 - за ОСОБА_21 , 4425484500:24:001:0054 - за ОСОБА_22 , 4425484500:24:001:0055 - за ОСОБА_23 , 4425484500:24:001:0056 - за ОСОБА_24 , 4425484500:24:001:0057 - за ОСОБА_25 (том № 1, аркуші справи 97-121).

Зазначені громадяни передали отримані у приватну власність земельні ділянки в оренду Фермерському господарству "Гранд Агро Трейд".

Виданий відповідачем наказ від 14.06.2019 № 1183-сг, яким припинено право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 47,07 га, став підставою для звернення Селянського (фермерського) господарства "Буря" до господарського суду з відповідним позовом про визнання недійсним вказаного наказу з підстав порушення прав позивача на користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Як неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду, зокрема і в постанові від 19.02.2020 у справі № 570/1472/19, юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

За змістом ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У статті 20 ГПК України наведено перелік справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів. Зокрема, господарськими судами розглядаються справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України).

Крім того, господарськими судами розглядаються справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (п. 10 ч. 1 ст. 20 ГПК України).

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як наприклад пункти 5, 10, 14 ч. 1 цієї статті).

З огляду на положення ч. 1 ст. 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Звертаючись із відповідною позовною заявою до господарського суду позивачем було обґрунтовано предметну та суб`єктну юрисдикцію і підсудність даної справи. Так, позивач посилається на те, що в результаті саме протиправних дій відповідача щодо спірної земельної ділянки, оформлених наказом останнього від 14.06.2019 № 1183-сг "Про припинення права постійного користування землею", у позивача виникла потреба у зверненні за судовим захистом саме з позовною заявою до відповідача.

Тобто, в даному випадку, наявні всі ознаки господарського спору, підвідомчого саме господарському суду, зокрема:

- участь у спорі суб`єктів господарювання - Селянського (фермерського) господарства "Буря" як позивача та Головного управління Держгеокадастру, як відповідача;

- наявність між сторонами господарських відносин і спору про право, що виникає з відповідних відносин - позивачем оскаржується наказ Головного управління Держгеокадастру, який став підставою припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою, внесення відповідних змін до земельно-облікової документації та подальшого поділу і державної реєстрації на її місці інших земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення спору господарським судом (пункти 6, 10 ч. 1 ст. 20 ГПК України).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач не заявляє жодної позовної вимоги до залучених судом в якості третіх осіб 25 фізичних осіб, між ними відсутні будь-які спірні правовідносини.

Позивачем оскаржується наказ відповідача, за змістом якого припинено право позивача на користування земельною ділянкою, але інших правовідносин, зокрема, щодо права власності інших осіб на відповідну земельну ділянку - цей наказ не стосується.

Отже, в даному випадку, враховуючи суб`єктний склад справи (сторонами у справі є виключно юридичні особи) та наявність між сторонами у справі господарських відносин, дана справа підвідомча господарському суду.

На час надання ОСОБА_26 права користування спірною земельною ділянкою у 1993 році діяв Земельний кодекс України, введений в дію постановою Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 № 562-ХІІ.

Постійним визнавалося землекористування без заздалегідь установленого строку (ч. 2 ст. 7 Земельного кодексу України (тут і далі за текстом - в редакції, чинній на час надання спірної земельної ділянки засновникові)).

Право постійного користування землею посвідчували державні акти. Їх видавали та реєстрували сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів (ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України ).

Громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, земельні ділянки передавалися у власність або надавалися в користування, в тому числі на умовах оренди, включаючи присадибний наділ (ч. 1 ст. 50 Земельного кодексу України).

Землю у постійне користування надавали Ради народних депутатів, зокрема і для ведення громадянами України селянського (фермерського) господарства (п. 1 ч. 5 ст. 7 Земельного кодексу України).

Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздив з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подавали до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписував голова створюваного селянського (фермерського) господарства (ч. 1 ст. 51 Земельного кодексу України).

Право користування земельною ділянкою чи її частиною припинялося, зокрема, у разі припинення діяльності селянського (фермерського) господарства (п. 3 ч. 1 ст. 27 Земельного кодексу України).

На час заснування Селянського (фермерського) господарства "Буря" відносини, пов`язані зі створенням і діяльністю селянських (фермерських) господарств, регулював Закону України від 20.12.1991 № 2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство" (далі за текстом - Закону № 2009, в редакції, чинній на дату створення СФГ "Буря"), приписи якого були спеціальними до відповідних приписів інших Законів України, зокрема і до Земельного кодексу України від 18.12.1990.

Селянське (фермерське) господарство було формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляв голова господарства. На його ім`я видавався Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею або приватної власності; з головою селянського (фермерського) господарства укладався договір на користування землею на умовах оренди, складалися також й інші документи відповідно до законодавства України (частини 1, 3, 4, 5 ст. 2 Закону № 2009).

Право на створення селянського (фермерського) господарства мав кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання. Першочергове право на створення селянського (фермерського) господарства надавалося громадянам, які проживали в сільській місцевості і мали необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві (ч. 1 ст. 4 Закону № 2009).

За приписами ч. 1 ст. 5 Закону № 2009 земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства надаються громадянам за їх бажанням у довічне успадковуване володіння, приватну власність або в оренду. Надання земельної ділянки у довічне успадковуване володіння, приватну власність або в оренду здійснюється із земель запасу, а також земель, вилучених у порядку, визначеному у пункті 1 статті 7 цього Закону.

Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у довічне успадковуване володіння, у власність або в оренду подавали до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцеположенням земельної ділянки заяву, підписану головою селянського (фермерського) господарства, що створюється (ч. 4 ст. 5 Закону № 2009).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 8 Закону № 2009 після одержання державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею селянське (фермерське) господарство підлягає державній реєстрації в районній, міській Раді народних депутатів, що надала земельну ділянку у довічне успадковуване володіння, приватну власність або користування. Після відведення земельної ділянки і одержання державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею та державної реєстрації, селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Зазначеними вище законодавчими нормами, які діяли на час створення Селянського фермерського господарства "Буря", встановлено особливий порядок створення таких юридичних осіб як фермерське господарство.

Особливостями правового статусу фермерського (селянського) господарства є те, що їх засновниками та учасниками (членами) можуть бути виключно громадяни України; для створення фермерського господарства як юридичної особи громадянин України повинен спочатку отримати у користування або власність земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, а потім вже зареєструвати фермерське господарство; з моменту створення фермерського (селянського) господарства воно набуває виключне право на використання земельної ділянки, яка була надана громадянину України його голові (засновнику) на будь-якому праві для ведення фермерського господарства.

Законодавець встановив спеціальну мету надання земельної ділянки у довічне успадковуване володіння для створення фермерського (селянського) господарства, а також закріпив у законі неможливість створення фермерського (селянського) господарства без отримання землі на праві власності, оренди чи довічного успадковуваного володіння.

Одержання земельної ділянки є обов`язковою передумовою для набуття селянським (фермерським) господарством правосуб`єктності.

Отже, законодавством, чинним на момент створення Селянського фермерського господарства "Буря" було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності селянського (фермерського) господарства як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без створення такого селянського (фермерського) господарства.

19.06.2003 прийнято новий Закон України № 937-IV "Про фермерське господарство" (далі за текстом - Закон № 937-IV), яким Закон України від 20.12.1991 № 2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство" визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст. 8 Закону № 937-IV).

Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у ст. 42 ГК України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні ст. 44 ГК України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за ст. 55 ГК України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Верховний Суд України, застосовуючи приписи статей 9, 11, 14, 16, 17, 18 Закону України від 20.12.1991 № 2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство", який був чинним до 29.07.2003, та статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 937-IV, який набрав чинності 29.07.2003, вважав, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась (ухвали Верховного Суду України від 24.10.2007 у справі № 6-20859св07, від 10.10.2007 у справі № 6-14879св07, від 30.01.2008 у справі № 6-20275св07).

Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримувалася Великою Палатою Верховного Суду (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі № 704/29/17-ц, 16.01.2019 у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 03.04.2019 року у справі № 628/776/18).

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц звернуто увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у ст. 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так, ст. 141 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_26 ) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 27 Земельного кодексу України (в редакції Закону від 13.03.1992), яка діяла до 01.01.2002, право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (як чинному на момент створення СФГ "Буря", так і з 01.01.2002 й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства відсутня.

Адже правове становище селянського (фермерського) господарства як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття селянським (фермерським) господарством правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення селянського (фермерського) господарства і подальшої державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Звідси у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Суд зазначає, що зі смертю ОСОБА_26 , якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно Державного акта на право користування землею від 1993 року серії Б № 007659, таке право не є таким що припинилось. З моменту передачі земельної ділянки до створеного фермером фермерського господарства, як юридичної особи, відбулась лише заміна землекористувача у відносинах, щодо яких виник спір, а саме, фізична особа - фермер вибув зі спірних правовідносин землекористування, натомість його місце у спірних правовідносин землекористування в силу наведених вище вимог Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" зайняло створене фермером фермерське господарство, як землекористувач, а ніяк не припинення права користування спірною земельною ділянкою.

Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, який діяв з 01.01.2002, громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Проте, Конституційний Суд України рішенням від 22.09.2005 № 5-рп/2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

А отже, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

У постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 відступила від правових позиції, викладених у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 922/2103/17 та у постановах Верховного Суду України від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц, від 23.11.2016 у справі № 6-3113цс15 та від 05.10.2016 у справі № 6-2329цс16, згідно із якими право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини, та зазначила, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

Судом встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Покровської сільської ради народних депутатів від 04.09.1992 № 31 ОСОБА_26 видано Державний акт від 1993 року серії Б № 007659 на право користування землею площею 49,07 га.

Після отримання громадянином - засновником Державного акта на право користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, останнім засновано Селянське фермерське господарство "Буря", яке зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації селянського (фермерського) господарства воно набуло права та обов`язки землекористувача (близький за змістом правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 13.06.2018 у справі № 474/100/16-ц, від 12.12.2018 у справі № 704/26/17-ц, від 13.02.2019 у справі № 666/1188/16-ц).

Таким чином, у зв`язку зі смертю ОСОБА_26 , якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно з Державним актом на право користування землею від 1993 року серії Б № 007659, таке право не є таким, що припинилось.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" Головне управління Держгеокадастру у Луганській області є територіальним органом Держгеокадастру.

Відповідно до п. 3 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 № 603, завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Луганської області.

Згідно з п.п. 17 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, до компетенції останнього належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Луганської області.

Отже, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих у межах Луганської області.

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст. 141 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного наказу), перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади, спрямовані на припинення права користування земельною ділянкою поза межами підстав, закріплених у земельному законодавстві, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Як уже зазначалося, з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) виникають відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки цим господарством. Такі правомочності набувають сталого юридичного зв`язку саме з фермерським господарством, стають частиною його майна.

Конституція України закріплює, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону (ч. 3 ст. 41 Конституції України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції).

Поняття "майно" в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутрішньому праві країни. Згідно з Конвенцією, інші права та інтереси є активами, тому можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

Звідси право користування земельною ділянкою, отриманою громадянином - засновником для ведення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), є майном у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, право на яке підпадає під її захист.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини ст. 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) друге речення того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) другий абзац визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2018 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, то Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68; "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).

Європейський суд з прав людини констатує порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Втручання держави у право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Європейський суд з прав людини у рішенні "Щокін проти України" від 14.10.2010 (Shtokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та № 37943/06, пункти 50 та 51) зазначив, що позбавлення власності можливе тільки при виконанні певних вимог. Суд вказує у своєму рішенні, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Говорячи про "закон", ст. 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 Земельного кодексу України (пункт 7.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18).

З оспорюваного наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області вбачається, що його було видано із посиланням на статті 15 1 , 92, 102 1 , 122 Земельного кодексу України, які регламентують повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, набуття права постійного користування земельною ділянкою, підстави набуття і зміст права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови та порядок їх використання та повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування. Тобто ці приписи земельного законодавства України не містять підстав припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою закріплені ст. 141 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_26 ), серед яких добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Враховуючи викладене, оспорюваний наказ не може вважатися таким, що виданий на підставі закону, оскільки діяльність Селянського фермерського господарства "Буря" на момент видачі спірного наказу не припинилася. Інші законодавчо встановлені підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою також були відсутні.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, видаючи наказ від 14.06.2019 № 1183-сг "Про припинення права постійного користування землею" діяло всупереч вимогам закону, а саме ст. 141 Земельного кодексу України, так як відсутні законодавчо визначені підстави для позбавлення Селянського фермерського господарства "Буря" права використання земельною ділянкою його засновника внаслідок припинення права постійного користування цією земельною ділянкою.

Виданням оспорюваного наказу всупереч вимогам земельного законодавства відповідач втрутився у право позивача на мирне володіння своїм майном та порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, що є підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір в сумі 2 270 грн 00 коп. за подання позовної заяви покладається на відповідача.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про повернення судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір".

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено, що з 01.01.2021 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2 270 грн 00 коп.

Відповідно до п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлюється у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, за подання позовної заяви про визнання наказу недійсним мав бути сплачений судовий збір в сумі 2 270 грн 00 коп.

Судом встановлено, що при зверненні із позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 379 грн 00 коп., що підтверджується квитанцією від 11.10.2021 № 0.0.2296451971.1, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 1 липня 2021 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Отже, позивачу підлягає поверненню судовий збір в сумі 109 грн 00 коп. за відповідним письмовим клопотанням особи, яка його сплатила.

Станом на 17.01.2022 такого клопотання суду не подано, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для повернення надмірно сплаченого судового збору.

У судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства "Буря" до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 1. ОСОБА_1 , 2. ОСОБА_2 , 3. ОСОБА_3 , 4. ОСОБА_4 , 5. ОСОБА_5 , 6. ОСОБА_6 , 7. ОСОБА_7 , 8. ОСОБА_8 , 9. ОСОБА_9 , 10. ОСОБА_10 , 11. ОСОБА_11 , 12. ОСОБА_12 , 13. ОСОБА_13 , 14. ОСОБА_14 , 15. ОСОБА_15 , 16. ОСОБА_16 , 17. ОСОБА_17 , 18. ОСОБА_18 , 19. ОСОБА_19 , 20. ОСОБА_20 , 21. ОСОБА_21 , 22. ОСОБА_22 , 23. ОСОБА_23 , 24. ОСОБА_24 , 25. ОСОБА_25 про визнання наказу недійсним задовольнити.

2.Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 14.06.2019 № 1183-сг "Про припинення права постійного користування землею".

3.Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, місцезнаходження: проспект Центральний, будинок 17, корпус 2, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, ідентифікаційний код 39771244 на користь Селянського (фермерського) господарства "Буря", місцезнаходження: вул. Українська, будинок 15, село Покровське, Троїцький район, Луганська область, 92135, ідентифікаційний код 20166010 судовий збір в сумі 2 270 грн 00 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

5.Повне рішення складено - 25.01.2022 .

Суддя Андрій СЕКІРСЬКИЙ