Ухвала

від 19.01.2022 по справі 922/2334/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"19" січня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/2334/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кононова О.В.

при секретарі судового засідання Зубко Ю.В.

розглянувши заяву кредитора Кредитної спілки "Лозівський взаємний кредит" (вх. №23135 від 04.10.2021) з грошовими вимогами до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія-Близнюки", код ЄДРПОУ 35462911

за заявою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія-Близнюки" За участю:

учасники процесу в призначене судове засідання не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.08.2021 серед іншого було відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія - Близнюки» , код ЄДРПОУ 35462911, визнано розмір вимог ініціюючого кредитора Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» , в тому числі й забезпечених заставою майна боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича. Здійснено офіційне оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади України про відкриття справи про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія - Близнюки» , код ЄДРПОУ 35462911 та призначено проведення попереднього засідання суду на 06.10.2020 об 12:00 год.

Офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ "Софія - Близнюки" було здійснено 19.08.2021 за № 67081 на офіційному веб-сайті ВГСУ, в якому встановлений граничний строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника.

На адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом надійшла заява Кредитної спілки "Лозівський взаємний кредит" (вх.№ 23135 від 04.10.2021) з грошовими вимогами до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія - Близнюки» на загальну суму 866 296,50 грн.

Ухвалою суду від 06.10.2021 було відмовлено в задоволенні клопотання Кредитної спілки "Лозівський взаємний кредит" про поновлення пропущеного строку щодо заявлення грошових вимог до боржника; прийнято заяву Кредитної спілки "Лозівський взаємний кредит" (вх.№ 23135 від "04" жовтня 2021 р.) з грошовими вимогами до боржника до розгляду та призначено її до розгляду в судовому засіданні господарського суду.

23.10.2021 до суду від розпорядника майна надійшло повідомлення про результати розгляду грошових вимог Кредитної спілки "Лозівський взаємний кредит", в якому розпорядник майна повідомив суд, що ним було розглянуто та визнано в повному обсязі грошові вимоги Кредитної спілки "Лозівський взаємний кредит" (вх.№ 23135 від 04.10.2021) до боржника.

10.11.2021 до суду від боржника надійшли заперечення щодо заяви кредитора Кредитної спілки "Лозівський взаємний кредит", в яких боржник зазначає, що на момент складання вказаних заперечень боржник не володіє інформацією щодо стану виконавчого провадження та можливого стягнення заборгованості з ТОВ "Софія - Близнюки" в рахунок погашення вимог кредитора.

В судовому засіданні 15.12.2021 щодо розгляду заяви Кредитної спілки "Лозівський взаємний кредит" (вх.№ 23135 від 04.10.2021) було оголошено перерву та призначено розгляд вказаної заяви на 19.01.2022 на 12:30 год.

Розпорядник майна в призначене судове не з`явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд заяви Кредитної спілки "Лозівський взаємний кредит" (вх.№ 23135 від 04.10.2021) за його відсутністю за наявними в справі матеріалами.

Інші учасники процесу в призначене судове засідання також не з`явилися, про час та місце розгляду заяви були повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Розглянувши матеріали справи, заяву Кредитної спілки "Лозівський взаємний кредит" (вх.№ 23135 від 04.10.2021) з грошовими вимогами до банкрута, суд встановив, що до господарського суду надійшла заява кредитора з вимогами до банкрута на загальну суму 866 296,50 грн.

З наданої заяви вбачається, що 13.06.2019 між ТОВ "Софія - Близнюки" (Поручитель) та Кредитною спілкою "Лозівський взаємний кредит" було укладено договір поруки № 173/03-3, відповідно якого Поручитель зобов`язався відповідати перед Кредитором за виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором ІДП № 173 від 13.06.2019 в повному обсязі цих зобов`язань, а саме в сумі 600 000,00 грн. та відсотків за цим кредитом, а також можливих пені та неустойки.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань за вказаними договорами, Кредитна спілка "Лозівський взаємний кредит" звернулась до суду за захистом порушеного права.

Так, заочним рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01.03.2021 у справі №629/1997/20 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Фермерського господарства "Правда", код ЄРПОУ 38245476, Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія-Близнюки", код ЄРПОУ 35462911 на користь Кредитної спілки "Лозівський взаємний кредит" за кредитним договором ІДП № 173 від 13.06.2019 року:

- прострочену суму боргу по кредиту за період з серпня 2020 року по листопад 2020 року включно в розмірі 120000, 00 грн;

- заборгованість по відсотках із застосуванням відсоткової ставки 45% річних за період з лютого 2020 року (частково) по грудень 2020 року включно в розмірі 235550, 00 грн.;

- заборгованість по відсотках із застосуванням відсоткової ставки 90% річних за період з серпня 2020 року по грудень 2020 року включно в розмірі 27900, 00 грн.;

- достроково суму кредиту за період з серпня 2021 року по листопад 2024 року у розмірі 480 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Фермерського господарства "Правда", код ЄРПОУ 38245476, Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія-Близнюки", код ЄРПОУ 35462911 на користь Кредитної спілки "Лозівський взаємний кредит" витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 386, 00 грн., стягнувши по 2 846, 50 грн. з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Фермерського господарства "Правда", код ЄРПОУ 38245476, Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія-Близнюки", код ЄРПОУ 35462911 судовий збір на користь держави у розмірі 2 616, 75 грн., стягнувши по 654,19 грн. з кожного.

Зазначене судові рішення набрало законної сили та на його виконання був виданий відповідний виконавчий лист від 19.04.2021 по справі № 629/1997/20.

Відповідно до ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Статтею 129-1 Конституції України закріплено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Заявник вказує, що на виконання рішення від 01.03.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Амельченко В.П. було відкрито виконавче провадження №65332009 з примусового виконання рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області у справі №629/1997/20 по відношенню до ТОВ «Софія- Близнюки» .

До матеріалів справи додана постанова приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Амельченко В.П. від 30.09.2021 про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п. 4 ч. 1 ст. 34 та ст. 35Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з порушенням справи про банкрутство стосовно боржника.

Заявник також вказує, що в межах здійснення виконавчого провадження приватним виконавцем з боржника коштів стягнуто не було.

При цьому боржник заперечує проти визнання вимог кредитора, зазначивши, що на виконання рішення від 01.03.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Амельченко В.П. також було відкрито виконавче провадження №65331933 з примусового виконання рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області у справі №629/1997/20 по відношенню до ОСОБА_1 .

07.10.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Амельченко В.П. у виконавчому провадженні №65331933 винесено постанову про арешт майна боржника відповідно до якої, виконавцем накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 , а саме корпоративні права у Фермерському господарстві "Правда" та Фермерському господарстві "Софіївка 21" у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 953 426,15 грн.

Боржник вказує, що за інформацією із загальнодоступної Автоматизованої системи виконавчого провадження (https: //as vp web .rniniust.gov. ua/#/search-debtors) виконавчі провадження №65331933 містять позначку "Відкрито", а отже, на його переконання достеменно наразі не відомо чи була стягнута в повному обсязі заборгованість на виконання вказаного рішення суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

У разі неможливості самостійно надати докази учасник справи вправі подати клопотання про витребування доказів судом у порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 79 ГПК України визначає поняття вірогідності доказів. Згідно до ч.1. цієї статті визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Частина 2 цієї статті встановлює, що питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У господарському судочинстві принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано в Постанові Великої палати ВСУ від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Так, боржник заперечує проти наявності заборгованості перед Кредитною спілкою "Лозівський взаємний кредит", стверджуючи про можливе стягнення сум, визнаних рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області, проте в своїх запереченнях не наводить жодного доказу в підтвердження такого стягнення.

Суд також звертає увагу боржника, що одним з різновидів спорів, які розглядає суд в межах провадження у справі про банкрутство є розгляд спірних вимог конкурсного кредитора, який може бути оспорений боржником або іншим кредитором боржника. Відтак, при розгляді спірних вимог кредиторів суди керуються спеціальними нормами законодавства про банкрутство, які визначають обов`язки конкретного кредитора щодо доказування розміру кредиторських вимог, визначають обсяг доказування, предмет доказування спірних кредиторських вимог, право суду відмовити у визнанні спірних вимог внаслідок неподання заявником документів, що їх підтверджують. Такий правовий висновок викладений ВС у постанові від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18.

Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником - кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором - заявником грошових вимог.

Суд вважає, що заявником - кредитором Кредитною спілкою "Лозівський взаємний кредит" було надано суду необхідну сукупність документів на обґрунтування своїх вимог, зазначені докази були досліджені судом, у зв`язку з чим суд доходить переконливого висновку про визнання кредиторських вимог Кредитної спілки "Лозівський взаємний кредит" на загальну суму 866 296, 50 грн.

Станом на момент розгляду заяви доказів сплати вказаної заборгованості до матеріалів справи не додано.

Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Судом встановлено, що заборгованість боржника перед Кредитною спілкою "Лозівський взаємний кредит" у розмірі 866 296,50 грн. виникла до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Софія - Близнюки", отже за своїм змістом грошові вимоги Кредитної спілки "Лозівський взаємний кредит" є конкурсними.

Згідно ч. 1 ст. 45 Кодексу конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи №922/2334/21, ухвалою господарського суду Харківської області від 19.08.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Софія - Близнюки".

Відповідно до вимог законодавства, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 19.08.2021 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Софія - Близнюки" за № 67081, в якому встановлений граничний строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника - 20.09.2021.

Судом встановлено, що заява Кредитної спілки "Лозівський взаємний кредит" з грошовими вимогами до боржника надійшла до суду 04.10.2021 (03.10.2021 надано до відправлення на поштове відділення), тобто після закінчення строку, встановленого для їх подання.

Відповідно до ч. 6 ст. 45 Кодексу вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч. 4 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Отже, суд доходить висновку, що заявлені грошові вимоги Кредитної спілки "Лозівський взаємний кредит" до ТОВ "Софія - Близнюки" на суму 866 296,50 грн. підтверджені матеріалами заяви кредитора, доданими до заяви кредитора документами, відповідними розрахунками суми боргу, в зв`язку з чим заявлені вимоги підлягають включенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Розпорядником майна були розглянуті вказані вимоги та визнані в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що вимоги кредитора перевірені судом, суд вважає за необхідне визнати вимоги Кредитної спілки "Лозівський взаємний кредит" до боржника на суму 866 296,50 грн.

За подання заяви з кредиторськими вимогами заявником також був сплачений судовий збір у розмірі 4540,00 грн. який також визнається судом та підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів згідно з черговістю, встановленою Кодексом України з процедур банкрутства.

Керуючись ст. ст. 1, 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 233 -235 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву заяву Кредитної спілки "Лозівський взаємний кредит" (вх. №23135 від 04.10.2021) з грошовими вимогами до боржника.

Визнати грошові вимоги Кредитної спілки "Лозівський взаємний кредит" до боржника у загальному розмірі 870 836,50 грн., з яких: 836 450,00 грн. - сума основного боргу, 2 846,50 грн.сума судового збору, стягнута рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01.03.2021 по справі № 629/1997/20; 4540,00 грн. судовий збір, сплачений за подачу заяви з грошовими вимогами до боржника.

Зобов`язати розпорядника майна включити визнані судом вимоги до реєстру вимог кредиторів у визначеній Кодексом України з процедур банкрутства черговості.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені статтями 254-258 ГПК України.

Ухвалу підписано 24.01.2022.

Суддя Кононова О.В.