Постанова

від 13.01.2022 по справі 910/6341/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/6341/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий суддя, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 (суддя Ягічева Н. І.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 (Мартюк А. І. - головуючий суддя, судді Зубець Л. П., Алданова С. О.) у справі

за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі 1) Харківської міської ради, 2) Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова" Харківської міської ради

за участі особи, яка зверталась з апеляційною скаргою - Харківської обласної прокуратури,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛІМЕД"

про визнання недійсним договору про закупівлю товару в частині та стягнення 654 205,61 грн,

(У судове засідання з`явився прокурор - Янківський С. В.),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст судових рішень у справі

1.1. Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова" Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛІМЕД" про визнання недійсним договору про закупівлю товару в частині та стягнення 654 205,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між позивачем-2 та відповідачем договір №106 про закупівлю товарів від 18.03.2020 за результатом публічної закупівлі UA-2020-03-18-002605-b суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає визнанню недійним в частині врахування до загальної суми 654 205,61 грн податку на додану вартість, а сплачена за ним сума (за рахунок місцевого бюджету) підлягає поверненню покупцеві.

17.05.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником Харківської міської ради подано заяву про залишення позову без розгляду.

19.05.2021 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛІМЕД" подано заяву про надання розрахунку розміру понесених витрат на правову допомогу, у яких відповідач просить суд стягнути з Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 40 000, 00 грн.

Відповідачем на підтвердження понесення витрат на правову допомогу надано копії договору про надання правової допомоги №14/11-19/1 від 14.11.2019, укладеного між Адвокатським об`єднанням "УНІЛЕКС" (далі - об`єднання) та відповідачем (далі - клієнт), додатку №1 до договору про надання правової допомоги, акту приймання-передачі наданих послуг від 18.05.2021, з детальним описом змісту правової (професійної правничої) допомоги, та платіжного доручення № 265 від 24.05.2021 на суму 40 000,00 грн.

Згідно преамбули договору про надання правової допомоги від 14.11.2019 (А) клієнт в процесі здійснення своєї діяльності має потребу в отриманні кваліфікованої та оперативної правової допомоги. Умовами додатку 1 до договору сторони погодили обсяги (завдання) надання правової допомоги та розмір винагороди, а саме: 1. Аналіз отриманих документів (позовна заява з додатками) щодо визнання недійним договору про закупівлю товару в частині 654 205, 61 грн, 2. Підбір нормативно-правової бази, аналіз судової практики з аналогічних справ, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень клієнту щодо можливих варіантів дій. 3. Підготовка та написання відзиву на позовну заяву у справі №910/6341/21. 4. Участь адвокаті об`єднання в судовому засіданні в Господарському суді міста Києва щодо представництва інтересів клієнта у справі №910/6341/21. Розмір винагороди становить 40 000, 00 грн.

З доданих до розрахунку і обґрунтування суми судових витрат вбачається, що відповідачем фактично понесено витрати за послуги професійної правничої допомоги у розмірі 40 000, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 року у справі № 910/6341/21, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021, заяву Харківської міської ради про залишення позову без розгляду задоволено. Залишено без розгляду позовну заяву керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова" Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛІМЕД" про визнання недійсним договору про закупівлю товару в частині та стягнення 654 205,61 грн. Стягнуто з Харківської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛІМЕД" витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Судові рішення аргументовані тим, що заяву про залишення позову без розгляду підписано уповноваженою особою позивача-1 - Лукашем. К. І. У підготовчому засіданні 02.06.2021 прокурор позовні вимоги не підтримав та не наполягав на продовженні розгляду справи, а тому залишення без розгляду не суперечить діючому законодавству України та не порушує чиї-небудь права і інтереси.

Виходячи з того, що предмет спору припинив своє існування до звернення до суду з позовом, про що відповідач був обізнаний з огляду на підписання ним додаткової угоди від 10.08.2020 № 1, стягнення з прокуратури витрат на такі послуги як підбір нормативно-правової бази, аналіз судової практики з аналогічних справ, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень клієнту щодо можливих варіантів дій, не відповідають критерію розумності, так як не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника відповідача, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер. За таких обставин, необхідно покласти на Харківську обласну прокуратуру витрати відповідача на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000,00 грн, що є пропорційним до предмета спору, складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт.

2. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

2.1. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить змінити ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 у справі № 910/6341/21. Викласти мотивувальні та резолютивні частини оскаржених рішень у редакції, відповідно до якої стягнути з Харківської міської ради та Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова" Харківської міської ради витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн солідарно. Крім того, здійснити перерозподіл судових витрат. Судовий збір стягнути з відповідача на користь Харківської обласної прокуратури за відповідними реквізитами.

Заявник зазначає, що відповідно до приписів статті 53 ГПК України, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних відносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Таким чином, саме Харківська міська рада та Комунальне некомерційне підприємство "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова" Харківської міської ради набули статусу позивачів у справі.

Відповідно до приписів 130 ГПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У спірних відносинах необґрунтовані дії походили від позивачів, а не від органів прокуратури. Однак, суди попередніх інстанцій помилково поклали витрати на правничу допомогу на Харківську обласну прокуратуру. Судами не взято до уваги правові висновки щодо застосування приписів статей 126, 129, 130 ГПК України, викладені у постанові Верховного Суду від 22.02.2021 у справі № 922/3439/19.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.3. Оскаржуючи ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 у справі № 910/6341/21, заявник наводить аргументи щодо помилковості покладення на Харківську обласну прокуратуру витрат на професійну правничу допомогу у випадку, коли статус позивачів набули Харківська міська рада та Комунальне некомерційне підприємство "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова" Харківської міської ради.

Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з частинами 3, 4, 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

За змістом статті 45 ГПК України сторонами у справі є позивач та відповідач. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Частиною першою статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

5.4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2021 відкрито провадження у справі № 910/6341/21 за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова" Харківської міської ради до ТОВ "БІЛІМЕД" про визнання недійсним договору про закупівлю товару в частині та стягнення 654 205,61 грн.

Таким чином, саме з цього моменту Харківська міська рада та Комунальне некомерційне підприємство "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова" Харківської міської ради набули статусу позивачів, відповідно до частини п`ятої статті 53 ГПК України.

У свою чергу, аналіз положень статей 45, 53, 126 ГПК України у сукупності дає підстави для висновку, що у цьому випадку прокурор не має статусу позивача у справі, а здійснює представництво інтересів держави в особі Харківської міської ради та Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова" Харківської міської ради.

У постановах Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 908/730/19, від 15.01.2019 у справі № 908/799/17, від 13.02.2020 у справі № 911/2686/18, від 15.06.2019 у справі № 922/4293/19 викладено аналогічні правові висновки щодо застосування статей 53, 129 ГПК України, зокрема, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача, тобто позивачем у такому разі не є прокурор, а тому і розподіл судових витрат, відповідно до положень статті 129 ГПК України, повинен здійснюватися з урахуванням належного позивача/позивачів.

Подібних висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 22.02.2021 у справі № 922/3439/19 на яку посилається скаржник.

Однак суди першої і апеляційної інстанцій зазначеного не врахували, у зв`язку з чим дійшли помилкових висновків про покладення витрат на професійну правничу допомогу на Харківську обласну прокуратуру.

5.5. Водночас колегія суддів вважає безпідставними твердження скаржника про те, що необхідно солідарно стягнути з позивачів витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у п. 49 постанови від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст. 126 ГПК України).

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, регламентується виключно Законом, а саме - ГПК України (щодо судового збору - Законом України "Про судовий збір").

Розподіл витрат на професійну правничу допомогу у господарській справі здійснює суд, який ухвалював судове рішення у справі, відповідно до вимог 129, 126 ГПК України. Також суд розподіляє судовий збір відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір" і ст. 129 ГПК України.

З аналізу вказаних норм ГПК України вбачається, що солідарне стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судового збору чинним ГПК України не передбачено.

Солідарне зобов`язання є інститутом цивільного права і на нього поширюється дія норм ЦК України, який визначає це поняття через "солідарну вимогу" та "солідарний обов`язок" (ст. ст. 541-544 ЦК України).

Солідарне зобов`язання є різновидом цивільно-правових зобов`язань із множинністю осіб, які характеризуються тим, що у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний з них має право пред`явити боржникові вимогу в повному обсязі, а в разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо.

Солідарна відповідальність у зобов`язальному праві це - відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов`язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо.

При цьому, як солідарне зобов`язання, так і солідарна відповідальність виникають лише у випадках, встановлених договором або законом.

Судове рішення не може бути підставою виникнення солідарності, оскільки, судовим рішенням підтверджуються права осіб, а не створюються заново. Судове рішення не може створювати й солідарну відповідальність там, де вона не випливає з самого правовідношення, яке зумовило виникнення спору.

Солідарне стягнення суми судових витрат, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, судового збору, законом не передбачено.

Подібні висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20.

З наведеного слідує, що у справі № 910/6341/21 неможливо солідарно стягнути витрати на професійну правничу допомогу з Харківської міської ради ті Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова" Харківської міської ради.

5.6. Відповідно до частин 5, 6 статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами 3 - 5 цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини 8 статті 129 цього Кодексу.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 -130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України, згідно з якою відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

ГПК України не містить норм, які б встановили критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 905/121/19.

Колегія суддів звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо можливості стягнення витрат на правничу допомогу із прокурора, оскільки такі витрати можуть бути покладені саме на позивачів. Водночас внаслідок вказаних помилкових висновків, поза увагою залишилася необхідність дослідження та оцінки обґрунтованості дій позивачів, які і надають змогу вірно розподілити відповідні витрати у розумінні приписів статті 130 ГПК України. Крім того, зважаючи на те, що у справі № 910/6341/21 позов подано в інтересах Харківської міської ради ті Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова" Харківської міської ради, то надання оцінки можливим необґрунтованим діям позивачів впливає на визначення не лише розміру таких витрат, а й у яких саме частинах вони покладаються на позивачів. Водночас Верховний Суд, враховуючи положення статті 300 ГПК України, позбавлений можливості оцінки відповідних доказів, які наявні у матеріалах справи.

За таких обставин, зважаючи на те, що доводи скаржника щодо допущення порушень судами попередніх інстанцій норм процесуального права частково підтвердилися, а тому ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 у справі № 910/6341/21 необхідно скасувати в частині розподілу судових витрат і направити справу у цій частині для нового розгляду заяви відповідача щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу до суду першої інстанції.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

7. Розподіл судових витрат

7.1. З огляду на висновок Верховного Суду про часткове задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 у справі № 910/6341/21 скасувати в частині стягнення з Харківської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛІМЕД" витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Справу № 910/6341/21 у цій частині передати до Господарського суду міста Києва для нового розгляду заяви відповідача щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ