Рішення

від 13.07.2022 по справі 910/6341/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.07.2022Справа № 910/6341/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В., розглянувши справу №910/6341/21 за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (вул. Тобольська 55А, м. Харків, 61072) в інтересах держави в особі: 1) Харківської міської ради (майдан Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243) 2) Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова" Харківської міської ради (пров. Балакірєва, буд. 3 А, м. Харків, 61103, код ЄДРПОУ 02003557) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛІМЕД" (вул. Михайлівська, буд. 22-Б, Київ, 01001, код ЄДРПОУ 40087705) про визнання недійсним договору про закупівлю товару в частині та стягнення 654 205,61 грн,

Представники учасників справи:

від прокуратури, Жовтун Н.Б.;

від позивача-1, не з`явився;

від позивача-2, не з`явився;

від відповідача, не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради (далі - позивач-1) та Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова" Харківської міської ради (далі - позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛІМЕД" (далі - відповідач) про визнання недійсним договору про закупівлю товару в частині та стягнення 654 205,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між позивачем-2 та відповідачем договір №106 про закупівлю товарів від 18.03.2020 за результати публічної закупівлі UA-2020-03-18-002605-b суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає визнанню недійним в частині врахування до загальної суми 654 205,61 грн податку на додану вартість, а сплачена за ним сума (за рахунок місцевого бюджету) підлягає поверненню покупцеві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 року у справі № 910/6341/21, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021, заяву Харківської міської ради про залишення позову без розгляду задоволено. Залишено без розгляду позовну заяву керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова" Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛІМЕД" про визнання недійсним договору про закупівлю товару в частині та стягнення 654 205,61 грн. Стягнуто з Харківської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛІМЕД" витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2022 ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 у справі № 910/6341/21 скасовано в частині стягнення з Харківської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛІМЕД" витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Справу № 910/6341/21 у цій частині передано до Господарського суду міста Києва для нового розгляду заяви відповідача щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.

В результаті повторного автоматичного розподілу справу № 910/6341/21 передано на розгляд судді Демидову В.О.

Враховуючи що суддя Демидов В.О. у період з 07.02.2022-12.02.2022 перебував на лікарняному, а також з 14.02.2022-18.02.2022 перебував на обов`язковому навчанні у Національній школі суддів України, ухвалу у даній справі винесено у перший робочий день - 21.02.2022.

Ухвалою суду від 21.02.2022 прийняти до розгляду справу № 910/6341/21, судове засідання у справі № 910/6341/21 призначено на 03.03.22 о 10:40 год.

Водночас, указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.

Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Рішенням Ради суддів України від 24.02.2022 № 9 запроваджено невідкладні заходи для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах воєнного стану. Зокрема, пунктом 2 вказаного рішення зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів рекомендовано оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Згідно з указом Президента України «Про продовження дії воєнного стану в Україні» № 133/2022 від 14.03.2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

За наведених обставин призначене на 03.03.22 о 10:40 год судове засідання з розгляду справи № 910/6341/21 не відбулося з об`єктивних причин, що не залежать від суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2022 судове засідання у справі № 910/6341/21 призначено на 26.05.22 о 11:20 год.

06.05.2022 від представника відповідача надійшли однотипні пояснення по справі, відповідно до останніх представник відповідача вважає, що суд, за наявними в матеріалах справи доказами, своєю Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 р., правомірно обгрунтував та поклав на Харківську обласну прокуратуру обов`язок відшкодувати Відповідачу витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2022 відкладено підготовче засідання на 09.06.22 о 12:15

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 закрито підготовче провадження у справі № 910/6341/21 та призначено справу до розгляду по суті на 14.07.22 о 11:20 год.

В судове засідання 14.07.2022 прокурор прибув, представники від Харківської міської ради, Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова" Харківської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЛІМЕД" в судове засідання не прибули, повідомлялись належним чином.

В судовому засіданні 14.07.2022 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, дійшов до наступного обґрунтованого висновку.

Як було вказано вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 року у справі № 910/6341/21, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021, заяву Харківської міської ради про залишення позову без розгляду задоволено. Залишено без розгляду позовну заяву керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова" Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛІМЕД" про визнання недійсним договору про закупівлю товару в частині та стягнення 654 205,61 грн. Стягнуто з Харківської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛІМЕД" витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Згідно ч. 2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

У своїй заяві про надання розрахунку розміру понесених витрат на правничу допомогу відповідач просить суд стягнути з Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 40000, 00 грн.

Частиною 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно з частин 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу відповідачем надано копії договору про надання правової допомоги №14/11-19/1 від 14.11.2019, укладеного між Адвокатським об`єднанням «УНІЛЕКС» (далі - об`єднання) та відповідачем (далі - клієнт), додатку №1 до договору про надання правової допомоги, акту приймання-передачі наданих послуг від 18.05.2021, з детальним описом змісту правової (професійної правничої) допомоги, та платіжного доручення № 265 від 24.05.2021 на суму 40 000,00 грн.

Згідно преамбули договору про надання правової допомоги від 14.11.2019 (А) клієнт в процесі здійснення своєї діяльності має потребу в отриманні кваліфікованої та оперативної правової допомоги.

За змістом п. 5.1. та 5.2. договору про надання правової допомоги від 14.11.2019 сторони погодили, що клієнт згідно з цим договором сплачує об`єднанню гонорар за фактично надану об`єднанням правову допомогу згідно завдання, а також відшкодовує додаткові витрати, пов`язані із забезпеченням належного виконання завдання. Сторони погодили, що розмір гонорару визначається сторонами у відповідному додатку до договору.

Умовами додатку 1 до договору сторони погодили обсяги (завдання) надання правової допомоги та розмір винагороди, а саме: 1. Аналіз отриманих документів (позовна заява з додатками) щодо визнання недійним договору про закупівлю товару в частині 654 205, 61 грн., 2. Підбір нормативно-правової бази, аналіз судової практики з аналогічних справ, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень клієнту щодо можливих варіантів дій. 3. Підготовка та написання відзиву на позовну заяву у справі №910/6341/21. 4. Участь адвокаті об`єднання в судовому засіданні в Господарському суді міста Києва щодо представництва інтересів клієнта у справі №910/6341/21. Розмір винагороди становить 40 000, 00 грн.

Відповідно до п. 5 додатку клієнт здійснює оплату правової допомоги на поточний рахунок об`єднання у вказаному в даному додатку порядку протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг за відповідний етап, визначений відповідним підпунктом пункту 1 додатку.

Так, з доданих до розрахунку і обґрунтування суми судових витрат вбачається, що відповідачем фактично понесено витрати за послуги професійної правничої допомоги у розмірі 40 000, 00 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, при вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

При цьому, розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі саме критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Прокурор у відповіді на відзив зазначає, що з наданих представником відповідача документів не вбачається, що витрати у загальному розмірі 40 000, 00 грн відповідають дійсним обставинам справи та відображають реальні затрати адвоката на підготовку до судової справи, оскільки відзив на позовну заяву фактично містить лише посилання на наявні документи та не потребував додаткових затрат, збору доказів, аналізу правової позиції тощо. Крім того, розмір витрат на правничу допомогу, про які зазначено у відзиві, є завищеними та неспівмірними зі складністю справи, обсягом документів та затраченим часом.

Відтак, виходячи з того, що предмет спору припинив своє існування до звернення до суду з позовом, про що відповідач був обізнаний з огляду на підписання ним додаткової угоди №1 від 10.08.2020, суд приходить до висновку, що стягнення з прокуратури витрат на такі послуги як підбір нормативно-правової бази, аналіз судової практики з аналогічних справ, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень клієнту щодо можливих варіантів дій, не відповідають критерію розумності, так як не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника відповідача, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.

Окрім того, суд приймає до уваги викладені в Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №910/6341/21 висновки, зокрема викладені у п. 5.5 та 5.6 наступного змісту: « 5.5. Водночас колегія суддів вважає безпідставними твердження скаржника про те, що необхідно солідарно стягнути з позивачів витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у п. 49 постанови від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст. 126 ГПК України).

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, регламентується виключно Законом, а саме - ГПК України (щодо судового збору - Законом України "Про судовий збір").

Розподіл витрат на професійну правничу допомогу у господарській справі здійснює суд, який ухвалював судове рішення у справі, відповідно до вимог 129, 126 ГПК України. Також суд розподіляє судовий збір відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір" і ст. 129 ГПК України.

З аналізу вказаних норм ГПК України вбачається, що солідарне стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судового збору чинним ГПК України не передбачено.

Солідарне зобов`язання є інститутом цивільного права і на нього поширюється дія норм ЦК України, який визначає це поняття через "солідарну вимогу" та "солідарний обов`язок" (ст. ст. 541-544 ЦК України).

Солідарне зобов`язання є різновидом цивільно-правових зобов`язань із множинністю осіб, які характеризуються тим, що у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний з них має право пред`явити боржникові вимогу в повному обсязі, а в разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо.

Солідарна відповідальність у зобов`язальному праві це - відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов`язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо.

При цьому, як солідарне зобов`язання, так і солідарна відповідальність виникають лише у випадках, встановлених договором або законом.

Судове рішення не може бути підставою виникнення солідарності, оскільки, судовим рішенням підтверджуються права осіб, а не створюються заново. Судове рішення не може створювати й солідарну відповідальність там, де вона не випливає з самого правовідношення, яке зумовило виникнення спору.

Солідарне стягнення суми судових витрат, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, судового збору, законом не передбачено.

Подібні висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20.

З наведеного слідує, що у справі № 910/6341/21 неможливо солідарно стягнути витрати на професійну правничу допомогу з Харківської міської ради ті Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова" Харківської міської ради» та п 5.6 наступного змісту: «Відповідно до частин 5, 6 статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами 3 - 5 цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини 8 статті 129 цього Кодексу.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 -130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України, згідно з якою відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

ГПК України не містить норм, які б встановили критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 905/121/19.

Колегія суддів звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо можливості стягнення витрат на правничу допомогу із прокурора, оскільки такі витрати можуть бути покладені саме на позивачів. Водночас внаслідок вказаних помилкових висновків, поза увагою залишилася необхідність дослідження та оцінки обґрунтованості дій позивачів, які і надають змогу вірно розподілити відповідні витрати у розумінні приписів статті 130 ГПК України. Крім того, зважаючи на те, що у справі № 910/6341/21 позов подано в інтересах Харківської міської ради ті Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова" Харківської міської ради, то надання оцінки можливим необґрунтованим діям позивачів впливає на визначення не лише розміру таких витрат, а й у яких саме частинах вони покладаються на позивачів. Водночас Верховний Суд, враховуючи положення статті 300 ГПК України, позбавлений можливості оцінки відповідних доказів, які наявні у матеріалах справи.

За таких обставин, зважаючи на те, що доводи скаржника щодо допущення порушень судами попередніх інстанцій норм процесуального права частково підтвердилися, а тому ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 у справі № 910/6341/21 необхідно скасувати в частині розподілу судових витрат і направити справу у цій частині для нового розгляду заяви відповідача щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу до суду першої інстанції».

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи позовні вимоги прокурором вказано, що укладений договір у відповідній частині суперечить вимогам чинного законодавства, а саме п. 71. підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України 71, згідно з яким тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року. Таким чином, за твердженням прокурора, викладеному у позовній заяві, на виконання умов договору замовником надміру безпідставно сплачено 654 205, 61 грн податку на додану вартість.

Як було встановлено судом в ухвалі суду від 02.06.2021, що до звернення прокурора до суду з позовом, а саме 10.08.2020, між сторонами договору про закупівлю товарів від 18.03.2020 №106 укладено додаткову угоду №1, якою, зокрема, зменшено ціну договору з 10 000 000, 00 грн у тому числі ПДВ 7% - 654 205, 61 грн до 9 345 794, 39 грн та викладено додаток 1 "специфікація" у новій редакції, а відтак предмет спору припинив існування до звернення прокурора з позовом, а саме до 16.04.2021 (дата на поштовому конверті, у якому надійшла позовна заява).

Окрім того у заяві про залишення позовної заяви без розгляду, прокурор вказав, що зазначена додаткова угода не була оприлюднена в електронній системі публічних закупівель «Прозорро» у зв`язку з тим, що на дату укладення додаткової угоди № 1 умови договору № 106 від 18.03.2020 були повністю виконані.

У відповіді на відзив прокурором було зазначено, що останнім було направлено відповідні листи в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на адреси позивачів Харківської міської ради та КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» від 17.03.2021 за №55-14вих-21 та від 12.04.2021 за №55-479вих-21.

Проте, протягом розумного строку (місячного терміну) жодної відповіді на вказані листи прокуратурою не отримано, у зв`язку з чим прокурором подана позовна заява до господарського суду м. Києва.

Відповідь на обидва вказані листи надійшла до прокуратури вже після відкриття судом провадження по справі, а саме 28.04.2021. Саме з вказаного листа КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» прокуратурі стало відомо про наявність додаткової угоди до договору №106 від 18.03.2020 та повернення безпідставно сплачених коштів у вигляді ПДВ в розмірі 654 205,61 грн.

Кошти в сумі 654 205,61 грн - сума зайво сплаченого КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» постачальнику ТОВ «Білімед» податку на додану вартість, поступили на рахунок лікарні 11.08.2020.

Також зазначені кошти були повернуті лікарнею до Департаменту охорони здоров`я Харківської міської ради.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Частиною 1. ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;

5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Враховуючи, що прокурором було направлено відповідні листи в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на адреси позивачів Харківської міської ради та КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» від 17.03.2021 за №55-14вих-21 та від 12.04.2021 за №55-479вих-21, однак останніми несвоєчасно було надано відповідь, прокурор звернувся до суду з даним позовом, який в подальшому було залишено без розгляду.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявна копія додаткової угоди №1 до договору №106 від 18.03.2020, яка підписана зі сторони КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЛІМЕД", а також наявна копія платіжного доручення №3487 від 11.08.2020, за яким Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЛІМЕД" на рахунок КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» було перераховано грошові кошти у розмірі 654 205,61 грн.

Відтак з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» після отримання грошових коштів у розмірі 654 205,61 грн, та отримання листів направлених прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 17.03.2021 за №55-14вих-21 та від 12.04.2021 за №55-479вих-21 не повідомило своєчасно Шевченківську окружну прокуратуру міста Харкова про виконання відповідачем зобов`язань.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про покладення на КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» витрат відповідача на оплату послуг адвоката у розмірі 10000,00 грн, що є пропорційним до предмета спору, складності даної справи та обсягу виконаних адвокатом робіт.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛІМЕД" про стягнення судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова" Харківської міської ради (пров. Балакірєва, буд. 3 А, м. Харків, 61103, код ЄДРПОУ 02003557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛІМЕД" (вул. Михайлівська, буд. 22-Б, Київ, 01001, код ЄДРПОУ 40087705) витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 20.07.2022

Суддя Владислав ДЕМИДОВ