Ухвала

від 25.01.2022 по справі 199/9507/21

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/9507/21

(2-ві/199/1/22)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2022 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Авраменка А.М.,

при секретарі судового засідання - Мажарі К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпрі без повідомлення учасників справи заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Якименко Л.Г. по цивільній справі №199/9507/21 (провадження №2/199/776/22) за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу освіти Спеціалізована школа №115 Дніпровської міської ради про скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває вищевказана цивільна справа, призначена до розгляду в підготовче засідання на 24 січня 2022 року, в ході якого позивачем заявлено відвід головуючої судді у цій справі Якименко Л.Г., який (відвід) ухвалою суду за головуванням зазначеної судді визнано необґрунтованим, а тому вирішення питання про відвід судді Якименко Л.Г. на підставі ст.40 ч.3 та в порядку ст.33 ч.1 ЦПК України передано на розгляд судді Авраменку А.М.

В обґрунтування своєї заяви про відвід судді Якименко Л.Г. позивач, посилаючись на норми міжнародного та національного законодавства України, їх власне тлумачення, вказала на неправомірність відмови головуючим суддею Якименко Л.Г. у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у розгляді справи в якості представника позивача за довіреністю Прозорової Я.В., яка не є адвокатом. Такі обставини та процесуальне рішення позивач оцінює як ознаки упередженості та необ`єктивності головуючого судді, а тому і заявила відвід, що вирішується.

Ознайомившись із матеріалами цивільної справи цивільної справи №199/9507/21 (провадження №2/199/776/22), суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Так, відповідно до положень ч.ч.1-3 ст.40 ЦПК України питання про відвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч.1 ст.33 ЦПК України. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Частинами 7, 8, 11 ст.40 ЦПК України визначено, що вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Підстави для відводу судді визначені ст.36 ЦПК України, згідно п.5 ч.1 якої суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Частиною 4 ст.36 ЦПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Аналізуючи заявлені позивачем підстави для відводу судді в контексті наведених вище положень цивільного процесуального законодавства, яке регулює питання відводу судді, суд приходить до наступного висновку.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності та об`єктивності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді під час розгляду справи. Сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими. Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Оскільки ж жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції неупередженість ( безсторонність ) судді , тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети п.1 ст.6 Конвенції має встановлюватися згідно з: 1) об`єктивним критерієм , який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (судді) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; 2) суб`єктивним критерієм , який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого. Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

В той же час, як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року №2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення. Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію розумного спостерігача . У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи тощо. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення. Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене . Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто замінює докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Разом з тим, суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді Якименко Л.Г. по цивільній справі №199/9507/21 (провадження №2/199/776/22), суд також бере до уваги, що окрім переліку обставин, які є підставами для відводу судді, у цивільному процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу a priori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту. До таких винятків належить, зокрема, те, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч.4 ст.36 ЦПК України).

При цьому наведені позивачем ОСОБА_1 підстави для відводу судді Якименко Л.Г., а також обставини розгляду цивільної справи фактично зводяться до констатації категоричної незгоди позивача з процесуальним рішенням зазначеної судді щодо недопущення до участі у розгляді справи в якості представника позивача певної особи, визначення кола осіб, які можуть бути представниками у справі, що у розумінні наведених вище імперативних приписів ст.36 ч.4 ЦПК України не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу. Відтак, аргументи позивача ОСОБА_1 не викликають обґрунтованих сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді Якименко Л.Г., оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цією суддею як з погляду суб`єктивного критерію , так і об`єктивного критерію , якими керується у своїй процесуальній діяльності Європейський суд з прав людини. За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість, безпідставність та недоведеність заяви ОСОБА_1 про відвід судді Якименко Л.Г. по цивільній справі №199/9507/21 (провадження №2/199/776/22), а отже і про необхідність відмови у задоволенні такої заяви про відвід судді.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.36-41, 258, 260, 261, 353 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Якименко Л.Г. по цивільній справі №199/9507/21 (провадження №2/199/776/22) за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу освіти Спеціалізована школа №115 Дніпровської міської ради про скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити .

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.261 ЦПК України з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя А.М. Авраменко