Постанова

від 18.01.2022 по справі 911/1134/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2022 р. Справа№ 911/1134/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тарасенко К.В.

Михальської Ю.Б.

Розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2020 у справі № 911/1134/20

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Яблуневий-4

про стягнення 10 350, 68 грн,

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - позивач/ АТ НАК Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Яблуневий-4 (далі - відповідач/ОСББ Яблуневий-4 ) про стягнення 6 799, 48 грн пені, 747, 24 грн 3 % річних, 2 803, 96 грн інфляційних збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо своєчасної оплати за поставлений позивачем природний газ згідно Договору №1345/16-ТЕ-17 постачання природного газу від 21.12.2015.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.11.2020 у справі №911/1134/20 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 683,91 грн пені, 175,92 грн 3% річних, 497,10 грн інфляційних збитків та судові витрати 478,64 грн судового збору.

Відмовлено в задоволенні інших позовних вимог.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог місцевий господарський суд посилався на те, що:

- 30.11.2016 набрав чинності Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії від 03.11.2016 № 1730-VIII (далі - Закон № 1730-VIII), відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону №1730-VIII, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом;

- при цьому, судом першої інстанції встановлено, що відповідач погасив заборгованість у розмірі 16 500,16 грн за актом приймання передачі природного газу від 31.01.2016 та заборгованості у розмірі 10 893, 02 грн за актом приймання передачі природного газу від 29.02.2016 відбулося 08.11.2016 та 09.11.2016 відповідно до набрання чинності Законом № 1730-VIII (тобто до 30.11.2016), отже, пеня, 3 % річних та інфляційні втрати, що нараховані позивачем за порушення відповідачем зобов`язань з оплати придбаного газу за вказаними актами не підлягають стягненню;

- місцевий господарський суд встановив, що заборгованість за актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2016 та актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2016, відповідачем була оплачена після набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , а тому в цій частині позовні вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, АТ НАК Нафтогаз України (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2020 у справі № 911/1134/20 в частині відмови у стягнені 5 115,57 грн пені, 571,32 грн 3% річних, 2 306,86 грн інфляційних та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення 5 115,57 грн пені, 571,32 грн 3% річних, 2 306,86 грн інфляційних задовольнити. В іншій частині залишити рішення суду першої інстанції без змін та вирішити питання судових витрат.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, зокрема, Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії" ст. 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 4, 22 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , ст. 1, 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії та процесуального права, а саме ст.ст. 7, 38, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник посилався на те, що судом першої інстанції не враховано, що відповідач не є організацією, на яку поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії".

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції у встановлений строк не надходив.

Частиною 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не був обмежений у. своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений судом апеляційної інстанції, не подав відзив на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що неподання відповідачем відзиву не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2021 АТ НАК Нафтогаз України справу № 911/1134/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова А.І., Тарасенко К.В.

Суддя Іоннікова І.А. заявила про самовідвід від розгляду справи №911/1134/20.

Заяву судді Іоннікової А.І. про самовідвід від розгляду справи №911/1134/20 задоволено. Матеріали справи № 911/1134/20 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/5199/21 від 20.10.2021 у зв`язку з задоволенням заяви судді Іоннікової А.І. про самовідвід від розгляду справи №911/1134/20, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №911/1134/20.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2021 для розгляду справи №911/1134/20 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Тарасенко К.В., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2021 у справі №911/1134/20 АТ НАК Нафтогаз України на рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2020 у справі № 911/1134/20 - залишено без руху.

08.11.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від АТ НАК Нафтогаз України надійшла заява про усунення недоліків, а саме: докази сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/1134/20; розгляд апеляційної скарги АТ НАК Нафтогаз України на рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2020 у справі № 911/1134/20 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається із матеріалів справи, 21.12.2015 між АТ НАК Нафтогаз України , як постачальником та ОБСС Яблуневий-4 , як споживачем було укладено Договір № 1345/16-ТЕ-17 постачання природного газ (далі - Договір) відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ (надалі - газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню ( п. 1. 2. Договору).

У п. 1.3. Договору визначено, що за цим Договором постачається газ власного видобутку (видобутий на території України), а у разі його нестачі, імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України).

Приймання-передачі газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу ( п. 3.4. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором, в період з 01 січня 2016 по 31 березня 2016 (включно) встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що ціна за 1000 куб. м газу за цим договором в період з 01 січня 2016 по 31 березня 2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1 770,74 гривень, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до ціни на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 806, 15 грн., крім того ПДВ - 20% - 361,23 грн., всього з ПДВ - 2 167, 38 грн. (дві тисячі сто шістдесят сім грн. 38 коп.).

За умовами п. 5.3. Договору реалізація газу споживачу за визначеною у п. 5.2. ціною здійснюється за умови:

- наявності відповідної ліцензії на виробництво теплової енергії (у випадках передбачених чинним законодавством України);

- виконання споживачем, на якого станом на 30 вересня 2015 року поширювалася дія статті 19 1 Закону України "Про теплопостачання", обов`язку щодо відкриття рахунку із спеціальним режимом використання.

Відповідно до п. 5.4. Договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

У п. 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Підпунктом 6.3.1. п. 6.3. Договору передбачено, що у разі, якщо Споживач підпадає під дію статті 19 1 Закону України "Про теплопостачання", оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами перерахування коштів, затвердженими відповідною постановою уповноваженого органу, та зараховується як оплата за газ, поставлений Постачальником Споживачу в порядку, визначеному нормами чинного законодавства. У разі якщо на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, Споживач в будь-якому випадку зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1. цього договору.

Відповідно до п. 12. Договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 31 березня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як убачається із матеріалів справи, 31.12.2015 між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду № 1 до Договору постачання природного газу від 21.12.2015 № 1345/16-ТЕ-17, положеннями якої, зокрема, п. 5 передбачено викласти пункти 5.1., 5.2. статті 5 "Ціна газу" Договору у наступній редакції:

" 5.1. Регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором, в період з 01 січня 2016 по 31 березня 2016 (включно) встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758.

Тарифи на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз" установлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), і є обов`язковими за цим Договором з моменту введення їх в дію.

5.2. Ціна за 1000 куб. м газу за цим договором в період з 01 січня 2016 по 31 березня 2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1 770,74 гривень, крім того, податок на додану вартість - 20%. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз" - 197,5 грн., крім того - ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 237, 00 грн. (двісті тридцять сім гривень 00 коп.). До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 968, 24 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 2 361, 89 грн. (дві тисячі триста шістдесят одна грн. 89 коп.)."

31.03.2016 між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду № 3 до Договору постачання природного газу від 21.12.2015 р. № 1345/16-ТЕ-17, положеннями якої, зокрема, передбачено:

Викласти пункти 5.1. та 5.2. статті 5 "Ціна газу" Договору у наступній редакції:

" 5.1. Регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором, з 01 квітня 2016 по 30 квітня 2016 (включно) встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.01.2015 № 758 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.16 № 234.

5.2. Ціна за 1000 куб. м газу за цим договором в період з 01 квітня 2016 по 30 квітня 2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1 770, 74 гривень, крім того податок на додану вартість - 20%. Всього до сплати з ПДВ - 2 124, 89 грн (дві тисячі сто двадцять чотири грн. 89 коп."

Викласти абзац другий пункту 6.1. статті 6 "Порядок та умови проведення розрахунків" Договору у наступній редакції:

"Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.".

Викласти статтю 12 "Строк дії договору" Договору у наступній редакції:

"Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 30 квітня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.".

На виконання умов договору позивачем у період з січня по квітень 2016 було передано у власність (продано) відповідачу природний газ на загальну суму 37 614, 27 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 р. на суму 16 500, 16 грн, актом приймання-передачі природного газу від 29.02.2016 на суму 10 893, 02 грн, актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2016 на суму 9 067, 28 грн, актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2016 на суму 1 153, 81 грн, наявними у матеріалах справи.

У листопаді 2016 року відповідач звернувся до позивача з листом вих. № 17-11 від 09.11.2016, у якому він просив, зокрема, переплату за договором № 1224/14-ТЕ-17 від 05.12.2013 р. у сумі 6 000, 00 грн вважати як оплату в погашення боргу за постачання природного газу по договору № 1345/16-ТЕ-17 від 21.12.2015.

За період дії договору та на його виконання відповідачем лише станом на 19.05.2017 було виконано свій обов`язок по оплаті природного газу та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 37 614, 27 грн, а саме:

- за актом приймання передачі природного газу від 31.01.2016 р. - 08.11.2016 р.;

- за актом приймання передачі природного газу від 29.02.2016 р. - 09.11.2016 р.;

- за актом приймання передачі природного газу від 31.03.2016 р. - 29.12.2016 р.;

- за актом приймання передачі природного газу від 30.04.2016 р. - 19.05.2017 р.,

Вказане підтверджується виписками по операціях з відповідачем, підписаними заступником головного бухгалтера ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", виписками з банківського рахунку позивача, розрахунком ціни позову позивача, наявними у матеріалах справи.

позивач у своїй позовній заяві просить стягнути із відповідача пеню, передбачену Договором № 1345/16-ТЕ-17 постачання природного газу від 21.12.2015, за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті природного газу з 16.02.2016 року по 25.11.2016 року всього на загальну суму 6 799,48 грн, 3% річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті природного газу з 16.02.2016 року по 18.05.2017 року всього на загальну суму 747,24 грн, інфляційні збитки від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті природного газу з 01.03.2016 року по 30.04.2017 року на загальну суму 2 803,96 грн, у відповідності до виконаного ним.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний господарський суд відзначає, що позивач у поданій апеляційній скарзі оскаржує прийняте господарським судом першої інстанції рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 5 115,57 грн пені, 571,32 грн 3% річних, 2 306,86 грн інфляційних втрат.

Відтак, судове рішення переглядається судом апеляційної інстанції в оскаржуваній як позивачем частині.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, за приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є договір.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Обов`язок з оплати за фактично переданий природний газ з січня по квітень 2016 відповідачем належним чином виконаний не був, оскільки оплата вартості поставленого газу здійснена ним з порушенням встановлених договором строків - 19.05.2017, що підтверджується виписками по операціях з відповідачем, підписаною заступником головного бухгалтера АТ НАК Нафтогаз України , розрахунком ціни позову позивача, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтями 546, 549 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності) якщо інше не встановлено договором або законом.

03.11.2016 Верховною Радою України прийнято Закон України № 1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії", який набрав чинності 30.11.2016 (далі - Закон).

Згідно зі статтею 2 цього Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплогенеруюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов п. 1.2 Договору газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

В актах приймання-передачі природного газу, які наявні в матеріалах справи, також вказано, що позивач передає, а відповідач приймає природний газ виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Отже, за встановлених обставин відповідач є теплогенеруючою організацією, а придбаний газ використовувався виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, що позивачем не спростовано.

Наявність чи відсутність відповідної ліцензії, у даному випадку, не впливає на статус відповідача як теплогенеруючої організації, оскільки ліцензуванню, зокрема, не підлягає вироблення теплової енергії для власних цілей.

Частиною першою статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Поряд з тим, частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

З системного аналізу наведених вище норм матеріального права слідує, що частина 3 статті 7 Закону є нормою прямої дії, застосування якої не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності 30.11.2016 цим Законом.

При цьому, застосування вказаної норми не залежить від факту включення підприємства-споживача (боржника) до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, оскільки в силу частини 1 статті 58 Конституції України зазначений Закон не має зворотної дії в часі, не поширюється на правовідносини з розрахунків за поставлений природний газ, які проведено до набрання ним чинності, а визначає порядок врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, що не була погашена боржниками станом на 30.11.2016.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 922/79/19.

Враховуючи викладене та беручи до уваги встановлені обставини погашення основної заборгованість відповідача за поставлений позивачем природний газ згідно акту приймання передачі природного газу від 31.01.2016 та акта приймання передачі природного газу від 29.02.2016 виникла та була погашена відповідачем 08.11.2016 та 09.11.2016 відповідно, тобто до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що на зазначену заборгованість не підлягають нарахуванню неустойка та проценти річних у силу положень ч. 3 ст. 7 цього Закону.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 5 115, 57 грн пені, 571, 32 грн 3 % річних та 2 306, 86 грн інфляційних збитків.

Частиною 4 статті 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Апеляційним господарським судом, з огляду положення ст. 236 ГПК України, при розгляді даної справи враховані висновки Верховного Суду щодо застосування ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії", які викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 22.02.2018 у справі № 922/4355/14, від 28.02.2018 у справі № 911/3914/14, від 03.04.2018 у справі № 904/11325/16, від 06.04.2018 у справі № 904/10747/16, від 10.04.2018 у справі № 916/3054/16, від 11.04.2018 у справі № 910/17962/15, від 17.04.2018 у справі № 904/11358/16, від 26.04.2018 у справі № 911/3945/16, від 02.05.2018 у справі №920/1060/16,15.05.2018 у справі № 908/3126/16, від 23.05.2018 у справі №908/3125/16, від 23.05.2018 у справі № 908/2114/16, від 30.05.2018 у справі №904/10733/16, від 20.06.2018 у справі № 916/3055/16, від 06.07.2018 у справі № 918/882/15, від 23.07.2018 у справі № 904/10294/17, від 07.08.2018 у справі № 925/1584/17, від 21.08.2018 у справі № 925/104/18, від 21.08.2018 у справі №925/107/18, від 30.08.2018 у справі №905/2796/17, від 06.09.2018 у справі №925/106/18, від 13.12.2018 у справі № 925/105/18, від 18.12.2018 у справі №905/301/18, від 20.12.2018 у справі № 904/1619/18, від 22.12.2018 у справі №904/2961/18, від 16.01.2019 у справі № 905/299/18 та інших.

Отже, до заборгованості, яка виникла і погашена до набрання чинності вищезгаданим Законом, не можуть бути застосовані передбачені Законом правила і вимоги щодо необхідності включення до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Наведене також свідчить про наявність підстав для відхилення доводів скаржника щодо необхідності застосування більш ранньої судової практики в аналогічних справах.

Крім того, позивачем не було доведено належними і допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76,77 ГПК України, що відповідач не відноситься до теплопостачального підприємства, яке має ліцензії на виробництво та постачання теплової енергії.

Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених позивачем в апеляційній скарзі

Доводи скаржника про порушення місцевим господарським положень ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" №1730-VIII від 03.11.2016, а також доводи про те, відповідач не є організацією, на яку поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії" спростовані судом апеляційної інстанції, про що зазначено у мотивувальній частині даної постанови.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2020 у справі №911/1134/20 (в оскаржуваній позивачем частині), та, відповідно, апеляційна скарга АТ "НАК"Нафтогаз України" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 8, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2020 у справі № 911/1134/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1134/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді К.В. Тарасенко

Ю.Б. Михальська