Постанова

від 21.01.2022 по справі 910/5839/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2022 р. Справа№ 910/5839/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії Центр забезпечення виробництва АТ Укрзалізниця

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 (повний текст складено 18.08.2021)

у справі № 910/5839/21 (суддя Усатенко І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнет Холдинг"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 114 110,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корнет Холдинг" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 114 110,46 грн. , з яких 40 416,02 грн. пені, 17 948,65 грн. 3% річних, 55 745,79 грн. інфляційних втрат (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду). Просив стягнути судовий збір пропорційно до заявлених вимог, а надмірно сплачений судовий збір повернути при винесенні рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання зобов`язань відповідачем за договором № ЦЗВ-14-02620-01 від 19.06.2020.

У відзиві на позовну заяву з додатками відповідач проти позову заперечуваd, вказуючи, що основна сума заборгованості була сплачена у квітні 2021 року до відкриття провадження у справі. Прострочення оплати з його боку мало місце в зв`язку з недофінансуванням, було не довготривале, а тому є підстави для відмови у застосуванні санкцій.

У клопотанні про зменшення нарахованих штрафних санкцій відповідач посилався на відсутність збитків у позивача та тяжке фінансове становище відповідача.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 у справі № 910/5839/21 позов задоволено.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнет Холдинг" 3% річних у розмірі 17948 грн. 65 коп., пеню у розмірі 40 416 грн. 02 коп., втрати від інфляції у розмірі 55 745 грн. 79 коп., судовий збір у розмірі 2270 грн. 00 коп.

Рішення мотивовано наявністю правових підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із згаданим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії Центр забезпечення виробництва АТ Укрзалізниця оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнет Холдинг" про стягнення 40 416, 02 грн. пені. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнет Холдинг" в частині стягнення 40 416, 02 грн. пені. Стягнути з позивача суму понесених судових витрат за подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права (ст.ст.232,551 ЦК України, ч.6 ст.232, ст.233 ГК України) та порушенням норм процесуального права (ст.ст.86, 236 ГПК України), неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для розгляду справи.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

- в даному випадку існують виключні обставини, передбачені ст.551 ЦК України, що зумовлюють можливість зменшення розміру штрафних санкцій (зокрема, пені).

- протягом останнього часу на підприємстві склалася складна ситуація у зв`язку з недофінансуванням, а саме: недостатність доходної частини, значне зменшення надходжень коштів, необхідність постійного ремонту та підтримання в належному робочому стані рухомого складу, а також негайна закупівля матеріально-технічних ресурсів для швидкого відновлення залізничної галузі в зоні проведення АТО;

- сума основної заборгованості була погашена в повному обсязі до відкриття провадження у справі, що не було враховано судом першої інстанції;

- позивачем не надано жодних доказів спричинення йому матеріальної або будь-якої іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язань по оплаті.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на не доведення скаржником наявності обставин, зокрема, відсутності завдання збитків іншим учасникам господарських відносин, чи скрутного фінансового становища, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо наявності підстав, з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 15.09.2021 справу №910/5839/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_1, судді Тищенко О.В., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії Центр забезпечення виробництва АТ Укрзалізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 у справі № 910/5839/21.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/623/21 від 28.10.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/5839/21 у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 19.10.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії Центр забезпечення виробництва АТ Укрзалізниця передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2021 відкрито апеляційне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 19.06.2020 між Філією "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корнет Холдинг" (постачальник) укладено договору поставки № ЦЗВ-14-02620-01, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а замовник прийняти та оплатити оливи та мастильні матеріали, названі в подальшому "товар", найменування, марка і кількість якого вказується у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Поставка товару підтверджується актом прийому-передачі. Акт прийому-передачі складається на підставі накладної або товарно-транспортної накладної та підписується, за умови надання постачальником: рахунку-фактури на поставлений товар; податкову накладну оформлену та зареєстровану відповідно до вимог чинного законодавства України; копії накладної або товарно-транспортної накладної; копії документів з якості товару. Датою поставки товару вважається дата відправлення цього товару, що підтверджується штампом станції відправлення в межах України на накладній або відміткою на товарно-транспортній накладній на адресу вантажоодержувача, яка вказується в рознарядці замовника (п. 3.7, 3.8 договору).

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 договору постачальник протягом 3 робочих днів із дати поставки товару, але не пізніше 3-го числа наступного за звітним місяцем, надає замовнику рахунок-фактуру на цей товар, податкову накладну, оформлену та зареєстровану у відповідності до вимог чинного законодавства України, копії накладних або товарно-транспортних накладних на кожну партію окремо. Замовник після підписання акту прийому-передачі згідно п. 3.7 здійснює оплату в гривнях за банківськими реквізитами постачальника протягом 10 календарних днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог чинного законодавства України, але не раніше надання постачальником всіх документів згідно п. 6.1 договору. Строк оплати може збільшуватись за згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди.

Сторони встановили, що у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання за цим договором, замовник сплачує пеню у розмірі 10% річних від простроченої суми грошових зобов`язань за кожен день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості (п. 9.6 договору).

Відповідно до п. 12.2 договору в редакції додаткової угоди №1 строк дії цього договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.03.2021, а в частині оплати та в разі наявності потреби замовника, що підтверджено рознарядкою і, у разі необхідності, відповідним повідомленням, направленими на адресу постачальника - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Остаточна вартість та кількість товару, сторони обумовили поставити за договором була визначена додаткової угодою №3 від 12.03.2021 та специфікацією №3 на суму 23 388 270,85 грн.

На підтвердження обставин щодо поставки товару, позивач надав товарно-транспортні накладні: №349 від 19.03.2021; №351 від 22.03.2021; № 352 від 23.03.2021; №353 від 23.03.2021; №355 від 24.03.2021; №356 від 24.03.2021; №354 від 24.03.2021. Також долучено залізничні накладні: №45981479 від 19.03.2021; №45910726 від 17.03.2021; №45934114 від 18.03.2021; №45981487 від 19.03.2021; №45910668 від 17.03.2021.

Крім того, позивач надав підписані обома контрагентами та скріплені їх печатками акти прийому-передачі: №77 від 17.03.2021 на суму 2 108 588,87 грн.; №78 від 17.03.2021 на суму 1 889 432,44 грн.; №79 від 18.03.2021 на суму 2 124 423,86 грн.

До матеріалів справи позивачем долучено податкові накладні з доказами їх реєстрації у встановленому законом порядку: №24 від 17.03.2021 на суму поставки 2108588,87 грн., зареєстровано 18.03.2021; №25 від 17.03.2021 на суму поставки 1889432,44 грн., зареєстровано 18.03.2021; №26 від 18.03.2021 на суму поставки 2124423,86 грн., зареєстровано 19.03.2021; №27 від 19.03.2021 на суму поставки 1178589,62 грн., зареєстровано 1178589,62 грн., зареєстровано 22.03.2021; №28 від 19.03.2021 на суму поставки 1898933,44 грн., зареєстровано 22.03.2021; №29 від 19.03.2021 на суму поставки 2061717,26 грн., зареєстровано 22.03.2021; №30 від 22.03.2021 на суму поставки 526163,90 грн., зареєстровано 23.03.2021; №31 від 23.03.2021 на суму поставки 398383,50 грн., зареєстровано 24.03.2021; №32 від 23.03.2021 на суму поставки 727235,10 грн.., зареєстровано 24.03.2021; №33 від 24.03.2021 на суму поставки 219802,34 грн., зареєстровано 25.03.2021; №34 від 24.03.2021 на суму поставки 300239,08 грн., зареєстровано 25.03.2021; №35 від 24.03.2021 на суму поставки 530175,18 грн., зареєстровано 25.03.2021.

Матеріалами справи підтверджено поставку позивачем відповідачу товару на загальну суму 13 963 684,59 грн. Обставини щодо отримання товару на зазначену суму відповідачем не заперечувались та не оспорювались.

Вартість товару була оплачена відповідачем у повному обсязі протягом квітня 2021 року, що підтверджується долученими відповідачем платіжними дорученнями.

Обставини щодо повної оплати вартості товару після звернення позивача з позовом до суду ТОВ "Корнет Холдинг" не оспорювались та не заперечувались, у зв`язку з чим до суду була подана заява про зміну розміру позовних вимог, в якій позивач зменшив позовні вимоги на суми основного боргу у розмірі 13963684,59 грн. Заява про була прийнята судом, у зв`язку з чим в рамках даної справи розглядався спір про стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних.

Укладений між сторонами Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 165 , 173 , 174 , 175 Господарського кодексу України , ст. ст. 11 , 202 , 662 , 692 , 712 Цивільного кодексу України , і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу , а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Приписом ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 6.1, 6.2 договору постачальник протягом 3 робочих днів із дати поставки товару, але не пізніше 3-го числа наступного за звітним місяцем, надає замовнику рахунок-фактуру на цей товар, податкову накладну, оформлену та зареєстровану у відповідності до вимог чинного законодавства України, копії накладних або товарно-транспортних накладних на кожну партію окремо. Замовник після підписання акту прийому-передачі згідно п. 3.7 здійснює оплату в гривнях за банківськими реквізитами постачальника протягом 10 календарних днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог чинного законодавства України, але не раніше надання постачальником всіх документів згідно п. 6.1 договору. Строк оплати може збільшуватись за згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди.

З урахуванням дат реєстрації податкових накладних оплата товару мала бути здійснена відповідачем у наступні строки: до 29.03.2021 - 6122445,17 грн. (прострочення з 30.03.2021); до 01.04.2021 - 5139240,32 грн (прострочення з 02.04.2021); до 02.04.2021 - 526163,90 грн. (прострочення з 03.04.2021); до 05.04.2021 - 2175835,20 грн. (прострочення з 06.04.2021).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525 , 526 Цивільного кодексу України .

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджено відсутність основної заборгованості станом на день розгляду справи, проте прострочення з оплати товару мало місце, що є підставою для нарахування пені, 3 % річних та втрат від інфляції.

Позивач просить стягнути втрати від інфляції у розмірі 55 745,79 грн. та 3 % річних у розмірі 17 948,65 грн. за період з 30.03.2021 по 22.04.2021.

У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, здійснений позивачем, та визнав його обґрунтованим та арифметично вірним, а втрати від інфляції у розмірі 55 745,79 грн. та 3% річних у розмірі 17948,65 грн. такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 40 416,02 грн. за період з 30.03.2021 по 22.04.2021, місцевий господарський суд дійшов висновку про її обґрунтованість, а у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій відмовив у повному обсязі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідачем оскаржується рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення пені в розмірі 40 416,02 грн. та лише з підстав не зменшення її судом першої інстанції.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України , учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України , підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України , боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України , у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони встановили, що у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання за цим договором, замовник сплачує пеню у розмірі 10% річних від простроченої суми грошових зобов`язань за кожен день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості (п. 9.6 договору).

Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача, погоджується з висновком місцевого господарського суду про його обґрунтованість та наявність правових підстав для стягнення пені у розмірі 40 416,02 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України .

Так, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України , неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20.

У постановах від 12.06.2019 у справі № 904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд вказав на те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/1.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2021 у справі №902/417/18 дійшла висновку про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України , оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір неустойки, як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 918/289/19.

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України , статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

В той час відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76 , 77 ГПК України наявності обставин, зокрема, відсутності завдання збитків іншим учасникам господарських відносин, чи скрутного фінансового становища, на підставі яких суд би міг дійти висновку щодо наявності підстав з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення, а відтак, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу не підлягає задоволенню.

В обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру пені апелянт посилається на те, що протягом останнього часу на підприємстві склалася складна ситуація у зв`язку з недофінансуванням, а саме: недостатність доходної частини, значне зменшення надходжень коштів, необхідність постійного ремонту та підтримання в належному робочому стані рухомого складу, а також негайна закупівля матеріально-технічних ресурсів для швидкого відновлення залізничної галузі в зоні проведення АТО; сума основної заборгованості була погашена в повному обсязі до відкриття провадження у справі, позивачем не надано жодних доказів спричинення йому матеріальної або будь-якої іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язань по оплаті.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України .

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України ) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України .

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Виходячи з матеріалів справи, враховуючи не доведення скаржником наявності обставин, зокрема, відсутності завдання збитків іншим учасникам господарських відносин, чи скрутного фінансового становища, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо наявності підстав, з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення, оцінюючи співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховуючи інтереси обох сторін, досліджуючи обґрунтованість доводів відповідача, суд першої інстанції правомірно відмовив у зменшенні суми неустойки, оскільки це не буде забезпечувати балансу сторін.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Виходячи з правил ч. 4 ст. 11 ГПК України, апеляційний суд застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 , серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії Центр забезпечення виробництва АТ Укрзалізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 у справі № 910/5839/21.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії Центр забезпечення виробництва АТ Укрзалізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 у справі № 910/5839/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 у справі №910/5839/21 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії Центр забезпечення виробництва АТ Укрзалізниця .

4. Матеріали справи №910/5839/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Постанову підписано 21.01.2022 після виходу членів колегії суддів з відпусток.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко