Постанова

від 12.01.2022 по справі 927/507/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2022 р. Справа№ 927/507/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

За участю секретаря судового засідання : Добрицької В.С.

представників сторін:

від позивача - Вершинін К.В. ( ордер серія КС №581294 від 12.01.22);

від відповідача - не з`явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бф-Агро-Інвест"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.09.2021

у справі № 927/507/21 (суддя Моцьора В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бф-Агро-Інвест"

про стягнення 1107311, 39 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.09.2021 у справі №927/507/21 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бф-Агро-Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" 990570,04грн основного боргу, 65219,78грн інфляційних втрат, 51521,57грн 3% річних та 16609,67грн судового збору.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що:

- матеріалами справи підтверджуються обставини щодо поставки позивачем товару та відповідно його прийняття відповідачем, отже, виходячи з приписів ст.202 Цивільного кодексу України, сторонами вчинено дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов`язків.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.09.2021 по справі №927/507/21 скасувати та закрити провадження по справі у зв`язку з відмовою позивача від позову; у разі, якщо суд не прийме відмову від позову, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що:

- при ухваленні оскаржуваного рішення судом було допущено порушення норм процесуального права, зокрема право позивача на відмову від позову, передбачене ст. 46 ГПК України, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бф-Агро-Інвест" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.09.2021, справу №910/12865/20 призначено до розгляду на 12.01.2022.

Від відповідача 23.12.2021 надійшли письмові пояснення в яких відповідач зазначає про те, що:

- матеріали справи не містять будь-якого договору (договорів) поставки або іншого правочину, з якого можна дійти висновку про погодження позивачем та відповідачем істотних умов, які вимагаються законодавством для договір поставки;

- видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи не свідчать та не можуть свідчити про укладення між позивачем та відповідачем договорів поставки, адже не містять істотних умов, які вимагаються законодавством для договорів поставки (строк дії договору, строк поставки, якість товару, порядку поставки, порядку розрахунків тощо);

- будь-яких довіреностей зі сторони скаржника для отримання, як то зазначає позивач товару не видавалось;

- в товарно-транспортних накладних графи відомості про вантаж не містить будь-яких даних про ціну вантажу, масу товару, вид пакування тощо, як і відсутні підписи про прийняття експедитором товару та підписи експедитора про здачу товару відповідачу; графа всього відпущено товар також не заповнена.

12.01.2022 в судове засідання апеляційного господарського суду не з`явився представник відповідача.

Від представника відповідача (12.01.2022) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що адвокат Ігнатенко О.О., як представник відповідача у даній справі 12.01.2022 буде задіяний в інших судових процесах.

Розглянувши у судовому засіданні 12.01.2022 подане клопотання, судова колегія відмовила у його задоволенні з огляду на те, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує кількості представників. Так, юридичну особу за посадою може представляти її керівник. Інші особи можуть бути її представниками, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи.

Відповідно до статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Таким чином, зазначений у клопотанні представник є не єдиною особою, що має право представляти інтереси товариства (відповідача) в суді.

Судовою колегією також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача судовою колегією встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст.526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Матеріалами справи підтверджуються обставини щодо поставки позивачем товару та відповідно його прийняття відповідачем.

Отже, виходячи із приписів ст.202 ЦК України, сторонами вчинено дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов`язків.

З аналізу правовідносин які виникли між сторонами вбачається, що між сторонами фактично було укладено договір поставки, відповідно до ч. 2 ст. 638, 712 Цивільного кодексу України та ст.181 Господарського кодексу України, у спрощений спосіб, шляхом передачі позивачем відповідачу товару та прийняття його відповідачем. Єдиний письмовий договір на поставку товару між сторонами не укладався.

Згідно з ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний сплати продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Підписання одержувачем та скріплення печаткою накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Приймаючи до уваги, що строк оплати отриманого товару по вищевказаних накладних сторонами визначено не було і накладні є первинними обліковими документами, які є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, тому, відповідно до частини 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, перебіг строку виконання грошового зобов`язання по спірних накладних починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на день подання позовної заяви відповідач свої зобов`язання з оплати товару не виконав, за поставлений товар розрахувався несвоєчасно.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що вимога позивача про стягнення заборгованості у сумі 990570,04грн є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Позивачем нараховані та пред`явлені до стягнення інфляційні втрати у сумі 65219,78грн за період з 21.05.2019 по 28.02.2021 та 3% річних у сумі 51521,57грн за період з 21.05.2019 по 28.02.2021.

Згідно зі ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річні не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати товару.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у сумі 65219,78грн та 3% річних у сумі 51521,57грн підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 1 та 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю у сумі 1107311,39грн, з яких 990570,04грн основного боргу, 65219,78грн інфляційних втрат, 51521,57грн 3% річних.

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.09.2021 не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бф-Агро-Інвест" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.09.2021 у справі №927/507/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи №927/507/21 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 24.01.2022

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран