Рішення

від 26.01.2022 по справі 903/139/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 січня 2022 року Справа № 903/139/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КІОС", с. Новостав, Луцький район, Волинська область

до відповідача: Limited Liability Company BENDERSCHI TRADE (Romania, Jud.Ilfov, loc. Afumati, sos. Bucuresti - Urziceni, Doraly - pavilion № 9)

про стягнення 2717,17 євро

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання: Мачульська Л.В.

Представники:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

Товариство з обмеженою відповідальністю "КІОС" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до іноземної фірми Limited Liability Company "BENDERSCHI TRADE" S.R.L. (далі - відповідач) про стягнення 2717,17 євро за контрактом № 2-ЕК/20 від 18.11.2020.

Ухвалою суду від 04.03.2021 позовну заяву №25 від 23.02.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "КІОС" до Limited Liability Company "BENDERSCHI TRADE" про стягнення 2717,17 Євро залишено без руху, зобов`язано позивача не пізніше 5-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки заяви та подати суду докази сплати судового збору в сумі 2 270 грн. 00 коп. на рахунок Господарського суду Волинської області (UA238999980313131206083003550).

11.03.2021 на адресу суду надійшла заява ТзОВ "КІОС" № 27 від 10.03.2021 про усунення недоліків заяви та долучення доказів сплати судового збору в сумі 2 270 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 12.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначити на 22.09.2021; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов, складеного з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк до п`яти днів з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив, складену з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «КІОС» протягом десяти робочих днів з дня отримання даної ухвали надати суду переклади на румунську мову з нотаріальним засвідченням вірності в трьох примірниках: ухвали Господарського суду Волинської області від 04.03.2021 у справі № 903/139/21, позовної заяви з доданими до неї документами, судового доручення (у трьох примірниках); постановлено звернутися до уповноваженого Центрального органу - Міністерства юстиції Румунії з проханням про вручення судових документів відповідачу у справі - Limited Liability Company « Benderschi Trade» ; зупинено провадження у справі № 903/139/21 до надходження відповіді від Міністерства юстиції Румунії.

26.04.2021 на адресу суду від представника позивача надійшла заява № 28 від 09.05.2021, якою на виконання вимог ухвали про відкриття провадження у справі № 903/139/21 надані переклади в двох примірниках ухвали Господарського суду Волинської області від 12.03.2021 у справі № 903/139/21, позовної заяви з доданими до неї документами, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів.

12.05.2021 господарським судом на адресу Міністерства юстиції Румунії було направлено судове доручення з документами, що підлягають врученню відповідачу.

Судове доручення отримано Міністерством юстиції Румунії 07.07.2021, що підтверджується повідомленням про вручення.

Враховуючи, що судове засідання у справі № 903/139/21 призначено на 22.09.2021 судом з 22.09.2021 поновлено провадження у справі для проведення судового засідання.

Представник позивача 22.09.2021 подав заяву про долучення доказів про понесені витрати, зокрема 17 110 грн. 00 коп. - переклад документів на румунську мову, 8 000 грн. 00 коп. - витрати на правничу допомогу з доказами надіслання їх відповідачу.

Заява приєднана до матеріалів справи.

Оскільки станом на 22.09.2021 від Міністерства юстиції Румунії не надійшло підтвердження про вручення відповідачу документів чи відповіді про неможливість вручення, суд 22.09.2021 у судовому засіданні дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи для повторного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Ухвалою суду від 22.09.2021 повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться "26" січня 2022 о 10:30 год., провадження у справі зупинено.

Позивач у заяві від 20.12.2021 просить долучити докази понесених на переклад документів на румунську мову витрат в сумі 2 890 грн. 00 коп.

Докази долучені судом до матеріалів справи.

Позивач у клопотання від 25.01.2022 розгляд справи просить проводити без участі його представника.

13.10.2021 господарським судом на адресу Міністерства юстиції Румунії направлено судове доручення з документами, що підлягають врученню відповідачу.

Судове доручення отримано Міністерством юстиції Румунії 20.10.2021, що підтверджується повідомленням про вручення (а.с. 166).

Враховуючи, що судове засідання у справі № 903/139/21 призначено на 26.01.2022 судом з 26.01.2022 поновлено провадження у справі для проведення судового засідання.

Станом на 26.01.2022 від Міністерства юстиції Румунії не надійшло підтвердження про вручення документів відповідачу чи відповіді про неможливість такого вручення.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як передбачено частинами першою та другою статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право» , Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до статті 7 цього ж Кодексу правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

За приписами частин першої - четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України обов`язком суду є повідомляти учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

За змістом частини першої статті 365 та статті 367 цього ж Кодексу іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Цією нормою встановлено право, а не обов`язок суду звертатися у разі необхідності, з урахуванням обставин конкретної справи та вимог закону, до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави з судовим дорученням.

Відповідно до частини другої статті 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах кожна Договірна Держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Враховуючи вищевикладене, неодноразове належне надіслання судових документів на адресу відповідача судом, відсутність будь яких відомостей від Міністерства юстиції Румунії про вручення відповідачу документів чи відповіді про неможливість вручення, виконання судом всіх умов, передбачених ст. 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, строки розгляду справи, рівність учасників судового процесу, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 26.01.2022.

Крім того, судом враховано, що направлені позивачем безпосередньо на юридичну адресу відповідача документи повернуті відправнику.

Згідно витягу щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" №RE430319010UA (заява позивача про долучення доказі від 22.09.2021) відправлення видано на фізичну особу, одержувач оповіщений про надходження кореспонденції 04.10.2021. Відправка міжнародного відправлення з установи обміну країни подачі відбулась 04.11.2021.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

18.11.2020 між ТОВ Кіос (продавець) та BENDERSCHI TRADE Limited Liability Company (покупець) укладено контракт №2-ЕК/20 купівлі-продажу (а.с. 6-7).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов`язання виникли з контракту №2-ЕК/20 купівлі-продажу від 18.11.2020.

Укладений між сторонами контракт за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу. Відносини сторін регулюються його умовами та ст. ст. 655-697 ЦК України.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно умов контракту продавець зобов`язується поставляти покупцю паливні гранули з деревини та брикет паливний з деревини, а покупець - прийняти та оплачувати товар на умовах цього контракту (п. 1.1). Кількість, ціна товару визначається згідно специфікацій або інвойсів, що є додатками та невід`ємними частинами договору (п. 2.3, 3.1). Загальна вартість поставки за даним контрактом становить 50 000 євро (п. 3.2). Покупець здійснює 100% передоплату кожної окремої партії товару згідно інвойсу після отримання електронних митних документів від продавця (п. 3.3). Валюта платежу - євро (п.3.5). Доставка здійснюється відповідно до умов Incoterms 2010, зазначених у рахунках чи специфікації на доставку окремої партії товару (п. 4.1). У випадку прострочення оплати товару, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 10% річних від простроченої суми за кожен день прострочення (п. 8.3). У разі якщо сторони не вирішать суперечки шляхом переговорів, спір підлягає передачі на розгляд в Господарський суд Волинської області (п. 10.2). Даний контракт вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 11.1).

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов контракту позивач поставив відповідачу товар, зокрема пелета дерев`яна D=6 фасована 15 кг на загальну суму 2 653,20 євро, що підтверджується інвойсом №2-ЕК/20-1 від 18.11.2020, міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №1 від 28.11.2020 (а.с. 8-9).

Отримання відповідачем товару підтверджується відповідною печаткою в міжнародній товарно-транспортній накладній CMR №1 від 28.11.2020 (а.с. 9).

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати товару не виконав, у зв`язку з чим заборгованість відповідача становить 2 653,20 євро, підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорена, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

П. 8.3 договору сторони визначили, що у випадку прострочення оплати товару, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 10% річних від простроченої суми за кожен день прострочення (п. 8.3).

Нараховані позивачем 63,97 євро пені не оспорені відповідачем, підставні і підлягають до стягнення з відповідача згідно п. 8.3 контракту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270 грн. 00 коп. коп. слід віднести на нього.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 1, 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 127 ГПК України встановлено, що експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Ухвалами суду від 12.03.2021, 22.09.2021 зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "КІОС" протягом десяти робочих днів з дня отримання ухвали суду надати переклади на румунську мову з нотаріальним засвідченням вірності: ухвали Господарського суду Волинської області від 04.03.2021 у справі № 907/102/20, позовної заяви з доданими до неї документами, судового доручення (у трьох примірниках); ухвали від 24.03.2021, 22.09.2021 у справі № 903/139/21.

Вимоги ухвал суду від 12.03.2021, 22.09.2021 виконано позивачем в повному обсязі, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії перекладів позовної заяви з доданими документами, ухвал суду.

Позивачем понесені витрати на здійснення перекладу документів в сумі 20 000 грн. 00 коп., що підтверджується актами здачі- приймання виконаних робіт від 24.03.2021, 16.04.2021, 28.09.2021 та платіжними дорученнями від 24.03.2021, 07.04.2021, 21.04.2021, 28.09.2021 (а.с. 140-144, 168-170).

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 20 000 грн. 00 коп. судових витрат, зокрема на здійснення перекладу документів, підтверджена матеріалами справи, підставна та підлягає до стягнення з відповідача на підставі ст. 129 ГПК України.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 8 000 грн. 00 коп. в якості компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Частина перша статті 123 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

За приписами частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

Відповідно до позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №925/1137/19, за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи.

08.02.2021 між Адвокатським бюро Олександра Михальчука та ТОВ Кіос укладено договір №2-21 про надання правничої допомоги, згідно умов якого адвокатське бюро здійснює необхідну правничу допомогу клієнту по контракту №2-ЕК/20 купівлі-продажу від 18.11.2020, укладеного між клієнтом та Limited Liability Company BENDERSCHI TRADE . Клієнт сплачує гонорар у розмірі та в строки, зазначені у додатку №1 до договору.

Згідно ордеру від 31.03.2021, виданого ТОВ Кіос адвокату Михальчуку О.В., права адвоката не обмежуються (а.с. 151).

Згідно додатку №1 до договору (а.с. 148) вартість послуг адвокатського об`єднання по складанню позовної заяви становить 8 000 грн. 00 коп.

Загальна вартість наданої юридичної послуги в сумі 8 000 грн. 00 коп. підтверджується актом надання послуг №1 від 02.09.2021 (а.с. 149).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

Виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, узгодження сторонами у договорі вартості професійної правничої допомоги, яка погоджена у фіксованому розмірі, господарський суд вважає, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу є такою, що підтверджена наданими доказами, а тому підлягає до стягнення з відповідача в сумі 8 000 грн. 00 коп.

Відповідно до постанови Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Заперечення відповідача щодо витрат на правничу допомогу на адресу суду не надходили.

Судом враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом/адвокатським об`єднанням та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19).

Господарський суд, керуючись ст.ст. 129, 130, 191, 232, 236-238, 240, 241 ГПК України , -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Limited Liability Company BENDERSCHI TRADE (REG.COM.:J23/4324/2020 C.U.I.RO41756622 Romania, Jud.Ilfov, loc. Afumati, sos. Bucuresti - Urziceni, Doraly - pavilion № 9) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кіос (вул. Джерельна, буд. 13, с. Новостав, Луцький р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 43924068) 2 717,17 євро (дві тисячі сімсот сімнадцять євро 17 євроцентів).

3. Стягнути з Limited Liability Company BENDERSCHI TRADE (REG.COM.:J23/4324/2020 C.U.I.RO41756622 Romania, Jud.Ilfov, loc. Afumati, sos. Bucuresti - Urziceni, Doraly - pavilion № 9) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кіос (вул. Джерельна, буд. 13, с. Новостав, Луцький р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 43924068)

- 2 270 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, 8 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, 20 000 грн. 00 коп. витрат на здійснення перекладу документів, а всього: 30 270 грн. 00 коп. (тридцять тисяч двісті сімдесят грн. 00 коп.)

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

повний текст рішення

складений 26.01.2022

Суддя А. М. Кравчук