Ухвала

від 20.01.2022 по справі 906/1485/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

Від "20" січня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/1485/20 (906/1086/21)

За заявою: Публічного акціонерного товариства "Коростенський шляхзалізобетон"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Шляхзалізобетон"

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги

в межах справи про банкрутство №906/1485/20

Суддя Гнисюк С.Д.

Представники:

- Кошліченко В.С. - дов. від 22.11.2021.

В провадженні Господарського суду Житомирської області знаходиться справа №906/1485/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Коростенський шляхзалізобетон" (Житомирська область, Коростенський район, с. Поліське).

07.10.2021 на адресу Господарського суду Житомирської області, через загальний відділ, від ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Коростенський шляхзалізобетон" Пилипенко М.М. надійшла позовна заява №01-21/17 від 06.10.2021 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Шляхзалізобетон" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (з додатками).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.10.2021, зокрема, прийнято позовну заяву ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Коростенський шляхзалізобетон" Пилипенко М.М. №01-21/17 від 06.10.2021 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати в межах справи про банкрутство, за правилами загального позовного провадження.

23.11.2021 на адресу Господарського суду Житомирської області, через загальний відділ, від ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Коростенський шляхзалізобетон" Пилипенко М.М. надійшло клопотання №02-18/36 від 22.11.2021 (з додатками), згідно якого просить суд: прийняти додаткові докази, розгляд справи проводити з урахуванням додаткових доказів; винести окрему ухвалу стосовно виявлених порушень, в частині внесення в договір неправдивих відомостей та направити відповідну ухвалу прокурору або органу досудового розслідування.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.11.2021 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертрансстрой" (11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Маяковського, буд. 111-А; код ЄДРПОУ 30014709) в якості учасника провадження у справі в частині розгляду заяви ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Коростенський шляхзалізобетон" Пилипенко М.М. №01-21/17 від 06.10.2021 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги; прийнято до розгляду клопотання ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Коростенський шляхзалізобетон" Пилипенко М.М. №02-18/36 від 22.11.2021 (в частині винесення окремої ухвали).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 21.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1485/20 (906/1086/21) до судового розгляду по суті; призначено судове засідання на 20.01.2022.

19.01.2022 на адресу Господарського суду Житомирської області, через загальний відділ, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Шляхзалізобетон" надійшли наступні документи:

- клопотання від 20.12.2021 про долучення доказів до матеріалів справи;

- заява від 19.01.2022 про відкладення розгляду справи (з додатком).

Щодо заяви про відкладення суд зазначає про наступне.

У заяві про відкладення, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Шляхзалізобетон" посилається на те, що не має можливості прийняти участь у судовому засіданні у зв`язку з відрядженням у місто Дніпро для прийняття участі в іншому судовому засіданні. Додано роздруківку ухвали. Просить суд відкласти розгляд справи.

Згідно з пунктами 2, 4, 5, 10, 11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства, серед іншого, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність, розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У заяві не наведено посилань на те, що існують додаткові докази (пояснення), які можуть бути надані суду та не обґрунтовано неможливість розгляду справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Шляхзалізобетон".

Не зазначено обґрунтування необхідності особистої участі представника при розгляді заяви.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Шляхзалізобетон", у відповідності до норм Господарського процесуального кодексу України, не було позбавлене можливості визначити іншого представника для участі у даному судовому засіданні.

Явка представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Шляхзалізобетон", в судове засідання 20.01.2022, судом обов`язковою не визнавалася.

Отже, судом встановлено, що наразі підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

В матеріалах справи наявні усі докази для розгляду заяви по суті.

Крім того, слід зазначити, що строк розгляду справи по суті, встановлений нормами Господарського процесуального кодексу України, у даній справі закінчився.

В засіданні суду 20.01.2022 здійснювався розгляд по суті заяви ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Коростенський шляхзалізобетон" Пилипенко М.М. №01-21/17 від 06.10.2021 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та клопотання ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Коростенський шляхзалізобетон" Пилипенко М.М. №02-18/36 від 22.11.2021 (в частині винесення окремої ухвали).

Представник ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Коростенський шляхзалізобетон" у судовому засіданні 20.01.2022 надав усні пояснення в обґрунтування своїх вимог. Просив суд задовольнити заяву.

Інші представники провадження у справі в засідання суду не з`явились.

При розгляді справи по суті, на електронну адресу суду, через загальний відділ, від представника Публічного акціонерного товариства "Коростенський шляхзалізобетон" надійшов додатковий доказ, а саме інформація із сайту SMIDA щодо Публічного акціонерного товариства "Коростенський шляхзалізобетон", який був долучений судом до матеріалів справи у судовому засіданні.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи присутнього представника, оцінивши подані докази в їх сукупності, Господарський суд Житомирської області, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс про банкрутство), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

В силу ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Реалізуючи передбачене у вказаній нормі право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача або ж запобіжить його порушенню. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відповідно до ст.5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч.1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У своїй заяві (з урахуванням пояснень) заявник зазначає про те, що в межах провадження у справі №906/1485/20 стало відомо, що 26.02.2021 між Публічним акціонерним товариством Коростенський шляхзалізобетон та Товариством з обмеженою відповідальні Торгівельний дім шляхзалізобетон було укладено Договір про відступлення права вимоги. Вважає, що Договір про відступлення права вимоги від 26.02.2021 підлягає визнанню недійсним на підставі ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме:

- за частиною 1 статті 42 Кодексу про банкрутство:

- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

Обгрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім шляхзалізобетон маючи грошові вимоги станом на 26.02.2021 року до Публічного акціонерного товариства Коростенський шляхзалізобетон всупереч вимогам ч.1.ст.45 Кодексу про банкрутство з грошовими вимогами до боржника протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство до суду не звернувся. Договір укладено після звернення Акціонерного товариства Сбербанк до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, але до порушення провадження у справі про банкрутство. Враховуючи неможливість проведення інвентаризації майна Публічного акціонерного товариства Коростенський шляхзалізобетон на стадії розпорядження майном, вважає що право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Інтертрансстрой станом на момент відкриття ліквідаційної процедури було єдиним активом за рахунок якого може бути проведене погашення вимог конкурсних кредиторів, а отже виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

- боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна.

Зазначає, що за Договором про відступлення права вимоги реальні розрахунки за отримане право вимоги до ТОВ Виробничо-комерційне підприємство Інтертрансстрой , не проводилось. Розрахунки відбулись шляхом прощення частки боргу боржника перед Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім шляхзалізобетон , який не є кредитором у справі про банкрутство.

- за частиною 2 статті 42 Кодексу про банкрутство:

- боржник відмовився від власних майнових вимог.

Обгрунтовує тим, що у відповідності до умов укладеного договору, боржник відмовився від вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Інтертрансстрой , які підтверджені ухвалою Господарського суду Житомирської області від 09.07.2020 року у справі №906/1157/17 та відповідні вимоги ПАТ Коростенський шляхзалізобетон внесені до реєстру вимог кредиторів. Відносно дебітора триває процедура банкрутства, але вирішується питання про введення процедури санації, а отже існує реальна можливість погашення вимог та як наслідок погашення вимог конкурсних кредиторів.

- боржник уклав договір із заінтересованою особою.

Обгрунтовує наявністю стану юридичних зв`язків будь-якої особи, яка має з боржником, арбітражним керуючим чи кредитором спільні майнові та особисті немайнові права, або економічно та/або організаційно залежать одна від іншої, або які пов`язані з боржником трудовими відносинами чи родинними стосунками.

Вважає очевидним наявність заінтересованості між юридичними особами, які є сторонами оспорюваного правочину.

Крім того, звертає увагу на те, що подання заяв про визнання недійсними правочинів боржника, у разі встановлення арбітражним керуючим наявності фраудаторних правочинів боржника вчинених у підозрілий період, це обов`язок арбітражного керуючого, який спрямований на виявлення та повернення майна боржника у справі про банкрутство.

У заяві посилається на висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі зазначеного просить суд визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги №б/н від 26.02.2021; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Шляхзалізобетон судові витрати.

Крім того, заявник зазначає про те, що з моменту порушення провадження у справі, а саме 22.11.2021, на адресу ліквідатора боржника надійшов лист від колишнього керівника ОСОБА_1 , у відповідності до якого на вимогу про передання документів та товарно-матеріальних цінностей, останній повідомив, що він звільнений з посади директора ПАТ Коростенський шляхзалізобетон 15.08.2016 року, на підтвердження чого надано наказ про звільнення та копію трудової книжки. У відповідності до договору про відступлення права вимоги №б/н від 26.02.2021, договір від імені Публічного акціонерного товариства Коростенський шляхзалізобетон підписано ОСОБА_1 , який в дійсності звільнений з посади за 5 років до дати укладання договору.

На підставі зазначеного заявник наводить додаткові підстави та нормативне обґрунтування позову, а саме: норми Цивільного кодексу України.

Вказує, що директор в оспорюваному договорі був звільнений 15.08.2016, тому вважає, що від імені юридичної особи діяла не встановлена особа, яка здійснила підписання договору від імені Публічного акціонерного товариства Коростеньский шляхзалізобетон , а отже у будь-якому випадку не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності і підписуючи договір з невстановленою особою відповідач повинен був розуміти про відсутність відповідних повноважень, що є окремою підставою для визнання договору недійсним. Тому, у відповідності до ч.1.ст.246 Господарського процесуального кодексу України просить суд винести окрему ухвалу стосовно виявлених порушень, в частині внесення в договір завідомо неправдивих відомостей та направити відповідну ухвалу прокурору або органу досудового розслідування.

Також заявником пояснено суду наступне.

Щодо надання суду належним чином засвідчених копій договору купівлі-продажу залізобетонних виробів №14 від 04.01.2013, договору купівлі-продажу №1 від 02,01.2014 та договору купівлі-продажу №1 від 01.01.2016 (п 4.2. договору про відступлення права вимоги від 26.02,2021) зазначає про те, що оригінали документів витребуваних судом у ліквідатора Публічного акціонерного товариства Коростенський шляхзалізобетон відсутні. В наявності є лише фотокопії, отримані під час ознайомлення з матеріалами справи №906/1157/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП Інтерстранстрой .

Повідомляє, що у відповідності до п.2.1. договору про відступлення права вимоги №б/н від 26.02.2021 встановлено: Підписанням даного Договору Сторони підтверджують передачу Первісним кредитором Новому кредитору всіх оригіналів документів на підтвердження права вимоги за Основним договором в тому числі судових рішень , а отже оригінал договору купівлі-продажу залізобетонних виробів №14 від 04.01.2013, повинен знаходитися у Відповідача.

Вищезазначені обставини свідчать про неможливість надати витребувані судом документи.

Також повідомляє, що в натурі майно Публічного акціонерного товариства Коростенський шляхзалізобетон не виявлено. У відповідності до відповіді Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області вих. №04-00/4300 від 11.11.2021 за ПАТ Коростенський шляхзалізобетон зареєстровано Екскаватор колісний марки БОРЕКС-2201, 2006 р.в.

У своєму відзиві на заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім шляхзалізобетон" зазначає про наступне.

У період часу з 2014 по 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім шляхзалізобетом на замовлення Публічного акціонерного товариства Коростенський шляхзалізобетон було здійснено продаж товару та матеріалів, які в подальшому використовувалися ним у власній діяльності, що підтверджується: Договором купівлі-продажу №1 від 02.01.2014, видатковими накладними по його виконанню (копії додано до матеріалів справи) та Договором №1 від 01.01.2016, видатковими накладними по його виконанню (копії додаються до матеріалів справи). При цьому, боржник у встановлені строки свої зобов`язання по оплаті за поставлений товар виконав не у повному обсязі. У зв`язку з чим у Публічного акціонерного товариства Коростенський шляхзалізобетон утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім шляхзалізобетон у сумі 3 379 869,70 грн., з яких: за договором №1 від 02.01.2014 в сумі 1 299 947,30 грн.; за договором №1 від 01.01.2016 борг 2 079 922,40 грн. Повідомляє, що до відкриття процедури банкрутства, сторони вирішили укласти Договір про відступлення права вимоги. У провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо- комерційне підприємство Інтертрансстрой (далі - боржник, ТОВ ВКП Інтертрансстрой ). Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 09.07.2020 по вказаній справі було включено до реєстру вимог кредиторів ТОВ ВКП Інтертрансстрой вимоги Публічного акціонерного товариства Коростенський шляхзалізобетон в сумі 1 535 757,57 грн. 26.02.2021 року між ПАТ Коростенський шляхзалізобетон (далі - Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім шляхзалізобетон (далі - Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення прав вимоги. За умовами пункту 1.1 Договору Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором №14 від 04.01.2013, укладеним між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо- комерційне підприємство Інтертрансстрой . Пунктом 1.2 Договору передбачено, що розмір прав вимог, які переходять до Нового кредитора складає 1 535 757,57 грн. (один мільйон п`ятсот тридцять п`ять тисяч сімсот п`ятдесят сім гривень 57 коп.). Зокрема, в Акті прийому-передачі до Договору вказано, що Первісний кредитор відступив, а Новий кредитор набув право вимоги до ТОВ ВКП Інтертрансстрой (код ЄДРПОУ 30014709, адреса: Житомирська обл., м.Коростень, вул. Грушевського,буд.106-А боржник) за Договором купівлі-продажу залізобетонних виробів №14 від 04.01.2013. Права вимоги, які відступилися, ґрунтуються на Договорі №14 від 04.01.2013 укладеним між Первісним кредитором та ТОВ ВКП Інтертрансстрой . З моменту відступлення права вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім шляхзалізобетон стало правонаступником Публічного акціонерного товариства Шляхзалізобетон у всіх судових справах та/або виконавчих провадженнях щодо Договору купівлі-продажу залізобетонних виробів №14 від 04.01.2013. У зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім шляхзалізобетон , звернулося до Господарського суду Житомирської області з заявою про заміну кредитора у справі №906/1157/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Інтертрансстрой . Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Шляхзалізобетон прийнято до розгляду.

Також, не погоджуючись з твердженнями заявника, вважає за необхідне зазначити наступне: у частинах першій та другій статті 42 Кодексу про банкрутство законодавець визначив різні умови для визнання недійсності правочинів боржника. Так, у частині першій цієї статті встановлено такі умови: по-перше, вчинення правочинів після відкриття провадження у справі про банкрутство; по-друге, вчинення правочину протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство; по- третє, якщо правочини завдали збитків боржнику або кредиторам. У частині другій цієї статті такою єдиною умовою є те, що правочини вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство. Перша умова. Підозрілий період правочинів становить три роки, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство та після відкриття провадження у справі про банкрутство. Так, підозрілий період є обмеженим на минуле і необмеженим на майбутнє. Друга умова. Обов`язковою умовою визнання правочинів недійсними у цьому випадку є наявність завдання збитків боржнику або кредиторам. Наводить нормативне обгрунтування збиків. Зазначає, що заявником не надано доказів, що відступлення права вимоги, в рахунок прощення заборгованості унеможливить виконання боржником грошових вимог перед іншими кредиторами. Вважає, що заявник посилається на дане твердження, як на припущення, адже ним не проводилася процедура інвентаризації майна боржника та не визначена ліквідаційна маса. Також зауважує, що право вимоги відступається до підприємства, яке також перебуває в процесі ліквідації, що підтверджується матеріалами справи, а отже твердження заявника, про можливість отримання коштів Публічним акціонерним товариством Шляхзалізобетон від Товариства з обмеженою відповідальністю ВК Інтертрансстрой є доволі сумнівним. Щодо твердження заявника про внесення неправдивої інформації та підписання договору невідомою особою, яка не мала на те повноважень зазначає про те, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань директором Публічного акціонерного товариства Коростенський шляхзалізобетон являється ОСОБА_1 з 04.01.2016 року. Саме з ОСОБА_2 відбувались перемови про суми заборгованості за Договором купівлі-продажу №1 від 02.01.2014 та Договором купівлі-продажу №1 від 01.01.2016, саме ОСОБА_2 26.02.2021 року підписував Договір про відступлення права вимоги та акти прийому передачі до нього, а тому твердження заявника не відповідають дійсності. Зазначає про те, що ОСОБА_1 мав звернутися до Наглядової ради ПАТ Коростенський шляхзалізобетон з заявою про звільнення, а Наглядова рада повинна була прийняти відповідне рішення за заявою ОСОБА_1 про звільнення.

На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Інші учасники провадження з розгляду заяви, пояснень суду не надали.

Згідно ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема судовий захист цивільного права та інтересу.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у ч.2 ст. 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Отже, при вирішенні спору суд з`ясовує характер спірних правовідносин (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний позивачем спосіб.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були або ж можуть бути вони порушеними.

При цьому, слід виходити з положень ст.11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки. Матеріальний аспект захисту охоплюється положеннями глави 3 ЦК України, в якій йдеться саме про захист цивільних прав та інтересів.

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Частинами 1, 2 статті 16 ЦК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення;.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач, відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Таким чином, сторона при зверненні до господарського суду повинна довести, що її суб`єктивне право порушено, не визнано чи оспорюється, а об`єктом захисту є її охоронюваний законом інтерес.

За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.

Предметом даного судового розгляду є, заявлені в межах справи про банкрутство, вимоги ліквідатора банкрута про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, з підстав ст. 42 Кодексу про банкрутство та на підставі ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За ч. 1, ч. 2 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 42 Кодексу про банкрутство, правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:

- боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

- боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

- боржник уклав договір із заінтересованою особою;

- боржник уклав договір дарування.

Отже відповідно до зазначеної норми та посилань заявника, наразі суд досліджує підстави для визнання недійсним правочину, вчиненого боржником до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Крім того поряд з закріпленими у законодавстві підставами, суд досліджує наявність підстав для визнання недійсним договору, з урахуванням позиції викладеної у постанові Верховного суду від 08.07.2020 у справі №906/204/16.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

З огляду на сферу регулювання законодавства про банкрутство, загалом і за змістом вищевказаних норм, вони є спеціальними щодо загальних, установлених ЦК України підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ці норми передбачають додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом. Передбачені спеціальні підстави заявлення вимог про визнання правочинів недійсними і спростування майнових дій та особливі наслідки задоволення вимог, заявлених в порядку норм законодавства про банкрутство.

У разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника, кредитор (інші особи) зобов`язаний повернути в ліквідаційну масу майно, отримане від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

Вказана процедура спрямована на повернення до складу конкурсної маси відчужених за такими правочинами активів. Можливість оспорення та спростування майнових дій боржника насамперед необхідна для забезпечення зберігання майна боржника в інтересах конкурсних кредиторів.

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема, Кодексом про банкрутство.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа, зокрема, зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Слід зазначити, що визнанню недійсним правочину (договору) зі спеціальних підстав, визначених Законом про банкрутство та Кодексу про банкрутство передує встановлення факту відчуження майна боржника у підозрілий період (після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передував її порушенню) за наявності обставин, прямо визначених нормами Кодексу про банкрутство (ст. 42), і така процедура спрямована на повернення до складу конкурсної маси відчужених за такими правочинами активів.

Оскільки, період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання у боржника у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, нормами Кодексу про банкрутство, встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаних у Кодексі про банкрутство строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведених норм.

Водночас, слід звернути увагу, що визнано недійсними можуть бути не всі правочини боржника, укладені у підозрілий, у розумінні Кодексу про банкрутство, період, а лише ті, які відповідають ознакам, встановленим у нормах Кодексу про банкрутство.

Як вбачається з програми Діловодство спеціалізованого суду (ДСС), у провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа №906/1157/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Інтертрансстрой .

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 09.07.2020 по вказаній справі було включено до реєстру вимог кредиторів ТОВ ВКП Інтертрансстрой вимоги Публічного акціонерного товариства Коростенський шляхзалізобетон в сумі 1 535 757,57 грн.

З матеріалів справи №906/1485/20 вбачається, що 18.12.2020 на адресу Господарського суду Житомирської області, через загальний відділ, надійшла заява Акціонерного товариства "Сбербанк" (м. Київ) від 02.12.2020 про відкриття провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Коростенський шляхзалізобетон" (Житомирська область, Коростенський район, с. Поліське).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22.12.2020, зокрема, прийнято до розгляду заяву Акціонерного товариства "Сбербанк" від 02.12.2020 про відкриття провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Коростенський шляхзалізобетон".

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 04.03.2021, зокрема, відкрито провадження у справі №906/1485/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Коростенський шляхзалізобетон" (11555, Житомирська область, Коростенський район, с.Поліське, вул. Молодіжна, б.8; код ЄДРПОУ 05422929); визнано вимоги ініціюючого кредитора Акціонерного товариства "Сбербанк" (01601, м,Київ, вул. Володимирська, 46; код ЄДРПОУ 25959784) - на суму 2387972,86грн. боргу (з яких: 1622139,66грн. - вимоги забезпечені заставою; 765833,20грн. вимоги не забезпечені заставою) та 21020,00 грн. судового збору; призначено розпорядником майна боржника - Публічного акціонерного товариства "Коростенський шляхзалізобетон" арбітражного керуючого Юринця Арсена Володимировича.

У зазначеній ухвалі судом встановлено, зокрема, що метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитними договорами між Банком та Боржником укладено: 1) Договір застави, посвідчений 22.04.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстровано в реєстрі за № 10904. Предметом застави за зазначеним договором є основні засоби в кількості 53 одиниці. Ринкова вартість предмету застави визначена, станом на 30.09.2020 року на рівні 626 329, 00 грн. без врахування ПДВ. Відповідні висновки викладені у Звіті про незалежну оцінку ринкової вартості основних засобів від 30.09.2020, виконану суб`єктом оціночної діяльності ТОВ Консалтингова компанія Бі.ЕФ.Сі . 2) Договір застави, посвідчений 22.04.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстровано в реєстрі за № 10905. Предметом застави відповідно до Додатку №1 до зазначеного договору є автотранспортні засоби у кількості 7 одиниць.

Як зазначає заявник, у подальшому, АТ СБЕРБАНК стало відомо, що посадовими особами та власниками Боржника шляхом зловживання службовим становищем незаконно відчужено вказане заставлене майно (7 автотранспортних засобів) та знято з реєстрації в Коростенському МРЕВ УДАІ УМВС України в Житомирській області на підставі незаконно укладених біржових угод та довідок-рахунків та перереєстровано за іншими власниками.

24.01.2014 року слідчим відділенням Коростенського ВП ГУНП України в Житомирській області було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12014060060000083 відомості, викладені в заяві АТ Сбербанк щодо неправомірних дій службових осіб ВАТ Коростенський шляхзалізобетон (ЄДРПОУ 05422929), та розпочато розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.05.2021 затверджено реєстр вимог кредиторів у справі №906/1485/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Коростенський шляхзалізобетон" (11555, Житомирська область, Коростенський район, с.Поліське, вул. Молодіжна, б.8; код ЄДРПОУ 05422929) з включеними до нього вимогами наступних кредиторів: Акціонерного товариства "Сбербанк" - на суму 765 833,20грн. (четверта черга) та 21 020,00 грн. (перша черга); Головного управління ДПС у Житомирській області на суму 2 882 865,09грн. (друга черга), 5 678 271,72грн. (третя черга), 974 150,82грн. (шоста черга) та 4540,00 грн. (перша черга). Включено окремим рядком в реєстр вимог кредиторів у справі №906/1485/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Коростенський шляхзалізобетон" вимоги Акціонерного товариства "Сбербанк", які забезпечені заставою та підлягають погашенню у першу чергу на суму - 1622139,66грн.

Постановою Господарського суду Житомирської області від 07.09.2021 визнано Публічне акціонерне товариство "Коростенський шляхзалізобетон" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців; призначено ліквідатором Публічного акціонерного товариства "Коростенський шляхзалізобетон" арбітражного керуючого Пилипенко Маргариту Миколаївну; оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

У постанові суд дослідив, що розпорядником майна вчинено всіх можливих дій для отримання документів, проте, проведення аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках, виявлення (за наявності) ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, неможливе.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 18.11.2021 визнано вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області до Публічного акціонерного товариства "Коростенський шляхзалізобетон" на суму - 432 612,89 грн. та 4 540,00 грн. - судового збору.

26.02.2021 між Публічним акціонерним товариством Коростенський шляхзалізобетон та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Шляхзалізобетон , було укладено Договір про відступлення права вимоги, відповідно до п. 1.1 якого, Публічне акціонерне товариство Коростенський шляхзалізобетон - Первісний кредитор відступив, а Товариство з обмеженою відповідальністю Торговельний дім Шляхзалізобетон - Новий кредитор, прийняв на себе право вимоги, що належить Первісному кредитору, і став кредитором за Договором купівлі-продажу залізобетонних виробів №14 від 04.01.2013 року (далі - Основний договір), укладеним між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Інтертрансстрой (надалі Боржник), код ЄДРПОУ 30014709.

Суд зазначає про наступне.

Банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

Відтак будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (позиція викладена у постанові Верховного суду від 28.11.2019 по справі №910/8357/18).

Отже, у результаті укладення договору про відступлення права вимоги боржник відчужив активи, які можна було б спрямувати на погашення кредиторської заборгованості.

Боржник, який відчужує активи на користь третьої особи після виникнення у нього заборгованості, діє недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір про відступлення права вимоги, який порушує майнові інтереси кредитора (позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 13.02.2019 у справі № 04/01/5026/1089/2011:

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

Договір про відступлення права вимоги укладено боржником 26.02.2021 року, тобто вже після звернення Акціонерного товариства Сбербанк до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, але до порушення провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи не можливість проведення інвентаризації майна Публічного акціонерного товариства Коростенський шляхзалізобетон на стадії розпорядження майном, право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Інтертрансстрой станом на момент відкриття ліквідаційної процедури є основним активом за рахунок якого може бути проведене погашення вимог конкурсних кредиторів, а отже виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

Дії щодо формування ліквідаційної маси проводяться ліквідатором банкрута.

Як вбачається з матеріалів справи №906/1485/20, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 18.11.2021 зобов`язано директора Публічного акціонерного товариства "Коростенський шляхзалізобетон" Березовського Руслана Анатолійовича, ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , протягом трьох днів з дати винесення ухвали передати ліквідатору Публічного акціонерного товариства Коростенський шляхзалізобетон - арбітражному керуючому Пилипенко Маргариті Миколаївні (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1762 від 23.03.2016 року, (адреса місцезнаходження контори (офісу): вул. Княжий Затон, 9, кв.185, м. Київ, 02095) установчі документи, бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності Публічного акціонерного товариства Коростенський шляхзалізобетон (код ЄДРПОУ 05422929, адреса: 11555, Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Поліське, вул. Молодіжна, 8) за належним чином оформленими актами приймання - передачі.

Фактично за Договором про відступлення права вимоги від 26.02.2021 року між Публічним акціонерним товариством Коростенський шляхзалізобетон , як Первісним кредитором, та Tовариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Шляхзалізобетон , як Новим кредитором, реальні розрахунки за отримане право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Інтертрансстрой не проводилось.

Розрахунки відбулись шляхом прощення частки боргу боржника перед Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім шляхзалізобетон , який не є кредитором у справі про банкрутство Боржника.

В процедурі розпорядження майна, майно боржника фактично виявлено не було, а отже можливо прийти до висновку, що в момент проведення розрахунків за оскаржуваним договором, сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна (сума вимог ініціюючого кредитора була відома з моменту прийняття до розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство і до відкриття провадження у справі про банкрутство, так як підтверджувалась рішеннями суду (безспірні вимоги).

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обгрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, які передбачають, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

Фраудаторним може виявитися будь-який правочин (договір), укладений між учасниками цивільних відносин, який не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що визначені статтею 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину суперечить ЦК України, актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (власність використовується на шкоду іншим); волевиявлення боржника як учасника правочину є неправомірним, внутрішня воля націлена на обман, "на зло" іншої особи (кредитора); правочин не є реальним, не має економічної мети, правові наслідки є зловживанням правами та викликають порушення прав кредиторів (боржник не отримує еквівалентних зустрічних майнових дій, кредитор втрачає забезпечення) (позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.02.2021 року №908/1152/18).

У постанові від 07.10.2020 року у справі №755/17944/18 (провадження №61-17511 св 19) Верховний Суд зазначив, що договором, який вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції фраудаюрності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний правочин (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність чи відсутність оплати ціни контрагентом боржника .

У відповідності до умов укладеного договору, боржник відмовився від вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Інтертрансстрой , які підтверджені ухвалою Господарського суду Житомирської області від 09.07.2020 року у справі №906/1157/17 та відповідні вимоги ПАТ Коростенський шляхзалізобетон внесені до реєстру вимог кредиторів.

Отже, боржник здійснив відчуження активів, внаслідок укладання фраудаторного правочину, внаслідок чого активів стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Такі дії боржника є недобросовісними, не відповідають правомірній меті та діяльності учасників цивільних відносин.

З огляду на встановлене, суд дійшов до висновку про наявність підстави для визнання договору про відступлення права вимоги недійсним.

Щодо доводів заявника, що майно було реалізовано заінтересованій особі, суд зазначає про наступне.

За змістом ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов`язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.

Відповідно до ст. 1 Кодексу про банкрутство, заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Якщо правочини у цей підозрілий період вчиняються із заінтересованими особами, повинна діяти ще одна правова презумпція, оскільки заінтересована особа знає про стан неплатоспроможності боржника при вчиненні правочину. (позиція викладена у правовому висновку Верховного Суду у справі №910/6179/17, постанова від 30.01.2019).

У відповідності до інформації отриманої на порталі SMIDA востаннє Публічне акціонерне товариство Коростенський шляхзалізобетон подавало звітність як акціонерне товариство за 2011 рік.

Основним власником акцій підприємства було Товариство з обмеженою відповідальністю Регіональний центр шляхобудівництва , у власності якого перебувало 83.9162196927% акцій товариства.

В свою чергу відповідно до інформації підсистеми CONTR AGENT системи Ліга кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальність Регіональний центр шляхобудівництва , код ЄДРПОУ 33136863, була ОСОБА_3 до 11.12.2017 року.

Відповідно до інформації отриманої через підсистему CONTR AGENT системи Ліга кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмежено відповідальністю Торгівельний дім Шляхзалізобетон , код ЄДРПОУ 38410473 до 13.07.2018 року було Товариство з обмеженою відповідальність Регіональний центр шляхобудівництва , код ЄДРПОУ 33136863.

З 13.07.2018 року кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Шляхзалізобетон , код ЄДРПОУ 38410473 є ОСОБА_3 .

ЛІГА - українська ІТ-компанія у формі товариства з обмеженою відповідальністю, провідний розробник професійних інформаційно-правових систем, рішень та сервісів під однойменним брендом.

CONTR AGENT - це система аналізу та моніторингу для перевірки компаній, ФОП та окремих фізосіб.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Заперечень щодо врахування та оцінки судом інформації, отриманої через підсистему CONTR AGENT системи Ліга - не було.

Доказів на спростування даної інформації суду також не надано.

Тому суд вважає інформацію, отриману заявником через підсистему CONTR AGENT системи Ліга з мережі Інтернет - допустимим доказом.

Слід зазначити, що бенефіціарний власник - особа або кілька осіб, які прямо або непрямо володіють юридичною особою або істотно впливають на прийняття цією особою рішень.

Кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.

Тобто, Публічне акціонерне товариство Коростенський шляхзалізобетон та Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім шляхзалізобетон перебувають під контролем у третьої особи.

Отже, договір про відступлення права вимоги, укладений із заінтересованою особою, що є самостійною підставою для визнання такого договору недійсним, у відповідності до абз. 3 ч. 2 ст. 42 Кодексу про банкрутство.

З огляду на встановлене, суд вважає, що укладення договору про відступлення права вимоги, було ухиленням боржника від виконання зобов`язань перед кредиторами, шляхом відчуження активів заінтересованій особі у період до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Шляхзалізобетон не спростовано, що договір про відступлення права вимоги укладено із заінтересованою особою.

Щодо доводів заявника, що договір підписано особою, яка не мала права підписувати, суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно зі ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 92 ЦК України, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до ч.1 ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Отже, з огляду на положення статтей 92, 241 ЦК України, вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також відсутності подальшого схвалення правочину.

Обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 910/14081/17).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Установчі документи в матеріалах справ відсутні, тому суд розглядає питання у розрізі законодавства, яке діяло на той час.

Як зазначає заявник, з моменту порушення провадження у справі, а саме 22.11.2021, на адресу ліквідатора боржника надійшов лист від колишнього керівника ОСОБА_1 , у відповідності до якого на вимогу про передання документів та товарно-матеріальних цінностей, останній повідомив, що він звільнений з посади директора Публічного акціонерного товариства Коростенський шляхзалізобетон 15.08.2016 року, на підтвердження чого надано наказ про звільнення та копію трудової книжки.

У відповідності до договору про відступлення права вимоги №б/н від 26.02.2021, договір від імені Публічного акціонерного товариства Коростенський шляхзалізобетон підписано саме ОСОБА_1 .

Заявник вважає, що директор в оспорюваному договорі був звільнений 15.08.2016, тому слід прийти до висновку, що від імені юридичної особи діяла не встановлена особа, яка здійснила підписання договору від імені Публічного акціонерного товариства Коростеньский шляхзалізобетон , а отже у будь-якому випадку не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності і підписуючи договір з невстановленою особою відповідач повинен був розуміти про відсутність відповідних повноважень, що є окремою підставою для визнання договору недійсним.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань станом на дату укладення договору, директором Публічного акціонерного товариства Коростенський шляхзалізобетон з 04.01.2016 є ОСОБА_1 .

Договір про відступлення права вимоги та акти прийому передачі до нього, 26.02.2021 підписано Березовським Р.М.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Згідно п.2 ч.1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - витяг) - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Відповідно до частини першої ст. 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (cтаття 4 КЗпП України).

Згідно ч. 1 ст. 9 ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно, ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Особливістю звільнення директора товариства, на відміну від іншого працівника, є те, що дана особа є керівною і звільняється не лише на підставі вимог КЗпП України, а й з урахуванням вимог Закону України Про господарські товариства , відповідно до якого має право самостійно ініціювати скликання загальних зборів товариства. Системний аналіз положень статті 38 КЗпП України, статті 145 ЦК України, статей 58, 60, 62 Закону України Про господарські товариства дає підстави для висновку, що праву директора товариства на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариств провести загальні збори та розглянути заяву директора про звільнення і створення виконавчого органу (правовий висновок викладено у Постанові Верховного Суду у складі колегії Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.02.2020 у справі №462/5997/17).

Відповідно до ст. 65 Господарського кодексу України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами. Керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до п.15 ч.1 ст. 2 Закону України Про акціонерні товариства (в редакції від 01.05.2016), (далі - Закон), посадові особи органів акціонерного товариства - фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства; управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.

Згідно ст. 61 Закону, повноваження голови колегіального виконавчого органу (особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу) припиняються за рішенням наглядової ради "з одночасним прийняттям рішення про призначення голови колегіального виконавчого органу (особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу) або особи, яка тимчасово здійснюватиме його повноваження, якщо статутом акціонерного товариства це питання не віднесено до компетенції загальних зборів. Повноваження члена виконавчого органу припиняються за рішенням наглядової ради, якщо статутом товариства це питання не віднесено до компетенції загальних зборів. Підстави припинення повноважень голови та/або члена виконавчого органу встановлюються законом, статутом товариства, а також контрактом, укладеним з головою та/або членом виконавчого органу.

Отже, особливістю звільнення директора акціонерного товариства, на відміну від іншого працівника, є те, що дана особа є керівною і звільняється не лише на підставі вимог КЗпП України, а й з урахуванням вимог Закону України Про акціонерні товариства . Тому в разі звільнення директора до закінчення строку договору (контракту) або розірвання договору, укладеного на невизначений строк, він насамперед має повідомити про це учасників, тобто ініціювати загальні збори учасників товариства. Протокол загальних зборів учасників, яким зафіксовано прийняття рішення про звільнення директора та призначення нового, є підставою для видання наказу про звільнення, видачі директору трудової книжки та проведення з ним остаточного розрахунку. Після чого зміни щодо керівника необхідно внести Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, надавши Заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР і примірник рішення загальних зборів товариства про зміни, що вносяться до ЄДР.

Доки зміни до ЄДР не внесені, керівник залишився на своїй посаді.

Таким чином, ОСОБА_1 мав звернутися до Наглядової ради Публічного акціонерного товариства Коростенський шляхзалізобетон з заявою про звільнення, а Наглядова рада повинна була прийняти відповідне рішення за заявою ОСОБА_1 про звільнення.

У разі встановлення факту відсутності особи чи органу (підтвердженого доказами, зокрема, наданими правоохоронними органами документами), уповноваженого на укладення та розірвання трудового договору з керівником підприємства, він має право реалізувати своє право на звільнення за власним бажанням, передбачене статтею 38 Кодексу законів про працю України шляхом видання наказу про визнання себе таким, що звільнений за власним бажанням, у преамбулі якого має міститися посилання на вищезазначені обставини, що унеможливлюють його звільнення у порядку, визначеному правовим актом підприємства (відсутність роботодавця, підтверджену документами) (лист Мінсоцполітики від 12.01.2011 № 15/06/186-11). Директор має повідомити засновникам про своє бажання звільнитися. Тобто написати заяву з проханням про звільнення за власним бажанням і направити її рекомендованим листом з описом вкладення й повідомленням про вручення за адресами засновників, зазначеними в установчих документах, або за фактичним місцем їх проживання.

Зазначених доказів суду не надано.

Наказ про звільнення ОСОБА_1 від 15.08.2016 не містить посилання на обставини, що унеможливлюють його звільнення у порядку, визначеному правовим актом підприємства.

Також, суду не надано установчих документів Публічного акціонерного товариства Коростенський шляхзалізобетон та трудового договору укладеного із ОСОБА_1 , не містять таких доказів і матеріали справи №906/1485/20, а тому у суду відсутня можливість встановити факт встановлення іншого порядку звільнення директора ніж передбачений законодавством.

Враховуючи те, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на дату укладення договору про відступлення права вимоги, директором був ОСОБА_1 , доказів звільнення у відповідності до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" суду не надано, суд дійшов до висновку, що станом на дату укладання договору директором Публічного акціонерного товариства Коростенський шляхзалізобетон був ОСОБА_1 .

Крім того, судом встановлено, що матеріали справи №906/1485/20 містять проміжний звіт ліквідатора Публічного акціонерного товариства Коростенський шляхзалізобетон №02-18/1 від 10.01.2022, відповідно до якого суд повідомлено, зокрема, що "22.12.2021 на адресу ліквідатора надійшов лист від колишнього керівника ОСОБА_1 , разом із актом прийому-передачі документів, де зазначено про передачу лише трудового архіву, установчих документів, фінансової звітності 2018-2019рр. та печатки підприємства", що також підтверджує, що він фактично був директором.

З огляду на встановлене, суд не приймає доводи заявника у цій частині так як вони не відповідають законодавству України.

Щодо доводів заявника про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім шляхзалізобетон маючи грошові вимоги станом на 26.02.2021 року до Публічного акціонерного товариства Коростенський шляхзалізобетон всупереч вимогам ч.1.ст.45 Кодексу про банкрутство з грошовими вимогами до боржника протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство до суду не звернувся.

Суд зазначає, що звернення з грошовими вимогами до боржника в межах справи про банкрутство є правом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім шляхзалізобетон .

З огляду на зазначене, суд не приймає доводи заявника у цій частині.

Таким чином, враховуючи, що судом встановлено, що оспорюваний правочин вчинений у підозрілий період та боржник уклав договір із заінтересованою особою, відчуження активів відбулося під час вже існуючої кредиторської заборгованості боржника перед кредиторами, тому наявні підстави для визнання договору про відступлення права вимоги - недійсним.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 14 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з приписами ч.1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За умовами ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Господарським судом враховано висновки про застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного суду та Верховного суду, які стосуються спірних правовідносин у даній справі.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстави, визначеної Кодексом про банкрутство, для визнання договору про відступлення права вимоги недійсним, у зв`язку з чим вважає за необхідне заяву ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Коростенський шляхзалізобетон" Пилипенко М.М. №01-21/17 від 06.10.2021 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги - задовольнити.

Згідно ч. 4 ст.42 Кодексу про банкрутство, за результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Шляхзалізобетон .

Щодо окремої ухвали, суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Згідно до ч.11 ст. 246 ГПК України, окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, який повинен надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Враховуючи те, що при розгляді заяви не встановлено порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, суд дійшов висновку в задоволенні клопотання ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Коростенський шляхзалізобетон" Пилипенко М.М. №02-18/36 від 22.11.2021 (в частині винесення окремої ухвали) - відмовити.

Керуючись статтями 2, 42, 60 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 129, 246, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Житомирської області, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Коростенський шляхзалізобетон" Пилипенко М.М. №01-21/17 від 06.10.2021 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги - задовольнити.

2. Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги №б/н від 26.02.2021 року, укладений між Публічним акціонерним товариство Коростенський шляхзалізобетон (код ЄДРПОУ 05422929) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Шляхзалізобетон (код СДРПОУ 38410473).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Шляхзалізобетон (11508, Житомирська область, м.Коростень, вул. Тихона Кралі, 130; код ЄДРПОУ 38410473) на користь Публічного акціонерного товариства Коростенський шляхзалізобетон (11555, Житомирська область, Коростенський район, с.Поліське, вул. Молодіжна,8; код ЄДРПОУ 05422929) - 2270,00грн.(дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) судових витрат.

4. В задоволенні клопотання ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Коростенський шляхзалізобетон" Пилипенко М.М. №02-18/36 від 22.11.2021 (в частині винесення окремої ухвали) - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та підлягає оскарженню.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту ухвали: 25.01.2022.

Суддя Гнисюк С.Д.