Рішення

від 21.01.2022 по справі 909/1093/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.01.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1093/21

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Максимів Н. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами cпрощеного позовного провадження справу

за позовом Підприємства споживчої кооперації "Ринок" Надвірнянського районного споживчого товариства

до відповідача Фізичної особи-підприємця Іванюка Володимира Михайловича

про стягнення неустойки у розмірі 86592 грн 00 к.,

за участю:

представника позивача Петришина С. Р.

відповідача Іванюка В. М.

Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

Суть спору.

ПСК "Ринок" Надвірнянського районного споживчого товариства звернулося до господарського суду з позовом до ФОП Іванюка В. М. про стягнення неустойки у розмірі 86592 грн 00 к.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою від 17.11.2021 суд постановив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначити на 16.12.2021; позивачу - подати суду оригінали документів, які долучено до позовної заяви для огляду в судовому засіданні та фіскальний чек, як доказ підтвердження направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками; встановлено сторонам строки для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення.

29.11.2021 до суду від відповідача надійшла заява б/н від 23.11.2021 (вх. № 18966/21) з запереченням проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні. У заяві відповідач обґрунтовує свої заперечення проти позову.

Протокольною ухвалою від 16.12.2021 суд, відповідно до ч. 4 ст. 250 ГПК України, залишив без задоволення заперечення відповідача проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, враховуючи той факт, що заява відповідача не містить достатніх обґрунтувань того, на підставі яких суд міг дійти висновку про необхідність розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження та заміни засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Заява фактично містить пояснення щодо суті спору. Наведені пояснення не є тими обставинами, з огляду на які справу слід вважати складною.

10.01.2022 до суду від відповідача надійшла заява б/н від 05.01.2022 (вх. № 273/22) про поновлення строку на подання письмових доказів та долучення документів (сертифікату, актів виконаних робіт та квитанцій про оплату за орендну).

10.01.2022 до суду від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 05.01.2022 (вх. № 274/22).

12.01.2022 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 12.01.2022 (вх. № 479/22) про долучення доказів направлення позовної заяви відповідачу та відкладення розгляду справи.

20.01.2022 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 20.01.2022 (вх. № 902/22) про долучення доказів (інформації про поступлення та повернення коштів, платіжні доручення).

Представник відповідача в судовому засіданні 20.01.2022 подав суду розрахунок судових витрат, квитанцію, акт приймання-передачі адвокатських послуг, ордер про надання правничої допомоги (вх. № 998/22).

В судовому засіданні 20.01.2022 суд оголосив перерву до 21.01.2022, протокольною ухвалою задоволив клопотання відповідача про поновлення строку для подачі доказів, подані докази долучив до матеріалів справи.

В судовому засіданні 21.01.2022 позивач подав суду доказ повернення сплаченої відповідачем орендної плати (платіжне доручення).

Сторони належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, про що свідчить їх явка в судове засідання.

В судовому засіданні 21.01.2022 суд оглянув оригінали документів, які долучалися сторонами до справи та встановив їх відповідність поданим копіям.

Позиції сторін.

Мотивуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що:

- договір оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.07.2016 діяв до 31.12.2019;

- у позивача не було наміру продовжувати дію договору оперативної оренди об`єкта нерухомості;

- рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/658/20 зобов`язано відповідача повернути орендоване майно, однак на сьогоднішній день майно не повернуто;

- відповідач не виконав обов`язку щодо повернення речі, тому останньому на підставі ст. 785 ЦК України нараховано неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення в сумі 86592 грн 00 к. за період з січня 2020 року по жовтень 2021 року;

- нарахована неустойка не включає ПДВ, оскільки умови договору оперативної оренди об`єкта нерухомості не передбачали включення ПДВ до вартості орендної плати. У період дії договору орендар не сплачував ПДВ і орендодавець не міг його утримати, оскільки не являвся платником ПДВ, не здійснював його оплати та не формував податковий кредит;

- невиконання обов`язку щодо повернення орендованого майна після закінчення терміну дії договору оперативної оренди об`єкта нерухомості, у зв`язку із запровадженням карантину (з 17.03.2020) не слід вважати форс-мажорною обставиною, оскільки дія карантину на діяльність відповідача не розповсюджувалась.

Заперечуючи проти позову відповідач вказав на те, що:

- договір оренди не припинив своєї дії (продовжив свою дію за мовчазною згодою), орендні платежі впродовж 2020 року сплачувалися на користь позивача;

- приміщення не було повернуто вчасно, у зв`язку з форс-мажорними обставинами (запровадження карантинних заходів), а також із дією ухвали про забезпечення позову у справі № 909/899/19;

- неустойка не вважається об`єктом оподаткування ПДВ, тому при стягненні неустойки ПДВ не має включатися до її складу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити та стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2270 грн00 к. та витрати на правову допомогу в сумі 6000 грн 00 к.

В судовому засіданні відповідач проти позову заперечив, просив в задоволенні позову відмовити та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу в сумі 8000 грн 00 к.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

01.07.2016 між Підприємством споживчої кооперації Ринок Надвірнянського районного споживчого товариства, як орендодавцем, та Фізичною особою - підприємцем Іванюком Володимиром Михайловичем, як орендарем, укладено договір оперативної оренди об`єкта нерухомості.

Умови договору такі:

- орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування складське приміщення - територія загальною площею 32, 8 м кв., яке розташоване за адресою: м. Надвірна, майдан Шевченка, 4 (п. 1.1 договору);

- орендар вступає в строкове платне користування об`єктом оренди з 01.07.2016 (п. 2.2 договору);

- об`єкт оренди повертається орендодавцеві орендарем з урахуванням нормального фізичного зносу за актом приймання-передачі об`єкта оренди, в якому сторони зазначають склад об`єкта оренди, його стан на момент повернення, протягом 5-ти робочих днів з моменту закінчення строку дії оренди (п. 2.4 договору);

- договір набуває чинності з 01.07.2016 і діє до 31.12.2016 включно (п. 4.1 договору);

- дія договору припиняється у випадках: закінчення строку на який його було укладено; у випадку банкрутства орендаря; якщо об`єкт оренди в силу обставин, за які орендар не відповідає, виявиться в стані, непридатному для використання; у разі дострокового розірвання цього договору за згодою сторін, а також за ініціативою однієї зі сторін у випадках передбачених цим договором та чинним законодавством; відчуження орендодавцем об`єкта оренди (п. 4.3 договору);

- орендна плата за користування одним квадратним метром об`єкта оренди становить 60 грн 00 к. за місяць. Загальний розмір орендної плати за місяць користування об`єктом становить 1 968 грн 00 к. (п. 5.1 договору);

- всі зміни та доповнення до цього договору є чинними, якщо вони оформлені у письмовому вигляді за належними підписами повноважних представників обох сторін (п. 7.1 договору).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2019 у справі № 909/899/19, серед іншого, визнано за ФОП Іванюком В. М. право на користування складським приміщенням - територією площею 32, 8 м кв., яке розташоване за адресою м. Надвірна, майдан Шевченка, 4, на строк до 31.12.2019; визнано договір оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.07.2016, укладений між ПСК Ринок Надвірнянського районного споживчого товариства та ФОП Іванюком В. М. таким, що продовжив свою дію на тих же умовах і на той же строк до 31.12.2019.

Як зазначив позивач у нього не було наміру продовжувати дію договору. Наведений факт підтверджують комісійні акти від 24.01.2020 та від 19.10.2021.

Господарський суд Івано-Франківської області своїм рішенням від 17.12.2020 у справі № 909/658/20, серед іншого, ухвалив ФОП Іванюку В. М. звільнити складське приміщення-територію площею 32,8 м кв., яке знаходиться на території ринку за адресою: м. Надвірна, майдан Шевченка, 4, шляхом передачі його за актом приймання-передачі ПСК "Ринок" Надвірнянського районного споживчого товариства.

Вказане рішення суду першої інстанції після перегляду в апеляційному порядку залишено без змін.

Зважаючи на той факт, що відповідач не виконав обов`язку щодо повернення речі, позивач, з урахуванням приписів ст. 785 ЦК України нарахував відповідачу неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення в сумі 86592 грн 00 к. за період з січня 2020 року по жовтень 2021 року.

Відповідач впродовж 2020 року сплачував позивачу орендну плату, про що свідчать подані ним платіжні доручення.

В свою чергу позивач повернув такі кошти відповідачу, в підтвердження чого подав платіжні доручення.

В судовому засіданні відповідач не заперечив того факту, що кошти були йому повернуто.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Із змісту ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

Договір оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.07.2016, який укладено між ПСК "Ринок" Надвірнянського районного споживчого товариства та ФОП Іванюком В. М. діяв до 31.12.2019 (включно).

Наведений факт встановлено у рішеннях Господарського суду Івано-Франківської області у справах № 909/899/19 та № 909/658/20.

Згідно приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму (ст. 765 ЦК України).

У п. 2.4 договору сторони погодили, що майно повертається орендодавцеві орендарем протягом 5 робочих днів з дати припинення дії договору.

Оскільки орендар не повернув майно у визначені строки орендодавець звернувся до суду за захистом свого права.

Так, Господарський суд Івано-Франківської області у рішенні від 17.12.2020 у справі № 909/658/20, серед іншого, ухвалив ФОП Іванюку В. М. звільнити складське приміщення-територію площею 32,8 м кв., яке знаходиться на території ринку за адресою: м. Надвірна, майдан Шевченка, 4, шляхом передачі його за актом приймання-передачі ПСК "Ринок" Надвірнянського районного споживчого товариства.

На сьогоднішній день майно не повернуто. Наведений факт не заперечується обома сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи, що договір оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.07.2016 припинив свою дію 31.12.2019, позивач правильно визначив початок періоду для нарахування неустойки, з 01.01.2020.

За наслідками перевірки розрахунку позивача суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість.

В спростування доводів відповідача про те, що договір не припинив своєї дії (продовжив свою дію за мовчазною згодою), а орендні платежі впродовж 2020 року сплачувалися на користь позивача, суд зазначає таке.

Так, приписи ст. 764 ЦК України вказують на те, що якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Однак, в даному випадку мали місце заперечення позивача (орендодавця) проти продовження строку дії договору, що встановлено у рішенні суду від 17.12.2020 у справі № 909/658/20, та в силу ст. 75 ЦК України не підлягають доказуванню повторно. Крім того комісійні акти від 24.01.2020 та від 19.10.2021 також містять інформацію про те, що позивач не має наміру продовжувати строк дії договору.

Що стосується сплачених коштів в якості орендної плати, то такі кошти були повернуті відповідачу, докази чого наявні у матеріалах справи.

Щодо форс-мажору, суд зазначає таке:

- карантинні обмеження у Україні згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 12.03.2020 запроваджено з 17.03.2020, договір припинив свою дію 01.01.2020. У відповідача було достатньо часу, ще до запровадження карантину, для того, щоб повернути орендоване майно орендодавцю;

- запроваджені обмеження не стосувалися діяльності відповідача, оскільки такі обмеження не поширювалися на суб`єктів господарювання, в яких одним з видів діяльності була роздрібна торгівля засобами гігієни. Позивач надав фото магазину (місця, де проводиться діяльність відповідача), з огляду на яке торгівля здійснювалася в тому числі і засобами гігієни. Відповідач наведеного не спростував;

- посилання на ухвалу суду про забезпечення позову не береться судом до уваги, оскільки суд не вжив заходів спрямованих на заборону саме ФОП Іванюку В. М. повернути орендоване майно, заборона на вчинення дій стосувалася виключно ПСК "Ринок" Надвірнянського районного споживчого товариства .

Що стосується включення ПДВ до суми нарахованої неустойки, суд зазначає таке:

- з огляду на договір оперативної оренди об`єкта нерухомості сума орендної плати не включала в себе ПДВ, тому при розрахунку неустойки ПДВ не було включено;

- позивач не є платником ПДВ з 2011 року, про що свідчить витяг з реєстру платників ПДВ, як наслідок не здійснює його оплату та не формує податковий кредит.

Висновок суду.

В контексті наведеного позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2270 грн 00 к.

У позовній заяві позивач просив стягнути витрати на правову допомогу згідно актів виконаних робіт. До позовної заяви долучено договір № 07/20 на надання правничої (правової) допомоги від 13.07.2020, ордер від 02.11.2021, акт передачі-приймання виконаних робіт від 27.10.2021 на загальну суму 6000 грн 00 к., платіжне доручення № 1260 від 29.10.2021 на суму 6000 грн 00 к.

Відповідач у заяві з запереченнями проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні просив стягнути на його користь понесені ним витрати. Разом з заявою відповідач подав суду договір № 010 про надання юридичних послуг адвоката від 23.11.2021. В судовому засіданні представник відповідача в підтвердження факту надання послуг з правової допомоги надав суду розрахунок судових витрат від 20.01.2022, квитанцію про сплату таких витрат в сумі 8000 грн 00 к.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, 13.07.2020 між ПСК "Ринок" Надвірнянського районного споживчого товариства (замовник) та адвокатським бюро "Петришина Сергія" (виконавець) укладено договір № 07/20 про надання правничої допомоги.

Згідно з п. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, щодо захисту інтересів в адміністративних справах, кримінальних та представництва в цивільних та господарських справах.

Оплата послуг здійснюється шляхом оплати авансу, а також по факту виконання роботи на підставі акта виконаних робіт (п. 4.1 договору).

Виконавець надав, а замовник прийняв наступні роботи: консультації щодо предмета позову - 800 грн 00 к., вивчення матеріалів справи - 1000 грн 00 к., підготовка акта приймання-передачі та комісійного акта - 1300 грн 00 к., вартість складання позовної заяви та формування справи - 2900 грн 00 к., про що свідчить підписаний та скріплений печатками обох сторін акт передачі-приймання виконаних робіт від 27.10.2021.

Замовник сплатив на користь виконавця кошти за виконані роботи в сумі 6000 грн 00 к., що підтверджує платіжне доручення № 1260 від 29.10.2021 на суму 6000 грн 00 к.

Відповідно до п. 2 ч. 1 та п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі витрати позивача на правову допомогу в сумі 6000 грн 00 к. та судовий збір в сумі 2270 грн 00 к. слід покласти на відповідача. Понесені відповідачем судові витрати залишити за останнім.

Керуючись ст. 13, 42, 73, 74, 126,129, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов Підприємства споживчої кооперації "Ринок" Надвірнянського районного споживчого товариства до відповідача Фізичної особи-підприємця Іванюка Володимира Михайловича про стягнення неустойки у розмірі 86592 грн 00 к. - задоволити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Іванюка Володимира Михайловича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Підприємства споживчої кооперації "Ринок" Надвірнянського районного споживчого товариства (м-н. Шевченка, буд. 4, м. Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область,78400; ідентифікаційний код 01559732) 86592 (вісімдесят шість тисяч п`ятсот дев`яносто дві) грн 00 к. неустойки, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 к. судового збору, 6000 (шість тисяч) грн 00 к. - витрат на правову допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 26.01.2022.

Суддя Т. В. Стефанів