Постанова

від 16.05.2022 по справі 909/1093/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2022 р. Справа №909/1093/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіВ.М. Гриців

І.Б. Малех,

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Іванюка Володимира Михайловича б/н від 14.02.2022 року (вх. № 01-05/554/22 від 18.02.2022 року)

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.01.2022 року (суддя Т.В. Стефанів; повний текст рішення складено 26.01.2022 року)

у справі № 909/1093/21

за позовом: Підприємства споживчої кооперації "Ринок" Надвірнянського районного споживчого товариства

до відповідача: Фізичної особи підприємця Іванюка Володимира Михайловича (надалі ФОП Іванюк В.М.)

про стягнення неустойки у розмірі 86592,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та правової позиції відповідача

16.11.2021 року Підприємство споживчої кооперації "Ринок" Надвірнянського районного споживчого товариства звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ФОП Іванюка В.М. про стягнення неустойки в сумі 86592,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач після закінчення строку дії договору оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.07.2016 року та станом на день подання позовної заяви не повернув об`єкт оренди за актом приймання-передачі, у зв`язку з чим позивач на підставі статті 785 ЦК України нарахував неустойку у розмірі подвійної орендної плати за період з січня 2020 року по жовтень 2021 року, що становить 86592,00 грн.

Відповідач в письмовій заяві (вх. № 18966/21 від 29.11.2021 року) заперечує проти позовних вимог. Зазначає, що договір оренди не припинив своєї дії 01.01.2020 року, орендна плата впродовж 2020 року сплачувалась. Орендоване приміщення не було повернуто вчасно у зв`язку з форс-мажорними обставинами (запровадження карантинних заходів), а також із дією ухвали про забезпечення позову у справі № 909/899/19. Не погоджується з розміром заявленої до стягнення неустойки, оскільки до її складу не має включатися ПДВ.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 21.01.2022 року у справі №909/1093/21 (суддя Т.В. Стефанів) задоволено позов Підприємства споживчої кооперації "Ринок" Надвірнянського районного споживчого товариства. Стягнуто з ФОП Іванюка В.М. на користь Підприємства споживчої кооперації "Ринок" Надвірнянського районного споживчого товариства 86592,00 грн. неустойки, 2270,00 грн. судового збору, 6000,00 грн. витрат на правову допомогу.

З урахуванням обставин, встановлених рішеннями господарського суду Івано-Франківської області в господарських справах № 909/899/19 та № 909/658/20, які набрали законної сили, суд дійшов висновку про те, що укладений між сторонами договір оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.07.2016 року діяв до 31.12.2019 року. Господарський суд Івано-Франківської області своїм рішенням від 17.12.2020 року у справі № 909/658/20, серед іншого, зобов`язав ФОП Іванюка В.М. звільнити спірне складське приміщення. Однак, відповідач не повернув майно позивачу. За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови договору та вимоги ч. 1 ст. 785 ЦК України, у зв`язку з чим до нього застосовуються санкції, передбачені ч. 2 ст. 785 ЦК України. Перевіривши розрахунок неустойки за період з січня 2020 року по жовтень 2021 року, який позивач здійснив, виходячи з подвійного розміру орендної плати за час прострочення, суд визнав такий розрахунок обґрунтованим.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування обставин про порушення судом першої інстанції норм процесуального права зазначає, що протокольною ухвалою від 16.12.2021 року суд залишив без задоволення його заперечення проти розгляду справи в спрощеному провадженні, судове засідання 16.12.2021 року не відбувалося, протокол судового засідання відсутній. Звертає увагу на те, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2019 року у справі № 909/899/19 визнано його право на користування спірним складським приміщенням на строк до 31.12.2019 року та визнано договір оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.07.2016 року таким, що продовжив свою дію на тих же умовах і на той же строк до 31.12.2019 року. Продовжуючи використання приміщення після 31.12.2019 року, відповідач вважав договір продовженим до 01.07.2020 року. При цьому, у липні місяці 2020 року позивач не звертався з проханням звільнити орендоване приміщення. Зазначає, що продовжував сплачувати орендну плату щомісяця, тобто виконував свої договірні зобов`язання, а договором від 01.07.2016 року не передбачено обов`язку орендаря після закінчення строку договору оренди передати приміщення за актом приймання передачі. Такий обов`язок, на переконання скаржника, відсутній у зв`язку з тим, що акт приймання-передачі не складався сторонами під час укладення договору. Скаржник стверджує, що позивач ухилявся від прийняття приміщення з оренди, тому він добровільно звільнив приміщення ще в 2020 році, після чого звернувся до позивача з пропозицією укласти новий договір. Крім того, обставини непереборної сили (форс-мажор), а саме запроваджений з 12.03.2020 року карантин на усій території України, підтверджують відсутність його вини та умислу щодо неповернення орендованого майна. Не погоджується з проведеним позивачем розрахунком позовних вимог, оскільки до складу неустойки не має включатись ПДВ. Просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.01.2022 року у справі №909/1093/21, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач не надавав письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Апеляційне провадження у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2022 року головуючим-суддею (суддею-доповідачем) у справі №909/1093/21 визначено суддю О.В. Зварич, суддів: В.М. Гриців, І.Б. Малех.

Згідно з ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.03.2022 року (головуючий-суддя О.В. Зварич, судді: В.М. Гриців, І.Б. Малех) відкрито апеляційне провадження у справі № 909/1093/21 та ухвалено здійснити перегляд рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.01.2022 року в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи згідно з частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України.

За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З`ясовуючи обставини про ознайомлення сторін з порядком розгляду даної справи, суд встановив таке.

Згідно з повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень №7901011713826, 7901011713818 позивачу та відповідачу 01-04.04.2022 року вручено ухвалу суду від 23.03.2022 року.

На час винесення даної постанови від сторін у справі не надходило жодних заяв чи клопотань щодо порядку розгляду апеляційної скарги ФОП Іванюка В.М. на судове рішення у справі №909/1093/21, яке є предметом оскарження.

Обставини справи, встановлені судом

Як видно із наявних у справі копій документів, 01.07.2016 року між ПСК «Ринок» Надвірнянського РайСТ (орендодавець) та Іванюком В.М. (орендар) укладено договір оперативної оренди об`єкта нерухомості, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування складське приміщення - територія загальною площею 32,8 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Надвірна, м-н Шевченка, 4 (далі об`єкт оренди) (а.с.9-13).

На час укладення договору Іванюк В.М. мав статус фізичної особи підприємця (дата державної реєстрації: 01.10.2001 року, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (а.с.25-27).

Згідно з п. 1.3 договору об`єкт оренди використовується орендарем для складського приміщення.

У відповідності до п. 2.1 договору орендодавець зобов`язується звільнити об`єкт оренди та передати орендарю за актом приймання-передачі об`єкта оренди (додаток, що є невід`ємною частиною договору (додаток 3), в якому сторони зазначають склад об`єкта оренди, його стан на момент передачі в оренду.

В пункті 2.4 договору унормовано, що орендар вступає в строкове платне користування об`єктом оренди з 01.07.2016 року.

Об`єкт оренди повертається орендодавцеві орендарем з урахуванням нормального фізичного зносу за актом приймання-передачі об`єкта оренди, в якому сторони зазначають склад об`єкта оренди, його стан на момент повернення, протягом 5 робочих днів з моменту закінчення строку дії оренди (п. 2.4 договору).

Відповідно до п. 4.1 цей договір набуває чинності з 01 липня 2016 року і діє до 31.12.2016 року включно.

Дія договору припиняється, зокрема у випадку закінчення строку, на який його було укладено (п. 4.3 договору).

У відповідності до п.п. 5.1, 5.2 договору загальний розмір орендної плати за місяць користування об`єктом становить 1968,00 грн.

В пункті 8.1 договору зазначено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену нормами чинного законодавства України і цим договором.

Сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, передбачених цим договором, якщо воно сталося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажор) (п. 9.1 договору).

Обставини щодо укладення між сторонами договору оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.07.2016 року, закінчення терміну його дії, а також правомірності користування відповідачем об`єктом оренди були предметами судового розгляду у справах № 909/899/16 та №909/658/20.

Господарський суд Івано-Франківської області у справі №909/899/19 встановив, що, ураховуючи відсутність заперечення сторін щодо продовження дії договору у відповідні місячні терміни, договір оперативної оренди об`єкта нерухомості не припинив своєї дії 31 грудня 2016 року, а пролонговувався на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Тому господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 27.11.2019 року у справі №909/899/19, яке набрало законної сили, визнав за ФОП Іванюком В.М. право на користування складським приміщенням - територією площею 32,8 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Надвірна, майдан Шевченка, 4, на строк до 31 грудня 2019 року. Визнав договір оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.07.2016 року, укладений між ПСК «Ринок» Надвірнянського районного споживчого товариства та ФОП Іванюком В.М., таким, що продовжив свою дію на тих же умовах і на той же строк до 31 грудня 2019 року (а.с. 14-16).

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2020 року у справі № 909/658/20, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.07.2021 року, зобов`язано ФОП Іванюка В.М. звільнити складське приміщення - територію площею 32,8 кв.м, яке знаходиться на території ринку за адресою: м.Надвірна, майдан Шевченка, 4, шляхом передачі його за актом приймання-передачі ПСК "Ринок" Надвірнянського районного споживчого товариства.

Господарський суд у справі №909/899/19 встановив, що позивач неодноразово (28 грудня 2019 року, 06 січня 2020 року, 20 січня 2020 року) надсилав відповідачу повідомлення про припинення з 01 січня 2020 року договору оперативної оренди об`єкта нерухомості у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено (п. 4.3.1. договору) та відсутністю наміру орендодавця продовжувати договірні відносини. Відтак, названий договір не був пролонгований і з 01 січня 2020 року дія договору оперативної оренди об`єкта нерухомості припинилася. Тому відповідач повинен був звільнити складське приміщення площею 32, 8 м2, яке розташоване за адресою м. Надвірна, майдан Шевченка, 4 та повернути назване приміщення наймодавцеві.

Таким чином, обставини припинення дії укладеного між сторонами договору оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.07.2016 року вважаються встановленими судом у справі №909/899/19 і для господарського суду у цій справі, в силу ч.4 ст.75 ГПК України мають преюдиційне значення.

В матеріалах справи відсутні докази про звільнення ФОП Іванюком В.М. складського приміщення площею 32,8 кв.м, яке знаходиться на території ринку за адресою: м.Надвірна, майдан Шевченка, 4, шляхом передачі його за актом приймання-передачі ПСК "Ринок" Надвірнянського районного споживчого товариства.

Суд встановив, що відповідач впродовж 2020 року сплачував позивачу орендну плату, про що свідчать надані ним копії квитанції (а.с.84-92).

В свою чергу позивач повернув такі кошти відповідачу, в підтвердження чого надав копії відповідних платіжних доручень (а.с.113-119).

Підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало те, що відповідач після припинення дії договору не виконав вимог ч.1 ст. 785 ЦК України, не повернув орендоване майно за актом приймання-передачі та продовжує без належних правових підстав використовувати майно, що належить ПСК "Ринок" Надвірнянського районного споживчого товариства. Тому позивач на підставі ч.2 ст.785 ЦК України нараховував неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення та звернувся за захистом порушеного права до суду.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 Цивільного кодексу України в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Аналогічно, в частині 1 статті 283 Господарського кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) унормовано, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України).

В силу положень частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарський кодексом України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В ході розгляду справи суд встановив, що на виконання умов договору оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.07.2016 року позивач передав відповідачу в строкове платне користування складське приміщення - території площею 32,8 кв.м, яке знаходиться на території ринку за адресою: м.Надвірна, майдан Шевченка, 4.

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Вищеописаним рішенням господарського суду у справі №909/658/20, яке набрало законної сили, встановлено, що укладений між сторонами договір оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.07.2016 року припинив свою дію 01 січня 2020 року, у зв`язку з чим відповідач зобов`язаний звільнити складське приміщення - територію площею 32,8 кв.м, яке знаходиться на території ринку за адресою: м.Надвірна, майдан Шевченка, 4, шляхом передачі його за актом приймання-передачі ПСК "Ринок" Надвірнянського районного споживчого товариства.

Суд встановив відсутність в матеріалах справи доказів про звільнення відповідачем об`єкта оренди шляхом передачі його за актом приймання-передачі позивачу.

Таким чином, на час заявлення даного позову та на час вирішення цього спору відповідач продовжував безпідставно використовувати складське приміщення, що було предметом оренди по договору від 01.07.2016 року, після припинення дії договору.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено вказаною правовою нормою, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

З огляду на вищеописані матеріали справи та враховуючи те, що відповідач після припинення дії договору оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.07.2016 року не повернув позивачу орендоване майно, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст.785 ЦК України та стягнення з відповідача на користь позивача 86592,00 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за період з січня місяця 2020 року по жовтень місяць 2021 року включно.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, що протокольною ухвалою від 16.12.2021 року суд залишив без задоволення його заперечення проти розгляду справи в спрощеному провадженні, судове засідання 16.12.2021 року не відбувалося, протокол судового засідання відсутній.

Ці доводи апелянта безпідставні.

За наслідками апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах судової справи № 909/1093/21 міститься протокол судового засідання від 16.12.2021 року, підписаний секретарем судового засідання Максимів Н.Б. (а.с.75).

В п.17 названого протоколу зазначено: «Розглянувши заяву-заперечення відповідача проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, заслухавши позицію представника позивача, суд ухвалює відмовити у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження Суддя по справі: Стефанів Т.В.».

У письмовій вимозі (вх. № 01-04/1985/22 від 12.04.2022 року) скаржник ФОП Іванюк В.М. просить закрити провадження у справі відповідно до п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України, враховуючи те, що він втратив статус суб`єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Суд встановив у даному спорі, що договір оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.07.2016 року було укладено між позивачем (орендодавцем) та відповідачем ФОП Іванюком В.М. (орендарем) з метою використання об`єкта оренди для складського приміщення.

На час заявлення даного позову (16.11.2021 року) та на час вирішення спору судом першої інстанції (21.01.2022 року) відповідач був фізичною особою підприємцем та втратив цей статус лише 02.02.2022 року, що підтверджується інформацією з ЄДРЮОФОПтаГФ.

Необхідно зазначити, що у разі позбавлення фізичної особи Іванюка В.М. статусу підприємця він не позбавляється обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди саме в статусі фізичної особи підприємця, як сторони у договорі оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.07.2016 року.

Враховуючи наведене, правові підстави для закриття провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України відсутні, оскільки спір у цій справі за характером правовідносин підлягає вирішенню в господарських судах.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними твердження скаржника про те, що до розміру неустойки позивачем включено ПДВ, оскільки зі змісту наведеного в позовній заяві розрахунку випливає, що ПДВ не є складовою частиною цього розрахунку та заявленого позивачем до стягнення розміру неустойки.

Доводи апелянта про те, що він добровільно звільнив орендоване приміщення в 2020 році не підтверджені належними і допустимими доказами.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідальність у вигляді сплати неустойки напряму пов`язується з невиконанням наймачем обов`язку щодо негайного повернення орендованого майна орендодавцеві після припинення договору найму.

Задля уникнення відповідальності по сплаті неустойки відповідач повинен вчинити активні дії - повернути орендоване майно орендодавцю, підтвердженням чого має бути підписаний між ним та орендодавцем акт приймання-передачі майна.

Твердження скаржника про те, що договором від 01.07.2016 року не передбачено його обов`язку щодо повернення орендованого майна за актом приймання-передачі спростовуються змістом вищеописаного п. 2.1 договору, відповідно до якого орендодавець зобов`язується звільнити об`єкт оренди та передати орендарю за актом приймання-передачі об`єкта оренди.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює покликання скаржника на форс-мажорні обставин (запроваджений на території України карантин з 17.03.2020 року), які унеможливили належне виконання обов`язку по поверненню орендованого майна та є підставою для звільнення від відповідальності у вигляді сплати неустойки, враховуючи те, що договір припинив свою дію 01.01.2020 року, відтак у відповідача було достатньо часу (більше 2-х місяців), ще до запровадження карантину для того, щоб виконати свої договірні зобов`язання та повернути орендоване майно орендодавцю.

Інші доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Івано-Франківської області від 21.01.2022 року у справі №909/1093/21.

Оскарженим рішенням суду першої інстанції стягнуто з ФОП Іванюка В.М. на користь ПСК «Ринок» Надвірнянського РайСТ 6000,00 грн. витрат на правову допомогу.

В зазначеній частині рішення місцевого господарського суду не оскаржується.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 2, 8, 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Іванюка Володимира Михайловича б/н від 14.02.2022 року (вх. № 01-05/554/22 від 18.02.2022 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.01.2022 року у справі №909/1093/21 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяВ.М. Гриців

СуддяІ.Б. Малех