Рішення

від 20.01.2022 по справі 910/12995/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.01.2022Справа № 910/12995/21 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укратом Сервіс"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 3900885,73 грн.

та за зустрічним позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укратом Сервіс"

про стягнення 563760,00 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Єременок О.В.

Представники учасників сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Токарчук Б.В.

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): не з`явилися

У судовому засіданні 20.01.2022, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укратом Сервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 3705241,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 17126/53-124-01-13152 від 28.12.2020.

Ухвалою суду від 16.08.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

30.08.2021 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 16.08.2021 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 06.09.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 07.10.2021.

20.09.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить відмовити у позові, оскільки, прострочення виконання грошового зобов`язання з боку відповідача мало місце з незалежних від нього причин. Відповідач заперечував проти стягнення з нього пені, оскільки, її стягнення не передбачено договором. Відповідач також просив зменшити розмір витрат на правову допомогу та відстрочити виконання рішення на 3 місяці з моменту набрання ним законної сили.

20.09.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшов зустрічний позов з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/12995/21 зустрічний позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укратом Сервіс" про стягнення 563760,00 грн., об`єднано в одне провадження з первісним позовом по справі № 910/12995/21 та повідомлено сторін про підготовче засідання призначене на 07.10.2021.

07.10.2021 через канцелярію суду від позивача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив, в якій заперечує проти доводів відповідача та просить задовольнити позов.

У засіданні 07.10.2021 судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 11.11.2021

08.11.2021 від позивача надійшов відзив на зустрічний позов, в якому останні просить відмовити в задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в повному обсязі, оскільки, прострочення з боку відповідача за зустрічним позовом не завдало збитків позивачу за зустрічним позовом.

10.11.2021 від позивача за первісним позовом надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Укратом Сервіс" просило суд стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 3900885,73 грн., з яких: 3480000,00 грн. - основний борг ; 277160,55 грн. - пеня, 91096,14 грн. - інфляційні витрати, 52629,04 грн. - три проценти річних. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

10.11.2021 від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання у справі за відсутності представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 підготовче засідання у справі відкладено на 02.12.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.01.2022.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в судове засідання 20.01.2022 не з`явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 20.01.2022 представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні проти зустрічного позову заперечував, з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача за зустрічним позовом просив у зустрічному позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укратом Сервіс" (постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець) було укладено договір №17126/53-124-01-13152, відповідно до п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити елементний аналізатор Elementar rapid CS cube, S-версія згідно з наменуванням, виробником, кількістю, ціною та по коду УКТ ЗЕД Товару, які зазначаються в специфікації № 1 (додаток № 1 до договору), та є невід`ємною частиною договору. Предметом поставки по даному договору є товар: код 38430000-8 згідно ДК 021-2015 детектори та аналізатори.

Відповідно до п. 3.1, 3.2, 6.3 договору строк поставки товару становить 5 календарних днів з дати укладення сторонами договору. Поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DDP згідно Інкотермс 2020 на склад вантажоотримувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство" склад № 8 вул Енергетиків, 36, м. Нетішин, Хмельницька область. Датою поставки товару вважається дата підписання вантажоодержувачем видаткової накладної.

Згідно з п. 4.1, 5.1 договору ціна товару по договору становить 3480000,00 грн з ПДВ. Оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 20 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоодержувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості.

Згідно п. 11.1 договору, договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов`язань.

На виконання умов договору ТОВ "Укратом Сервіс" поставило, а ДП "НАЕК "Енергоатом" прийняло товар на загальну суму 3480000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №2 від 07.04.2021, яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками підприємств.

Позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом з претензією від 16.06.2021 № 16-06/5, в якій просив погасити заборгованість за товар у сумі 3480000,00 грн.

У відповідь було направлено лист № 45-30-1274/8953 від 07.07.2021, в якій повідомлено про неможливість здійснення своєчасної оплати через тимчасову відсутність коштів та намагання погасити заборгованість у найкоротші строки.

Позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом вартість отриманого товару у розмірі 3480000,00 грн, пеню у розмірі 277160,55, суму втрат від інфляції у розмірі 91096,14 грн та 3% річних у розмірі 52629,04 грн.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Приписом ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором визначено умову про оплату вартості товару протягом 20 календарних днів з дати поставки товару.

Як вбачається з поданих суду доказів, товар був поставлений 07.04.2021, а отже мав бути оплачений не пізніше 27.04.2021. Відповідач за первісним позовом є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання з 28.04.2021.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача за первісним позовом грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача за первісним позовом 34800000,00 грн. за переданий на підставі Договору товар. Відповідачем вказана заборгованість не заперечена.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Укратом Сервіс" про стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" заборгованості у розмірі 34800000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем за первісним позовом заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 277160,55 грн, 3% річних у розмірі 52629,04 грн. та інфляційних у розмірі 91096,14 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 28.04.2021 по 28.10.2021.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов`язання щодо оплати наданих послуг не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Між тим, частина шоста ст. 231 ГК України, не встановлює розмір штрафної санкції за порушення грошового зобов`язання, а визначає певний спосіб її формування (у відсотковому відношенні, розмір відсотків визначається через облікову ставку Національного банку України), а відтак не може бути застосована у даному випадку як законна підстава для визначення розміру стягуваної пені.

Умовами договору не встановлений розмір пені за порушення виконання грошового зобов`язання, а частина шоста ст. 231 ГК України також не встановлює конкретного розміру (відсотку) належної до стягнення пені, а лише встановлює порядок його визначення у договорі виходячи з облікової ставки Національного банку України та період, протягом якого може бути застосовано таку санкцію.

Отже відсутні підстав для застосування такої міри відповідальності як договірна санкція за відсутності конкретно визначеного її розміру в договорі та законі, а відтак в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 № 904/4156/18.

Суд відмовляє у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення пені.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок втрат від інфляції та 3% річних, здійснений позивачем за первісним позовом. Розрахунок є обгрунтованим та арифметично вірним, а суми 3% річних у розмірі 52629,04 грн та втрат від інфляції у розмірі 91096,14 грн такими, що підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом.

Позивач за зустрічним позовом просить стягнути пеню у розмірі 320160,00 грн та штраф у розмірі 243600,00 грн за несвоєчасну поставку товару.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовами договору передбачено обов`язок постачальника поставити товар у строк протягом 5 календарних днів з дати укладення договору.

Оскільки договір був укладений сторонами 28.12.2020, відповідач за зустрічним позовом повинен був поставити товар не пізніше 04.01.2021. Тобто з 05.01.2021 постачальник є таким, що прострочив виконання свого договірного зобов`язання з поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи прострочення постачальника тривало з 05.01.2021 по 06.04.2021.

Отже, судом встановлено, що відповідач за зустрічним позовом у встановлений Договором строк свого обов`язку по поставці товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За порушення строку поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості (п. 8.2 договору).

Суд перевірив розрахунок пені та штрафу, здійснений позивачем за зустрічним позовом та вважає його обгрунтованим та арифметично вірним. З відповідача за зустрічним позовом підлягає стягненню пеня у розмірі 320160,00 грн та штраф у розмірі 243600,00 грн.

Судом не приймаються до уваги заперечення постачальника, що покупцю не було завдано шкоди простроченням, оскільки, вони не доведені будь-якими доказами.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Позовні вимоги за первісним позовом підглядають частковому, а за зустрічним позовом задовольняються повністю.

Приписами частини 11 ст. 238 ГПК України встановлено, що у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Приймаючи до уваги задоволення первісного позову на суму 3623725,18 грн та судового збору на суму 54355,8 грн та задоволення зустрічного позову в сумі 563760,00 грн та судового збору у розмірі 8456,40 грн суд здійснює зустрічне зарахування в розумінні частини 11 ст. 238 ГПК України, в результаті якого з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укратом Сервіс" (01014, м. Київ, вул. Мічуріна, 54А, офіс 120; ідентифікаційний код 38855401) підлягає стягненню заборгованість у розмірі 3059965 (три мільйона п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять) грн 18 коп., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 45899 (сорок п`ять тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять) грн 48 коп.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судовий збір за первісним позовом покладається на відповідача за первісним позовом пропорційно сумі задоволених вимог, а судовий збір за зустрічним позовом покладається на відповідача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укратом Сервіс" (01014, м. Київ, вул. Мічуріна, 54А, офіс 120; ідентифікаційний код 38855401) загальну суму заборгованості у розмірі 3623725,18 грн, яка складається з (суми основної заборгованості у розмірі 3480000 (три мільйона чотириста вісімдесят тисяч) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 52629 (п`ятдесят дві тисячі шістсот двадцять дев`ять) грн 04 коп., втрат від інфляції у розмірі 91096 (дев`яносто одна тисяча дев`яносто шість) грн 14 коп.), та витрати по сплаті судового збору у розмірі 54355 (п`ятдесят чотири тисячі триста п`ятдесят п`ять) грн 88 коп.

3. В частині первісних позовних вимог про стягнення пені у розмірі 277160,55 грн - відмовити.

4. Зустрічний позов задовольнити повністю.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укратом Сервіс" (01014, м. Київ, вул. Мічуріна, 54А, офіс 120; ідентифікаційний код 38855401) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код 24584661) загальну суму штрафних санкцій у розмірі 563760,00 грн, які складаються з (пені у розмірі 320160 (триста двадцять тисяч сто шістдесят) грн 00 коп.; штрафу у розмірі 243600 (двісті сорок три тисячі шістсот) грн 00 коп.), та витрати по сплаті судового збору у розмірі 8456 (вісім тисяч чотириста п`ятдесят шість) грн 40 коп.

6. Провести зустрічне зарахування сум стягнутих за первісним та зустрічним позовом та стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укратом Сервіс" (01014, м. Київ, вул. Мічуріна, 54А, офіс 120; ідентифікаційний код 38855401) заборгованість у розмірі 3059965 (три мільйона п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять) грн 18 коп., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 45899 (сорок п`ять тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять) грн 48 коп.

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 26.01.2022

Суддя І.В.Усатенко