Постанова

від 26.01.2022 по справі 275/665/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №275/665/21 Головуючий у 1-й інст. Миколайчук П. В.

Категорія 44 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого - судді: Миніч Т.І.

суддів: Трояновської Г.С.,

Павицької Т.М.

секретаря

судового засідання Кузьменко А.О.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 01 листопада 2021 року, ухвалене під головуванням судді Миколайчука П.В.

у цивільній справі №275/665/21 за позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Просив стягнути з Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області моральну шкоду в розмірі 1 500 000,00 грн. В обґрунтування поданого позову зазначав, що рішенням Житомирського окружного адмінсуду від 29.07.2019 у справі №240/7248/19 вирішено визнати протиправною бездіяльність Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.03.2019 про надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1820983600:03:000:4104, площею 11,5057 га, що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області.

Посилався на те, що протиправними діями відповідача позивачу заподіяно моральну шкоду, яку оцінив на власний розсуд в розмірі 1 млн 500 тис. грн., яка виразилась в душевних стражданнях пережитих через неправомірні дії відповідача, в зв`язку з чим похитнулася його віра в державні органи та саму державу Україна. А також те, що позивач був змушений виділити тривалий час для звернення до юристів та судових органів для усунення незаконних перешкод в порушенні відповідачем прав позивача, позбавлений можливості своєчасного та нормального вирішення побутових проблем та задоволення людських потреб, зазнав сильний психологічний стрес, постійне напруження під час судового врегулювання спору, що призвело до погіршення стосунків з односельчанами, негативно позначилося на його психічному стані та відносинах в сім`ї.

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 01 листопада 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про стягнення моральної шкоди відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема вказує, що протиправність і винність Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області доведена судовим рішенням, а тому ця обставина не підлягає доказуванню. Вважає, що суд першої інстанції встановивши протиправність діяння заподіювача моральної шкоди, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні, дійшов незаконного висновку про відсутність всіх складових моральної шкоди та безпідставно відмовив у задоволенні позову.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 у справі №240/7248/19 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області щодо не прийняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.03.2019 про надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1820983600:03:000:4104, площею 11,5057 га, що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Вказане рішення суду набрало законної сили 29.08.2019 (а.с.5-7).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.08.2019, право власності за Брусилівською селищною радою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1820983600:03:000:4104, площею 11,5057 га зареєстровано 01.08.2019 (а.с.18).

Згідно витягу із рішення 34 сесії 7 скликання Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області від 17.07.2019 №1078 Про розгляд заяв громадянина ОСОБА_1 вирішено відмовити ОСОБА_1 в передачі в користування на умовах договору оренди землі земельної ділянки з кадастровим номером 1820983600:03:000: 4104, площею 11,5057 га, за заявою від 26.03.2019 (а.с.27).

Згідно витягу із рішення 35 сесії 7 скликання Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області від 21.08.2019 №1145 Про розгляд заяв громадян на виконання рішень Житомирського окружного адміністративного суду вирішено відмовити ОСОБА_1 в передачі в користування на умовах оренди земельною ділянкою з кадастровим номером 1820983600:03:000:4104, площею 11,5057 га, заява від 26.03.2019 (а.с.28).

На думку позивача, завдання йому моральної шкоди обґрунтовується саме рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 у справі №240/7248/19, яким визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення за результатами розгляду заяви позивача від 26.03.2019 про надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1820983600:03:000:4104. Проте, вирішуючи спір, суд виходив з того, що саме по собі визнання протиправною відмови відповідача, не свідчить про факт завдання позивачу моральної шкоди.

При цьому судом враховано, що за статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Так, відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст.1174 ЦК України).

Як роз`яснено у пунктах 3,5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (ч.2 ст.23 ЦК України). Страждання - це емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Порушення прав людини суб`єктом владних повноважень завжди викликає негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання, які заподіюють моральну шкоду.

Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі №216/3521/16-ц (провадження №14-714цс19) зроблено висновок, що, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому, як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі №686/13212/19 (провадження №61-21982св19).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.

При цьому позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які б вказували на завдання йому фізичних чи душевних страждань, або інших негативних явищ, внаслідок визнання бездіяльністі відповідача щодо не розгляду клопотання позивача від 26.03.2019 протиправною.

Подібні висновки містяться зокрема, в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року в справі №243/5118/19 (провадження №61-213св20), від 12 квітня 2019 року в справі №686/10651/18 (провадження №61-305св19), від 25 листопада 2019 року в справі №686/22462/18 (провадження №17648св19), від 31 липня 2019 року в справі №686/22133/18 (провадження №10591св19), від 06 вересня 2021 року в справі №296/3139/20 (провадження №61-1086св21).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Виходячи із наведеного, підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають, а зводяться до переоцінки доказів.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 01 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і з цього дня протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: Судді: