Постанова

від 22.12.2021 по справі 314/2084/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 314/2084/17

провадження № 61-4115св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - садівниче товариство Строитель ,

позивач - садівниче товариство Строитель ,

відповідачі: Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області, Вільнянська районна державна адміністрація Запорізької області, ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до садівничого товариства Строитель (далі - АДРЕСА_1) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1008 га, розташованої на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (АДРЕСА_1), своєчасно вносила необхідні платежі за спожиті послуги до АДРЕСА_1, у тому числі за спожиту електроенергію, проте керівництво АДРЕСА_1 створює перешкоди у користуванні зазначеним майном, зокрема, 06 червня 2014 року було відключено електропостачання та

22 серпня 2015 року було відключено водопостачання.

Вважала, що такі перешкоди пов`язані із незгодою АДРЕСА_1 з тим, що вона є власником зазначеної земельної ділянки, яка знаходиться на території АДРЕСА_1.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд усунути їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,1008 га, розташованою на території Михайлівської сільської ради (

АДРЕСА_1 ) шляхом зобов`язання керівництва АДРЕСА_1 поновити електропостачання та водопостачання та заборонити чинити інші перешкоди у користуванні земельною ділянкою, в тому числі перешкоджання права проходу і проїзду до належної їй земельної ділянки.

У лютому 2019 року АДРЕСА_1 звернулось до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, ОСОБА_1 про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позовні вимоги мотивовано тим, що згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно НОМЕР_2 від 25 лютого 2015 року ОСОБА_1 на праві власності належить нерухоме майно, розташоване за адресою:

АДРЕСА_1 , загальною площею 57,3 кв. м, житловою площею 25,4 кв. м. Реєстрація права власності була проведена на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 19615600 від 25 лютого 2015 року, яке прийнято Реєстраційною службою Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області.

Вважало, що вказане рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та свідоцтво про право власності видані з порушенням норм законодавства та порушує права товариства, оскільки земельна ділянка з номером АДРЕСА_1 для ведення садівництва нікому не виділялась та в користування не перебуває, у ОСОБА_1 відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які б підтверджували її право на будинок до моменту видачі оскаржуваного свідоцтва, рішення реєстратора є безпідставним, оскільки у ОСОБА_1 відсутні документи, які є підставою для реєстрації права власності.

На підставі зазначеного СТ Товариство просило суд скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області Ревенка О. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень інд. 19615600 від 25 лютого 2015 року; скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_2 від 25 лютого 2015 року (інд. 34159544), видане на ім`я ОСОБА_1 щодо об`єкту нерухомого майна: садового будинку літ. А-2. за адресою: будинок АДРЕСА_1 .

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 07 листопада 2019 року залучено до участі у справі співвідповідпчем Вільнянську районну державну адміністрацію Запорізької області.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 21 січня

2020 року об`єднано в одне провадження справу за позовом ОСОБА_1 та справу за позовом АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 21 вересня 2020 року у складі судді Кіяшко В. О. позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано АДРЕСА_1 поновити електропостачання та водопостачання до земельної ділянки № АДРЕСА_1 , площею 0,1008 га, АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 .

У задоволенні позову АДРЕСА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що суд вважав доведеним факт того, що ОСОБА_1 є власником саме земельної ділянки площею 0,1008 га, цільове призначення - ведення садівництва, яка розташована на території Михайлівської сільської ради у АДРЕСА_1.

Відключення позивача мало місце за відсутності підстав для такого відключення (відключення позивача як не члена АДРЕСА_1 та за умови укладання договору на користування об`єктами інфраструктури), так і недодержання порядку такого відключення.Протокол № 1 загальних зборів членів АДРЕСА_1 від 03 травня 2014 року є неконкретизований. З нього не вбачається, що саме ОСОБА_1 має заборгованість по платежам та що вона зобов`язана укласти договір на користування об`єктами інфраструктури.

АДРЕСА_1 до суду не надано доказів інформування ОСОБА_1 про прийняте 03 травня 2014 року рішення, оформлення письмового повідомлення про відключення, із зазначенням підстав, дати і часу, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено, врученням такого повідомлення позивачу та наданням строку для усунення споживачем порушень.

Питання про відключення ОСОБА_1 від водопостачання та водовідведення не виносилося на загальні збори і остаточне рішення загальними зборами щодо цього питання не приймалося, як того вимагав пункт 2.8.11 статуту АДРЕСА_1 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року апеляційну скаргу АДРЕСА_1 задоволено частково. Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 вересня 2020 року скасовано в частині позовних вимог ОСОБА_1 до АДРЕСА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та прийнято в цій частині нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до АДРЕСА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1008 га, цільове призначення - ведення садівництва, яка розташована на території Михайлівської сільської ради у

АДРЕСА_1. Крім того, суд зазначив, що звертаючись до суду із цим позовом АДРЕСА_1 не вказало в чому саме порушено право товариства за реєстрацією ОСОБА_1 зазначеного будинку.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 , то суд апеляційної інстанції зазначив, що взаємовідносини між АДРЕСА_1 та членами товариства або індивідуальними користувачами земельних ділянок регулюються розділом 12 Правил користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України за

№ 28 від 31 липня 1996 року (далі - ПКЕЕ) Особливості постачання електричної енергії для населених пунктів , затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (далі - НКРЕ) Про затвердження Правил користування електричною енергією № 28 від 31 липня 1996 року , а саме установчими документами, оскільки в установленому законом порядку договори між садівничим товариством та членами кооперативу та користувачами земельних ділянок щодо користування електричною енергією на час спірних правовідносин не були укладені.

Як вбачається зі змісту статуту АДРЕСА_1 в редакції від 02 травня

2000 року, яка діяла у 2014 році, положеннями статуту не передбачено обов`язкове направлення письмового повідомлення членам товариства або користувачам земельними ділянками про відключення від водопостачання або електропостачання у випадку невиконання рішень загальних зборів. Тому суд апеляційної інстанції ухвалив постанову про відмову у задоволенні позову в частині задоволення позову ОСОБА_1 до АДРЕСА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У березні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, у якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови їй у задоволенні позову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В частині залишення без змін рішення суду першої інстанції щодо позовних вимог АДРЕСА_1 постанова суду апеляційної інстанції не оскаржується, а тому в силу положення частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядається.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та вказує, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 187/1438/15-ц (пункт 1 частини другої

статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що відключення ОСОБА_1 від електропостачання мало місце за відсутністю підстав такого відключення (відключення позивача як не члена АДРЕСА_1 та за умови укладання договору на користування об`єктами інфраструктури), так і недодержанням порядку такого відключення. Зазначає, що обмеження її доступу, як члена товариства, до майна товариства - системи електро- та водопостачання, порушує її права, визначені у пункті 2.6 статуту.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року справу за позовом

ОСОБА_1 до АДРЕСА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за позовом АДРЕСА_1 до Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_1 про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2021 року до суду надійшов відзив АДРЕСА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому воно просило зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, позов АДРЕСА_1 задовольнити.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1008 га, цільове призначення - ведення садівництва, яка розташована на території Михайлівської сільської ради на підставі свідоцтва на право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданого приватним нотаріусом Запорізького міського округу Бугрім О. В. 23 жовтня 2014 року, реєстровий № 3243 (а. с. 7, 8, т. 1).

Земельна ділянка площею 0,1008 га, цільове призначення - ведення садівництва, яка розташована на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області належала спадкодавцю

ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на землю серії I-ЗП № 049853, виданого Михайлівською сільською радою народних депутатів Вільнянського району Запорізької області 07 липня 2000 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 815 (а. с. 7, т. 1).

Відповідно до свідоцтва про право власності, виданого державним реєстратором реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області Ревенко О. Ю. 25 лютого 2015 року,

ОСОБА_1 є власником садового будинку літ. А-2 АДРЕСА_1 (а. с. 10, т. 1).

За змістом статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 03 вересня 2015 року, ухваленим у справі 314/942/15-ц відмовлено у задоволенні позову АДРЕСА_1 до ОСОБА_1 , Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, третя особа - управління Держземагенства України у Вільнянському районі Запорізької області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання недійсним та скасування рішення про приватизацію земельної ділянки. Зазначене рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 26 січня 2016 року (а. с. 14-17, т. 1).

Відмовляючи АДРЕСА_1 в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області № 27 про приватизацію земельної ділянки площею 0,1008 га, цільове призначення - ведення садівництва, ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зазначив, що фактично порушення прав садівничого товариства при приватизації земельної ділянки у 2000 році є припущенням, оскільки жодними допустимими доказами не підтверджується, що у власність ОСОБА_2 перейшла ділянка, що призначалась під господарський двір садівничого товариства (а. с. 17, т. 1).

Сплата внесків ОСОБА_1 підтверджується наданими квитанціями та свідчить про сталі правовідносини між ОСОБА_1 та АДРЕСА_1

(а. с. 144-147, т. 1).

АДРЕСА_1 є юридичною особою, місцезнаходження якої: Запорізька область, Вільнянський район, с. Михайлівка, вул. Слободчикова, 9, керівником якої є ОСОБА_3 .

Пунктом 1.1. статуту АДРЕСА_1, в редакції, прийнятої загальними зборами товариства 02 травня 2000 року та діючої на час спірних правовідносин, визначено, що АДРЕСА_1 є складовою частиною системи кооперації. Воно здійснює свою діяльність на земельній ділянці, загальною площею 11,96 га, наданої в постійне користування розпорядженням Вільнянської районної державної адміністрації № 129

від 28 березня 2000 року на території Михайлівської сільської ради

(а. с. 218-220, т. 1).

Відповідно до пункту 2.7. статуту член товариства зобов`язаний: виконувати вимоги законодавства про колективне садівництво, статуту товариства, рішень загальних зборів і правління; своєчасно сплачувати вступні, членські і цільові внески в розмірах і в строки, що встановлюються загальними зборами; брати участь в роботах, що виконуються колективно за рішенням загальних зборів чи правління товариства.

Протоколом загальних зборів членів АДРЕСА_1 від 03 травня 2014 року № 1 підтверджується, що зборами членів АДРЕСА_1 прийнято рішення з питання 6.1 повістки дня про: обов`язкове укладання членами товариства та користувачами земельних ділянок в строк до 15 травня 2014 року договорів на користування об`єктами інфраструктури товариства та погашення заборгованості по платежам у строк до 15 травня 2014 року; відключення без додаткового попередження від систем водопостачання та енергопостачання тих садоводів, якими в строк до 15 травня 2014 року не будуть укладені відповідні договори та не погашено заборгованість по платежам

(а. с. 222-223, т. 1).

Голова правління ОСОБА_3 по питанню 6.2 повістки дня поінформував членів кооперативу та користувачів земельних ділянок про стан виконання рішення загальних зборів членів товариства Строитель від 29 квітня

2012 року щодо заміни труб системи поливу та підсумки утилізації труб, та вказав, що користувачі ділянок № АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та АДРЕСА_2 - ОСОБА_5 чинили перешкоди вирізу труб на вказаних ділянках, які за рішенням правління повинні бути утилізовані, а кошти від утилізації витрачені на придбання пластикових труб для нової системи полива, та таким чином привласнили майно, яке належить товариству, і заподіяли матеріальну шкоду в розмірах 933,84 грн та 548,88 грн відповідно (а. с. 223, 224-225, т. 1).

Загальними зборами 03 травня 2014 року прийнято рішення (з питання 6.2 повістки дня) про відшкодування користувачем ділянки № АДРЕСА_1

ОСОБА_6 матеріальної шкоди у сумі 933,00 грн та позбавлення можливості користуватись об`єктами інфраструктури (енергопостачання, водопостачання для поливу) у випадку відмови від відшкодування зазначеної шкоди в строк до 30 травня 2014 року (а. с. 223 зворот, т. 1).

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначаються Законом України Про кооперацію .

Кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування

(стаття 2 Закону України Про кооперацію ).

Основними принципами кооперації згідно із статтею 4 Закону України Про кооперацію є, зокрема, безпосередня участь членів кооперативної організації у її діяльності, рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос), соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва, демократичного контролю за діяльністю кооперативних організацій та їх посадових осіб з боку членів кооперативних організацій.

За приписами статті 12 Закону України Про кооперацію основним обов`язком члена кооперативу зокрема є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов`язань перед кооперативом.

Статтею 15 Закону України Про кооперацію визначено, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються статтею 714 ЦК України, статтями 24-27 Закону України

Про електроенергетику , ПКЕЕ, затвердженими постановою НКРЕ за № 28 від 31 липня 1996 року (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 12. 2 ПКЕЕ, затвердженими постановою НКРЕ за № 28 від 31 липня 1996 року (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) електрична енергія постачається населеному пункту на підставі договору про постачання електричної енергії.

Точка продажу електричної енергії населеному пункту встановлюється на межі балансової належності електроустановок цього населеного пункту (пункт 12.2).

Відповідно до пункту 12.3 населений пункт на підставі договору про постачання електричної енергії здійснює закупівлю електричної енергії у постачальника електричної енергії з метою її подальшого використання споживачами населеного пункту для задоволення комунально-побутових потреб споживачів населеного пункту, для технічних цілей та інших потреб населеного пункту. За обсяг закупленої електричної енергії з постачальником електричної енергії розраховується населений пункт відповідно до умов договору.

Умови припинення або обмеження постачання та передачі електричної енергії визначені розділом 7 ПКЕЕ, якими зазначено: 7.1. Електрична енергія постачається споживачу безперервно, крім випадків, передбачених договором та нормативно-правовими актами, у тому числі цими Правилами.

Обмеження в споживанні електричної енергії, а також вживання заходів щодо регулювання постачання електричної енергії споживачам здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.

За змістом пункту 7.5 постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов`язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, у разі: 1) відсутності персоналу для обслуговування електроустановок споживача або договору на обслуговування електроустановок (на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади); 2) недопущення до електроустановок споживача, пристроїв релейного захисту, автоматики і зв`язку, які забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі, та/або розрахункових засобів обліку електричної енергії уповноважених посадових осіб органів виконавчої влади та/або електропередавальної організації, на яких покладено згідно з законодавством України та/або договором відповідні обов`язки; 3) несплати рахунків, відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами; 4) несплати за недовраховану електричну енергію, визначену відповідно до законодавства; 5) невиконання припису представника відповідного органу виконавчої влади; 6) невиконання обґрунтованих вимог електропередавальної організації (постачальника електричної енергії) щодо приведення розрахункового обліку в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів; 7) закінчення терміну дії, розірвання або неукладення між суб`єктами господарювання договорів, наявність яких передбачена цими Правилами; 8) порушення споживачем під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж Правил охорони електричних мереж унаслідок незабезпечення збереження електричних мереж, створення неналежних умов експлуатації зазначених електричних мереж, створення умов, наслідком яких можуть стати нещасні випадки від впливу електричного струму. Відключенню підлягають електроустановки та струмоприймачі споживача, для електрозабезпечення яких використовуються електричні мережі, щодо яких споживачем порушуються Правила охорони електричних мереж.

Попередження про припинення повністю або частково постачання електричної енергії оформляється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено.

У разі якщо договором про постачання електричної енергії передбачена попередня оплата або авансові платежі, припинення повністю або частково постачання електричної енергії за несплату передбачених договором рахунків на попередню оплату або авансових платежів не може застосовуватись раніше початку розрахункового або планового періоду, на який має здійснюватись відповідна оплата.

У разі усунення споживачем в установлений строк порушень, що завчасно (до дня відключення) підтверджується належним чином, електроустановки споживача не відключаються.

Відповідно до пункту 1. 1. правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії).

Відключення позивача мало місце за відсутності підстав для такого відключення, так і недодержання порядку такого відключення. Протокол

№ 1 загальних зборів членів АДРЕСА_1 від 03 травня 2014 року є

неконкретизований. З нього не вбачається, що саме ОСОБА_1 має заборгованість по платежам, а відповідачем не доведено наявності такої заборгованості позивача, як члена товариства, які статутними положеннями товариства дають підстави для прийняття рішення про відключення від електропостачання і водопостачання, та що вона зобов`язана укласти договір на користування об`єктами інфраструктури.

Як встановлено судом першої інстанції загальними зборами членів

АДРЕСА_1 приймалось рішення про те, що в разі непогашення заборгованості по платежам члени товариства будуть відключені від системи водопостачання та електропостачання.

При цьому Верховний Суд виходить із того, що, обґрунтовуючи законність дій по відключенню ОСОБА_1 від водопостачання та електропостачання та заперечуючи проти заявленого позову, АДРЕСА_1 посилалось на заподіяння товариству позивачем за первісним позовом матеріальної шкоди, проте не посилалась на статутне положення товариства та відповідні рішення товариства, які, за наявності доведення такої заподіяної шкоди за відповідним позовом, могли б бути підставою для відключення члена товариства від водопостачання та електропостачання, без відповідного попередження.

Разом із тим, за наявності обставин, на які посилалось товариство щодо заподіяння її членом майнової шкоди, товариство не позбавлено можливості доводити та захищати свої права шляхом пред`явлення відповідного позову про її відшкодування.

З урахуванням зазначених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимога позивача про зобов`язання відповідача підключити садовий будинок до електропостачання та водопостачання є обґрунтованою.

Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вказаний протокол загальних зборів містить обов`язок ОСОБА_1 щодо відшкодування шкоди та укладання договору на користування об`єктами інфраструктури в строк до 15 травня 2014 року.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і дотримався вимог

статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив обставини справи.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції в постанові вирішує питання розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини сьомої статті 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При поданні касаційної скарги ОСОБА_1 сплатила 1 280,00 грн судового збору, що підтверджується доданою до скарги квитанцією.

Враховуючи задоволення вимог касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції, із

АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений заявником за подання касаційної скарги, у розмірі 1 280, 00 грн.

Керуючись статтями 141, 402, 409, 413, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року скасувати.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 21 вересня 2020 року залишити в силі.

Стягнути з садівничого товариства Строитель на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 280,00 грн (одна тисяча двісті вісімдесят гривень).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович