Постанова

від 19.01.2022 по справі 530/1249/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 січня 2022 року

м. Київ

справа № 530/1249/20

провадження № 61-8332св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - дочірнє підприємство товариство з обмеженою відповідальністю Підприємтво- Інтеграл Інтеграл-Агро ,

третя особа - комунальне підприємство Реєстратор Полтавської обласної ради,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року в складі колегії суддів Кузнєцової О. Ю., Карпушина Г. Л., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ :

Історія Справи

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ДП ТОВ Підприємство- Інтеграл Інтеграл-Агро про визнання договору оренди землі припиненим та повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що 29 квітня 2020 року вона зареєструвала за собою право власності на земельну ділянку площею 3,7691 га, кадастровий номер 5321381600:00:020:0016, що розташована на території Власівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказувала, що за життя ОСОБА_2 01 січня 2006 року уклала з ДП ТОВ Підприємство- Інтеграл Інтеграл-Агро договір оренди вищезазначеної земельної ділянки строком на 10 років, договір було зареєстровано у Зіньківському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 10 грудня 2006 року за номером 040655500440.

22 вересня 2012 року між ОСОБА_2 та орендарем укладено додаткову угоду до договору оренди землі, яка була зареєстрована у відділі Держкомзему у Зіньківському районі Полтавської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 22 вересня 2012 року за номером 532130004002374. В додатковій угоді до договору пункт 8 договору викладено в новій редакції, а саме визначено, що договір укладено на 10 років.

Реєстратором КП Реєстратор Полтавської обласної ради Соць В. Г. проведено реєстрацію права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,7691 га, кадастровий номер 5321381600:00:020:0016, на підставі договору оренди землі від 10 грудня 2006 року та додаткової угоди від 22 вересня 2012 року, про що 23 лютого 2018 року в державному реєстрі прав на нерухоме майно вчинено запис про реєстрацію іншого речового права № 25057174. Реєстратором внесено відомості до реєстру щодо строку дії оренди до 22 вересня 2022 року.

Позивач вважає, що внесення державним реєстратором відомостей до реєстру щодо строку дії договору до 22 вересня 2022 року є протиправним, оскільки додатковою умовою не змінено строк дії договору, а тому він закінчився 10 грудня 2016 року.

ОСОБА_1 просила визнати припиненим договір оренди землі від 01 січня 2006 року, укладений між ОСОБА_2 та ДП ТОВ Підприємство- Інтеграл Інтеграл-Агро щодо земельної ділянки площею 3,7691 га, кадастровий номер 5321381600:00:020:0016, яка розташована на території Власівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, та повернути їй вказану земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2020 року в складі судді Дем`янченка С. М. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено; визнано припиненим договір оренди землі від 01 січня 2006 року укладений між ОСОБА_2 та ДП ТОВ Підприємство- Інтеграл Інтеграл-Агро щодо земельної ділянки площею 3,7691 га, кадастровий номер 5321381600:00:020:0016, яка розташована на території Власівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області; зобов`язано ДП ТОВ Підприємство- Інтеграл Інтеграл-Агро повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,7691 га, кадастровий номер 5321381600:00:020:0016, яка розташована на території Власівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд виходив з того, щоорендар, підписуючи договір оренди земельної ділянки від 01 січня 2006 року та угоду про внесення змін до договору оренди землі, надала своє волевиявлення щодо права оренди належної їй земельної ділянки на 10 років, починаючи з моменту державної реєстрації договору оренди землі, а саме з 10 грудня 2006 року. У пункті 43 договору оренди сторони погодили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, яка вчинена 10 грудня 2006 року, проте всупереч умовам договору до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про право оренди спірної земельної ділянки відповідачем до 22 вересня 2022 року, тобто майже 16 років з моменту реєстрації договору оренди, що свідчить про чинність договору оренди поза межами строку, встановленого в договорі.

Оскільки ДП ТОВ Підприємство- Інтеграл - Інтеграл-Агро до закінчення строку дії договору не повідомляв орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, не направляв листів з проєктом додаткової угоди, а тому подальше користування відповідачем земельною ділянкою позивача є безпідставним, оскільки договір оренди земельної ділянки від 01 січня 2006 року є припиненим з 10 грудня 2016 року, у зв`язку з чим суд першої інстанції зробив висновок про наявність підстав для припинення договору оренди та повернення земельної ділянки власнику.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Полтавського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року апеляційну скаргу ДП ТОВ Підприємство- Інтеграл - Інтеграл-Агро задоволено; рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП ТОВ Підприємство- Інтеграл - Інтеграл-Агро про визнання договору оренди землі припиненим та повернення земельної ділянки відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до пункту 1.1. додаткової угоди від 22 вересня 2012 року передбачено, що договір оренди землі укладено на 10 років, а пунктом 1.2 додаткової угоди визначено, що термін дії договору оренди починає спливати від дати державної реєстрації цієї додаткової угоди. Враховуючи, що угода зареєстрована у Відділі Держкомзему у Зіньківському районі Полтавської області 22 вересня 2012 року, сторони фактично погодили, що договір оренди землі діє до 22 вересня 2022 року. Таким чином, апеляційний суд зробив висновок про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Аргументи учасників справи

У травні 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року, в якій просила її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, і залишити в силі законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив неправильний висновок щодо строку дії договору оренди, оскільки поняття момент укладення договору та момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки різняться за змістовним наповненнями, а також можуть відрізнятися у часі. Пунктом 43 договору оренди від 01 січня 2006 року встановлено, що договір набирає чинності після його підписання та державної реєстрації. Договір оренди землі від 01 січня 2006 року зареєстрований у державному реєстрі 10 грудня 2006 року, а тому відповідно до пункту 8 договору діє до 10 грудня 2016 року.

Вказує, що умови пункту 1.2. додаткової угоди не можуть впливати на строки дії договору оренди, оскільки у додатковій угоді не зазначено який саме пункт договору він змінює чи доповнює.

У липні 2021 року до Верховного Суду від ДП ТОВ Підприємство- Інтеграл - Інтеграл-Агро надійшов відзив, у якому його представник просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженої постанови апеляційного суду. Вказує, що суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову, оскільки додатковою угодою було внесено зміни до договору оренди землі та визначено новий строк дії оренди.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.

Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 17 червня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року в справі № 570/3056/15-ц та постановах Верховного Суду від 23 червня 2020 року в справі № 696/1693/15-ц, від 15 січня 2020 року в справі № 322/1178/17, від 26 червня 2019 року в справі № 615/1411/17.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 0 1 січня 2006 року між ОСОБА_2 та ДП ТОВ Підприємство- Інтеграл - Інтеграл-Агро укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,77 га, розташованої на території Власівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, за кадастровим номером 5321381600:00:020:0016.

Договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору).

Відповідно до пункту 43 договору, договір набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір було зареєстровано у Зіньківському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП Центр Державного Земельного кадастру при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис від 10 грудня 2006 року за № 040655500440.

Згідно додаткової угоди від 22 вересня 2012 року до договору оренди землі від 01 січня 2006 року пункту 8 договору викладено в новій редакції, а саме визначено, що Договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію .

Відповідно до пункту 1.2. додаткової угоди термін дії договору починає спливати від дати державної реєстрації цієї угоди.

Додаткова угода зареєстрована у Відділі Держкомзему в Зіньківському районі Полтавської області 22 вересня 2012 року за № 532130004002374.

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права реєстратором КП Реєстратор Полтавської обласної ради Соць В. Г. проведено реєстрацію права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,7691 га, кадастровий номер 5321381600:00:020:0016 на підставі договору оренди землі від 10 грудня 2006 року та додаткової угоди від 22 вересня 2012 року про що 23 лютого 2018 року в державному реєстрі прав на нерухоме майно вчинено запис про реєстрацію іншого речового права за № 25057174. Зазначено термін дії договору до 22 вересня 2022 року.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29 квітня 2020 року, спадкоємцем померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , яка успадкувала земельну ділянку площею 3,7691 га, яка розташована на території Власівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області за кадастровим номером 5321381600:00:020:0016.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Тлумачення пункту 3 статті 3, статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових.

Зокрема, свобода укладання договору, у виборі контрагента, виду договору, визначенні умов договору, форми договору. При реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

Тобто, законодавець, закріплюючи принцип свободи договору, встановив і його обмеження. При цьому останні є одночасно й межами саморегулювання. Вони передбачені в абзаці 2 частини третьої статті 6 ЦК України, згідно з якою сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства в разі існування однієї з таких підстав:

наявності в акті цивільного законодавства прямої вказівки про неможливість сторін відступати від його імперативного положення (наприклад, згідно з частиною п`ятою статті 576 ЦК України предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом);

якщо зі змісту акта цивільного законодавства випливає обов`язковість його положень, яка може мати вигляд вказівки в акті цивільного законодавства на нікчемний характер відступу від його положень, або виражатися за допомогою інших правових засобів (наприклад, таким буде припис абзацу 2 частини першої статті 739 ЦК України, що умова договору, відповідно до якої платник безстрокової ренти не може відмовитися від договору ренти, є нікчемною);

якщо це випливає із суті відносин між сторонами. Ця підстава не є логічним закінченням абзацу 2 частини третьої статті 6 ЦК України. Такі міркування зумовлені тим, що стаття 6 ЦК України присвячена регулюванню співвідношення актів цивільного законодавства й договору, а не їх кореляції із сутністю відносин між сторонами. Адже сутність цих відносин полягає в їх договірному характері. Тому її застосовування фактично можливе лише за наявності будь-якої з двох попередніх підстав, тобто прямої вказівки, або ж якщо обов`язковість положень акта цивільного законодавства слідує з його змісту.

Тлумачення статей 638, 651, 653, 654 ЦК України свідчить, що зміна договору за згодою сторін є правочином, спрямованим на зміну цивільних прав та обов`язків. Під формою зміни договору розуміється форма правочину, на підставі якого відбувається зміна договору. Зміна договору призводить до зміни зобов`язання в частині, зокрема, предмета, місця, строків виконання. У разі зміни договору за взаємною згодою сторін зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору і втіленні такої зміни в належну форму.

Суди встановили, що десятирічний строк дії договору оренди землі від 01 січня 2006 року, на який його було укладено, розпочався з моменту його державної реєстрації (10 грудня 2006 року). При цьому сторони не можуть дійти згоди щодо тлумачення пункту 8 договору в контексті визначення дати закінчення строку дії договору з урахуванням укладення ДП ТОВ Підприємство Інтеграл - Інтергарл-Агро та ОСОБА_2 додаткової угоди від 22 вересня 2012 року.

За змістом частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні умов правочину.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі № 615/1410/17 (провадження № 61-21657св19) зазначено про те, що перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України. У разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які не були індивідуально узгоджені (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір під переважним впливом однієї зі сторін (under the diminant sinfluence of the party) .

Здійснюючи тлумачення пункту 1.2. додаткової угоди від 12 вересня 2012 року, апеляційний суд зробив правильний висновок, що строк дії договору не закінчився. За таких обставин підстави для задоволення позову відсутні.

Аргументи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують висновку апеляційного суду та не дають підстав вважати, що апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судами, що в силу положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги з урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі № 615/1410/17 (провадження № 61-21657св19), не дають підстав уважати, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 , 409 , 410 , 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук