Ухвала

від 26.01.2022 по справі 463/9774/20

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/9774/20

Провадження № 2/463/687/22

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

26 січня 2022 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судових засідань: Онишкевича О.І.,

представника відповідача: Цапа П.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання поновленим договору оренди землі, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, -

в с т а н о в и в:

позивач звернулася до суду з позовом про визнання поновленим на 10 років, а саме до 7 червня 2026 року, договору оренди землі від 7 червня 2006 року, зареєстрованого у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 7 липня 2006 року за №04:06:438:01553, укладеного між Львівською міською радою та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки кадастровий номер №4610137200:06:004:0012, 0013, загальною площею 0,0764 га, у тому числі ділянки № НОМЕР_1 - 0,0110 га, ділянки № НОМЕР_2 - 0,0654 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі від 7 червня 2006 року; про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 7 червня 2006 року, зареєстрованого у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 7 липня 2006 року за №04:06:438:01553, укладеного між Львівською міською радою та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки кадастровий номер №4610137200:06:004:0012, 0013, загальною площею 0,0764 га, у тому числі ділянки № НОМЕР_1 - 0,0110 га, ділянки № НОМЕР_2 - 0,0654 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, в редакції, зазначеній у позові.

Ухвалою суду від 19 жовтня 2020 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розпочато підготовче провадження у такій.

24 листопада 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача ЛМР - Цапа П.М., що діяв на підставі довіреності №2901-вих-64857 від 21 серпня 2020 року, відповідно до якого в задоволенні позову просить відмовити. Як додаток до відзиву представником відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності.

7 грудня 2020 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Антонюк О.О., що діяла на підставі довіреності від 27 листопада 2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Німак М.О. та зареєстрованої в реєстрі за №382, подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якого позовні вимоги просить задоволити.

Ухвалою суду від 15 грудня 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено таку до судового розгляду по суті.

12 березня 2021 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача Антонюк О.О. про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №903/1030/19.

Ухвалою суду від 16 березня 2021 року за клопотанням представника позивача Антонюк О.О. провадження у справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №903/1030/19, зокрема у зв`язку з тим, що у такому вирішуватиметься питання щодо можливості відступу від правового висновку, висловленого у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справах №313/350/16-ц і №159/5756/18 про необхідність дотримання учасниками орендних правовідносин певного алгоритму дій.

17 листопада 2021 року судом з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що 31 серпня 2021 року Великою Палатою Верховного Суду винесено постанову, якою завершено касаційний розгляд цивільної справи №903/1030/19 та висловлено позицію щодо застосування судами висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18 (http://www.reestr.court.gov.ua/Review/99890781). Також 14 вересня 2021 року суддями Пільковим К.М., Анцуповою Т.О. та Сімоненко В.М. викладено окрему думку до вказаної постанови (http://www.reestr.court.gov.ua/Review/99648463).

У зв`язку з наведеним ухвалою суду від 18 листопада 2021 року провадження у справі було поновлено та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21 грудня 2021 року.

Водночас, в судовому засіданні 21 грудня 2021 року у зв`язку з першою неявкою у таке належним чином повідомленого позивача розгляд справи було відкладено на 26 січня 2022 року, повторно викликано позивача у судове засідання.

В судове засідання 26 січня 2022 року позивач ОСОБА_1 повторно не з`явилась, явку свого представника не забезпечила, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась у встановленому законом порядку, однак про причини неявки суд не повідомила, жодних клопотань на адресу суду не подала.

У зв`язку з наведеним в даному судовому засіданні судом було поставлено на обговорення питання про залишення позову без розгляду.

Представник відповідача Цап П.М., що діє в порядку самопредставництва органу на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в судовому засіданні питання залишення позову без розгляду підтримав.

Заслухавши думку представника відповідача, оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Також згідно з п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 двічі не з`явилась у судові засідання у даній справі, призначені у такій після поновлення провадження, а саме у судові засідання, призначені на 21 грудня 2021 року та 26 січня 2022 року, про час та місце таких повідомлялась у встановленому законом порядку, зокрема відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України шляхом скерування судової повістки про виклик разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною позивачем в позові.

Відтак про дату, час та місце судових засідань ОСОБА_1 повідомлялась належним чином, однак розглядом справи не цікавилась, повторно не з`явилась в судове засідання та не забезпечила явку в таке свого представника, про причини неявки суд не повідомила, доказів поважності причин неявки в жодне з засідань суду не надала, жодних клопотань до суду не подала.

В своєму рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 у справі №1-9/2011 Конституційний Суд України зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Процесуальні права та обов`язки учасників справи визначені ст. 43 ЦПК України. Зокрема, учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Водночас учасник справи зобов`язаний: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, надавати суду повні й достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Окрім того, згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, розглядаючи справу №552/2378/17, визначив зловживання, як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Зловживаючи процесуальними правами, особа може вдатися до дезінформації суду. Мова йде про неповідомлення суду відомостей, які мають значення для справи, введення суду в оману, свідоме викривлення фактів у заяві (рішення ЄСПЛ у справі Мельник проти України ). Ознаками зловживання процесуальними правами є: недобросовісність; нечесність; відсутність відкритості поведінки; відсутність поваги до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.

Це підтверджується постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі №337/474/14.

Основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий цивільний спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законнім діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій (окрема думка судді Валентини Сімоненко щодо постанови ВС від 2 жовтня 2019 року у справі №750/3021/18).

Таким чином, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад цивільного судочинства.

Оскільки жодних підтверджуючих доказів про неможливість позивача з`явитися в судові засідання суду не представлено, явку представника не забезпечено та клопотання про відкладення розгляду справи не подано, відтак суд не вбачає жодних обставин, які б перешкоджали позивачу з`явитися в судове засідання особисто або забезпечити явку свого представника та вжити заходів щодо участі у розгляді даної справи. Окрім того, ухилення позивача від участі в судовому розгляді поданого ним же позову порушує права іншої сторони.

Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач. Так, в рішенні від 7 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа проти Іспанії він зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Також суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 16 лютого 2017 року у справі Каракуця проти України наголошує на тому, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі Осман проти Сполученого королівства та від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі Європейський суд з прав роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Так, системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Відтак згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду. Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

Наведене кореспондується із правовими висновками, викладеними ряді у постанов Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, зокрема у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, у справі № 658/1141/18 від 21 вересня 2020 року.

Враховуючи вищенаведене, оскільки ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлялася у встановленому законом порядку, з моменту пред`явлення позову до суду зобов`язана була цікавитись розглядом такого та проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи, однак повторно не з`явилась в судове засідання, заяви про розгляд справи за її відсутності не подала, а тому суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.

З врахування наведеного та керуючись ст.ст. 44, 128, 131, 223, 257, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд -

постановив:

позов ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання поновленим договору оренди землі, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м. Львова.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: Львівська міська рада, місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04055896.

Суддя: Стрепко Н.Л.