Постанова

від 20.01.2022 по справі 676/7313/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року

м. Хмельницький

Справа № 676/7313/19

Провадження № 22-ц/4820/191/22

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

секретаря: Шевчук Ю. Г.,

учасники справи: прокурор Худенко І.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Зарус-Інвест на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2021 року (суддя Бондар О.О.) за позовом Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Зарус-Інвест , Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Еко-Граунд , третя особи ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2019 року заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Зарус-Інвест ( далі ТОВ Заруст-Інвест ), Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Еко-Граунд ( далі ТОВ Агро-ЕКо-Граунд ), третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки.

Прокурор зазначив, що наказом Держгеокадастру від 11.11.2016 року №22-30237-СГ затверджено проект землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822484100:02:003:0037), розташовану за межами населених пунктів Китайгородської об`єднаної територіальної громади Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, та призначену для ведення особистого селянського господарства. На підставі цього наказу 24 листопада 2016 року приватним нотаріусом Красилівського районного нотаріального округу зареєстровано право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно договору купівлі-продажу від 06 червня 2017 року №1868 ОСОБА_1 продав спірну земельну ділянку ОСОБА_2 , яка на підставі акту приймання-передавання від 13 березня 2018 року передала її до статутного капіталу ТОВ Зарус-Інвест . Державний реєстратор зареєстрував право власності ТОВ Зарус-Інвест на зазначену земельну ділянку.

За договором оренди землі від 20 березня 2018 року ТОВ Зарус-Інвест передало дану земельну ділянку в оренду ТОВ Агро-Еко-Граунд , речове право якого зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21 березня 2018 року .

Ще до того, відповідно до наказу Держгеокадастру від 16 травня 2016 року №22-12037-СГ ОСОБА_1 у порядку приватизації землі набув право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6825081800:02:004:0325) для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів Гелетинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

На підставі наказу Держгеокадастру від 30 вересня 2016 року №22-25813-СГ ОСОБА_1 у порядку приватизації землі набув право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6823055400:02:005:0007) для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів Меджибізької селищної ради Летичівського району Хмельницької області.

Оспорюваний наказ Держгеокадастру є незаконним, оскільки на час його прийняття ОСОБА_1 використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та не міг набути таке право повторно.

ОСОБА_2 придбала спірну земельну ділянку в особи, яка не мала права на її отримання та відчуження, після чого внесла спірну земельну ділянку до статутного капіталу ТОВ Заруст-Інвест , а ТОВ Зарус-Інвест неправомірно набуло дану земельну ділянку та передало її в оренду ТОВ Агро-Еко-Граунд .

Отже, спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза її волею та може бути витребувана у ТОВ Зарус-Інвест і ТОВ Агро-Еко-Граунд як добросовісних набувачів.

За таких обставин Прокурор просив суд:

-визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11.11.2016 року №22-30237-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,00 га, кадастровий номер: 6822484100:02:003:0037, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Китайгородської об`єднаної територіальної громади Кам`янець -Подільського району Хмельницької області;

-витребувати у ТОВ Зарус-Інвест , ТОВ Агро-Еко-Граунд на користь держави земельну ділянку з кадастровим номером: 6822484100:02:003:0037, загальною площею 2,00 га, що знаходиться за межами населених пунктів Китайгородської об`єднаної територіальної громади Камянець-Подільського району Хмельницької області.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2021 року позов задоволено. Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11.11. 2016 року. №22-30237-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,00 га, кадастровий номер: 6822484100:02:003:0037, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Китайгородської об`єднаної територіальної громади Кам`янець -Подільського району Хмельницької; витребувано у ТОВ Зарус-Інвест , ТОВ Агро-Еко-Граунд на користь держави земельну ділянку з кадастровим номером: 6822484100:02:003:0037, загальною площею 2,00 га, що знаходиться за межами населених пунктів Китайгородської сільської ради.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ТОВ Заруст-Інвест , ТОВ Агро-Еко_Граунд на користь Хмельницької обласної прокуратури судовий збір по 960,50 грн. з кожного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 повторно використав право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, внаслідок чого оспорюваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не відповідає вимогам закону. Оскільки спірна земельна ділянка незаконно вибула з володіння держави , то її може бути витребувано у ТОВ Заруст-Інвест , ТОВ Агро-Еко_Граунд як добросовісних набувачів . У спірних правовідносинах порушені інтереси держави, тому прокурор вправі звертатися до суду з позовною заявою на захист цих інтересів і здійснювати представництво держави у суді.

В апеляційній скарзі ТОВ Зарус-Інвест , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду від 20 жовтня 2021 року скасувати в частині витребування у ТОВ Зарус-Інвест та ТОВ Агро-Еко-Граунд на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру Хмельницької області земельної ділянки з кадастровим № 6822484100:02:003:0037, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Китайгородської об`єднаної територіальної громади та ухвалити в цій частині судове рішення, яким відмовити заступнику керівника Хмельницької обласної прокурату в задоволенні позовної вимоги про витребування у ТОВ Зарус-Інвест та ТОВ Агро-Еко-Граунд на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру Хмельницької області спірної земельної ділянки.

В обґрунтування скарги вказувало, що позовна заява подана без дотримання норм процесуального права, а саме, в порушення ч.2 ст.175 ЦПК України, позовна заява підписана заступником керівника Хмельницької обласної прокуратури , без долучення до позовної заяви документів, що підтверджують його повноваження, а тому мають місце підстави для залишення цієї заяви без розгляду. Прокурором не дотримано порядку, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру , для здійснення представництва інтересів держави в суді та не доведено неспроможність Держгеокадастру як органу, що реалізовує державну політику у спірних правовідносинах, на звернення до суду з відповідним позовом. Також апелянт зазначає, що на момент звернення прокурора з позовом до суду на земельну ділянку з кадастровим номером 68224841000:02:003:0037 був накладений арешт у кримінальному провадженні, тому підстави для витребування у ТОВ Зарус-Інвест цієї ділянки відсутні. До того ж, спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні Державного підприємства радгоспу Колодіївський і не може бути витребувана на користь Держгеокадастру. На думку апелянта, пред`явлення позову про витребування земельної ділянки до ТОВ Агро-Еко-Граунд , який за своєю природою є віндикаційним позовом, є неналежним способом захисту, оскільки у товариства відсутнє право власності на оскаржувану земельну ділянку, а отже не є володільцем у розумінні ч.1 ст.317 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає, що рішення суду першої інстанції є правильним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому просить їх відхилити.

В судове засідання представник ТОВ Заруст-Інвест не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки.

Прокурор Худенко І.О. в судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила її відхилити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник ТОВ Агро- Еко-Граунд в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлене належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки.

В судове засідання третя особа ОСОБА_2 не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора Худенко І.О., дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

ТОВ Зарус-Інвест не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про визнання наказу Держгеокадастру від 11 листопада 2016 року №22-30237-СГ недійсним, а тому згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається.

Судом встановлено, що наказом Держгеокадастру від 11 листопада 2016 року №22-30237-СГ затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822484100:02:003:0037), яка розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, для ведення особистого селянського господарства.

На підставі зазначеного наказу 24листопада 2016 року приватним нотаріусом Красилівської районного нотаріального округу, зареєстровано право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності17642157).

06 червня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, яка в свою чергу, 13 березня 2018 року передав її до статутного капіталу ТОВ Зарус-Інвест (номер запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25302919).

20 березня 2018 року ТОВ Агро-Еко-Граунд і ТОВ Зарус-Інвест уклали договір оренди землі, за умовами якого останнє передало ТОВ Агро-Еко-Граунд земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822484100:02:003:0037) у платне користування строком на 7 років.

На підставі цього договору 21 березня 2018 року Комунальне підприємство Подільський реєстраційний центр Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області зареєструвало право ТОВ Агро-Еко-Граунд на оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0037, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 25362863).

Ще до зазначених подій, згідно наказу Держгеокадастру від 16 травня 2016 року №22-12037-СГ ОСОБА_1 у порядку приватизації землі набув право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6825081800:02:004:0325) для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів Гелетинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

На підставі наказу Держгеокадастру від 30 вересня 2016 року №22-25813-СГ ОСОБА_1 у порядку приватизації землі набув право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6823055400:02:005:0007) для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів Меджибізької селищної ради Летичівського району Хмельницької області

Щодо наказу Держгеокадастру, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Як передбачено ч.1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За змістом ч.ч. 1, 3, 4 ст.116 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

В силу п. б ч.1 ст.121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 реалізував своє право на безоплатне одержання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га більше одного разу.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11 листопада 2016 р. № 22-30237-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, прийнятий Держгеокадастром із порушенням вимог ч.4 ст.116 ЗК, п. б ч.1 ст.121 ЗК України та є недійсним.

Щодо витребування земельної ділянки у ТОВ Зарус-Інвест .

Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 317, 319, 321 ЦК України, згідно яких власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом ч. 1 ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

В силу ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпоряджання майном. Таке право є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Названі норми чинного законодавства визначають право власника майна вимагати усунення будь-яких порушень свого права від інших осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним.

Одним із таких способів захисту порушеного права є вимога власника про витребування належного йому майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза її волею. При цьому між власником і володільцем майна (добросовісним набувачем) не повинно існувати жодних юридичних відносин.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

У разі відсутності волі власника на вибуття з його володіння земельних ділянок власник із застосуванням указаних правових норм вправі заявити вимоги про витребування спірних земельних ділянок від кінцевих набувачів.

При цьому право власника на витребування свого нерухомого майна (земельних ділянок) від добросовісних набувачів не може заперечуватися виникненням обтяження цього майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку державної власності з кадастровим номером 6822484100:02:003:0037 незаконно та розпорядився нею поза волею держави.

Оскільки ТОВ Зарус-Інвест придбало спірну земельну ділянку в особи, яка не мала права відчужувати її, то суд першої інстанції правомірно керувався тим, що ця ділянка може бути витребувана у ТОВ Зарус-Інвест як добросовісного набувача.

Та обставина, що спірна земельна ділянка обтяжена в рамках кримінального провадження, не може бути перешкодою для захисту права державної власності на землю.

Посилання ТОВ Зарус-Інвест на неможливість витребування у нього спірної земельної ділянки не відповідають закону та фактичним обставинам справи.

Висновки суду першої інстанції не суперечать правовим позиціям Верховного Суду.

Твердження ТОВ Зарус-Інвест про перебування земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0037 у постійному користуванні Державного підприємства радгоспу Колодіївський , у зв`язку з чим ця ділянка не може бути витребувана на користь держави, є необґрунтованими.

Щодо витребування земельної ділянки у ТОВ Агро-Еко-Граунд .

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом ч. 1 ст. 124 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

В силу ст. 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Законом України Про оренду землі (далі - Закон №161-ХІV) визначаються порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування (ч.ч. 2, 4 ст. 4 Закону України Про оренду землі ).

Як передбачено ч. 1 ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Із положень ч. 1 ст. 1213 ЦК України слідує, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення (п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України слідує, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що тільки власник наділений правомочностями розпоряджатися майном, тобто визначати його фактичну та юридичну долю.

Названі норми чинного законодавства визначають право власника майна вимагати усунення будь-яких порушень свого права від інших осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним. Одним із таких способів захисту порушеного права є вимога власника про повернення належного йому майна від особи, яка набула це майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави (кондикція).

Кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

За своєю правовою природою право оренди це один із видів речового права на чуже майно, в тому числі на земельну ділянку, яке складається з права тимчасового володіння та користування цим майном. Правом передачі земельної ділянки в оренду наділений лише її власник.

Отже, якщо орендар отримує земельну ділянку від особи, яка не має правомочності на передання її в оренду, то такий орендар є особою, що набула земельну ділянку за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, та зобов`язаний повернути її власнику.

Право на судовий захист гарантується законом і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється. Порушене право має бути захищене у спосіб, який установлений законом, при цьому судовий захист має бути ефективним, у зв`язку з чим, при вирішенні спору суд повинен застосувати дієвий спосіб захисту, який призведе до реального відновлення порушених прав та інтересів позивача.

ОСОБА_1 реалізував своє право на безоплатне одержання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га більше одного разу.

За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що наказ Держгеокадастру від 11 листопада 2016 року №22-30237-СГ про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 не відповідає вимогам закону та є недійсним, у зв`язку з чим ця ділянка може бути витребувана у ТОВ Зарус-Інвест . Оскільки ТОВ Зарус-Інвест не мало правомочностей на укладення договору оренди землі, то ТОВ Агро-Еко-Граунд набуло спірну земельну ділянку без достатньої правової підстави та зобов`язано повернути її власнику - державі.

Посилання ТОВ Зарус-Інвест на те, що, звертаючись до суду з позовом про витребування земельної ділянки у ТОВ Агро-Еко-Граунд , прокурором обрано неналежний спосіб захисту цивільного права, є безпідставними.

Висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 4 липня 2018 року (справа №653/1096/16-ц) і від 28 листопада 2018 року (справа №504/2864/13-ц).

Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірне представництво прокурором інтересів держави в суді.

За статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України право власності на землі державної власності належать державі Україна, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Відповідно до положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року №333, такими органами є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) та територіальні органи Держгеокадастру.

Незаконний наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, на підставі якого ОСОБА_1 отримав у власність спірну земельну ділянку, не може оцінюватись як воля власника цієї земельної ділянки - держави на вибуття із його володіння.

Народ України делегував державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної форми власності.

Воля держави як власника земель може виражатися лише в таких діях органу виконавчої влади - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, які відповідають вимогам законодавства та інтересам держави.

Захист інтересів держави в суді, який полягає у скасуванні оспорюваного наказу, не узгоджується із інтересами зазначених органів. Відповідачем у справі за основною вимогою про визнання недійсним спірного наказу є ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, а тому ця особа не може бути позивачем у цій справі.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання повернення земельних ділянок у державну власність, що незаперечно становить суспільний інтерес.

У разі відсутності органу, або відсутності у нього повноважень на здійснення такого захисту, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень.

Такий висновок узгоджується з позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №806/1000/17, від 10.05.2018 року у справі №918/323/17, ухвалах Верховного Суду від 07.05.2018 у справі №910/18283/17, від 16.05.2018 року у справі №826/13768/16.

Законодавством не надано право звертатися до суду на захист інтересів держави у спірних правовідносинах іншому суб`єкту владних повноважень.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, практики ЄСПЛ (рішення у справах Щокін проти України від 14.10.2010 року, Сєрков проти України від 07.07.2011 року, Трегубенко проти України від 02.11.2004 року), втручання в право особи на мирне володіння майном має бути законним, повинно переслідувати суспільний, публічний інтерес та бути пропорційним визначеним цілям.

Правовідносини пов`язані з вибуттям земель із державної, комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересові не відповідає.

Доводи апелянта щодо незаконності здійснення прокурором представництва інтересів держави не спростовують висновків суду.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність у Прокурора повноважень на підписання позовної заяви та ведення справи в суді.

В силу частини 2 статті 15 Закону України Про прокуратуру прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

Згідно з ч.ч. 1, 6 (п. 1) ст.23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Із положень ч.1 ст. 24 Закону України Про прокуратуру слідує, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що на прокуратуру України покладається функція представництва інтересів держави в суді, реалізація якої здійснюється через систему органів прокуратури в порядку вчинення процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави.

Під час здійснення представництва інтересів держави в суді прокурор має право звертатися до суду з позовом, а саме підписувати та пред`являти цей позов до розгляду.

Заступник керівника обласної прокуратури наділений правом подання позовної заяви на виконання прокуратурою функцій щодо представництва інтересів держави в суді у порядку, передбаченому ст. 56 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що прокурором заявлено позов до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ТОВ Зарус-Інвест , ТОВ Агро-Еко-Граунд у порядку здійснення представництва інтересів держави в суді.

Отже, прокурор наділений повноваженнями на підписання такої позовної заяви, подання її до суду та ведення справи в суді.

Рішення суду ґрунтується на повно та всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Зарус-Інвест залишити без задоволення.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 січня 2022 року.

Судді Т.О. Янчук

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк