Ухвала

від 20.01.2022 по справі 644/2529/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №: 644/2529/20 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №:11-кп/818/854/21 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2

Категорія: ч.1 ст.289 КК України

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , без обвинуваченого та потерпілого чи представника потерпілого, належним чином повідомлених про розгляд справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові дану справу за апеляційною скаргою прокурора на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 04 10 2021 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Вказаним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, працюючого за договорами на будівництві, в силу ст.89 КК України раніше не судимого, одруженого, зареєстрованого по АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.

На підставі ст.75КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з іспитовим строком на 2 (два) роки та відповідно до вимог ч.1 ст.76КК України зобов`язано протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 , перебуваючи у трудових відносинах з ПП «РІА ТРАНС» на підставі договору цивільно-правового характеру від 11 12 2019 року, відповідно до умов якого останній був прийнятий на посаду водія для перевезення хлібобулочних виробів, того ж дня прийняв належний на праві власності ПП «РІА ТРАНС» автомобіль ГАЗ 3302 державний номерний знак НОМЕР_1 , для виконання своїх обов`язків, який відповідно до умов вищевказаного договору мав повернути власнику 25 12 2019 року.

Проте, на початку січня 2020 року, на ґрунті особистих неприязних відносин з виконуючим обов`язки директора ПП «РІА ТРАНС» ОСОБА_8 , з приводу неповного розрахунку за виконану роботу, у ОСОБА_7 виник умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, з метою його подальшого продажу, а саме, автомобілем ГАЗ 3302 державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ПП «РІА ТРАНС» на праві власності, який був переданий останньому для виконання умов договору цивільно-правового характеру від 11 12 2019 року. Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, не маючи на меті повернення транспортного засобу власнику, 08 01 2020 року ОСОБА_7 розмістив на інтернет-сайті «RST» оголошення щодо продажу автомобіля ГАЗ 3302 державний номерний знак НОМЕР_1 та 09 01 2020 року, діючи з прямим умислом, незаконно, протиправно, з корисливих мотивів, проти волі власника, особисто перебуваючи за кермом, перегнав вищевказаний автомобіль до місця подальшого продажу, а саме, за адресою проживання покупця: АДРЕСА_2 , таким чином протиправно вилучив транспортний засіб у власника всупереч його волі, чим спричинив потерпілому ПП «РІА ТРАНС» матеріальну шкоду у розмірі 84 720 гривень.

Дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковані за обвинувальним актом та судом за ч.1 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок стосовно ОСОБА_7 скасувати в частині кваліфікації і призначеного покарання, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного судом покарання особі обвинуваченого через м`якість та направити справу на новий розгляд.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог, посилається на невірну кваліфікацію дій обвинуваченого з тих підстав, що під час судового розгляду було встановлено, що автомобіль ОСОБА_7 був переданий директором підприємства-власника відповідно до цивільно-правового договору з можливістю його експлуатації за цільовим призначенням. Вказаний автомобіль правомірно перебував у останнього з 11 12 2019 по 25 12 2019. Крім того, ОСОБА_7 директором підприємства були добровільно передані реєстраційні документи на цей автомобіль та ключі від нього.

А тому, на думку прокурора, автомобіль не був протиправно або поза волею власника вилучений ОСОБА_7 . Натомість засуджений отримав цей автомобіль у тимчасове користування на підставі цивільно-правового договору, після чого транспортний засіб перебував у нього протягом декількох тижнів за згодою власника, який в подальшому ОСОБА_7 , не маючи права розпоряджатися цим автомобілем, таємно від власника продав та отримав за нього гроші.

У зв`язку з чим, прокурор вважає, що вказане свідчить про невірну кваліфікацію дії обвинуваченого, оскільки ОСОБА_7 не може бути суб`єктом злочину, передбаченого ч.1 ст.289 КК України, так як мав право на користування належним потерпілому автомобілем. На думку прокурора, обвинувачений є суб`єктом злочину, передбаченого ч.1 ст.191 КК України, яка передбачає відповідальність за привласнення чи розтрату майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, у зв`язку з чим прокурор просив скасувати вирок районного суду.

Позиції учасників апеляційного провадження.

У судовому засіданні прокурор просила про задоволення апеляційної скарги з підстав викладений в ній та направлення справи на новий розгляд.

Обвинувачений ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляд справи, в судове засідання не з`явився. З огляду на те, що прокурором, з урахуванням зміненої позиції в суді апеляційної інстанції, не ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого, його неявка не є перешкодою для розгляду даного кримінального провадження за його відсутності. Разом з тим, обвинуваченим подані заперечення, в яких він підтримує апеляційні вимоги прокурора в частині перекваліфікації його дій та просить їх задовольнити, перекваліфікувавши його дії на ч.1 ст.191 КК України та ухваливши новий вирок з призначенням покарання у виді штрафу в межах санкції даної статті.

Представник потерпілого ПП «РІА ТРАНС» ОСОБА_8 не явився, про дату та час розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, будь-яких клопотань або заяв, які б перешкоджали розгляду справи за його відсутністю, до апеляційного суду не надходило.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1ст.404КПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст.370 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим та ґрунтуватись на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону.

Так, відповідно до ст.ст.409,410,410,412 КПК України підставами для скасування вироку є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, тобто такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення та неповнота судового розгляду, коли залишились недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення рішення, яке б відповідало вимогам ст.370 КПК України.

В ході апеляційного перегляду оскаржуваного вироку встановлено, що районний суд не дотримався вимог кримінального процесуального закону під час судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , допустивши при цьому неповноту судового розгляду, що призвело до невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, що не можуть бути усунуті судом апеляційної інстанції.

Так, відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

За змістом ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним; статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з обвинувального акту, під час досудового розслідування дії ОСОБА_7 буликваліфіковані органомдосудового розслідуванняза ч.1ст.289КК України,як незаконнезаволодіння транспортнимзасобом з тихпідстав,що,перебуваючи у трудових відносинах з ПП «РІА ТРАНС» на підставі договору цивільно-правового характеру від 11 12 2019 року ОСОБА_7 був прийнятий на посаду водія вказаного підприємства для перевезення хлібобулочних виробів і 11 12 2019 року прийняв належний на праві власності ПП «РІА ТРАНС» автомобіль ГАЗ 3302 державний номерний знак НОМЕР_1 , для виконання своїх обов`язків, який відповідно до умов вищевказаного договору мав повернути власнику 25 12 2019 року. Проте, автомобіль повернутий не був з тих причин, що 08 01 2020 року ОСОБА_7 розмістив на інтернет-сайті «RST» оголошення щодо продажу вказаного автомобіля та 09 01 2020 року продав його, перегнавши його особисто до місця подальшого продажу, а саме, за адресою проживання покупця: АДРЕСА_2 . Таким чином ОСОБА_7 спричинив потерпілому ПП «РІА ТРАНС» матеріальну шкоду у розмірі 84 720 гривень.

Разом з тим, надаючи юридичну оцінку кваліфікації дій обвинуваченого, суд першої інстанції не приділив належної уваги тому, що як вбачається з фактичних відомостей, які містяться в матеріалах справи, автомобіль обвинуваченому ОСОБА_7 , як водію, був переданий власником підприємства, разом з реєстраційними документами на цей автомобіль та ключами від нього відповідно до умов цивільно-правового договору, з можливістю його експлуатації за цільовим призначенням, для перевозки хлібобулочних виробів. Перебував вказаний транспортний засіб у обвинуваченого з 11 12 2019 по 25 12 2019 року, за згодою власника, після чого, 09 01 2020 року, ОСОБА_7 , не маючи права розпоряджатися цим автомобілем, таємно від власника продав вказаний транспортний засіб, отримавши за нього грошові кошти.

Отже, автомобіль не був протиправно або поза волею власника вилучений ОСОБА_7 . Натомість, обвинувачений отримав цей автомобіль у тимчасове користування на підставі умов цивільно-правового договору та перебував у нього протягом декількох тижнів. Проте в подальшому ОСОБА_7 , не маючи права розпоряджатися цим автомобілем, таємно від власника продав його та отримав за нього гроші.

Викладені обставини свідчать про те, що за встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, положення ч.1 ст. 289 КК України щодо ОСОБА_7 застосовані неправильно, що дає підстави вважати, що твердження прокурора щодо невірної кваліфікації дій обвинуваченого судом з урахуванням фактичних обставин справи, не позбавлені правових підстав.

На думку колегії судів, наведене свідчить про слушність доводів прокурора щодо невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а також щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, у зв`язку з чим, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, відповідно до повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги, передбаченими п.6 ч.1 ст.407 КПК України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Переглядаючи оскаржуваний вирок в межах доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення, колегія суддів вбачає їх слушними та вважає, що допущені порушення, які є істотними, перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Крім того, вказані процесуальні порушення істотно впливають на реалізацію таких засад кримінального провадження, як презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін, ефективного забезпечення права на захист, які передбачені та гарантуються нормами ст.ст.7, 8, 9, 11, 17, 20, 22 КПК України.

З огляду на викладене, з метою дотримання вказаних засад кримінального провадження, що гарантуються чинним КПК України, враховуючи, що прокурор змінив апеляційні доводи та не просив апеляційний суд про дослідження доказів по справі, та відсутності у зв`язку з цим процесуальної можливості постановлення свого рішення без дослідження доказів судом апеляційної інстанції, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а оскаржуваний вирок суду скасуванню, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

В ході нового судового розгляду суду першої інстанції необхідно перевірити в тому числі доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, а в подальшому прийняти законне та обґрунтоване рішення, яке б відповідало вимогам кримінального і кримінального процесуального законів.

Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 04 10 2021 року по справі щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , - скасувати.

Апеляційну скаргу прокурора, - задовольнити.

Призначити новий розгляд даної справи в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4